Колоніальні держави заклопотані лише захистом власних інтересів. Тільки заради цього вони захоплюють країни і приводять до влади лояльних до себе людей, які готові служити своїм хазяям в обмін на збереження престолів.
Колонізатори підтримують своїх годованців доти, доки потребують їх послуг. Проте коли закінчується відведена роль, на їх місце знаходять заміну, а використаних політиків викидають на узбіччя дороги, після чого їх вбивають, або кидають у в’язницю, або вимушують втікати за кордони держави.
Ємен — не виняток. У цій країні, як і в інших країнах, правлять агенти, які покладаються на силу Заходу, а не Ісламської Умми.
Британія окупувала Аден у 1839 році і вивела із нього свою армію у 1967 році. Причиною виходу стала створена Сполученими Штатами і Радянським Союзом громадська думка проти колоніалізму на користь незалежності народу. Окрім того, Америка задіяла своїх людей, таких як Абдель Насер, який мобілізував єгипетську армію на підтримку антиколонізаторських повстань проти Британії і Франції. Проте Британія не вийшла із південного Ємену зі зв’язаними руками, а передала владу лояльному до себе «Національному фронту» і залишила на півночі і півдні цілу армію агентів — політиків, представників фінансових кіл і впливових людей.
США намагались заволодіти Південним Єменом у 1963 році через «Фронт за звільнення окупованого Південного Ємену» (FLOSY), проте їх спроби закінчились поразкою. Потім, у 1970-х, Сполучені Штати схилили на свою сторону президента Салема Рубайя Алі, проте британці вбили його. У вісімдесяті роки США схилили на свою сторону президента Алі Насера Мухаммада. У 1986 році почалась війна між новоспеченим американським агентом і англійцями, проте Алі Насер був вимушений покинути Аден і поселитись у Сирії у часи правління Хафеза Асада, американського агента. На півночі при підтримці Абдель Насера у 1962 році трапилась революція проти Мутаваккілійського королівства. Потім туди увійшли єгипетські війська, і першим президентом під єгипетською опікою став Абдуллах аль-Саляль.
На початку сімдесятих владу захопив проамериканський Ібрахім аль-Хамді, але і він був вбитий англійцями. Потім, у 1994 році, США переманили на свою сторону британського агента Алі Салема аль-Бейда, який очолював південну частину Ємену. Але після об’єднання Ємену у 1990 році під егідою британців він став заступником президента Алі Салеха. Потім за наущенням США від об’явив про відокремлення Південного Ємену і розрив відносин, особливо коли відносини між ним та Алі Салехом почали погіршуватись, тому що Салех почав обрізати йому крила. Потім між ними спалахнула війна, закінчившись поразкою Алі Салема аль-Бейда і відновленням контролю Салеха над Єменом. Найбільш успішну спробу повернутись в Ємен Америка вжила через рух хоусітів. Лютнева революція 2011 року стала чудовою можливістю для цього руху вийти на арену і проявити себе. Потім їх підтримали Сполучені Штати через посланця ООН Джамаля Беномара. Хоусіти взяли участь у конференції по національному діалогу, де отримали більше представництва, аніж їм належить.
Але іще до підписання підсумків діалогу хоусіти виступили проти, тому що Америка не добилась бажаного результату. І оскільки підсумки діалогу були виключно світськими, це викрило усіх учасників, особливо тих, хто позиціонував себе ісламістами. Хоусіти виступили проти результатів діалогу не з шаріатської точки зору, а з точки зору інтересів, оскільки вони брали участь в усіх комітетах, які сформулювали підсумки конференції. У вересні 2014 року хоусіти увійшли у Сану, столицю Ємену. Після цього англійці поділили своїх людей на дві групи: першу представляв Алі Салех і частину «Всезагального народного конгресу», які об’єднались з хоусітами, а другу — АбдРаббо Мансур Хади, рештки «Всезагального народного конгресу» і партія «Аль-Іслах». У цей період між агентами англійців і американців була підписана угода про мир і співпрацю, яка не дотримувалась хоусітами. Усе це стало можливим через:
1 — Американську підтримку хоусітів: вплив Америки в Ємені підсилився після смерті Абдуллаха ібн Абдуль-Азіза Аль Сауда, англійського агента, і приходу до влади у Саудівській Аравії американського агента Сальмана ібн Абдуль-Азіза.
2 — Слабкість англійців на міжнародній арені проти Америки: ця слабкість відбилась на їх агентах у країні, зокрема, на «Всезагальному народному конгресі» і партії «Аль-Іслах», які, незважаючи на велику кількість, слабкі перед хоусітами.
Хоусіти набрали іще більше сили після того, як 26 березня 2015 року почалась операція «Буря рішучості», яка завдала руйнівного удару по британським агентам, оскільки перетворила хоусітів із агресора проти держави та її інститутів у жертву агресії, об’єднавши людей навколо них в ім’я захисту батьківщини.
