Мислителі, соціологи та багато інших роздули із теми «багатоженство» величезну проблему, навколо якої не вщухають суперечки, і це буде тривати, доки іде боротьба з Ісламом і його нормами.
Багатоженство стало улюбленою темою для критики та атаки на Іслам і мусульман; окрім цього, людей почали вводити в оману, стверджуючи, що багатоженство існує лише в Ісламській Уммі. Проте реальність є такою, що багатоженство відоме багатьом народам світу, і це було поширено до і після місії Посланця ﷺ.
До появи Ісламу багатоженство у багатьох народів. Наприклад, у китайців, індейців, персів, древніх єгиптян, євреїв, арабів, германців, які жили у Східній і Західній Європі. Сьогодні там розташовані такі країни, як Німеччина, Австрія, Швейцарія, Швеція, Нідерланди, Норвегія і т.д. Іслам — не перший, хто заговорив про багатоженство, він лише упорядкував це питання, він не зобов’язав одруження на декількох дружинах, він лише зробив це дозволеним. Він встановив правила, які регулюють багатоженство, щоб зменшити шкоду та збиток, який існував у людських суспільствах, де практикувалось подібне.
Про законність багатоженства згадано у Корані:
فَٱنكِحُواْ مَا طَابَ لَكُم مِّنَ ٱلنِّسَآءِ مَثۡنَىٰ وَثُلَٰثَ وَرُبَٰعَۖ فَإِنۡ خِفۡتُمۡ أَلَّا تَعۡدِلُواْ فَوَٰحِدَةً أَوۡ مَا مَلَكَتۡ أَيۡمَٰنُكُمۡۚ ذَٰلِكَ أَدۡنَىٰٓ أَلَّا تَعُولُواْ
«Одружуйтесь на [інших] жінках, які подобаються вам: на двох, трьох, чотирьох. Якщо ж ви боїтесь, що не будете [однаково] справедливі до них, то [вдовольняйтесь] однією або [невільницями], якими оволоділи ваші дісниці. Це ближче до того, щоб уникнути несправедливості» (4:3),
وَلَن تَسۡتَطِيعُوٓاْ أَن تَعۡدِلُواْ بَيۡنَ ٱلنِّسَآءِ وَلَوۡ حَرَصۡتُمۡۖ فَلَا تَمِيلُواْ كُلَّ ٱلۡمَيۡلِ فَتَذَرُوهَا كَٱلۡمُعَلَّقَةِ
«Ви не зможете ставитись до дружин [однаково] справедливо навіть при сильному бажанні. Не схиляйтесь же повністю [до однієї], залишаючи [іншу] нібито висячою [не приділяйте усю увагу лише одній дружині, залишаючи іншу у такому положенні, коли вона, вийшовши заміж, почуває себе незаміжньою]» (4:129).
Ці два аяти містять в собі шаріатські закони, пов’язані з багатоженством в Ісламі.
Перший аят був ниспосланий Пророку ﷺ у восьмому році по хіджрі; у ньому говорилось про обмеження чотирма дружинами. До цієї миті кількість дружин не обмежувалось якою-небудь межею. Зміст аяту: о чоловіки, одружуйтесь на жінках , які подобаються вам: на двох, трьох, чотирьох. Два, три, чотири — ці цифри ідуть одна зі другою для того, щоб бажаючий одружуватись чоловік в обов’язковому порядку обмежився не більше аніж чотирма.
Аят дозволяє (мубах) багатоженство, але при цьому обмежує кількість чотирма дружинами. Чоловік повинен бути справедливим у відношенні усіх своїх дружин. Зміст слів Всевишнього:
فَإِنۡ خِفۡتُمۡ أَلَّا تَعۡدِلُواْ فَوَٰحِدَةً
«Якщо ж ви боїтесь, що не будете [однаково] справедливі до них, то [вдовольняйтесь] однією» (4:3), —
такий: якщо ви боїтесь опинитись несправедливими до більшій кількості дружин, то обирайте одну. Аят заохочує обмежитись у шлюбі однією дружиною у випадку побоювання перед несправедливістю. Адже обмежити себе однією дружиною через побоювання перед несправедливістю — це можливість бути ближче до того, щоб не скоїти цю саму несправедливість. Мусульманин повинен уникати якості несправедливості. Тому слова:
ذَٰلِكَ أَدۡنَىٰٓ أَلَّا تَعُولُواْ
«Це ближче до того, щоб уникнути несправедливості» (4:3), —
означають знаходитись подалі від несправедливості.
