Мислення багатьох проповідників, студентів і вчених усе іще знаходиться у межах кордонів, окреслених в угоді Сайкса-Піко. Коли вони вивчають реальність чи шаріатські докази, їх погляди часто обумовлені цими штучно створеними кордонами, нав’язаними мусульманським країнам.
Наприклад, обговорюючи проблему бідності в Йорданії, нестачу ресурсів в Сомалі чи голод в Судані, вони пропонують рішення у межах географічних кордонів, встановлених угодою Сайкса-Піко. Вони забувають, що Умма єдина в своїй вірі, стягу і багатствах.
Мусульманські країни єдині, і їх багатства належать усім. Хибним буде те, що жителі одного регіону помирають від голоду, тоді як жителі інших регіонів, наприклад, Перської затоки, насолоджуються благами. Також неприпустимо розглядати війну в Газі в межах кордонів, окреслених цією злощасною угодою, ставлячи питання так: а чи вистачить сил у жителів Гази для війни з сіоністами? І щоб вчені починали обговорювати правові деталі цього. Шаріатським законом, на який вказують аяти, є те, що Умма — єдина, і підготовка до джихаду — це обов’язок усієї Умми, а не окремих рухів чи особистостей. В аяті говориться:
وَأَعِدُّواْ لَهُم مَّا اسْتَطَعْتُم مِّن قُوَّةٍ وَمِن رِّبَاطِ الْخَيْلِ تُرْهِبُونَ بِهِ عَدْوَّ اللهِ وَعَدُوَّكُمْ وَآخَرِينَ مِن دُونِهِمْ لاَ تَعْلَمُونَهُمُ اللهُ يَعْلَمُهُمْ وَمَا تُنفِقُواْ مِن شَيْءٍ فِي سَبِيلِ اللهِ يُوَفَّ إِلَيْكُمْ وَأَنتُمْ لاَ تُظْلَمُونَ
«Приготуйте проти них скільки можете сили і бойових коней, щоб устрашити ворога Аллаха і вашого ворога, а також тих, яких ви не знаєте, але яких знає Аллах. Що б ви не витратили на шляху Аллаха, вам буде повернуто сповна, і з вами не вчинять несправедливо» (8:60).
Цей наказ Аллаха звернутий до усієї Умми, а не до окремих людей чи груп. Сьогодні у Умми є сили і ресурси, яких більше аніж досить, щоб не тільки битись з єврейським утворенням, але й щоб нести Іслам усьому світу. Міркування про те, чи досить сил у опору в Газі для боротьби з озброєними силами євреїв — це хибний і обмежений підхід.
Джихад початково є фардом кіфая, тобто колективним обов’язком, і якщо частина мусульман виконує його, то з решети знімається обов’язок. Проте, коли невірні захоплюють мусульманську землю, джихад стає фардом айн, тобто індивідуальним обов’язком, який неможна відкладати. Шаріатська постанова про джихад покладає обов’язок на усю Умму, і у Умми досить сил для його виконання. Залишати Газу битись в одиночку — це зрадництво і невиконання шаріатського обов’язку. Жителі Гази можуть бути спокійними за виконання свого обов’язку, але щодо решти мусульман, то гріх за це лежить на них усіх, і кожен несе відповідальність за його невиконання згідно зі своїми можливостями. Ніхто не буде звільнений від цього гріха, поки не припиняться вбивства, голод і вигнання, і поки уся Палестина не буде звільнена від сіоністів. Ця постанова Шаріату не викликає розбіжностей серед мусульман — ані серед вчених, ані серед простих людей.
Більше того, джихад проти єврейського утворення в даний час є фардом для усіх мусульман, оскільки вони окупували землю мусульман. Це одна із чотирьох ситуацій, коли джихад стає фардом айн. Приписаний Аллахом джихад був призупинений понад сто років назад. Це той джихад, який об’являється халіфом мусульман не ґрунтуючись на національних чи географічних кордонах.
На жаль, деякі студенти і вчені почали досліджувати правові питання крізь призму кордонів, виниклих після руйнування Халіфату — єдиної держави, яка об’єднує Умму. Вони ув’язали шаріатські постанови з національними і регіональними кордонами, хоча повинні були повернути ці питання у своє початково правильне русло. Першою помилкою, якої вони припустились, було хибне розуміння терміну «Валіюль-амр» (правитель) — хто той правитель, якому по Шаріату треба підкорятись, навіть якщо він б’є по спині і відбирає майно? Як йому дається присяга, і хто має право на неї претендувати? Докази ними були спотворені настільки, щоб була можливість вважати «правителем» кожного, хто управляє своєю територією, навіть якщо він прийшов до влади без присяги і правив не на основі ісламських законів, а на основі конституцій, запозичених у Америки і Європи. Дійшло до того, що початок посту об’являється згідно з кордонами Сайкса-Піко, джихад скасовується чи об’являється з волі правителя у межах кордонів в Сайкса-Піко. У випадку з Газою вони зробили так, що обов’язок джихаду ліг тільки на плечі угрупувань, у той час як решта усіх інших залишились спостерігати за їх подвигами. Більше того, вони почали розглядати спотворено тексти, обговорюючи: «Чи досить у угрупувань сил для ведення бойових дій?» і «Чи повинна Газа битись з ворогом, який набагато сильніше за неї?». Вони забули про те, що Умма єдина, як у мирі, так і у війні.
На завершення хочу сказати: сьогодні у мусульман немає «валіюль-амра» в шаріатському значенні цього слова, оскільки мусульмани не присягали нікому з часів падіння Османського Халіфату понад сто років назад. Термін «валійюль-амр» застосовується до чоловіка лише за наявністю трьох умов. Перше — Умма чи її представники повинні обрати його. Друге — присяга повинна бути надана на основі Корану і Сунни. Третє — він повинен бути обраний як правитель для усіх мусульман. Якщо одна із цих умов не виконується, договір втрачає свою юридичну силу і вважається недійсним з точки зору Шаріату. Джихад — це шаріатський обов’язок, покладений Аллахом на мусульман. Саме Умма повинна стежити за його виконанням, усуваючи усі перешкоди на шляху поширення Ісламу і звеличення Слова Аллаха. Це може бути досягнуто тільки за допомогою держави і халіфа, який отримає присягу від Умми як її істинний «валіюль-амр». Поки Умма не доб’ється цього, вона буде продовжувати нести жертви, втрачаючи своїх синів, заради того, щоб зрадники чи агенти звели нанівець усі її перемоги!
وَلَيَنصُرَنَّ اللهُ مَن يَنصُرُهُ إِنَّ اللهَ لَقَوِيٌّ عَزِيزٌ
«Аллах неодмінно допомагає тому, хто допомагає Йому. Воістину, Аллах — Всесильний, Могутній» (22:40).
Газета «Ар-Рая»
Абу Аль-Мутаз Біллях Аль-Ашкар
18.09.2024