Це введення було необхідним для того, щоб картина стала ясною. Тепер ми поговоримо про центри влади у країні і про те, хто має перевагу.
Армія:
Армія залишалась під контролем і впливом англійців, і американці не могли проникнути у неї. США вжили спроби реорганізувати армію за допомогою військового патрулювання. Потім, у 2002 році, вони створили і продовжували підтримувати апарат національної безпеки та антитерористичні сили. Британія зустріла ці дії з хитрістю, підштовхнувши Алі Салеха наблизитись до американців, при цьому зберігаючи вірність англійцям. Після 2006 року між проанглійськими силами стався розкол, оскільки Алі Салех, тодішній президент, почав готувати до передачі влади свого сина Ахмеда Салеха.
Це, природно, не сподобалось Алі Мохсену аль-Ахмару та Хаміду аль-Ахмару. Алі Мохсен є одним із відданих слуг Британії, і він має вплив на племінних шейхів на додаток до того, що користується прихильністю партії «Аль-Іслах» і був командиром першої бронетанкової дивізії, яка є другою силою після республіканської гвардії. Алі Мохсен прагне зайняти крісло президента після Алі Салеха, що призвело до суперечок між ними. Алі Салех працював над зміцненням сил Республіканської гвардії, яка складається із 20 бригад, яку очолював його син Ахмед Салех. Також Алі Салех прагнув послабити першу бронетанкову дивізію, використовуючи її у війні з хоусітами с 2004 по 2010 год.
Підведемо підсумки ситуації в армії:
1 — Протиріччя між проанглійськими силами всередині армії привели до послаблення і розколу, а головною причиною цих суперечок стали амбіції Алі Салеха.
2 — Америка зайнялась змінення структури єменської армії з метою проникнення і послаблення впливу англійців. Вона спробувала розсіяти військові сили, змінивши їх назви і структуру. Хоча Америка не зуміла усунути вплив англійців, проте дещо послабила його, послабивши вплив керівників, лояльних або родинних до Алі Салеха.
3 — Хоусіти увійшли у Сану створили союз з Алі Салехом, який дозволив їм розграбувати збройні склади і перенести більшість зброї у свій оплот Сааду. Він думав, що по його сигналу уся зброя буде повернута назад. Він був надмірно упевнений в собі, через що і загинув.
4 — Операція «Буря рішучості» була зосереджена на знищенні таборів Республіканської гвардії, підконтрольної Алі Салеху, а також на знищенні командирів гвардії, особливо, коли був атакований зал, у якому проходила поминальна церемонія. У результаті загинуло біля 500 людей, більшість із яких входила у «Всезагальний народний конгрес» або вони були командирами армії вищого рангу, за допомогою яких Алі Салех управляв країною.
5 — Єменська армія була розділена. Перша частина опинилась під контролем хоусітів, б’ючись разом з ними проти арабської коаліції, оскільки прийняла їх ідеї через інтенсивну ідейну обробку. Проте деякі б’ються разом з хоусітами не через переконання, а з метою отримати гроші, особливо після призупинення виплати зарплат. Це примушує сумніватись у їх лояльності до хоусітів. Друга частина армії пішла воювати разом з арабською коаліцією. Деякі послідували за Алі Мохсеном в Маріб, і більшість таких належать першій бронетанковій дивізії або партії «Аль-Іслах», продовжуючи залишатись лояльними до Британії.
Інші пішли воювати на кордоні разом з Саудівською Аравією, отримуючи підтримку і озброєння безпосередньо від неї і опинившись на службі американців через родину Аль Сауд. Іще одні пішли воювати з другою стороною альянсу — з ОАЄ, приєднавшись до сил Таріка Салеха в Ходейді. Ця частина продовжує служити Британії. Остання частина — це вірні сини Ісламської Умми, які усвідомили, що ця війна не служить інтересам Ісламу і мусульман і що сторони конфлікту лише прислужують Заходу.
Такою є реальність єменської армії. Звідси бачиться поступове послаблення британського впливу. Поруч з тим можна помітити постійний ріст американського впливу, хоча він іще не досяг рівня англійців. Важливо розуміти, що армія є найбільш активним інструментом в єменському конфлікті. Ми закликаємо мусульман припинити здійснювати плани Заходу і надати допомогу Ісламській Уммі. Час нарешті зрозуміти, що ця війна безглуздо забирає життя і ввергає країну у голод, викликаючи гнів Аллаха і вимушуючи народ терпіти своє жалюгідне існування. Надайте підтримку партії Хізб ут-Тахрір, яка прагне до встановлення Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абдульхаді Хайдар, Ємен
30 Шавваля 1440 р.х.
03.07.2019 р.
