Інфляція і подорожчання життя

Статті
Друкарня

Ми надамо рішення відносно інфляції і подорожчання життя на тлі нашого бачення під трьома заголовками:

1. Відмова від викликавшої інфляцію системи паперових грошей (валют), прив’язаних до долару США, і перехід на грошову систему золотого стандарту.

2. Зниження затрат на виробництво товарів і послуг.

3. Підсилення покарань за монополістичне складування товарів (аль-іхтікяр).

Грошова система, заснована на золотому стандарті, усуває інфляцію

Хоча «Інститут статистики Туреччини» (Türkiye İstatistik Kurumu, TÜİK, Туркстат) повідомляє, що показники інфляції в Туреччині не дуже високі через вплив і контроль з боку упряду, громадськість усе ж виразно відчуває на собі, що це не так. Туркстат нещодавно об’явив, що індекс споживацьких цін (ІСЦ) виріс на 3,51% порівняно з попереднім місяцем і досяг 21,31% в річному обчисленні. Проте ці показники зовсім не вселяють довіру.

Оцінюючи дані про інфляцію в Туреччині, Стів Ханке із університету імені Джонса Хопкінса повідомив на своїй сторінці в соціальній мережі від 20 листопада 2021 року, що реальна інфляція в Туреччині складає 58,75%, і ріст ринкових цін підкріплює дану точку зору.

Перше, що спадає на думку при згадуванні «інфляції», — це ріст цін на товари і послуги, якими ми активно користуємось у повсякденному житті. Проте ціни на товари і послуги можуть збільшуватись або зменшуватись з плином часу. Інфляція — це не просто підвищення ціни на конкретний товар чи послугу, а постійне підвищення загального рівня цін на товари і послуги. Якщо річна інфляція складає 58,75%, то, отож, ціни виросли у середньому на 58,75% порівняно з попереднім роком. Це означає, що, наприклад, кошик товарів, куплений за 100 турецьких лір у минулому році, в цьому році можна купити лише ь за 158,75 турецьких лір [1].

Серед теоретиків капіталістичної економіки немає єдиної думки щодо причин, які призвели до інфляції. На думку економістів-класиків, перейнявших кількісну теорію американського економіста Ірвінга Фішера, явище інфляції залежить від обсягу грошової маси. На думку кейнсіанських економістів, кожне збільшення грошової маси не завжди збільшує загальний рівень цін. Згідно монетаристської точки зору, явище інфляції в основному залежить від обсягу грошових засобів. Згідно новому кейнсіанському погляду, який пояснює інфляцію за допомогою кривої Філіпса [2], явище інфляції засновано на витратах [3] [4].

infl tab

Причини інфляції включають багато економічних і політичних змінних. Той факт, що інфляція складає 1575% в Венесуелі, яка знаходиться на верхівці світових запасів нафти, і 0,8% — в Саудівській Аравії, яка має вторинні по величині запаси нафти, неможна пояснити управлінською майстерністю або чиєюсь некомпетентністю [5].

Мабуть, єдина загальна точка зору теоретиків-капіталістів полягає в тому, що вони використовують в своїх теоріях тріаду «паперові гроші – відсотки – інфляція». Стабільність цін є неодмінною умовою економічної стабільності. В цих рамках основною метою центральних банків було визначено забезпечення і підтримання цінової стабільності. Центральний банк використовує короткострокові відсоткові ставки у якості інструменту для досягнення даної мети [6]. Це ж вказує на те, що усе заплутано і обертається навколо поточної грошової системи. Адже основна задача центробанків полягає в тому, щоб за рахунок відсотків нарощувати вартість місцевої валюти, яка знецінилась в світовій валютній системі. Причина цього полягає в тому, що усі валюти у світі сьогодні є номінальними, а також непідкріпленими золотом і сріблом. Отож, ми зараз повинні зосередити свою увагу на системі паперових грошей.

