• Іслам зобов’язує жінок грати активну роль у житті суспільства і політиці держави: проявляти турботу про справи Умми, не мовчати перед несправедливістю і порочністю, наказувати схвалюване і забороняти засуджуване, піддавати звіту правителів.
Адже шаріатські докази вимагають, щоб мусульмани (чоловіки і жінки) були політично активними. Всевишній Аллах говорить:
وَٱلۡمُؤۡمِنُونَ وَٱلۡمُؤۡمِنَٰتُ بَعۡضُهُمۡ أَوۡلِيَآءُ بَعۡضٖۚ يَأۡمُرُونَ بِٱلۡمَعۡرُوفِ وَيَنۡهَوۡنَ عَنِ ٱلۡمُنكَرِ
«Віруючі чоловіки і жінки є помічниками і друзями один одному. Вони велять робити схвалюване і забороняють засуджуване» (9:71).
Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَاللَّهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ ولَتَأْخُذُنَّ عَلَى يَدِ الظَّالِمِ ولَتَأْطِرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ أَطْراً ولَتَقْصُرُنَّهُ عَلَى الْحَقِّ قَصْراً
«Клянусь Тим, у чиїй длані душа моя! Ви обов’язково будете наказувати схвалюване і забороняти засуджуване, схопите за руку несправедливого і скеруєте його до істини» (Абу Дауд, ат-Тірмізі).
• Під затишком Халіфату жінки мають ті ж політичні права, що й чоловіки. Стаття 6 конституції гласить: «Усі громадяни держави мають рівні права, незалежно від релігії, раси, кольору шкіри і тому подібного. Забороняється будь-яка дискримінація громадян держави, незалежно від того, чи пов’язано це з питаннями правління, чи стосується це правосуддя бо управління інших справ суспільства» (із книги «Проект конституції»).
• Підзвітність і прозорість є невід’ємною частиною ісламського правління. Таким чином, Халіфат надасть жінкам низку можливостей для подачі скарги на державу або для звіту правителя. Це буде стимулювати жінок виражати свої політичні погляди. Стаття 20 гласить: «Правом усіх мусульман, а також їх колективним обов’язком (фард кіфая) є вимога звіту від правителів за їх дії …» (із книги «Проект конституції»).
• Ісламська система надає жінці право обирати своїх представників і халіфів. У дійсності, Іслам був першим, хто надав жінці право обирати собі правителя. Так, у складі делегації мусульман Ясрібу, під час Другої присяги при Акабі, знаходились дві жінки (Насіба бінт Каб ібн Умар і Асма бінт Амр ібн Аді). Ця присяга була запорукою політичної підтримки і військового захисту Пророка, а також прийняття його ﷺ як лідера і правителя своєї держави.
Коли Абдуррахман ібн Авф почав радитись з громадянами держави щодо того, кому вони б хотіли присягнути у якості халіфа після смерті Умара ібн аль-Хаттаба, він намагався дізнатися думку не лише чоловіків, але й жінок, у рівні мірі.
Стаття 115 гласить: «Жінка … має право брати участь у виборах халіфа і приносити йому присягу, обирати членів Маджліс уль-умма, а також бути самою обраною членом маджлісу» (із книги «Проект конституції»).
• У Халіфаті жінка може бути членом політичний партій, висловлювати свої погляди у ЗМІ, бути журналістом, створювати своє ЗМІ без необхідності отримання ліцензій.
• Жінці буде надано право бути обраною представником у маджлісуль-вілаяту або Маджліс уль-умма, які консультують валіїв і халіфа з питань держави. Стаття 107 гласить: «Кожен громадянин держави має право стати членом Маджлісуль-умма і маджлісуль-вілаяту за умовою, що він чи вона є повнолітніми і знаходяться у здоровому глузді. Ці умови однаково поширюються як на мусульман, так і на немусульман …» (із книги «Проект конституції»).
• В Ісламі враховуються політичні погляди жінок. Наприклад,
— Посланець ﷺ радився зі своєю дружиною Умму Саляма, коли стикнувся з серйозною політичною кризою під час укладання Худайбійської угоди.
