У суботу 25.01.2014 на поточній сесії (2013-2015р.) Організації арабських жінок її голова і дружина суданського президента Відад Бабікер заявила, що Організація провела низку конференцій, у результаті яких було прийнято мандат про розвиток арабської жінки у доповнення до пріоритетів у її діяльності для досягнення сподівань арабських жінок.
Вона підкреслила прихильність Судану до дотримання усіх ратифікованих ним угод, які звернені до проблем жінки в області охорони здоров'я, навколишнього середовища, освіти, участі у політичному житті і вирішенні конфліктів.
Зі свого боку, керівник Підготовчого комітету з проведення саміту арабської жінки, міністр соціального забезпечення Машаір Дулаб заявила про “ дотримання Суданом рішень із розвитку арабської жінки” і підкреслила, що “ розроблені спеціальні плани і програми по просуванню жінок у центрі і областях держави з метою підтримання жіночих проектів, які представляються у забезпеченні освіти, рівності статей і реалізації соціального росту”. Вона також сказала, що “ її країна підтримує усі жіночі питання в області репродуктивного здоров'я, яке знижує материнську смертність, участі у трудовій діяльності, надання рівних можливостей у плані кар'єрного росту, а також у забезпеченні мікрофінансуванням”. Також вона зазначила, що“ Судан є однією з перших країн, які надали жінкам право обирати і бути обраними у різноманітних сферах діяльності і навіть на посаду президента республіки..”. ( Аш-Шурук та інші інформагентства 1/25/2014).
Такий мандат абсолютно не торкається проблем жінок, оскільки оснований на законодавстві людей і остаточно ігнорує закони Господа людей, які стосуються жінки. Це не кажучи вже про реалізацію сподівань жінок, які виступили борцями в Тунісі, Єгипті та інших країнах арабської революції, жертвуючи собою і своїми дітьми на шляху визволення від гніту і грубого порушення прав, що властиво диктаторським режимам. Ці режими залишили у спадщину мусульманам, включаючи жінок, бідність, невігластво, відсталість і реакційність, об'єднані в Лізі арабських держав, яка була створена колонізаторами як альтернатива ісламській державі Халіфат, що насправді дбає про права жінки і не жалкує найдорожчого для її захисту.
Дотримання Судном ратифікованих ним угод не є джерелом гордощів. Це — гріх, за який буде запитано перед Аллахом кожного, хто брав участь у ньому, плануючи і посуваючи цінності Заходу, оскільки це є виконанням і життя систем і законів невір'я, які привели їх же суспільства до найнижчої межі і розповсюдили серед них такі хвороби, що нерідкі випадки, коли син не знає, чи дійсно йому доводиться батьком той, кого він називає батьком!
Мусульманки!
Мусульманин повинний бути проникливим, а тому не піддавайтесь на обман. Досягнення удаваного соціального розвитку, освіти і рівності — це прихована отрута для просунення систем капіталістичного Заходу, щоб позбавити жінку її права в тому, щоб бути береженою, маючи дбаючого про неї опікуна. Мета цього — домогтися доступу до неї і використати її у якості товару, який можна продавати і купувати, у результаті чого вона стає плоттю для задоволення бажань занепалих людей, замість того щоб уособлювати честь, яку необхідно берегти, як гарантує їй це Іслам. Прийняття політики репродуктивного здоров'я надає безпечний притулок для усіляких небезпек, аморальності і розпусти замість благочестя і гідності, які є найдорожчим надбанням жінки. Таким чином вони прагнуть вивести мусульманку за межі прямого шляху Аллаха і ввести її у заблудлі шляхи диявола.
Що стосується мікрофінансування, якому радіє міністр, то це заборонене діяння, з яким людина заслуговує гнів Аллаха, тому що це очевидне, хоч і прикрите, лихварство.
Що стосується балотування жінки на посаду президента, то незмінним законом в Ісламі є те, що жінка не може бути правителем і займати будь-яку посаду в правлінні. Але це не є пониженням її гідності, це — обов'язковий для дотримання шаріатський закон, оскільки Посланець (мир йому і благословіння) сказав: «Не досягне успіху народ, який поклав правління на жінку». Привів аль-Бухарі. При цьому шаріат визначив їй, як і чоловіку, вибирати правителя і давати йому шаріатську присягу.
Жінка в Ісламі володіє непохитною рішучістю, якою володіли, наприклад Умму Аммара і Умму Мані у своїх вчинках під час другої присяги при Акабі. Вона відчитує правителя на основі шаріатських законів, якщо він помиляється, а той не пригнічує її за це, а навпаки хвалить і дякує, як це було в епоху правління Умара (нехай буде вдоволений ним Аллах), який одного разу сказав: «Жінка сказала правду, а Умар помилився». Вона присутня на Зборах Умми, для того щоб контролювати діяльність влади, працює суддею, лікарем і навіть постає воїном, яким в історії Ісламу була Хавля бінт аль-Азвар. Ці жінки досягли вдоволення Аллаха.
Ми звертаємося до вас, які зібралися з метою провести в життя мандат арабської жінки на основі міжнародних конвенцій і нагадуємо вам про необхідність богобоязливості у відношенні самих себе і своїх сестер. Дійте заради вдоволення Аллаха і вимагайте повної реалізації Ісламу, в тому числі його соціальної системи, який надає жінці її права і знайомить її зі своїми обов'язками.
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір
Судан – Жіночий відділ
№ H.T.S. 01/2014
Неділя, 25 Рабі уль-авваль 1434 р.х.
26/01/2014
