У своїй останній заяві, коментуючи масові вбивства у Хулі, Башар Асад характеризує себе найстрашнішим монстром, і що він не належить до людської раси

Сирія
Друкарня

بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ

О неділі зранку 03.06.2012 року Башар Асад виступив із промовою перед відкриттям першої сесії законодавчої палати – новим сирійським парламентом (маріонеток).

Зацікавленість  викликає та обставина, що про засідання було об’явлено лише під час його початку і через державне телебачення, що каже про побоювання режиму підпасти під будь-якого плану хвилювання у питанні безпеки і це може паралізувати  тіло режиму, яке ще залишилося після того, як не так давно була паралізована його значна частина. Це змусило режим піти на безпрецедентні заходи безпеки, до яких вдалися в районі, де розташована Національна рада. Було перекрито усі вулиці, які ведуть до будівлі Ради, закрито усі вікна. Вулиці заповнило спецобладнання, танки та вантажівки, як саранча на вулицях влаштувалися співробітники силових структур, не дивлячись на те, що відстань між президентським палацом та національною Радою дуже мала.

Усі ці заходи застосовані, а звернення Башара, з початку виникнення революційного руху і до цього часу, нічого нового у собі не несло. Ні про що, окрім повторення сказаного ним раніше, стосовно вже визначених позицій, заявлено не було (заклик до проведення їм реформ, заклик до ведення діалогу, розмови про смуту, тероризм та іноземну змову…), пережовування старих слів, наполягання на продовженні дії військового положення, як і раніше продовжувати вбивати та вирізати, як він у цьому себе порівняв з хірургом, який заслуговує на слово «вдячності» за вчинену їм операцію.

Як це не парадоксально, ця Рада маріонеток,   яка наповнена виключно башарівськими людьми, коли почула від Башара на свою адресу слова: «Ми віддаємо данину поваги загиблим у цих трагічних подіях», бажаючи тим самим висловити лише на словах нібито свій жаль, і не губити часу, почувши це, члени лялькової Ради у збентеженій та кумедній формі піднялися усі як один, що розсмішило самого Башара. І це одна із форм його великих досягнень в області реформ.  

Політичні аналітики, дивлячись на виступ Башара, перетворилися більше на психологів, аніж на аналітиків. Замість того, щоб аналізувати слова, вони почали говорити про хворий психологічний стан Башара, відірваного від реальності того, що відбувається та того, який перевертає усе на свій лад. Насправді Башар перетворився у дуже нестійку людину, як і його влада. Наприклад, він, змальовуючи масові вбивства, які чинять його ж бандформування, за його наказом в Хулі, аль-Казазі, на площі, Дейр-ез-Зор, Алеппо називає їх « тими, які викликають огиду, мерзенними, вкрай жорстокими та дикими». Аж до того, що він заявляє, що « навіть дикі звірі не здатні на подібне тому, що ми бачили, особливо кажучи про масову  різню у Хулі».

Також з усім притаманним йому нахабством він сказав: «Я впевнений, що арабська мова, можливо, навіть будь-яка мова, яка відома людству, не в змозі  описати  те, що ми побачили». Те ж саме можна казати  про його звинувачення  на адресу інших, стосовно тої ситуації, у якій він знаходиться, а саме перевертає на свою користь факти, описуючи те, що відбувається у Сирії, що це «криза, яка була побудована на серйозному фундаменті інтриг та підтасовок фактів».

Дійсно, Башар перестав заслуговувати уваги міжнародної  спільноти, тому розмова почала будуватися на пошуку рішення після Башара. Такого роду звернення були проведені, щоб проголосити про провал режиму у його спробах покласти край революційним рухам, але саме революція, дякуючи  вірі населення та їх стійкості, у скорому часі покінчить із режимом с дозволу Аллаха. Дане звернення каже про те, що для Башара час почав відраховувати останні часи його перебування при владі, особливо після того, як революція охопила Дамаск та Алеппо.

Те, що відбувається сьогодні у Сирії – ця благородна революція, подає сильні надії на ісламський  проект, у той же самий час несе за собою велику загрозу для реалізації американського проекту у регіоні. Ставка робиться на обидва ці проекти у рівному ступені. Ми ж, у свою чергу, вимагаємо від нашого населення у Дамаску та Алеппо, яке почало приєднуватися до революції, щоб вони затиснули цей режим у лещата, щоб об’єдналися в один кулак і покінчили з цим режимом, що вичерпав себе, а інакше цей режим використає проти  вас політику випалювання землі, як це сталося із жителями інших міст. Отже, ви повинні поспішити у приєднанні до революційного руху і покінчити за раз із цим злочинним рухом, щоб набути те благо, яке обійшло вас стороною через ваше запізнення.

Шановні мусульмани у Сирії, які проявляють терпіння та стійкість та глибоко вірують

Те, що зробило вас стійкими до цього дня перед страхітливою машиною смерті – це ваша віра у Єдиного Аллаха, так будьте ж непохитними у цій вірі. Кінцевим результатом, плодами ваших дій нехай стане встановлення Праведного Халіфату , чим буде вдоволений Всевишній Аллах. Не віддавайте  важелі правління зрадникам та агентам, тим, хто хоч трохи пов'язаний із країнами невірного західного світу, або тим, хто спирається на їх допомогу та підтримку. Адже усе це гнівить Всевишнього Аллаха і суперечить Його словам у благородній Книзі:

اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلًا

« «Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141). 

Закликайте своїх дітей із числа володарів сили, щоб вони не зволікали з допомогою своїй релігії та населенню. Закликайте їх дати присягу Хізб-ут-Тахрір на надання йому влади, щоб вони почали правити на основі того, що ниспослав Аллах. Тоді ви та Умма у цілому разом із вами придбає спасіння від тиранів правителів та тих, хто за ними стоїть із числа країн невірного західного капіталістичного світу, які не припиняють старатися у внесенні до вашої середи смути та омани, проводять діяльність по вашому зубожінню та фізичному знищенню. Всевишній Аллах каже:

إِنَّ الَّذِينَ يُبَايِعُونَكَ إِنَّمَا يُبَايِعُونَ اللَّهَ يَدُ اللَّهِ فَوْقَ أَيْدِيهِمْ ۚ فَمَن نَّكَثَ فَإِنَّمَا يَنكُثُ عَلَىٰ نَفْسِهِ ۖ وَمَنْ أَوْفَىٰ بِمَا عَاهَدَ عَلَيْهُ اللَّهَ فَسَيُؤْتِيهِ أَجْرًا عَظِيمًا

 «Воістину, те, які присягають тобі, присягають Аллаху. Рука Аллаха – над їх руками. Хто порушив присягу, той зашкодив собі. А хто був вірний тому, про що він уклав угоду з Аллахом, тому Він дарує велику нагороду» (48:10).

Хізб ут-Тахрір Сирія
14 Раджаб 1433 р.х.    
04.06.2012