Проте варто знати, що справедливість тут не є умовою, яка дозволяє багатоженство, а є законом, що визнає те, яким повинен бути чоловік у положенні, коли він одружиться на певній кількості жінок. А також вона є законом, який стимулює обмежитись однією дружиною у положенні, коли побоюєшся несправедливості. Адже сказане в аяті:
فَإِنۡ خِفۡتُمۡ
«Якщо ж ви боїтесь», —
не є умовою, тобто не має ніякого зв’язку з першим реченням:
فَٱنكِحُواْ مَا طَابَ لَكُم مِّنَ ٱلنِّسَآءِ مَثۡنَىٰ وَثُلَٰثَ وَرُبَٰعَ
«Одружуйтесь на [інших] жінках, які подобаються вам: на двох, трьох, чотирьох» (4:3).
Тому «Якщо ж ви боїтесь» буде новим реченням, тобто новою мовою. Таким чином, на самому початку аяту Аллах дозволив одруження на чотирьох жінках без усіляких умов та мотивації (таъліль), а далі в аяті іде новий закон: краще обмежитись однією, якщо чоловік бачить, що одруження на декількох жінках наближує його до несправедливості.
Що стосується необхідної справедливості до декількох дружин, то це не абсолютна справедливість, а та справедливість, яку людина може здійснити. Адже Аллах не покладає на людину те, що їй не по силах:
لَا يُكَلِّفُ ٱللَّهُ نَفۡسًا إِلَّا وُسۡعَهَا
«Аллах не покладає на людину понад її можливостей» (2:286).
Слово «تَعۡدِلُواْ» (справедливо ставитись), згадане у першому аяті, приходить у загальній формі, проте це обмежується тим, на що здатна людина. Про це згадується у другому аяті:
وَلَن تَسۡتَطِيعُوٓاْ أَن تَعۡدِلُواْ بَيۡنَ ٱلنِّسَآءِ وَلَوۡ حَرَصۡتُمۡۖ فَلَا تَمِيلُواْ كُلَّ ٱلۡمَيۡلِ فَتَذَرُوهَا كَٱلۡمُعَلَّقَةِ
«Ви не зможете ставитись до дружин [однаково] справедливо навіть при сильному бажанні. Не схиляйтесь же повністю [до однієї], залишаючи [іншу] нібито висячою [не приділяйте усю увагу лише одній дружині, залишаючи іншу у такому положенні, коли вона, вийшовши заміж, почуває себе незаміжньою]» (4:129).
У цьому аяті Аллах роз’яснює, що неможливо бути абсолютно справедливим між дружинами у почуттях, щоб не схилитися у чий-небудь бік. Так, наприклад, людина не може любити усіх однаково; доказом цьому служить хадіс від Аіші: «Посланець Аллаха ﷺсправедливо розподіляючи, говорив:
اَللَّهُمَّ إِنَّ هَذَا قِسْمِي فِيمَا أَمْلِكُ فَلَا تَلُمْنِي فِيمَا تَمْلِكُ وَلَا أَمْلِكُ
«О, Аллах! Це — мій прожиток у тому, чим я володію, і не засуджуй мене за те, чим володієш Ти, але не володію я», — маючи на увазі своє серце» (передали аль-Хакім та Ібн Хіббан).
Аллах велів уникати симпатій на користь лише однієї дружини, що з іншого боку говорить про дозволеність симпатизувати деяким своїм дружинам у більші мірі, аніж іншим. Заборона скерована на те, щоб не схилятись на користь однієї жінки у повній мірі, що, в свою чергу, не скасовує схильність як таку. Схильність у повній мірі на користь однієї дружини кидає інші у підвішений стан, нібито вона незаміжня, але у той же час і не розлучена. Абу Хурайра передав від Пророка ﷺ наступні його слова:
مَنْ كَانَتْ لَهُ امْرَأَتَانِ يَمِيلُ لِإِحْدَاهُمَا عَلَى الْأُخْرَى جَاءَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ يَجُرُّ أَحَدَ شَقَّيْهِ سَاقِطًا أَوْ مَائِلاً
«Той, у кого були дві дружини, до однієї із яких він був схильний, на відміну від іншої, явиться у Судний День, тягнучи за собою одну свою половину у впалому або нахиленому стані» (Ібн Хіббан у своїй книзі «Ас-Сахіх»).
