Щоб вийти у суспільство, людина потребує вбрання, яке приховає її ганебні місця. Як правило, це вбрання несе в собі послання оточуючим людям, а сам образ одягу залежить від ідей та понять людини.
Іншими словами, вбрання виражає приналежність та ідентичність людини і може розповісти багато про неї, її суспільство, образ життя та законах її країни. Часто-густо вид одягу визначається переконаннями людини та суспільства, а також законами держави. Вбрання особливо виділяє суспільство та державу, тому що у ньому відображається акида цієї людини та усього суспільства. Вид одягу у суспільстві є проголошенням усьому світу про свій світогляд та ідентичність, ким воно відрізняється від інших суспільств. Наприклад, нікого не дивує, що європейська жінка носить коротке та прозоре вбрання. Навпаки, це доволі очікувано, якщо враховувати, що акидою Заходу є відокремлення релігії від життя і що ідея особистої свободи визначає поведінку цієї жінки, яка не боїться Аллаха і живе тільки заради власної користі. Вона використовує свою красу у корисних цілях, будучи впевненою, що це вигідно.
Так само ж її використовує суспільство, отримуючи з цього прибуток. Її краса використовується для збуту різноманітних товарів. Практично у кожній рекламі використовується оголена дівчина. Західний світ бачить у цьому пик прогресу . Врешті решт, західне суспільство зобов’язало жінок носити вбрання, яке майже ледве покриває ганебні місця , і примусило їх думати, що це — свобода особистості, вершина прогресу та сучасне життя. Це і є культура капіталістичного світу та світська точка зору на вбрання жінки. Західний світ вважає покриття жінкою свого тіла відсталістю та деградацією, тому що це суперечить їх світському корисному світогляду . Разом з цим, західне суспільство пов’язує красу жінки з дурістю, не надаючи ніякого значення розуму та знанням жінки. Це — шлях західної жінки та її зіпсована ідентичність , яку вони несуть усьому світу. Примітно, що західні люди не обмежились оголенням жінки, отримуючи від цього прибуток, вони навіть не дивляться на неї як на чисту жінку, вони визначають вид її одягу та роздягають її, відкриваючи усі її красоти. І усе це — з метою підняти прибуток!
У свою чергу, західні ЗМІ виставляють оголену жінку прикладом для мусульманки, незважаючи на те, що вона позбавилась поваги через вид її ганебного вбрання.
Що стосується мусульманки, то Аллах наказав їй покривати своє тіло, а Коран та хадіси Посланця Аллаха ﷺ описують вид необхідного одягу. А тому при виході із дому у громадські місця мусульманка, яка досягла статевої зрілості, повинна надягати джильбаб (цільну сукню) та хімар (хустку). Це — один із законів Шаріату у соціальній системі Ісламу. Наша релігія дивиться на жінку як на честь, яку необхідно оберігати. Аллах вшанував мусульманок та наділи їх роллю матерів, домогосподарок та виховательок великих полководців. Іслам дозволив жінці сидіти вдома і виходити на роботу, дотримуючись загальновідомих норм, із числа яких — широка сукні та хустка, які покривають аурат, не облягають тіло і не приваблюють увагу чоловіків. З іншого боку, Іслам зобов’язав чоловіків та жінок опускати погляди та дотримуватись законів Шаріату у своїх відносинах, як на рівні суспільства, так і на рівні держави. Таким є шаріатське вбрання мусульманки, де б вона не була. Іслам призначений для усього світу, а не для певного народу. Скільки б національностей не було б в Ісламі, вони залишаються єдиною Уммою господина Мухаммада ﷺ. До цієї релігії відносяться віруючі жінки, які демонструють свою позицію своїм вбранням . Незважаючи на різноманітність традицій серед мусульманок, усе ж таки доти, доки її одяг відповідає шаріатському опису — не прозорий, приховує аурат, не приваблює погляди, не облягає, — він вважається ісламським.