Гете в своїй книзі «Фауст» говорить: «Можна створити цінність без усілякого зусилля. Для цієї мети були винайдені паперові гроші» [7], — підкреслюючи тим самим, що основою капіталізму є система паперових грошей.

Кратко резюмуючи поточну грошову систему:

В мить, коли спалахнула Перша світова війна, грошова система золотого стандарту усе іще продовжувала існувати і використовуватись. Країни, які брали участь у Першій світовій війні,почали друкувати гроші для покриття своїх військових витрат, хоча золотого еквіваленту на ці купюри у них не було. По завершенню війни країни стикнулись з наявністю величезної кількості паперових грошей. Перш ніж рани економічного характеру від Першої світової війни були повістю заліковані, була почата Друга світова війна, щоб відродити капіталістичну економіку, яка рухнула з Великою депресією 1929 року. Спалахнула Друга світова війна, і європейські країни знов вийшли із цієї війни з цілою низкою економічних криз. За час війни золотий запас в їх руках вичерпався і розтанув, а на їх місці залишились лише нічим не підкріплені паперові гроші.

Саме в такій обстановці в американському Бреттон-Вудсі в 1944 році проходила міжнародна зустріч за участю 44 країн, на якій обговорювалась післявоєнна грошова система. Європа на чолі з Сполученим Королівством, відмовившись від золотого стандарту через танення своїх золотих резервів, запропонувала прийняти не засновану на золоті міжнародну валюту «банкор», висунуту Джоном Мейнардом Кейнсом. США, які зміцніли після Другої світової війни і володіють майже 70% золотих резервів в центральних банках, природно, не прийняли цієї пропозиції. Сполучені Штати, які володіють виключним золотим запасом і скористались зменшенням золотих запасів Європи, яку вони розглядали у якості суперника, продиктували «Систему обміну золота», яка також називається «Білим планом» («White's plan»). Згідно цієї системи, золото не буде знаходиться в оберті, а 1 унція золота (приблизно 31 грам) буде зафіксована на рівні 35 доларів США, при цьому решта валют будуть індексуватись по відношенню до американському долару. Центральний банк США повинен був тримати 25% своїх загальних активів випущених ним доларів у якості золотих резервів.

Жадібність і скупість капіталізму не дозволили цій системі проіснувати тривалий час. Збільшення грошової маси для вдоволення потреб у фінансуванні постійно зростаючої економіки швидко призвело до скороченню золотих резервів Центрального банку США (ФРС). В 1966 році в центральних банках Європи було більше 14 мільярдів доларів, у той час як в Сполучених Штатах було тільки 13,2 мільярди доларів у золотих резервах. К 1971 року США стикнулись з вибором між двома варіантами — вони повинні були віддати перевагу або повільно зростаючій, але стабільній реальній економіці, прив’язаної до золоту, або штучній економіці за рахунок системи фіатних8 паперових грошей, не прив’язаних до якому-небудь дорогоцінному металу. Штучна економіка повинна буда забезпечити безпрецедентний ріст добробуту, серйозну перевагу над Союзом Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) часів «Холодної війни» і збереженість золотого запасу. Так і трапилось! США, незабаром після переходу до штучної економіки, використали цей величезний вплив, що призвело до розпаду СРСР.

В 1971 році було скасовано зобов’язання прив’язувати (індексувати) долар США до золоту. Через відсутність конвертованої на золото валюти система обміну всередині золотого стандарту, введена після Бреттон-Вудської домовленості в 1944 році, фактично підійшла до кінцю. У той час як світ стикнувся з новою грошовою системою, в якій панує тільки долар США, золото перетворилось із мірила вартості на звичайний товар, який можна купувати і продавати. Кращий опис грошової системи без золотого стандарту дав міністр фінансів при Ричарді Ніксоні Джон Конналлі: «Долар — це наша валюта, але ваша проблема!».