Ось про таке багатоженство говориться у шаріатських текстах. Що стосується того, що відбувається сьогодні, то це — навмисне змінення суті даного закону. Даний закон виставляється на тлі несправедливості по відношенню до жінки, у порушенні усіх її прав. Такі дії скеровані, щоб заплямувати правління Шаріатом, виставити його на тлі заклику до руйнування стабільності родинного вогнища. Усі обговорювані проблеми, з якими стикаються сьогодні родини у виді пригноблень, практики насильства, залишенням самотніми дітей, руйнування родин, нібито проявляються там, де є друга дружина.
Ті, хто фальсифікує факти, упускають із виду, що при багатоженстві відсутня проблема коханок, а там, де багатоженство заборонено, ця проблема прогресує. Окрім того, спостерігаючи за наслідками багатоженства, видно, що у суспільстві людей, у якому дозволено багатоженство, немає місця великій кількості коханок, а там, де багатоженство знаходиться під забороною — протилежна картина. Окрім цього, багатоженство вирішує багато проблем суспільства, рішення яких знаходиться саме у цьому. У якості прикладу приведемо деякі із них:
1) Трапляється, що жінка безплідна. Якщо чоловіку не дозволити одружуватись на другій дружині, то йому доведеться або розлучитись зі своєю першою дружиною, наслідком чого буде руйнування родини, її благополуччя та щасливого подружнього життя, або він буде позбавлений можливості насолоджуватись потомством і дітьми, наслідком чого буде утискання прояву батьківства, що виходить із інстинкту роду.
2) Трапляється, що у дружини є така хвороба, при якій неможливі статеві відносини або турбота про дім, чоловіка та дітей. У той же час вона дорога і любима своїм чоловіком, який не бажає розлучатись з нею, але і з нею лише одною його життя не може тривати довго без другої дружини.
3) Іноді трапляються війни або революції, при яких гинуть тисячі і навіть мільйони чоловіків, внаслідок чого порушується кількісний баланс між чоловіками і жінками, як це трапилось при Першій та Другій світових війнах. Так, в Німеччині заохочувалось багатоженство, оскільки число загиблих на війне чоловіків було просто величезним, що, природно, призвело до демографічного дисбалансу серед населення.
Ці проблеми реальні у суспільстві, і якщо накласти заборону на багатоженство, то проблеми не вирішаться, оскільки вони вирішувані лише при узаконенні багатоженства. Також необхідно знати, що проблеми, подібні цим, як і інші проблеми не є мотивом (іллятом) для багатоженства і не є умовою для нього.
Іслам зробив багатоженство дозволеною справою (мубахом), але не ваджибом (обов’язковим). Багатоженство є шаріатським законом, про це ясно свідчать аяти Корану. Що стосується капіталістичної просвіти та західної пропаганди, то вони цілеспрямовано ведуть атаку на Іслам, при цьому не чіпаючи інші релігії. Вони демонізували закон про багатоженство, виставивши його немов якийсь порок. На жаль, ця пропаганда вплинула на мусульман, деякі із них залишили позицію «захисників Ісламу» і почали неправильно роз’яснювати закон про багатоженство, слідуючи за ідеями плюралізму. Хтось ненавмисно зайняв позицію ворогів, висуваючи гасла, піднімаючись на мінбари, щоб заявити про це, запускаючи кампанії про «рівність обох статей » і «прав жінок», які стали міжнародною вимогою про проведення конференцій та прийняття відповідних законів у мусульманських країнах.
Тому необхідно казати мусульманам на те, що красивим (хусн) є лише те, що вважає красивим Шаріат, а огидним (кубх) — те, що вважає огидним Шаріат. Що Іслам зробив мубахом (дозволив) — воно красиво, а що заборонив Іслам — воно огидно. Багатоженство є мубахом (дозволеним), при цьому неважливо, чи відчутна його краса, чи ні, чи вирішує воно проблеми у суспільстві або ні. У Корані багатоженство описується як красивий вчинок, а що стосується заборони на багатоженство — це гидота, тому що вона виступає нормою у невірних. Дозволенність багатоженства і у той же час його необов’язковість роблять із нього найбільш ефективний метод у вирішенні проблем, пов’язаних з людьми і суспільством.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Рана Мустафа
12 Сафара 1440 р.х
21.10.2018.
