Скасувати опіку чоловіка над жінкою або скасувати «опіку» Заходу над Уммою?
Опіка чоловіка над жінкою, тобто піклування (каввама), стало головною біллю для ООН, і це підштовхнуло Англію та Америку до вимоги скасувати те, що вони вважають:
— несправедливістю по відношенню до жінки,
— порушенням її прав.
Після доповіді про права людини у країнах Перської затоки, зокрема — у КСА, ці країни наразились на люті нападки з боку ООН через порушення прав мусульманок. Неурядова організація «HumanRightsWatch» закликала повністю ліквідувати систему опікунства, по припису якої чоловік повинен піклуватись про жінку,назвавши цей принцип основною перепоною для дотримання прав жінок. Далі у КСА на просторах Інтернету були розгорнуті кампанії проти системи опікунства.
Звідси виникають питання: чи змогли Англія та Америка надати своїм жінкам стабільність, благополуччя та спокій, перш ніж очолити реформи у наших країнах? Сьогодні шаріатські закони стали світовою проблемою, мусульманка стала об’єктом світової «симпатії», і усе через те, що її чоловік, батько, брат, валі (опікун) — відповідальні за неї. Не варто забувати і про страждання мусульманських жінок у вигляді масових вбивств, зґвалтувань, арештів, тортур, голоду у Бірмі, Сирії, Іраку, Ємені, Палестині … Так чому тоді Англія та Америка не розповідають про наші страждання, за якими вони ж стоять?
Атаки на закони Шаріату, які стосуються мусульманок, є буденною справою Заходу, як у минулому, так і у теперішньому. Ми чудово розуміємо, що справжньою метою є не виправлення положень, а навпаки, повне руйнування інституту мусульманської родини, суспільства та самої Умми, адже від ролі жінки та її ідеологічної складової залежить або відродження Умми, або її занепад.
Атака на закон про опіку над жінкою (яка проводиться у межах гендерної рівності) є утопічною ідеєю, яка спочатку підноситься до неба разом з її носіями, а потім з усією силою жбурляє їх об землю. У реальності їх закони суперечать один одному, вони не здатні дати гендерну рівність навіть у заробітній платі. У наші країни вони вводять закони, термін придатності яких залежить від іноземних директив, а у випадку непридатності цих законів уся вина перекладається на устої, звичаї, релігійні обмеження, звинувачуючи чоловіче суспільство у деспотії. Захід вважає, що дотримання прав жінок напряму залежить від скасування принципу опікунства чоловіків над жінками. Тому перш, ніж втрутитись у справи мусульман, вони починають волати на увесь голос: «Епоха рабства закінчена, епоха гаремів минула, жінка стала дипломованим спеціалістом, вона довела свою придатність, очолила конференції, спільноти, форуми. Тепер для неї настав час грати вадливу роль у житті суспільства і зайняти у ньому своє місце». Далі вони, по-видимому, вирішили пом’якшити висловлювання, додавши: «Рука об руку, пліч-о-пліч з чоловіками!».
Так, наслідний принц КСА Мухаммад ібн Сальман спробував добитися того, чого не змогли його попередники у тому, що вони бачили у якості перемоги для жінок, у межах його програми «Бачення-2030», щоб вдовольнити своїх західних критиків. Він вирішив торгувати законами Шаріату і жінками. Внесені поправки у питання опікунства стали першим кроком у скасуванні цього принципу. Це було зображено як прорив у бік «сучасності» та «прогресу» у побудові взаємостосунків з жінками.
Усе це витікає із політичної підступності; спочатку вони нікчемо втілювали шаріатський закон про опіку, потім навмисно облили його брудом, щоб зробити із нього проблему, яка перешкоджає інтересам людей та їх взаємовідносинам. Проте адже, навпаки, закон Шаріату про опіку є єдиним правильним рішенням для людей та їх відносин. Опікунство над жінкою існувало на протязі тривалого часу, у результаті була видана низка офіційних документів і з’явилось управління по повсякденним інтересам у вигляді актів та правил взаємовідносин, навіть були створені робочі місця.
Система опікунства у КСА не має відношення до Ісламу, тому що закони королівства є секуляристськими як в основах, так і у відгалуженнях. Проте ці закони були увібрані у шати ісламських фетв, щоб у загальній формі відповідати суспільству, яке продовжує вірити у правильність свого світогляду (акиду) та закони, які із нього витікають. Система опіки у КСА суперечлива з точки зору ідеї, на якій будується, із точки зору практичного застосування.
Незважаючи на той факт, що система опіки просякнута секуляристськими законами, вимога про повне скасування цієї системи усе іще знаходиться на розгляді, тим більше, що підтримка цієї вимоги є міжнародною і використовується світовими та місцевими організаціями у просуненні своїх ідей. Так однією із останніх подій була заява саудівської правозахисниці французькому інформаційному агентству «AFP»: «Нам треба більше:необхідно повністю скасувати систему опіки».
Звідси виникають питання: а чи дійсно цього потребує мусульманка? Чи гарантує це дотримання її прав? Чи зробить це із неї людину, яка досягла свого відродження, яка відповідає своєму Господу, яка виконує Його накази? Чи дозволить це досягти найвищого ступеню у житті у виді покірного своєму Господу раба?
В основі шаріатські закони повинні запроваджуватись у межах ісламської системи, яка у належній мірі втілить їх, після чого прийде природна рівновага у індивіда, у суспільстві та державі. Що стосується дотримання законів та прихильності ним, то у першу чергу це витікає із набожності перед Всевишнім, а потім вже — через силу влади. Таким чином, закон про опіку відповідає соціальній системі Ісламу, законам суспільства, а також звичаям, ідеям та переконанням людей. За рахунок цього закону здійснюються добро і справедливість. Цей закон є привілеєм для мусульманських жінок, а не драмою, як це зображає Захід, де батько знаходиться у ролі тюремного наглядача, чоловік — командир, а донька — пригноблена. Окрім цього, присутнє нікчемне втілення закону про опіку з боку продажних правителів, де немає контролю, немає звіту і немає законів, що оберігають саму опіку.
