З іменем Аллаха — Милостивого та Милосердного
То, хто тримає пост, у світлі Корану та Сунни:
Муслім передав від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ لَوْ لَمْ تُذْنِبُوا لَذَهَبَ اللَّهُ بِكُمْ وَلَجَاءَ بِقَوْمٍ يُذْنِبُونَ فَيَسْتَغْفِرُونَ اللَّهَ فَيَغْفِرُ لَهُم
«Клянусь Тим, у Чиїй длані душа моя, якщо б в и не грішили, то Аллах обов’язково винищив вас та привів би таких людей, які стали б грішити та просити Аллаха про прощення, а Він став би прощати їх!».
Даний хадіс повідомляє про наявність у природі людини такої якості, як схильність до гріху,але не про наявність у людині гріху, тому що гріх є порушенням Шаріату та ослуханням Аллаха. Всевишній Аллах суворо та неодноразово застерігає нас у Корані та Сунні від впадіння у гріх будь-якої складності, а також обіцяє суворе покарання для грішника, який не покаявся.
У силу того, що Аллах знає Свої створіння та сутність людини, Він велів робити покаяння (тауба) та молити про прощення гріхів (істігфар). Адже Аллах — ар-Рахман (Милостивий до усіх у цьому світі) та ар-Рахім ( Даруючий милість на тому світі лише для віруючих), аль-Афувв та аль-Гъафур (Прощаючий), ат-Тавваб (Приймаючий покаяння) та аль-Хакім (Мудрий). З цієї причини нами було сказано, що вищезгаданий хадіс повідомляє, що в природі людини присутня схильність до гріховності та непослуху, а зовсім не те, що людина перебуває у гріховності. Шаріат вимагає, щоб грішник прийнявся за розкаяння, зрікся від цього гріха та твердо вирішив надалі не повертатись до цього вчинку, а інакше на нього очікують муки та покарання.
Шаріат Ісламу скасував усі колишні релігії , позбавивши людство від вигадок, забобон та комплексів. В Ісламі нема такого поняття, як первородний гріх. Проте Аллах створив людину слабкою та безпорадною, щоб остання часто молила про прощення. Всевишній сказав:
إِنَّ ٱللَّهَ يُحِبُّ ٱلتَّوَّٰبِينَ وَيُحِبُّ ٱلۡمُتَطَهِّرِينَ
«Воістину, Аллах любить тих, хто кається і любить тих, хто очищається» (2:222).
Через те, що знання людини обмежені, вона часто буває забудькувата та неуважна, і інколи її долають пристрасті. А тому вона може потрапити у тенета Шайтана і скоїти гріх. Проте їй варто тут же покаятись та попросити у Аллаха про прощення. Аллах сказав:
إِنَّمَا ٱلتَّوۡبَةُ عَلَى ٱللَّهِ لِلَّذِينَ يَعۡمَلُونَ ٱلسُّوٓءَ بِجَهَٰلَةٖ ثُمَّ يَتُوبُونَ مِن قَرِيبٖ فَأُوْلَٰٓئِكَ يَتُوبُ ٱللَّهُ عَلَيۡهِمۡۗ وَكَانَ ٱللَّهُ عَلِيمًا حَكِيمٗا
«Воістину, Аллах зобов’язався приймати покаяння тих, які коять поганий вчинок по своєму невігластву і незабаром розкаюються. Їх покаяння Аллах приймає, адже Аллах — Знаючий, Мудрий» (4:17).
Дуже важливо не відкладати покаяння, тому що людина не може знати, скільки їй іще залишилось жити. І у такому положенні, відклавши з покаянням, можна взагалі втратити можливості зробити його.
Але праведні раби Аллаха не упираються у тому, що скоїли, вони постійно відчувають на собі відповідальність, щоб уникнути потрапляння у гріх, і квапляться покаятись, якщо все ж таки впали у нього. Всевишній Аллах сказав:
وَٱلَّذِينَ إِذَا فَعَلُواْ فَٰحِشَةً أَوۡ ظَلَمُوٓاْ أَنفُسَهُمۡ ذَكَرُواْ ٱللَّهَ فَٱسۡتَغۡفَرُواْ لِذُنُوبِهِمۡ وَمَن يَغۡفِرُ ٱلذُّنُوبَ إِلَّا ٱللَّهُ وَلَمۡ يُصِرُّواْ عَلَىٰ مَا فَعَلُواْ وَهُمۡ يَعۡلَمُونَ
«Тим же, які, скоївши огидний вчинок або несправедливо вчинивши проти самих себе, згадали Аллаха та попросили прощення за свої гріхи, — адже хто прощає гріхи, окрім Аллаха? — і тим, які свідомо не упираються у тому, що вони скоїли» (3:135),
أَلَمۡ يَعۡلَمُوٓاْ أَنَّ ٱللَّهَ هُوَ يَقۡبَلُ ٱلتَّوۡبَةَ عَنۡ عِبَادِهِۦ وَيَأۡخُذُ ٱلصَّدَقَٰتِ وَأَنَّ ٱللَّهَ هُوَ ٱلتَّوَّابُ ٱلرَّحِيمُ
«Невже вони не знають, що Аллах приймає покаяння від своїх рабів та приймає пожертвування , що Аллах — Приймаючий покаяння, Милосердний?» (9:104).
Від Абу Зарра передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав, що Аллах сказав у кудсій хадісі:
ابْنَ آدَمَ، إِنَّكَ مَا دَعَوْتَنِي وَرَجَوْتَنِي غَفَرْتُ لَكَ عَلَى مَا كَانَ فِيكَ. ابْنَ آدَمَ، إِنَّكَ إِنْ تَلْقَنِي بِقُرَابِ الأَرْضِ خَطَايَا لَقِيتُكَ بِقُرَابِهَا مَغْفِرَةً بَعْدَ أَنْ لا تُشْرِكَ بِي شَيْئًا. ابْنَ آدَمَ، إِنَّكَ إِنْ تُذْنِبْ حَتَّى يَبْلُغَ ذَنْبُكَ عنَانَ السَّمَاءِ، ثُمَّ تَسْتَغْفِرُنِي أَغْفِرْ لَكَ
«О син Адама, воістину, Я буду прощати тебе доти, доки ти не перестанеш взивати до Мене та сподіватись на Мене! О син Адама, воістину, якщо зустрінеш ти Мене з (такою кількістю) гріхів, (що заповнять вони собою) майже не усю землю, але зустрінеш Мене, не поклоняючись наряду зі Мною нічому іншому, Я обов’язково дарую тобі прощення! О син Адама, якщо скоїш ти стільки гріхів, що досягнуть вони хмар небесних, а потім попросиш у Мене прощення, то Я прощу тебе».
Хіба мусульманин,який тримає пост , не гідний честі отримати милість та прощення Аллаха?
5.06.2017р.
11 Рамадана 1438р.х.
