З ниспосланням пророку Мухаммаду ﷺ аятів:
ٱقْرَأْ بِٱسْمِ رَبِّكَ ٱلَّذِى خَلَقَ
«Читай в ім’я твого Господа, Який створив усе існуюче» (96:1).
і потім:
يَا أَيُّهَا الْمُدَّثِّرُ * قُمْ فَأَنذِرْ
«О той, хто загорнувся! Встань і увещевай!» (74:1,2).
Світ розколовся на два табори: віруючих і невіруючих, які протистоять їм.
Після того, як Ісламська держава була заснована в Медині, світ також розділився на Дар аль-Іслям і Дар аль-Харб, між якими відбувались протистояння і конфлікти. Всевишній сказав:
وَلَن تَرْضَى عَنكَ الْيَهُودُ وَلَا النَّصَارَى حَتَّى تَتَّبِعَ مِلَّتَهُمْ
«Іудеї і християни не будуть задоволеними тобою, поки ти не послідуєш їх релігії» (2:120).
і:
وَلَا يَزَالُونَ يُقَاتِلُونَكُمْ حَتَّى يَرُدُّوكُمْ عَن دِينِكُمْ إِنِ اسْتَطَاعُوا
«Вони не перестануть битись з вами, поки не відвернуть вас від вашої релігії, якщо тільки зможуть» (2:217).
Таким чином, суть конфлікту між Ісламом та іншими релігіями носить характер культурного та ідеологічного протистояння.
Як говорить Аллах:
مَّا يَوَدُّ الَّذِينَ كَفَرُوا مِنْ أَهْلِ الْكِتَابِ وَلَا الْمُشْرِكِينَ أَن يُنَزَّلَ عَلَيْكُم مِّنْ خَيْرٍ مِّن رَّبِّكُمْ
«Невіруючі із людей Писання і многобожники не хочуть, щоб вам ниспосилалось благо від вашого Господа» (2:105).
і:
لَا يَرْقُبُونَ فِي مُؤْمِنٍ إِلّاً وَلَا ذِمَّةً وَأُولَئِكَ هُمُ الْمُعْتَدُونَ
«Вони не дотримуються по відношенню до віруючих ані родинних, ані договірних зобов’язань. Вони — злочинці!» (9:10).
Пророк ﷺ роз’яснив це словами:
الْكُفْرُ مِلَّةٌ وَاحِدَةٌ
«Невір’я — це єдина община».
Саме на цьому принципі будуються відносини Ісламської держави з іншими країнами. Адже увесь звід правил по міжнародним відносинам в Ісламі ґрунтується на концепції «дружності і зречення» (аль-валя ва аль-бара), яка ділить світ на Дар аль-Іслям і Дар аль-Харб. Це і є боротьба культур і віропереконань.
Аналізуючи історію Ісламу, ми бачимо, що протистояння ніколи не припинялось і буде тривати до Судного дня. Захід, який бореться навіть з хіджабом мусульманки, навряд чи стане проявляти співчуття до мусульман. Масовці вбивства і акти геноциду, скоєні в хрестових походах в Андалусії, на Близькому Сході, на Балканах і в інших місцях, свідчать про його ворожість і злочинну постать. На відміну від нього Ісламська держава ніколи не сприймала своє протистояння як боротьбу з народами: її задачею було вивести людей із темряви до світла, звільнити від гніту і тиранії правителів і привести до справедливості Ісламу. Історія сама є тому свідком.
Найбільш жорстокою і руйнівною колоніальною війною Заходу проти мусульман з найтяжчими наслідками була війна, яка завершилась падінням Османського халіфату, його розпадом і колонізацією усіх його земель.
Християнські країни скористались найбільш небезпечними колоніальними стратегіями, породженими підступним колоніальним мисленням, в числі яких були:
- Розділення ісламських земель на невеликі слабкі держави, позбавлені суверенітету, самостійності і ресурсів;
- Ці країни були розподілені як колонії між колонізаторами;
- Були встановлені кордони між цими державами, щоб замінити ісламську єдність, яка об’єднує мусульман, на прив’язаність до національної, етнічної і мазхабною ідентичності, яка суперечить ісламській доктрині і перешкоджає єдності і відродженню мусульман;
- Були розроблені конституції і закони, які охоплюють усі аспекти життя, служать для зміцнення західного впливу;
- Були призначені правителі, вірні Заходу і ворожі до своїх народів, які дбають тільки про служіння колонізатору, збереження своєї влади і збільшення особистого стану;
- Були сформовані армії, які Захід контролював і навчав з ціллю прищепити їм спотворену військову доктрину, щоб їх роллю став захист тронів правителів, оберігання ворогів, боротьба зі своїми народами за шматок хліба.