— Умар ібн аль-Хаттаб, колив був халіфом, збирав чоловіків і жінок у мечеті, щоб разом з ними знайти рішення із ситуацій,які склались. Також він радився з жінкою на ім’я аш-Шифа бінт Абдуллах у різних політичних питаннях з причини її інтелекту і проникливості, при цьому він часто віддавав перевагу її думці, аніж думці інших.
На одних публічних зборах халіф Умар ібн аль-Хаттаб почав вимагати не завищувати махр (шлюбний дар нареченій), на що літня жінка сказала йому:«О Умар! Ти не маєш на це права. Хіба ти не чув слова Всевишнього Аллаха:
وَآتَيْتُمْ إِحْدَاهُنَّ قِنطَارًا فَلاَ تَأْخُذُواْ مِنْهُ شَيْئًا
«і якщо одній із дружин подарували кінтар (незліченну кількість), то не відбирайте із нього нічого» (4:20) ?».
Тоді Умар сказав: «Правду сказала жінка, і помилився Умар».
— Нафіса бінт аль-Хасан була відомою дослідницею IX сторіччя в Єгипті у часи Аббасидського Халіфату. Вона брала актину участь у політичному житті суспільства, тому, коли у людей виникали суперечки з валієм Єгипту, вони просили її вирішити ситуацію і добитися дотримання їх прав.
• Халіфат дозволив жінкам подавати скарги на правителів або посадових осіб держави у махкамат аль-мазалім (суд з питань несправедливості). Даний суд спеціалізується на розслідуванні недбалості або несправедливості з боку влади. Таке положення дозволяє жінкам піддавати звіту правителів без страху за себе. Стаття 87 гласить: «Суддя з питань несправедливості призначається для усунення будь-якої несправедливості, яка трапляється з боку держави у відношенні будь-якої людини, яка проживає під владою цієї держави, незалежно від того, чи є він громадянином даної держави чи не є таким. Також немає різниці у тому, чи була ця несправедливість з боку халіфа чи інших нижчестоящих правителів і державних службовців» (із книги «Проект конституції»).
Абдуллах аль-Мамун, один з аббасидських халіфів, зробив неділю днем для розгляду скарг населення. Так чоловіки і жінки, починаючи з раннього ранку і до полудня, могли вільно подати свої скарги ю, які розглядались на місці. Одного разу літня жінка поскаржилась на те, що їх майно відібрав один чоловік. Халіф спитав : «Хто цей чоловік?». На що вона відповіла: «Він сидить поруч з вами», — і вказала на його сина на ім’я Аббас. Аббас спробував виправдати свої дії тремтячим голосом, проте голос жінки ставав усе гучніше і гучніше. Халіф сказав, що саме її правота зробила її сміливою, і виніс рішення на її користь.
• Згідно нормам Шаріату, жінка не може бути керівником країни, халіфом, проте це ніяким чином не позбавляє її можливості брати участь у політичному житті суспільства. Окрім того, Іслам не розглядає пост правителя як привілею, навпаки, це — велика відповідальність, пов’язана зі звітом у Судний День. Але при цьому Іслам дозволив жінці бути посадовою особою або представником, який не бере участь у правлінні. Наприклад, бути керівником того або іншого відділу, бути прес-секретарем.
Коли Посланцю Аллаха ﷺ сказали про те, що перси проголосили своїм королем доньку Хосроя, він сказав:
لَنْ يُفْلِحَ قَوْمٌ وَلَّوْا أَمْرَهُم امْرَأَة
«Ніколи не набуде успіху народ, який призначив жінку своїм правителем» (Бухарі).
Стаття 98 гласить: «Будь-який громадянин держави, чоловік чи жінка, мусульманин чи немусульманин, що має відповідну компетенцію, може бути призначений головою закладу управління або бути службовцем у них» (із книги «Проект конституції»).
Стаття 115 гласить: «Жінка може бути призначена на державну посаду, на посаду судді, за винятком судді махкамат аль-мазалім (суду з питань несправедливості) …» (із книги «Проект конституції»).
Таким чином, Халіфат представляє собою істинну модель політичних прав жінок. Це дозволить їм у повній мірі брати участь у політичному житті суспільства, яке вони втратили, перебуваючи під опікою диктаторських режимів у мусульманському світі.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Назрін Наваз
Голова жіночого відділу Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
20 Раджаба 1440 р.х.
27.03.2019 р.
