5 і 6 листопада 2024 року в Баку, столиці Азербайджану, відбувся Всесвітній саміт релігійних лідерів, присвячений питанням клімату. Організаторами виступили Управління мусульман Кавказу, Рада старійшин мусульман і Президіум Конференції сторін COP29.
Цей захід був частиною підготовки Азербайджану до проведення 29-ї сесії сторін Рамкової конвенції ООН по зміні клімату. На саміті зібралось понад 300 учасників, включаючи представників урядів і міжнародних організацій, а також Центр короля Абдалли бін Абдель Азіза по міжрелігійному і міжкультурному діалогу (KAICIID).
За ствердженням організаторів, саміт, який прошов під девізом «Релігії світу за зелену планету», був скерований на підсилення ключової ролі релігій в міжнародних ініціативах по боротьбі зі зміною клімату. Серед обговорюваних тем були міжрелігійний діалог, протидія релігійні нетерплячості і боротьба з підбурюванням до ненависті.
Що зрозуміти істинні наміри і цілі цього підготовчого саміту (Всесвітнього саміту лідерів і представників релігій заради клімату) і майбутньої конференції (COP29), а також очікувані результати, необхідно розглянути минулий досвід і дії, пов’язані з цими ініціативами.
COP29 — це двадцять дев’ята сесія Конференції сторін, яка проводиться у межах Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату, скорочено називається COP29. Вона представляє собою вищий адміністративний орган цієї конвенції, а також будь-яких інших міжнародних угод, пов’язаних з охороною довкілля, таких як Конвенція по боротьбі з опустелюванням, Конвенція по боротьбі з корупцією, Конвенція про біологічне розмаїття, Рамсарська конвенція, Базельська конвенція, Роттердамська конвенція, Кіотський протокол і багато інших.
Перше засідання цієї конференції пройшло в Берліні в 1995 році. З того часу її зустрічі щорічно організуються в різних країнах-учасницях, кількість яких досягло достигло 197. Головна задача конференції, як це заявлено в її цілях — оцінити досягнутий прогрес в реагуванні на проблеми зміни клімату.
Важливим є розуміти, що проблема забруднення довкілля насправді не є неминучим наслідком індустріального прогресу людства. Вона, швидше, є результатом жадібної політики хижого капіталістичного мислення, яке ставить безпосередній матеріальний прибуток вище усіх інших аспектів Капіталістичні держави та її велетенські корпорації балансують між витратами на безпечну утилізацію промислових відходів, очистку викидів і розумне використання природних ресурсів, таких як дерева, тварини і корисні копалин, і прибутком, який вони можуть отримати, ігноруючи усі ці заходи. Особливо в умовах жорсткої глобальної гонки за економічну перевагу, яка супроводжується політичним і військовим впливом.
Оскільки усі країни, які підписали подібні угоди, слідують капіталістичній ідеології, а багато із них самі є найбільшими забруднювачами довкілля, ці конференції не змогли і не зможуть вирішити проблему. Більше того, деякі угоди, такі як Кіотський протокол, лише узаконили забруднення, встановивши ліміти викидів вуглекислого газу для кожної країни. Ці квоти не можуть бути перевищені, що, по ідеї, повинно обмежувати забруднення. Проте на практиці це перетворилось у своєрідне «право на забруднення»: країни і компанії, які не вичерпали свої ліміти, можуть продавати «надлишки» іншим, хто досяг свого максимуму. Таким чином, ті отримують офіційне право на перевищення встановлених норм забруднення.
Крупні колоніальні держави вибірково підходять до виконання цих угод, особливо враховуючи відсутність реальної сили, здатної примусити їх до виконання зобов’язань. Прикладом може служити ситуація зі Сполученими Штатами, які повинні були скоротити свої викиди на 7% від рівня 1990 року. Проте Конгрес відмовився ратифікувати угоду, підписану Біллом Клінтоном, а в 2001році адміністрація Джорджа Буша повністю відхилила Кіотський протокол.
Така колоніальна держава, як Франція, продовжує вивозити свої ядерні відходи на територію Африки. Це стосується як відходів, які утворюються при видобутку радіоактивних матеріалів, так і їх переробки, що здійснюється у межах корупційних угод, які дозволяють Франції істотно економити засоби на утилізацію шкідливих відходів.
Незважаючи на те, що на глобальному рівні був досягнутий значний прогрес у розвитку так званої «чистої анергії», розвинуті країни продовжують експортувати використані сонячні панелі і батареї до бідних країн. Останні, не володіючи технологіями їх безпечної переробки, стикаються з серйозним забрудненням ґрунту токсичними речовинами і важкими металами. Це ставить під сумнів екологічність самої концепції «чистої енергії».
Конференція COP не раз визнавалась в нездатності досягти своїх цілей у межах декількох сесій, виражаючи надію на успіх у майбутньому.
Щодо поточного підготовчого саміту, його задачі можна розділити на явні і приховані. Явна задача — це додавання морального і духовного стимулу для реалізації угод і просунення механізмів захисту довкілля. Проте, враховуючи ставлення капіталістичних світських держав, для яких релігія, духовність, гуманізм і моральні цінності не мають ніякого значення, ця участь релігійних діячів обмежується лише декоративною роллю. Присутність представників релігій служить лише для створення видимості культурної і ідейної різноманітності, абсолютно ніяк не впливаючи на політику країн і корпорацій.
Прихована ціль подібних заходів — просунення ідеї універсальної «гуманістичної релігії», яка стирає відмінності між віросповіданнями. Це робиться під приводом діалогу з іншими релігіями, прагненню до взаєморозуміння, поступово приводячи усі релігії до спільного знаменника. Яскравим прикладом такої діяльності є робота центру «КАІСІД», створеного правителями Саудівської Аравії за підтримкою Австрії, Іспанії і Ватикану. Цей центр активно займається усуненням відмінностей між релігіями, нормалізацією відносин з єврейським утворенням і боротьбою з концепцією джихаду. Схожа політика просувається також Радою старійшин мусульман, яка базується в ОАЕ. В минулому році він організував COP28, в якому брав участь Башар Асад, що викликало хвилю критики серед присутніх.
Єдиний спосіб вирішення екологічних проблем полягає у поверненні Ісламу як всеохоплюючої системи. Іслам має чіткі приписи, скеровані на захист довкілля, такі як: заборона шкідництва і поширення нечестя на землі, стимулювання сільського господарства, захист інтересів людей, а також обов’язок прояву турботи про тварин. Ці правила вимагають не тільки індивідуального благочестя, але й потужної виконавчої системи, яка могла їх реалізувати. Такою системою може стати тільки держава Халіфат.
Газета «Ар-Рая»
Аднан Мазян
Член центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
20.11.2024
