بسم الله الرحمن الرحيم
Культура невігластва — феномен із двох протилежностей, під яким ми можемо зрозуміти перш за усе інтерес людей до зверхніх речей, не поглиблюючись у суть подій або проблем, коли їх цілком влаштовує «шкаралупа», а «ядро» відкидають у бік.
Багато людей погрузло у культурі невігластва, вони наполягають на ній і усіляко намагаються її зміцнити — або тому, що вони перебувають у змові проти народів і намагаються відволікти його увагу від сутності проблем, їх причин та цілей, або через свою заможність, яка позбавляє їх можливості бачити істину, або ж з причини власного невігластва або слабкості перед своїми пристрастями і бажаннями.
Ця культура з давніх часів прижилась серед людей і розцвіла в общинах тиранії та терору або шоу та овацій. Її поширили і піднесли лідери і тирани людства, бажаючи тим самим стерти у людей загальне усвідомлення про великі справи і важливі проблеми.
Прибічники та поширювачі культури невігластва, висвітлюючи дрібниці, особливо якщо вони роблять це навмисно, служать сучасному порядку денному про прославлення брехні, супутні великим змовам, поширюють обман серед людей, тим часом подаючи себе хранителями суспільства, нібито істина у них, а не в інших, або входять у роль видатних мислителів. Проте вони шкодять істині і порушують концентрацію над вогнищем нагальних проблем так, що вони насправді стають руйнівниками, а не творцями.
Положення носіїв культури невігластва таке, що, як би вони її не несли, навмисно чи ні, в обох випадках для людей від них величезна шкода і лихо. У кращому випадку ситуація поширювачів цієї культури нагадує відому ситуацію зі страусом. Під час небезпеки він ховає голову у пісок, проте таке нікудишнє нерозуміння того, як уникнути небезпеки, призводить до того, що тіло залишається ззовні і служить мішенню для кожного, хто хоче страуса упіймати.
Припустимо, вони навмисно фальсифікують істину, тому що не у змозі протистояти носіям брехну, і відволікають увагу суспільства від небезпеки. У такому випадку їх положення подібне горе-лицарю із народної арабської казки, у якій герой захотів довести людям і королю свою хоробрість, погрожував і бив блискавками, обіцяючи відбити небезпеку, а врешті решт сів верхи на сідло без віслюка і поскакав рятувати царство!
Ці культурні невігласи та голови гніту, підступності та змов абсолютно рівні і однаково небезпечні у знищенні людей і общин!
Вихід із даної пануючої культури та порятунок людей від її поширювачів можливі лише за допомогою спонукання людей до набуття та звички використовувати глибоке усвідомлення при аналізі подій, до оцінці ясного і прихованого, а також до глибокого міркування над тим, що стоїть за подіями, якими є їх цілі та вмінню прориватись крізь хащу дрібниць до суті подій.
Як передав Хасан ібн Алі ібн Абу Таліб, Пророк ﷺ сказав:
إِنَّ اللَّهَ يُحِبُّ مَعَالِيَ الأُمُورِ وَأَشرَافَهَا، وَيَكْرَهُ سَفْسَافَهَا
«Воістину Всевишній Аллах любить високі і благородні справи і не любить дрібниці» (ат-Табарані).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абдульазіз Мухаммад
16.02.2019