С однобічною відміню з боку Сполучених Штатів системи обміну всередині золотого стандарту американський долар став одним із колонізаторських інструментів капіталістів, і світ стикнувся з викликами нових фінансових криз. Прийнявши нічим не підкріплені паперові гроші і ощадні вклади (депозити), здійсненні із банківських комп’ютерних систем, які не відповідають золоту і сріблу, вони почали маніпулювати грошима так, як їм заманеться. Вони створили фінансові кризи і економічні проблеми і винайшли роздуту штучну світову економіку.

Роберт Зеллік, який був президентом Всесвітнього банку з 2007 по 2012 рік, стверджує, що провідні економіки повинні розглянути питання про повторне прийняття світового золотого стандарту для контролю і управління рухом валюти: «Система також повинна розглянути можливість використання золота у якості міжнародного орієнтиру для ринкових очікувань у відношенні інфляції, дефляції і майбутньої вартості валюти» [9].

26 вересня 2008 року президент Франції Ніколя Саркозі заявив: «Ми повинні корінним чином переглянути фінансову систему, як це було в Бреттон-Вудсі в 1944 році». 13 жовтня 2008 року прем’єр-міністр Великобританії Гордон Браун об’явив, що світові лідери повинні зустрітись, щоб домовитись про новий економічний порядок, і заявив наступне: «Нам треба нова Бреттон-Вудська домовленість, щоб побудувати глобальну фінансову структуру на довгі роки».

Прив’язка грошей до американському долару замість золота стала одним із найважливіших чинників, які привели США до апогею їх колоніального панування. Така ситуація хвилює не тільки країни, які слабко розвинені або розвиваються, але й розвинені країни. Президент Росії Володимир Путін багато разів заявляв, що долар, який довгий час використовувався у якості міждержавної валюти, більше не повинен використовуватись в цьому ключі.

Але, на жаль, ясно те, що усі подібні заяви не підуть далі вираження гніву. Шлях до реальних результатів лежить в тому, щоб почати політичну боротьбу з США і позбавити їх нинішнього положення. В протилежному випадку неможливо позбутись від домінування долару і його статусу у якості резервної валюти.

В останній час були дискурси і спроби деяких держав використовувати національну валюту з ідеєю рішення проблеми засилля долара. Наприклад, президент Реджеп Тайіп Ердоган торкнувся зусиль, які вживаються у цьому напрямку, в наступній заяві: «Наші міністри працюють над заходами, які ми будемо приймати як держава. Ми готуємось вести торгівлю в місцевій валюті!». Проте ці заяви показують, що суть проблеми не була правильно ідентифікована. Насправді, кризи, зв’язані з доларом, відбуваються через те, що гроші не прив’язані до золоту. Позбавлення від долара і використання місцевих валют у зовнішній торгівлі лише частково усуне проблему, викликану американським доларом, але оскільки система паперових грошей, яка є основною проблемою, збережеться, інфляція і подорожчання життя залишаться.

Таким чином, перевага золота над доларом, зокрема, і майже над усіма паперовими грошима — в загалом, може бути відчутно визначено, може бути відчутно визначено через цифри і статистику. Якщо в 1944 році 1 унція золота коштувала а 35 доларів, то у квітні 2022 року вартість 1 унції золота склала біля 1900 доларів. Інакше кажучи, навіть долар, який демонструється у якості найсильнішої валюти, приблизно за 78 років втратив 5428% вартості. Якщо порівнювати вартість 1 граму золота в Туреччині у ті ж роки, то золото, яке коштувало 5 турецьких лір, сьогодні має вартість, яка складає біля 900 турецьких лір. Якщо ми додамо адміністративно відкинуті нулі, то 1 грам золота складає 900 мільйонів лір. Втрата вартості турецької ліри по відношенню до золоту за 78 років складає 180 міл %.

gold ua

Єдина сила, яка можу усунути грошові проблеми і сильну інфляцію, з якими в справжній час стикається світ, забезпечити стабільність грошей, зафіксувати обмінні курси і покращити торгівлю між державами — це золота грошова система.

