На політичній арені нечасто зустрінеш лідера з такою кількістю суперечливих позицій, як у Ердогана. Він починав з того, що говорив, що не допустить нової Хами, називав сирійців своїми братами, а Башара Асада — вбивцею і диктатором, з яким ніколи не буде зустрічатись.
Але потім він зрадив сирійців, змовився з Росією і Асадом, почав шукати зустрічі з ним і видворяти сирійців із країни. Ібн Салмана і Сісі він називав вбивцями і злочинцями, стверджуючи, що ніколи не піде на зустріч з ними, але все ж таки зробив це. Він закрив очі на вбивство Джамаля Хашоггі і дистанціювався від «Братів-мусульман». Нетаньяху Ердоган колись називав терористом, але потім помирився і зустрівся з ним у Нью-Йорку. А пізніше, якщо б не почалась операція «Ураган Аль-Акси», Ердоган ледве не відвідав єврейське утворення. До цього він прийняв президента єврейського утворення Іцхака Герцога в Анкарі з почестями. І таких прикладів його непослідовності багато, особливо у питаннях зовнішньої політики.
Внутрішня політика Ердогана також повна протиріч в області управління, економіки і соціальної сфери. Спочатку він критикував лихварство і обіцяв його скасувати, але потім змінив свою позицію і дозволив підняти відсоткову ставку до 50%. Він також закликав до оновлення релігійного дискурсу, як це робили Сісі та інші ставленики Америки, але відступив від цього після масштабної критики.
Нещодавно він заявив: «Пророк Мухаммад — наш приклад для наслідування», а потім додав, що «перші чотири статті конституції, які стосуються збереження світськості, демократії, республіки і спадщини Ататюрка не підлягають обговоренню». Його позиції по цим питанням відомі, він активно підтримує їх виконання. Так, в 2011 році він закликав народ Єгипту відмовитись від вимог застосування Шаріату і прийняти світський шлях, переконуючи їх слідувати його хибному прикладу, що ввело в оману «Братів-мусульман». Він в своєму лицемірстві і зрадництві інтересів мусульман перевершив навіть Ібн Убайа і його товаришів.
Ердоган також очолив просунення «поміркованого ісламу», що по суті означає прийняття світських і демократичних цінностей під видом Ісламу. Джордж Буш-молодший вважав Ердогана взірцевим лідером в проекті «Великий Близький Схід». Проте з волі Аллаха цей проект з тріском провалився, що навіть Ердоган більше не говорить про нього. Але тепер він вихваляє Мустафу Кемаля, який зруйнував Халіфат і скасував Шаріат, стараючись догодити кемалістам.
Ердоган має величезну армію, яку він направляв до різних куточків світу, слідуючи політиці Америки. Але коли справа торкнулась Палестини та її жителів, то він зрадив їх, не відправивши їм жодної кулі. Нещодавно він знов вибухнув погрозами про втручання, як в Лівії і Карабаху, але через два дні відмовився від своїх слів. Ердоган запропонував безглузду ідею створення гуманітарного альянсу за участю тих, хто не знає, що таке гуманність. Він закликає міжнародну спільноту втрутитись для захисту палестинців і зупинення Нетаньяху, але при цьому він не відмовився від визнання єврейського утворення. Він постачав євреям продовольство і промислові товари протягом семи місяців після операції «Ураган Аль-Акси» і продовжує забезпечувати їх через третіх осіб, які купують ці товари у нього і передають їх євреям.
Про яку міжнародну спільноту, втручання якої він добивається, йде мова? Можливо, він має на увазі «групу країн, які мають міжнародний вплив і здатні приймати глобальні рішення». Якщо так, то тоді під міжнародною спільнотою мається на увазі сама Америка, оскільки саме вона є єдиною країною, яка здатна на прийняття таких рішень, а інші держави лише слідують за нею. Але, як відомо, саме вона надає всебічну підтримку єврейському утворенню, постачаючи йому смертоносну зброю і надаючи допомогу в політичній, економічній і медійній сферах. А якщо Ердоган має на увазі «Організацію Об’єднаних Націй», то Америка і там грає головну роль, очолюючи Раду Безпеки разом з постійними членами, які приймають рішення. Ця структура в основі несправедлива, тому що надала право вето декільком країнам, через що ніхто не може оскаржити їх рішення. Щодо ООН, то вона також утвердила план Америки по розділу Палестини, віддавши євреям 80% її території, і дозволила їм проголосити свою державу, при цьому не виконуючи рішень, покладених на них, включаючи повернення біженців. Якщо ж він має на увазі «західні європейські країни в союзі з Америкою», то вони також цілком підтримують єврейське утворення, дбають про його збереженість, розглядаючи його як частину свого західного світу.