Ісламське вбрання — це те, що носить у своєму серці кожна мусульманка, навіть якщо її вбрання не відповідає правильному шаріатському опису. Лихо полягає у тому, що сьогодні мусульманки дивляться на шаріатське вбрання з західної помилкової точки зору, нібито воно може видозмінюватись. Таким чином, це вбрання потрапило під вплив західних цінностей. Сьогодні серед людей ісламська хустка почала носити назву «хіджаб» через брудну роль ЗМІ, які заплутали правильний шаріатський опис жіночого одягу та зробили із нього вбрання «скромних», після чого сюди також були включені спідниці та штани. У наш час ті, хто одягли хустки, почали зніматись у фільмах, співати пісні, змагатись на конкурсах краси, а ісламський вид одягу навіть увійшов в європейську моду. Це недивно, оскільки ЗМІ підкоряються правлячим режимам, які прийшли до влади завдяки західним колонізаторам. Вони зробили мусульманку головною мішенню своїх ідейно-просвітницьких атак, щоб вона обнажилась та позбавилась усіх благ цього та наступного світу , розгнівавши Господа світів, і щоб вона позбавилась своєї ісламської ідентичності . Зовнішній вид мусульманки та її вбрання у суспільстві безпосередньо пов’язані з самим серцем ісламської акиди . Це — божественний порядок та основний компонент ідентичності мусульманки та її положення в Ісламській Уммі. Яка б жінка не надягла ісламське вбрання, вона на увесь світ об’явила про свою приналежність до Умми господина Мухаммада ﷺ і до внучок Хадіджи, Фатіми, Аіши та Умм Салами, нехай буде задоволений ними Аллах. Набожні мусульманки є матерями халіфів, воєначальників та шахідів. Надягнувши ісламський одяг, вони несуть політичний заклик до Ісламу, і у цій справі вони відповідальні так само, як і чоловіки. Ісламське вбрання жінки вказує на те, що вона володіє розумом та знанням, а не лише красою. Згідно вищесказаному, мусульманка повинна вивчити вимоги Ісламу до вбрання.
В одній із відповідей під заголовком «Яким є шаріатське вбрання жінки у громадському та приватному житті?» великий вчений, амір Хізб ут-Тахрір Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта пише:
«Що стосується джильбаба,то це — широке вбрання (верхній одяг), здатний приховати нижній одяг, довжина якого досягає ступней ніг . Всевишній Аллах говорить:
يَا أَيُّهَا النَّبِيُّ قُلْ لِأَزْوَاجِكَ وَبَنَاتِكَ وَنِسَاءِ الْمُؤْمِنِينَ يُدْنِينَ عَلَيْهِنَّ مِنْ جَلَابِيبِهِنَّ ۚ
«О Пророк! Скажи твоїм дружинам, твоїм донькам та жінкам віруючих чоловіків, щоб вони опускали на себе (або зближали на себе) свої покривала (джильбаби)» (33:59).
Іншими словами, нехай вони надягають на себе довгі, до самого низу, вбрання (накидка, покривало, плащ), щоб виходити у громадське життя. З цієї причини умовою джильбаба є те, щоб його довжина досягала ступней ніг, покриваючи їх, тому що слова Всевишнього гласять: «…щоб вони опускали на себе (або зближали на себе) свої покривала (джильбаби)». Джильбаб треба опускати донизу, тому що частка مِنْ в аяті, з точки зору арабської мови, приводиться для роз’яснення. Свій верхній одяг, покривало, плащ, накидку необхідно опускати донизу, щоб покрити ступні ніг. Якщо ж ступні ніг приховані під панчохами або взуттям, то це не говорить про те, що не треба опускати верхній одяг донизу, тому що насправді повинно здійснитись значення слова «ірха» (опускання донизу). У даному випадку необов’язково , щоб верхній одяг покривав ступні ніг, адже вони вже покриті. Мова йде про те, що воно повинно досягати довжини ступней ніг, щоб здійснилось значення слова «ірха» (опускання донизу). Іншими словами, джильбаб повинен опускатись донизу настільки, щоб було видно та зрозуміло призначення даного вбрання для громадського життя, яке повинна носити жінка у суспільстві. Із веління Всевишнього Аллаха «щоб вони опускали» повинно здійснюватись опускання донизу (ірха). Це означає опускання країв верхнього одягу до землі у тому випадку, коли ступні ніг відкриті. Коли ж вони закриті панчохами або взуттям, тоді опускання країв верхнього одягу досить до ступней ніг, але не коротше цього. Головне, щоб було здійснено значення слова «ірха».