Грошова система, заснована на золоті, — це система, яка приписана Ісламом. Згідно думки вчених-муджтахідів слова «золото і срібло » в аяті:

وَٱلَّذِينَ يَكۡنِزُونَ ٱلذَّهَبَ وَٱلۡفِضَّةَ وَلَا يُنفِقُونَهَا فِي سَبِيلِ ٱللَّهِ فَبَشِّرۡهُم بِعَذَابٍ أَلِيمٖ

«Обрадуй же тих, які накопичують золото і срібло і не витрачають їх на шляху Аллаха, болісними стражданнями» (9:34), —

мають на увазі гроші. Так само ж Всевишній Аллах зробив закят обов’язковим з грошей, нараховуючи це зобов’язання на золото і срібло, і встановив золотий і срібний нісаб для закяту. Отож, роз’яснення закяту з грошей і золоті і сріблі демонструє, що гроші — це золото і срібло. В Ісламі дія (відшкодування за вбивство) так само визначається в золоті і сріблі.

Усі ці докази вказують на те, що грошима в Ісламі є золото і срібло. Запровадження цієї системи є необхідністю як з економічної точки зору, так і з позиції Шаріату.

Грошова система, заснована на золоті, може бути реалізована як «монометалічний стандарт», коли золото чи срібло використовується у якості єдиної валюти, або як «біметалічний стандарт», коли золото використовується разом зі сріблом. Окрім того, система біметалічного стандарту забезпечить те, що загальна пропозиція грошей буде більше за рахунок збільшення потужності емісії грошей.

При розгляд колишніх періодів ми ясно бачимо, що в грошових системах, заснованих на золоті і сріблі, не мала місце інфляція. Абрахам Константін Мураджа Д'Оссон, який був сином посла Швеції в Стамбуле між 1796 і 1799 роками, на питання: «Чи була інфляція в Османській Імперії?», — відповідає наступними спогадами: «Тут немає місця такому явищу, як інфляція. В один із років була інфляція 0,6%, і люди в той час повстали, проявляючи обурення відносно того, що відбувалось» [10].

Знов же, за результатами комплексного дослідження османських архівів, річний темп росту інфляції споживацьких цін з 1469 по 1914 рік складає приблизно 1,3% [11]. Інфляція в 1,3% в такій державі, як Османський Халіфат, який був повний історичних війн, показує стабільність системи золотого і срібного стандарту. Експерти говорять, що основною причиною цієї 1,3-відсоткової інфляції в Османському Халіфаті була деформація золотих і срібних монет, а також політика держави, здійсненна за різними причинами стосовно фальсифікації.

Поряд з цим, деякими людьми стверджується, що для ходження в оберті золота недосить. Звичайно, неможливо дізнатись, скільки золота існує у світі. Проте за підрахунками Всесвітньої ради по золоту заявлено, що у світі є 200 тисяч тонн золота. По стану на 2020 р. об’явлені центральними банками запаси складають лише 18% світових запасів золота [12].

infl table

Центральний банк Туреччини об’явив, що на початок 2021 року у нього є 752 тонни золотого запасу, а зараз — 671 тонна золота. Із заяви самого президента Реджепа Тайіпа Ердогана відомо, що в країні на збереженні «під подушками» знаходиться 5 тисяч тонн золота на суму 280 мільярдів доларів [13].

Як видно із вищенаведеної таблиці, майже в кожній країні є золоті запаси, які можна пустити в оберт.

По стану на 17 грудня 2021 року обсяг готівкових грошей, які знаходяться в оберті на рину Туреччини, складає 236 мільярдів 572 мільйони 109 тисяч лір. На поточних рахунках знаходиться 451 мільярд 111 мільйонів 792 тисячі лір, а на термінових депозитах — 1 трильйон 317 мільярдів 747 мільйонів 235 тисяч лір. Загальна грошова [14] складає 2 трильйони 5 мільярдів 431 мільйон 136 тисяч лір. Проте гроші на термінових депозитних рахунках не є грошима, які мають оберт на ринку, вони залишаються депозитними грошима. Максимальна сума грошей, необхідна для того, щоб уникнути яких-небудь проблем з грошовою масою, складає 687 мільярдів 683 мільйони 901 тисячу лір [15].