А якщо під «міжнародними закладами» він мав на увазі такі структури, як Міжнародний суд, Міжнародний кримінальний суд і Раду Безпеки, то усі вони представляють собою виключно західні організації, які застосовують свої рішення тільки проти слабких. Вони не зупинили війну, не відправили гуманітарну допомогу в Газу і не заарештували Нетаньяху. Проте їх рішення були застосовані проти мусульманських країн, дозволяючи західним державам втручатись у справи Іраку, Афганістану, Лівії, Сомалі і Сирії. Ердоган брав участь у цих злочинних діях і продовжує це робити, пишаючись членством Туреччини в НАТО і стверджуючи, що Туреччина надала альянсу більше за усе допомоги, особливо в Афганістані і під час кубинської кризи. Він надав американцям бази для ударів по Сирії та Іраку, стверджуючи: «Америка — наш союзник і друг», хоча Аллах говорить:
وَمَنْ يَتَوَلَّهُمْ مِنْكُمْ فَإِنَّهُ مِنْهُمْ
«Якщо ж хто-небудь із вас вважає їх своїми помічниками і друзями, то він сам є одним із них» (5:51).
Навіть самі західні народи починають усвідомлювати лицемірство своїх міжнародних закладів та їх несправедливість по відношенню до народів світу. Деякі із них публічно критикують це, побоюючись заходу західного панування і лідерства у світі.
Захід, будь то Америка чи Європа, не знає, що таке гуманність. Їх капіталістична, світська ідеологія будується на вигоді як на основному принципі і критерії, при цьому духовні, моральні і гуманні цінності не мають для них ніякого значення — вони повністю виключені із їх політичного і економічного життя, а також із усього, що стосується держави і суспільства. Їх жорстокі колоніальні війни є яскравим тому підтвердженням.
Як можна очкувати від них яких-небудь дій, продиктованих гуманністю? А якщо раптом вони заговорили про те, що вживуть заходів для боротьби з гуманітарною кризою або створять гуманітарний альянс, то слід бути вкрай обережними, тому що, ймовірніше за усе, це буде лише прикриттям для їх колоніальної політики і варварських дій.
Ердогану навіть не соромно постійно змінювати свої позиції і суперечити самому собі. Оскільки він робить усе, що хоче, прийнявши прагматизм як основу своєї політичної стратегії, де вигода визначає, що правильно, а що ні, що є істинним, а що є хибним. Він також керується маккіавеллістським принципом «ціль виправдовує засоби». Ердоган вважає, що поки він слідує політиці Америки і підтримує відносини з єврейським утворенням, яке є ключовим елементом американської стратегії в регіоні, Америка буде його підтримувати, і він залишиться при владі, навіть зрадивши мусульман, яких він не враховує в своїх планах.
За останні 22 роки він зраджував і обманював мусульман, знаючи, що серед них є ті, хто слідують за ним: це люди, наївні, простодушні, політично і інтелектуально неграмотні, які виправдовують кожне його зрадництво і ницість, продовжуючи аплодувати йому. Проте багато хто, як в Туреччині, так і за її межами, відвернулись від нього, коли побачили його істинне обличчя, особливо після його позицій щодо агресії єврейського утворення в Газі, яка повністю його викрила. Навіть його прибічники не можуть знайти виправдання його поведінці, адже проблема Палестини — це біль усіх мусульман.
Палестина — це проблема усієї мусульманської Умми, пов’язана з нашою акидою. Звільнення Палестини і допомога її народу — це наш обов’язок. Неможна чекати блага від ворогів Ісламу, які допомогли євреям захопити цю землю і продовжують підтримувати їх утворення. Не слід звертатись до них за рішенням палестинського питання, оскільки Ердоган та інші правителі не зроблять нічого для звільнення Палестини. Необхідно скинути їх і працювати разом з тими, хто прагне до відновлення праведного Халіфату, який об’явить джихад і звільнить цю Благословенну землю, якщо на то буде воля Аллаха.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
02.10.2024