Опіка над жінкою з точки зору Ісламу — шаріатський обов’язок і відповідальність, яку Аллах поклав на чоловіків. Це можна порівняти з різного роду організаціями, де є люди, відповідальні за інших, в особі директора, голови і т.д. Функція опіки є виконавчою, адже коли чоловік бере на себе функцію в інституті родини, вона напряму пов’язана з управлінням, забезпеченням, турботою, несенням відповідальності за інших. Сказав Всевишній:
ٱلرِّجَالُ قَوَّٰمُونَ عَلَى ٱلنِّسَآءِ بِمَا فَضَّلَ ٱللَّهُ بَعۡضَهُمۡ عَلَىٰ بَعۡضٖ وَبِمَآ أَنفَقُواْ مِنۡ أَمۡوَٰلِهِمۡ
«Чоловіки є попечителями жінок, тому що Аллах дав одним із них перевагу перед іншими, і тому вони витрачають із свого майна» (4:34).
У даному аяті говориться про перевагу чоловіків у фізичній силі, у силі аклії та матеріальної сторони, але не про богобоязливість, статус перед Всевишнім або близькість до Нього. З такою перевагою погоджується людська природа та здоровий погляд. Ця перевага є божественною мудрістю, яка покладає на чоловіка відповідальність, щоб він готувався нести відповідні його єству шаріатські задачі. З іншого боку, жінка також повинна готуватись до своєї відповідальності і задачам, які також відповідають її єству.
Таким чином, питання не в одній мужності та опікунстві, а це іще і пошана, яка супроводжується обов’язками. Закон про опіку відповідає природі жінок поруч з характеристиками, закладеними Аллахом в обох статях. Тому чоловік несе відповідальність за свою родину, за їх захист, забезпечення, управління їх справами. У той же час жінка несе свою, не менш важливу відповідальність. Опіка — це не скасування жінок як особистості, це — підтримка, турбота захист. Опіка має свої кордони та норми.
Відсутність закону про опіку у межах соціальної системи Ісламу буде порушенням взаємопов’язаних речей, адже опіка виступає у ролі важливої цеглинки у побудові суспільства та інституту родини. Відсутність опіки несе нещастя жінці, примушуючи її звалити на свої плечі відповідальність, яка здається для неї непосильним тягарем, після чого її жіноче єство і саме життя прийдуть у розлад. Назад цьому, через скасування системи опіки, чоловіки стануть слабкими. Жінка уходить від чоловіка, у якого немає відповідальності та головування. Західне суспільство — наочний тому приклад, коли вони пішло врозріз з єством обох статей, поклавши на жінок непосильну відповідальність, заявивши про раціоналізм та просвітлення, зробивши із жінки і чоловіка одну стать, зрівнявши їх, не беручи до уваги особливості кожної статі окремо. Це — одна із причин, яка переобтяжила жінка, спустошила її морально, фізично та матеріально, тому що вона втратила вроджену потребу.
Доктор Огюст Форель у статті під заголовком «Головування жінки» пише: «Повне щастя жінки немислиме без поваги до чоловіка, без використання деякого вихваляння і пошани у відношенні нього. Вона повинна бачити у ньому втілення деякого ідеалу у фізичній силі, хоробрості, жертвуванні, безкорисливості, розумі та іншому … Якщо ж немає вищесказаних рис, то чоловік неминуче опиниться під головуванням дружини … Головування жінки не може призвести її до родинного щастя, тому що це суперечить природному положенню, яке вимагає, щоб чоловік керував жінкою через свій розум, інтелект та волю. У протилежному випадку вона буде керувати ним своїм серцем та почуттями».
Перше, що повинні вимагати мусульманки країн Перської затоки, це скасування «опіки» Заходу, який жадає, щоб вони втратили жіноче єство, як втратили його жінки на Заході. Він бажає позбавити їх мусульманської ідентичності, їх світогляду (акиди). Мусульманки повинні вимагати:
— скасування «опіки» Америки над двома мечетями (аль-Харам та Масджид ан-Набаві),
— припинити грабувати багатства і ресурси мусульманських країн,
— припинення «опіки» американської розвідки, яка втручається куди захоче, без контролю та підзвітності.
Невже вони хочуть продовжувати жити життям, де відбувається протиріччя їх єству, релігії? Невже вони хочуть продовжувати блукати та жити нещасним життям?
Тому ми закликаємо наших сестер із країн Перської затоки, як невід’ємну частину Умми, вести діяльність разом з нами по відновленню ісламського образу життя через встановлення Другого Праведного Халіфату. Адже у ньому втілиться у життя добро та справедливість, а також гарантується дотримання прав кожного. О, сестри, давайте встанемо пліч-о-пліч, щоб:
— позбавити наші країни від західної «опіки»,
— встановити головування Шаріату, головування релігії, головування Умми,
— Захід убрався з наших земель приниженим і спустошеним.
كُنتُمۡ خَيۡرَ أُمَّةٍ أُخۡرِجَتۡ لِلنَّاسِ تَأۡمُرُونَ بِٱلۡمَعۡرُوفِ وَتَنۡهَوۡنَ عَنِ ٱلۡمُنكَرِ
«Ви є кращою общиною, яка з’явилась на благо людства, наказуючи робити схвалене, утримуючи від засуджуваного» (3:110).
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Нісрин Бузафірі
5 Сафара 1440 р.х.
14.10.2018 р.