Поглянувши на кількість грошей в оберті в Туреччині, ми ясно бачимо, що золотий запас Центрального банка дуже легко міг би справитись з забезпеченням даної суми. Золота в заначці під подушкою навіть більше, аніж є фідуціарних грошей.

Зниження виробничих витрат

Усі витрати, прямо чи косвенно понесені у зв’язку з виробництвом або продажем товару чи послуги, є собівартістю цього товару. Ми можемо класифікувати ці витрати наступним чином:

1. прямі витрати на сировину і матеріали;

2. прямі витрати на оплату праці;

3. загальновиробничі витрати.

В короткостроковій перспективі може бути складно знайти рішення по витратам на сировину. Адже основний принцип зниження витрати на сировину — це рух у бік важкої промисловості за допомогою технологій.

Проте прямі витрати на оплату праці труда, такі як витрати на оренду робочих місць, витрати на телефон, Інтернет, воду, природний газ і електроенергію, витрати на персонал, транспортні витрати, інші пов’язані з прибутком податкові витрати, страхові внески в систему соцзабезпечення і загальновиробничі витрати, значно знизяться. Адже, як ми зачепимо пізніше, виключення багатьох податкових статей, таких як податок біля джерела [16], податок на додану вартість, прибутковий податок, так і значне зменшення рахунків-фактур, означає зниження витрати, що, природно, призведе до зниженню цін.

Монополістичне складування, накопичення товарів (аль-іхтікяр)

Монополістичне складування, накопичення товару, тобто аль-іхтікяр, полягає у накопичування товарів з ринку та їх збереженні, щоб мати можливість продати їх за більш високими цінами в майбутньому, очікуючи миті, коли ці товари подорожчають в періоди їх дефіциту і нестачі. [17] Іншою формою накопичення товарів є використання дефіциту деяких промислових товарів на ринку. Для того, щоб накопичення вважалось аль-іхтікяром, у населення повинна виникнути надмірна потреба в складованих товарах. Коли ці умови дотримані, відбувається акт аль-іхтікяра. Якщо люди в змозі без зусиль купувати товари, які вони хочуть, в бажаних кількостях, не залишиться ніякого сенсу збирати і накопичувати товари, щоб продати їх за завищеною ціною. Тому умовою аль-іхтікяра є не просто зібрати товар з ринку, а зібрати товар з ринку, щоб продати його дорожче.

Монополістичне складування, накопичення товарів в (аль-іхтікяр) заборонено в Ісламі. Пророк ﷺ сказав:

لَا يَحْتَكِرُ إِلَّا خَاطِئٌ

«Лише грішник займається аль-іхтікяром» («Сахіх» Імама Мусліма, Мусакат, 1605).

Усе, що Іслама зробив харамом, має покарання як в цьому світі, так і в Майбутньому вічному житті. Згідно ісламському фікху, на будь-якого, хто займається складуванням продуктів харчування або будь-яких інших товарів, накладаються штрафні санкції, і його примушують до виставлення на продаж накопичених товарів [18].

