Президент Киргизстану Садир Жапаров заявив, що уряд в його країні дотримується багатовекторної зовнішньої політики. Про це він повідомив в інтерв’ю агентству «Кабар», сказавши: «З миті приходу до влади протягом чотирьох років я проводив багатовекторну зовнішню політику. За необхідністю ми підписуємо усі можливі угоди про співпрацю і нещодавно підписали угоду з Європейським союзом. Ми також тісно співпрацюємо з державами-членами СНД. За останні чотири роки наш торговий оберт з окремими країнами СНД виріс у сім разів, а обсяг торгівлі з Росією перевищив 4 мільярди доларів».
Тут важливо зазначити, що 8 жовтня в інтерв’ю журналісту каналу «Росія-1», відповідаючи на питання про те, куди дивиться Захід на відносини Росії з країнами СНД, Садир Жапаров заявив, що «західні країни не повинні вказувати» на те, якою повинна бути співпраця Росії з іншими країнами СНД.
В реальності термін «багатовекторна політика» частіше за усе використовується правителями слабких країн з метою уникнути тиску крупних держав. Він означає «рівне відкриття доступу до своїх ринків для усіх крупних країн, таких як Росія, Китай, США і Європа».
Як відомо, сьогодні багатовекторна політика грає на руку західним державам. Оскільки вона полегшує входження американців і європейців в країну, ослаблюючи позиції Росії і Китаю. Росія розглядає Киргизстан як свою зону впливу і прагне тримати його в залежності від себе, використовуючи для цього такі організації, як СНД, ОДКБ, ШОС і Євразійський економічний союз. Проте в силу своєї слабкості, політичної і економічної, Росія не в змозі перешкодити проникненню Китаю та інших крупних країн до Киргизстану. Але навіть в такій реальності будь-який новий лідер Киргизстану повинен отримати схвалення Москви, інакше Росія легко його відправить туди ж, куди відправила Акаєва, Бакієва, Атамбаєва і Жеенбекова.
Незважаючи на те, що вплив США в Киргизстані значно менше, аніж у Росії, Вашингтон прагне розширити його, просуваючи своїх агентів до влади, використовуючи ЗМІ та НПО. Окрім того, для поширення свого впливу в країні Америка успішно використовує міжнародні структури, такі як ООН, Всесвітній банк, МВФ, ВОЗ, ВТО і ЮНІСЕФ. Також вона з 2018 року проводить саміт C5+1 за участю країн Центральної Азії. На практиці США вибудовують свою політику в Киргизстані в контексті стратегічного протистояння з Росією і Китаєм. Політика США по відношенню до Росії скерована на позбавлення її колишніх колоній і перетворення на державу, яка не має впливу, а по відношенню до Китаю — на обмеження його впливу, стримуючи його в межах національних кордонів. В останній час США підсилили інформаційну атаку на Китай, оскільки загроза з його боку для Америки більше серйозна, аніж з боку Росії.
Китай, у свою чергу, продовжує свою послідовну політику поступового проникнення до Киргизстану. Для цього він прив’язує до себе Киргизстан через боргові зобов’язання, як і інші бідні країни регіону. В останній час Китай підсилив свій вплив в Шанхайській організації співпраці і почав реалізовувати свої інтереси в Центральній Азії не тільки в економічній сфері, але й в сфері безпеки. Прикладами підсилення китайського впливу є: проект будівництва залізниці між Китаєм, Киргизстаном і Узбекистаном, освоєння китайськими компаніями майже усіх мінеральних ресурсові країни і встановлення «розумних» камер в країні.
В останні роки Європейський союз також намагається зміцнити вплив в Киргизстані, прагнучи ослабити Росію, особливо після початку війни в Україні. Його дії у відношенні Киргизстану пов’язані з наміром ослабити російський вплив. Підписання Жапаровим вищезгаданої угоди відбулось саме в цю мить.
Таким чином, Жапаров, виправдовуючи свої дії, головним чином прагне заручитись підтримкою міжнародних сил, особливо Європи і Америки. Точніше кажучи, він занепокоєний тим, що нещодавно встановлена економічна співпраця і домовленості про інвестиції можуть бути перервані.
В цілому Киргизстан живе під тиском цих колоніальних держав. Народ втратив довіру практично до усіх представників влади і опозиції, які стали маріонетками в руках колонізаторів. Людям відомо, що частина із них служить колонізаторам, а друга веде популістську діяльність. Проте багато хто не бачать іншого шляху, окрім запропонованого політиками.
Тим не менш, альтернативний шлях існує — це Іслам. З волі Аллаха Іслам усе ширше розповсюджується в Киргизстані, і значну роль в цьому грають мусульманські проповідники. Тому усі вищезгадані крупні держави об’єднуються, щоб перешкодити ісламському пробудженню. Зокрема, вони намагаються приховати політичний аспект Ісламу, просуваючи такі ідеї, як «поміркований і традиційний Іслам». Мусульманам слід стерегтись їх пасток і прагнути оберігати свою віру, ґрунтуючи свої дії на шаріатських приписах, які витікають із наших віропереконань.
Газета «Ар-Рая»
Мумтаз Мавера
06.11.2024