Наступним став один із найбільш підступних проектів — створення єврейської національної батьківщини в Палестині для реалізації далекоглядних колоніальних цілей, таких як:
- Відокремлення азіатської частини ісламських країн від африканської з ціллю підсилення їх роздробленості;
- Створення єврейського утворення у якості передової військової бази Заходу в центрі ісламських земель;
- Оснащення цього утворення усім необхідним у виді військового, аж до ядерного озброєння, щоб воно стало переважною стримуючою силою в регіоні, а разом з цим ослаблення арабських країн і позбавлення їх доступу до цивільних і військових галузей промисловості , включаючи ядерні технології;
- Забезпечення єврейському утворенню домінування над економками регіону через інвестиційні проекти і торгові угоди, а також занурення інших країн регіону в борги через відсоткові займи;
- Сприяння науковій, технічній і промисловій перевазі цього утворення;
- Контроль над міжнародними торговими шляхами;
- Захват природних ресурсів регіону, включаючи нафтові;
- Контроль над водними ресурсами регіону, позбавляючи місцевих жителів доступу до них;
- Створення регіональних організацій, таких як Ліга арабських держав, яка одна із перших визнала єврейське утворення, і Союз країн Перської затоки, з ціллю підтримання національних кордонів і перешкоджання їх об’єднання в єдину державу;
- Заселення євреїв, привезених до Палестини у виді озброєних банд, після вигнання її корінних жителів. Найбільш відомими із цих угрупувань були: Хагана, Штерн, Іргун, Бейтар і Пальмах, які були озброєними і за підтримкою британців коїли масові вбивства мирних жителів в селах, таких як Кафр-Касем і Дейр-Ясін. Пізніше, через 12 днів після проголошення єврейського утворення в 1948 році, ці угрупування об’єднались і сформували армію.
Таким чином, у листопаді 1917 року з’явилась злощасна декларація Бальфура, в якій Великобританія пообіцяла передати Палестину народу, якого не існувало, що стало обіцянкою колонізатора передати землю, якою він не володів, тому, хто на неї не мав права.
Палестинський народ донині страждає від жорстокості, насильства, вбивств, вигнань і триваючого геноциду, останніми проявами якого стали події в Газі і на Західному березі, які тривають вже більше року і призвели до сотень тисяч смертей, тисяч поранених і до понад десяти тисяч зниклих без вісті серед повного розорення і голоду, що унесли життя десятків дітей і старих.
Усе це — наслідки сумнозвісної декларації Бальфура і трагедій, які послідували за нею, від яких палестинці страждають донині.
В історії немає випадку створення держави таким чином, як було створено єврейське утворення. Сюди були завезені наймані вбивці із різних країн, які створили злочинні банди за міжнародної підтримки і озброєнні. У той же час палестинцям заборонили мати навіть ніж для самозахисту, залишивши їх беззахисними перед цими бандами, які отримали дозвіл на найжорстокіші розправи над дітьми, старими і жінками, називаючи це «правом на самооборону».
Це утворення є породженням диявольського задуму: спочатку виникли банди, які стали армією, а потім для створення держави привезли народ. Таким чином, армія з’явилась до того, як з’явився народ і сама держава. Захід з успіхом реалізував свої задуми, просуваючи цей проект.
Такою є декларації Бальфура, яка створила це утворення з ціллю відволікти мусульман від їх істинного ворога, який продовжує підтримувати і зміцнювати це утворення, надаючи політичне і міжнародне прикриття і виправдовуючи усі його злочини.
Боляче бачити, як ми продовжуємо звертатись за справедливістю до Великобританії, яка заснувала це утворення, і до США — його головного покровителя, у той час як вони є співучасниками нашого винищення. Вони ж у відповідь продовжують нас принижувати, незважаючи на усі свої злочини, нав’язуючи нам нормалізацію відносин з цим злочинним утворенням, відкриття наших країн для його проникнення, прагнучи знищити в нас дух джихаду і прагнення до звільнення.
Операція «Ураган Аль-Акси» показала істинний характер цього конфлікту, розкрила ненависть Заходу і хибність його цінностей, оголивши перед світом істинну сутність цього утворення і його союзників. Вони на очах в усього світу коять геноцид, руйнують дома, мечеті, лікарні і школи, катують, морять голодом, проливають кров і зазіхають на честь, яка для Аллаха більш священна, аніж Кааба, і більш важлива, аніж загибель усього світу.
Річниця злощасної декларації Бальфура нагадує нам про істинного ворога, допомагаючи усвідомити реальну суть конфлікту, його методи і вірний спосіб його рішення, не залишаючи місця для виправдань.
Кровоточиві рани Умми більше сторіччя свідчать, що палестинська проблема — це перш за усе військове питання, вирішення якого полягає в повному викоріненні цієї ракової пухлини шляхом направлення армії до потрібної цілі. Або правителі будуть вимушеними вжити цей крок, або треба буде скинути трони маріонеток колонізаторів та їх приспішників, передавши стяги війни і честі гідним, які ототожнюють себе зі своєю вірою і своєю Уммою, щоб їх імена встали поруч з праведними сподвижниками, перед якими здригались небеса.
Газета «Ар-Рая»
Саід Радван Абу Авад (Абу Імад)
13.11.2024