Монополістичне накопичення, складування товарів так само є злочином згідно з Кримінальним кодексом Туреччини. Цей злочин визначений в статті 240 УК Турецької Республіки як: «Будь-яка особа, яка викликає нагальну потребу населення шляхом ухилення від продажу певного товару чи послуги, карається позбавленням волі на строк від шести місяців до двох років». Згідно статті в розділі «Регламент Ради по оцінці недобросовісних цін, інспекції і штрафні санкції», опублікованої в «Офіційному віснику» [19] від 28 травня 2020 року, «у випадку виявлення надмірного підвищення цін і практики накопичення запасів виробниками, постачальниками і підприємствами роздрібної торгівлі під час надзвичайних ситуацій, стихійних лих, економічних коливань та інших надзвичайних ситуацій, Рада накладає адміністративний штраф в розмірі від десяти тисяч турецьких лір до ста тисяч турецьких лір за підвищення цін для фізичних осіб і організацій, які займаються цією діяльністю, а також від п’ятдесяти тисяч турецьких лір до п’ятисот тисяч турецьких лір — за накопичення». Проте цей закон, як і інші закони, не поширюється на багатих і заможних, бо вони не обмежені в своїх діях і злодіяннях ніяким законом. В капіталістичній системі закони пишуться тільки для слабких!
Необхідно твердо боротись з іхтікяром, реалізовувати закони і навіть підсилювати міри покарання.

Чинники, які викликають інфляцію і подорожчання життя, і способи їх рішення стисло зводяться до наступному:

1. Як ми пояснили вище, найбільш важливою причиною знецінювання грошей і інфляція є система паперових грошей, в якій долар прийнятий у якості резервної валюти. В системі фідуціарних паперових грошей країни, які розвиваються, такі як Туреччина, намагаються зберегти цінність своїх валют за допомогою відсотків, що, природно, викликає низку економічних проблем і подорожчання життя. Так що повернення до золотої грошової системи неминучий. Адже за усю історію людства жоден дорогоцінний метал або корисні копалини не мали такої цінності як золото. Золото має невід’ємну цінність, яка ніколи не зміниться. В грошовій системі, заснованої на золоті, не буде «курсової різниці», і валюта продовжить зберігати свою вартість. Ця стабільність грошової вартості є також стабільністю цін. Центральний банк знижує і підвищує відсоткові ставки для забезпечення стабільності цін. Проте в грошовій системі, заснованої на золоті, такої необхідності немає. Грошова система, заснована на золотому стандарті, забезпечувала стійкість і стабільність, викликала процвітання і розвиток у періоди його використання. Проте через розширення друкування паперових грошей, відмінних від представницьких паперових грошей [20], світ став ареною економічних і фінансових криз, росту інфляції, а купівельна спроможність паперових грошей постійно скеровувалась донизу. На дану мить немає жодної країни, окрім США, яку влаштовувала б діюча грошова система. Усі страждають від цієї системи і чекають її зміни на іншу. Будь-який найменший крок в цьому напрямку дозволить перейти до грошової системи, заснованої на золотому стандарті, до якої приєднаються багато країн світу.

2. Держава є в прямому змісті ледве не таємним партнером володарів бізнесу. Незалежно від того,чи отримує бізнесмен прибуток чи ні, держава збирає з нього податки, а у випадку отримання прибутку володарем бізнесу держава майже наполовину стає його партнером. Більшу частину витрат підприємств складають грошові засоби, які вони віддають уряду. Фонд соціального страхування, податки, збори, податковий прибуток, витрати на електроенергію, воду, природний газ збільшуються, а це відображається на цінах за готовий товар. Держава повинна дати спокій власникам бізнесу, особливо це стосується малого і середнього бізнесу. Як ми пояснимо пізніше, держава повинна вдовольняти свої потреби за рахунок інших джерел прибутку.

3. Найважливіша причина росту цін на товари полягає в тому, що наша економіка заснована на імпорті, а на собівартість і витрати негативно впливає підвищення обмінного курсу. Коли до цього додаються високі податки, які стягуються державою для покриття власних витрат, собівартість зростає іще більше, і, природно, виробництво втрачає усю свою привабливість. Зараз в сучасну Туреччину імпортуються навіть найпростіші товари, аж до продуктів харчування. Ця ситуація збільшує дефіцит рахунку поточних операцій, порушує платіжний баланс і приводить до запозиченню під відсотки для покриття поточних витрат. Тому перехід від економіки, заснованої на імпорті, до економіки, заснованої на виробництві, є неминучою необхідністю.

