Суданська асоціація професіоналів на своїй сторінці у «Facebook» закликала до проведення перед штаб-квартирою Головного командування озброєних сил Судану християнської недільної молитви, звертаючись до читачів «сини Божі».
Те, що християни проводять недільне богослужіння у своїх церквах, освячують і навіть долучають співтовариша Аллаху, це їх справа, у яку ніхто не вправі втручатись. Аллах говорить:
لَكُمۡ دِينُكُمۡ وَلِيَ دِينِ
«У вас є ваша релігія, а у мене — моя!» (109:6).
Але оскільки заклик провести богослужіння походив від Суданської асоціації професіоналів, необхідно розібратись у цій справі. Проаналізувавши те, що відбувається у Судані, кожен зрозуміє, що цей заклик — не більше аніж імпровізований політичний маневр з використанням християн. Мета такого політичного ходу полягає у тому, щоб набути легітимність в очах Заходу, добитися прихильності західного християнського світу і продемонструвати свою прихильність свободі віросповідання, якої раніше дотримувався режим аль-Башира, беручи участь у християнських святах і богослужіннях. Проте, незважаючи на декларацію свободи віросповідання, християни, як і мусульмани, жили в умовах пригноблення, тиранії і жалюгідного існування. Увесь цей час над ними запроваджувалась капіталістична система правління, до якої закликає Суданська асоціація професіоналів. Ким би не був громадянин країни, він не становить ніякої значущості для системи, яка заробляє лиш на податках громадян, зупиняючи виробництво і піддаючи країну економічним кризам.
Християни, як і мусульмани, втратили гідне і безпечне життя з відсутністю Ісламської Держави, яка застосовувала чисті норми Шаріату, покращуючи відносин між послідовниками божественних релігій, як заповідав Пророк ﷺ. Халіфат захищав права усіх своїх громадян, і християни бачили у законах Аллаха лише справедливість і неупередженість, про що свідчили навіть вороги Ісламу. Французький мислитель Гюстав Лебон пише: «Поблажливість Мухаммада до іудеїв і християн була неймовірно велика». Робертсон пише: «Лише мусульмани могли поєднувати ревність до своєї релігії з терплячістю по відношенню до послідовників інший релігій». Всевишній Аллах говорить:
لَآ إِكۡرَاهَ فِي ٱلدِّينِۖ
«Немає примушення у релігії» (2:256).
В угоді Посланця Аллаха ﷺ з жителями Наджрану християнам був гарантований захист Аллаха і Його Посланця ﷺ над їх майном, релігією, караванами, храмами і обрядами.
Ахлю кітаб (люди писання), у числі яких — християни, мають особливий статус в Ісламі. Мусульманам наказано вести с ними дебати лише найкращим чином. Також мусульманам дозволена спільна їжа з ними і дозволено брати у дружини їх жінок. Іслам — це і є основа поблажливості і терпимості. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
وَلِأَهْلِ الذِّمَّةِ فِي دَارِ الإِسْلامِ حَقُّ الْحِمَايَةِ مِنْ كُلِّ عُدْوَانٍ خَارِجِيٍّ، وَمِنْ كُلِّ ظُلْمٍ دَاخِلِيٍّ
«Ахлюзімма (немусульмани, які проживають в Ісламській державі) мають право на захист від зовнішньої агресії і внутрішньої несправедливості» (Ахмад).
Що стосується їх релігії і положень приватного характеру, таких як одруження, розлучення, їжа напої і т.д., то усе це вважається недоторканим. Пророк ﷺ сказав:
مَنْ آذَى ذِمِّياً فَقَدْ آذَانِي، وَمَنْ آذَانِي فَقَدْ آذَى اللهَ
«Хто нашкодить зіммію, нашкодить мені, а хто нашкодить мені, той нашкодить Аллаху» (ат-Табарані).
В угод з жителями Наджрана є наступні строки:
لِأَهْلِ نَجْرَانَ أَنَّهُ لَا يُؤْخَذُ مِنْهُمْ رَجُلٌ بِظُلْمِ آخَرَ
«Ніхто із них не притягується до відповідальності за проступок іншого» (ат-Табарані).
Життя, майно і честь ахлюзімма були під захистом. Вони, як і мусульмани, мали право обіймати деякі державні посади займати, якщо відрізнялись здатністю, вірністю і чесністю.
Поблажливість Посланця Аллаха ﷺ до християн та іудеїв була настільки велика, що він ﷺ навідувався до них, вшановував їх, відвідував хворих, приймав від них дари і сам робив їм подарунки. Повідомляється Анаса ібн Маліка (р.а.), що одного разу Пророк ﷺ відвідав хворого іудея, пояснив тому релігію, і той прийняв Іслам, а потім Пророк ﷺ вийшов і сказав:
الْحَمْدُ للهِ الَّذِي أَنْقَذَهُ بِي مِنَ النَّارِ
«Хвала Аллаху, Який врятував його від Вогню за допомогою мене!» (Бухарі).
Одного разу Посланець ﷺ встав перед поховальною процесією, яка проходила повз нього, і йому сказали, що це ховають іудея, на Пророк ﷺ відповів:
أَلَيْسَتْ نَفْساً
«Хіба він не людина?!» (Бухарі).
Приводить Абу Убайд у книзі «Аль-Амваль», що одного разу Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) зустрів старого іудея, який жебракував, і сказав: «Ми обійшлись з тобою несправедливо, оскілки брали у тебе джизью у молодості і підвели тебе у старості». Потім Умар послав його до казначея і велів йому зняти зі старого виплату джизьї, а також виплачувати йому грошову допомогу із засобів Байт уль-Маль. Також повідомляється, що Умар (р.а.) сказав: «Я заповідаю халіфу після мене вшановувати перших мухаджирів … Заповідаю йому дотримуватись угоди з Аллахом і його Посланцем ﷺ у відношенні зімміїв і виконувати їх права, вести битву через них і не покладати на них понад їх можливостей» (Бухарі).
Так, акду аз-зімма (обітниця, надана зімміями) зобов’язує нас піклуватись про тих, хто входить під наш захист, під захист Аллаха і Його Посланця ﷺ, а також ми повинні робити їм добро у кожній справі. Проте усе це не повинно виглядати так, як нібито ми вітаємо їх обряди, у тому числі — цю недільну молитву, яка буде проведена у наших рядах, і у якій Іса (а.с.) буде об’явлений нашим господом, лише заради того, щоб хтось підтримав наш страйк. А що далі? Світськість, яка править на протязі усієї історії Судану, не відрізняється від світськості, яку сьогодні пропонують у якості рішення. В усіх випадках вона має на увазі прийняття вигаданих людьми законів, які не надають ніякого значення релігіям.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Гада Абдульджаббар Умм Аваб, Хартум
12 Шабана 1440.х.
21.04.2019 р.