Отож, жінці недозволено у громадському житті ходити у штанях з накидкою до колін, тобто накидкою, яка не досягає довжини ступней, прихованих, у свою чергу,панчохами . Це не відповідає шаріатському значенню змісту джильбабу. Жінка не може виходити у громадське життя без джильбаба, який закривав би її нижній одяг і довжина якого опускалась би до ступней ніг. Якщо ж вона не знаходить такого одягу, то не може виходити. Або вона повинна спитати у своєї сусідки відповідне вбрання згідно хадісу, переданому Муслімом у «Сахіху» від Умму Атиййі:
أَمَرَنَا رَسُولُ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، أَنْ نُخْرِجَهُنَّ فِي الْفِطْرِ وَالْأَضْحَى، الْعَوَاِتقَ، وَالْحُيَّضَ، وَذَوَاتِ الْخُدُورِ، فَأَمَّا الْحَيَّضُ فَيَعْتَزِلْنَ الصَّلاَةَ، وَيَشْهَدْنَ الخَيْرَ، وَدَعْوَةَ الْمُسْلِمِينَ. قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللهِ إِحْدَانَا لاَ يَكُونُ لَهَا جِلْبَابٌ، قَالَ: لِتُلْبِسْها أُخْتُهَا مِنْ جِلْبَابِهَا
«Посланець Аллаха ﷺ велів нам, що у день разговіння та у день жертвоприношення ми виводили один одного із домів: молодих дівчат, жінок, у яких почались місячні кровотечі, а також дівчат, які знаходяться під замком. Проте жінки, у яких почались місячні кровотечі, стоячи осторонь від міста моління, приймали участь у благих починаннях та були присутніми при зверненні мусульман з мольбою до Аллаху .Я сказала: «О Посланець Аллаха! У однієї із нас нема джильбаба». Він ﷺ відповів: «Нехай її сестра дасть їй із своїх джильбабів».
Що ж стосується хімара (хустки),то це — покриваюча голову тканина, яка приховує волосся та виріз на грудях на сукні «аль-Джайб». Всевишній Аллах говорить:
وَلْيَضْرِبْنَ بِخُمُرِهِنَّ عَلَىٰ جُيُوبِهِنَّ ۖ
«І нехай прикривають своїми покривалами виріз на грудях»(24:31).
Тобто жінкам треба прикривати хустками свої шиї та груди, щоб приховати те, що залишилось неприкритим сорочкою або іншим нижнім одягом — область шиї та грудей» (із низки відповідей аміра Хізб ут-Тахрір шейха Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти на питання відвідувачів його сторінки у Фейсбуку «Відповідь фікхій», від 23 Рабиъ аль-авваль 1436 р.х., 14.01.2015 р.).
Ісламське вбрання — це чистота та честь жінки, і ці кордони не можуть перетинатись з боку суспільства та законів держави. Джильбаб та хімар — це сила мусульманки, і кожна поступка у її вбранні — це радість для Заходу, який прагне покінчити з цією силою. З такою метою була почата війна проти ісламського вбрання, тому що саме в ісламському вбранні втілюється ісламська акида, ідентичність, історія мусульманки, її культура та майбутнє. Саме ісламське вбрання розбиває вщент західну розпусту.
Режими, що правлять у країнах мусульман, об’явили війну ісламському вбранню, здійснюючи порядок денний західних колонізаторів, які діють через феміністичні організації, ООН та міжнародні угоди. Вони забороняють жінкам надягати ісламське вбрання в університетах, як це відбулось у Тунісі. Ісламський вид одягу зник із ЗМІ і став розглядатись як «відсталість». Також у ряді мусульманських країн жінкам заборонено надягати ісламський одяг у школах, не говорячи вже про те, що їм не пояснюють правильне вбрання для дівчат. Так само також ісламському вбранню була об’явлена війна на Заході . Зовсім нещодавно до нас доходили новини про злочини невірних по відношенню до мусульманок, які надягли хімар у їх країнах.
Ісламський одяг — це щит, який захищає жінок від брехні, де б вони не знаходились. Мова іде навіть не лише про них, а про усе суспільство, державу та майбутні покоління. Ісламське вбрання залишається вбранням мусульманки до Судного дня. Вона одягала є його у державі Халіфат, тому що усвідомлювала, що це витікає із ісламської політичної акиди, є божественною вимогою та ідентичністю великої держави, яка правила світом протягом сотень років. Мусульманка повинна дотримуватись цього вбрання, як це наказав Аллах, з усіма шаріатськими нормами. Так вона здійснить один із видів поклоніння , слідуючи шляху Посланця Аллаха ﷺ. Також мусульманка повинна вести діяльність по встановленню Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, щоб відновити ісламський образ життя та викорінити вплив Заходу та його ідей на розуми мусульман та їх країни. Так втіляться закони Ісламу, щоб полегшити мусульманкам можливість носити ісламський вид одягу без страху. Таким є положення мусульманки та її політична роль у житті Умми.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Гъада Мухаммад Хамді
8 Рамадана 1438 р.х.
03.06.2017 р.
