5 квітня 2025 року десятки тисяч американців в ході тисяч протестів по усім п’ятдесяти штатам заповнили вулиці і площі, скандуючи: «Руки геть!», виражаючи колективну вимогу змін. Сто родин мільярдерів пожертвували 2,6 мільярда доларів на вибори 2024 року, 70% із яких направили на підтримку республіканцям, таким як Дональд Трамп, що підсилило їх вплив на політику. Від галявин біля Меморіалу у Вашингтоні до тихих міських площ в Огайо протестуючі виражали свій гнів по відношенню до політичної системи, яку вони вважають такою, що обслуговує багатих за рахунок громадських інтересів. За оцінками організаторів, в демонстраціях взяли участь сотні тисяч людей. Ці виступи були скеровані проти адміністрації президента Дональда Трампа, яку протестуючі називали очевидним символом економічного деспотизму і часто характеризували як «олігархічне» захоплення влади. Не маючи конкретних лідерів, протести виражають глибоке незадоволення американців управлінням, яке, на їх думку, благоволить багатим — незадоволення, яке укорінювалось десятиріччями недовіри, усугубилось політикою останніх місяців.
Американці давно підозрюють, що їх обрані представники віддають пріоритет інтересам багатіїв, ігноруючи простих громадян. Опитування показують триваюче падіння довіри до державних інститутів: багато хто упевнений, що корпоративні інтереси домінують у формуванні політики. Протести під гаслом «Руки геть!» лише зміцнили це відчуття, назвавши Трампа і його радника Ілона Маска «олігархами», управляючими країною заради вилучення особистої вигоди. Протестуючі вказували на звільнення 121 361 федеральних службовців до 28 березня, згідно даним CNN, як на крок по демонтажу державних послуг на користь скорочення бюджету, нібито вигідного особистим інтересам. Нові тарифи, введені 1 квітня, викликали іще більше обурення, оскільки протестуючі звинуватили їх у падінні фондового ринку, що погрожує бюджетам домогосподарств, у той час як певні галузі отримують держпідтримку. Ця мова «олігархії» вказує на переламний момент, в якому народне обурення перетворюється на наратив класової боротьби між простими людьми і вузьким колом привілейованих.
Вимоги протестуючих були сформульовані ясно і усі вони зосереджені на питаннях економічної справедливості.
По-перше, вони прагнули зупинити те, що називають «захопленням влади мільярдерами». Керівництво Ілона Маска новим відомством під назвою «Департамент ефективності уряду», створеним для скорочення федеральних витрат, стало об’єктом різкої критики. Багато хто розглядають його як інструмент по перенаправленню ресурсів у приватні кишені. Пенсіонери і члени профспілок виразили занепокоєння щодо системи соціального забезпечення, яка є рятувальним колом для 73 мільйона американців, побоюючись, що її можуть урізати заради фінансування податкових пільг для еліт.
На мітингах в Техасі і Вірджинії ветерани озброєних сил несли плакати на захист своїх пенсій і привілей, зароблених роками служби. Другою вимогою стало припинення політики, яка шкодить трудящим. Протестуючі також засудили імміграційні рейди, вважаючи їх відволікаючим маневром від створення робочих місць і підвищення заробітної плати. На їх думку, подібні заходи лише відволікають увагу від необхідності економічного росту. Усі ці сигнали, з точки зору протестуючих, відображають системну тенденцію — ухил на користь багатих, який, за їх словами, зберігається при будь-яких адміністраціях.
Політика Трампа стала для цього економічного гніву очевидною мішенню. Введені ним 1 квітня мита стрясли фінансові ринки, а виникла невизначеність, як вважають багато хто, підсилила тиск на працюючі родини. Скорочення в таких відомствах, як Управління соціального забезпечення, викликали тривогу щодо доступності базових послуг. У Флориді поруч з полем для гольфу Трампа в Палм-Біч-Гарденс натовпи скандували проти цих рішень, вважаючи їх спрощенням досягнення інтересів корпораціями за рахунок благополуччя народу.
Тим не менш, це невдоволення не нове. І попередні адміністрації стикались з аналогічними звинуваченнями, будь то порятунок банків під час фінансових криз чи прийняття податкового законодавства, вигідного для багатих. Фігура Трампа є зручною мішенню, але протестуючі розглядають його швидше як симптом більш глибокої проблеми: економічні еліти формують курс країни часто у збиток тим, хто з усіх сил старається її підтримувати.
Різноманітність учасників протестів показала масштаб цього хвилювання. У Бостоні пенсіонери стояли пліч-о-пліч зі студентами, об’єднані закликом до збереження федеральних програм. В Анкоріджі, штат Аляска, плакати з написом «Руки геть від нашого соціального забезпечення» лунали в унісон з тими, що проголошували на жарких вулицях Майамі. Згідно опитуванню Reuters/Ipsos, рейтинг підтримки Трампа склав 43%, знизившись з 47% порівняно з миттю його інаугурації у січні, що свідчить про зростаюче громадське невдоволення здійснюваною політикою.
Ці масові зібрання піднімають більш широке питання — протестуючі виражають відмову від системи, яка на їх думку, благоволить елітам. Економічна нерівність не демонструє ознак покращення, і на горизонті вже видніються нові протести, оскільки народ вимагає уряд, який буде ставити їх нужди вище інтересів мільярдерів.
Протестуючі в таких містах, як Лос-Анджелес і Портленд, пройшлись маршем з плакатами, засуджуючими те, що вони називають зрадництвом громадської довіри. В Шарлотт, штат Північна Кароліна, протестуючі гучно виступали проти скорочень в освіті і послугах для ветеранів, пов’язуючи місцеві проблеми з загальнонаціональним наративом сваволі еліт. Організатори, включаючи такі групи, як Indivisible, підкреслювали значення протестів як нагадування лідерам про їх відповідальність перед народом. Масштаб руху, який охопив усі штати, вказує на загальне переконання в тому, що економічна міць занадто сильно віддалилась від більшості людей.
Протести під гаслом «Руки геть!» відображають втому нації від лідерів, яких сприймають як слуг економічних еліт.
Для багатьох протестуючих фігура Трампа, граючого у гольфі у Флориді, , в день, коли по усій країні проходять марші, стала втіленням цього розколу. Ці протести нагадують про рух «Захопи Уолл-стріт», який виник після фінансової кризи 2008 року, і знов підкреслюють підсилюване класове розшарування, яке має місце як за часи правління республіканців, так і демократів, що вказує на поглиблення громадської недовіри до системи, яка, як вважають люди, служить виключно інтересам еліти.
