У середу, 2 жовтня 2024 року, військова делегація на чолі з командуючим сухопутними військами Туреччини Сельджуком Байрактароглу відвідала район Афрін і місто Ідліб в Сирії. До складу делегації увійшли командуючі Другою армією, турецькими спецпідрозділами і Шостим корпусом. Представник Міністерства оборони Туреччини Зекі Актюрк підтвердив, що озброєні сили Туреччини повністю готові до протистоянню будь-яким загрозам на турецькому кордоні. Цей візит турецьких офіцерів до північної Сирії відбувся на тлі зростаючої напруженості в регіоні, в тому числі підсилених бомбардувань з боку єврейського утворення по позиціям режиму Асада, Ірану, Хезболли в Лівані та їх сил в Сирії. За останні тижні Туреччина значно підсилила свою військову присутність на півночі Сирії.
Відомо, що в останній час турецький режим прискорив кроки по примиренню і нормалізації відносин з режимом тирана Асада під тиском США. Також відомо, що лідери фракційних формувань тісно зв’язані з Туреччиною і не наважаються ослухатись її вказівок. Їх послух почався іще з заморозки фронтів п’ять років назад в межах реалізації угод Астани і Женеви, а також цей послух продовжує з’являтись в цілеспрямованому тиску на народ, щоб підкорити їх капітуляційним рішенням, які розроблені Америкою і реалізуються її приспішниками.
Це візит, який співпав з заявами фракцій про підготовку до військових дій проти злочинного режиму, служить для створення ілюзії серед народу про нібито готуєму реальну військову операцію, бажаючи обдурити і приспати пильність людей. Одночасно це є сигналом злочинному режиму про те, що будь-які дії проти нього знаходяться під контролем турецького режиму і носять показовий характер, і що усі фронти знаходяться під контролем. Ці дії з боку турецького режиму і його послідовників скеровані на придушення рвіння як цивільних, так і військових, повернути собі право приймати військові рішення і почати справжні битви, здатні стрясти трон режиму, який слабшає. Не викликає подиву, що лідери фракцій, пов’язані з турецьким режимом, можуть вжити невдалі обмежені дії, щоб посіяти в людях розпач і безвихідь, примусивши їх погодитись зі вбивчими рішеннями, які їм нав’язуються.
Ми усі бачимо і чуємо, як «костюм» ворогів революції Шаму починає тріщати по швам, їх сили слабшають, і вони загрузають у власних проблемах. Росія відчайдушно намагається вибратись із тупика української війни, що вимусило її скоротити свою присутність в Сирії. Іран, також занурений у свої внутрішні лиха, намагається відновити свій розгублений вплив і повернути втрачену гідність після низки атак з боку євреїв, на що Іран відповів лише своєю жалюгідною «стратегічною стриманістю» і нечастими безрезультатними ракетними атаками, які були скеровані тільки на те, щоб зберегти обличчя перед своїми прибічниками. Останні ракетні атаки проти єврейського утворення мали вкрай незначний ефект, у той час як ракетні удари Ірану проти жителів Шаму за свого союзника Асада і через ненависть до стійких революціонерів були досить руйнівними. Так само партія Ірану в Лівані, яка забруднила свої руки в крові народу Шаму, тепер піддається важким єврейським ударам, що, за чутками, примусило її вивести частину сил із Сирії. Це відбувається на тлі підозр, що режим Асада зрадив їх, передав сіоністам інформацію про переміщення і дислокацію їх військ, а також на тлі того, як їх іранські хазяї відвернулись від них після того, як вони виконали свою роль.
Незважаючи на усе це, фронти як і раніше залишаються закритими, а битви за звільнення заморожені. Це відбувається через залежність лідерів фракцій від турецького режиму, який підступно реалізує американську стратегію по придушенню сирійської революції. Іще гірше те, що злочинний режим продовжує свої звірства, бомбардуючи міста і села, тоді як лідери фракцій подражають тактиці «стратегічної стриманості» Ірану. Замість того, щоб боротись з режимом, вони скеровують свої зусилля на придушення народу, позбавляючи його засобів до існування і кидаючи незгодних до в’язниць із страху перед народним гнівом, який може похитнути їх владу.
При усьому цьому склались дуже сприятливі умови для того, щоб остаточно знищити ослаблений сирійський режим. Зрадники, які підтримують примирливі угоди, роблять усе, щоб не допустити справжніх бойових дій , які розкриють слабкість режиму і приведуть до його скиненню. Проте перед цим необхідно повернути контроль над військовими рішеннями тим, хто дійсно відданий справі. Скинення злочинного режиму не входить до планів тих лідерів, які втратили довіру народу і діють тільки за наказом Туреччини. Будь-які військові дії, які вони почнуть після п’яти років заморожених фронтів, будуть лише підготовкою до здачі. У них вже є подібний досвід. Їх дії скеровані на те, щоб зірвати будь-які спроби щирих і не дати відданим справі революціонерам взяти ініціативу до своїх рук. Вони намагаються дати віддушину народному гніву, який досяг свого апогею, оскільки народ вимагає відкриття фронтів для скинення режиму і повернення усіх вигнаних до своїх домів.
Так, довгі роки фронти залишаються замороженими під приводом підготовки, але це брехня. Ці люди не повернуть нам нашу землю, не захистять нашу честь і не повернуть переселених і вигнаних до своїх домів. Той, хто одного разу продав і отримав свою плату, не зможе повернути проданого. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا يُلْدَغُ الْمُؤْمِنُ مِنْ جُحْرٍ وَاحِدٍ مَرَّتَيْنِ
«Віруючого не вжалять двічі із однієї і тієї ж нори».
Вести битви за звільнення і скинення злочинного режиму — це честь, яка не буде надана продажним зрадникам, які обслуговують інтереси своїх хазяїв. Вони лише хочуть відволікти народ на другорядні битви, віддаляючи їх від ключових цілей — столиці і узбережжя. Проте битва за звільнення — це задача для тих, хто вірний справі. Прийшов час повернути собі право на прийняття рішень, взяти на себе відповідальність, заявити про свої принципи, своїй вірі і своїй революції без втручання ворогів та їх пособників. Тільки об’єднавшись і отримавши підтримку народу, який є серцем нашої боротьби, ми зможемо іти за щирим керівництвом по ясному шляху, який веде до скиненню режиму невір’я і несправедливості в самому його центрі, увінчавши це встановленням правління Ісламу, Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, обіцяного Аллахом і передбаченого Його Посланцем ﷺ. З дозволу Аллаха це відбудеться незабаром.
Газета «Ар-Рая»
Насер Шейх Абд аль-Хай
член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Сирія
09.10.2024