4. Той факт, що виробництво є дорогим по вартості і ризикованим, зазвичай призводить до тому, що люди віддають перевагу легкому шляху і прагнуть заробляти гроші на грошах. Ця перевага створила сектор під назвою «фінансова економіка», і з причини збільшення переваг у цьому напрямку фінансові інститути стали найбільш прибутковими. Той факт, що найбільш прибутковими компаніями в нашій країні є банки, а не сільськогосподарські, промислові і торгові компанії, розкриває цю болючу і небезпечну реальність. Відсотки, фондовий ринок, криптогроші — це елементи, які руйнують виробництво і створюють віртуальну фінансову економіку окрім реальної економіки. Це послаблює виробництво і зайнятість. Відсотки, фондовий ринок і криптовалюти повинні бути скасовані і заборонені, адже низьке виробництво викликає коливання цінового механізму і призводить до дорогожнечі.

5. Хоча монополістичне накопичення товарів і заборонено законом нинішньої турецької держави, воно фактично продовжує існувати. Необхідно об’являти війну проти накопичення і вживати рішучих заходів.

 

=====================================

 

Турецькою у PDF

1.  TCMB Enflasyon kitapçığı (Буклет «Інфляція» Центрального банку Турецької Республіки), стор.
2. Крива Філіпса - крива, що ілюструє зворотну залежність між рівнем інфляції та рівнем безробіття.
3. Витрати (англ. cost) - обсяг ресурсів (для порівняльності та інших цілей, часто представлених у вартісній оцінці), використаних у процесі господарської діяльності за певний часовий проміжок.
4. «Türkiye'de Fisher Hipotezinin Geçerliliğinin Sınanması», Doç. Dr. Levent Çinko, Marmara Üniversitesi, Bankacılık Bölümü («Перевірка правильності гіпотези Фішера в Туреччині», Левент Чінко, Університет Мармара, факультет банківської справи).
5https://tr.tradingeconomics.com/country-list/inflation-rate?
6https://www.tcmb.gov.tr/wps/wcm/connect/b62e1fb7-ebc1-4922-99dc-b3ba23320b9f/enflasyon.pdf?MOD=AJPERES&CACHEID=ROOTWORKSPACE-b62e19 m5lk-1M
7. «Фауст», том 2, Йоганн Вольфганг фон Гете.
8.  Фідуціарні (від латів. fiducia — довіра), фіатні (від латів. fiat — декрет, вказівка, «хай буде так»), символічні, паперові, кредитні, незабезпечені гроші — не забезпечені золотом та іншими дорогоцінними металами гроші, номінальна вартість яких встановлюється та гарантується державою незалежно від вартості матеріалу, використаного для їх виготовлення. Як правило, нерозмінні на золото чи срібло.
9https://www.ft.com/content/eda8f512-eaae-11df-b28d-00144feab49a
10.  Взято з облікового запису професора Орхана Чекера (Prof. Orhan Çeker) у соціальних мережах.
11. Проф., д-р. Шевкет Памук, https://sarkac.org/2019/06/osmanlida-enflasyon/
12https://www.sabah.com.tr/galeri/dunya/dunya-altin-konseyi-acikladi-hangi-ulkede-ne-kadar-altin-var-turkiye-de-listede
13https://www.yenisafak.com/ekonomi/dovizden-sonra-bir-hamle-de-altina-geliyor-piyasa-degeri-280-milyar-dolar-3726753
14.  Грошова маса, або грошова пропозиція, — це, якщо коротко, термін для позначення загальної суми грошей, що звертаються в економіці. На додаток до паперових грошей та монет також включені депозити в банках. У літературі з макроекономіки гроші позначаються буквою "М (М0, М1, М2, М3)" у значенні "Money". (M0 = готівка в обігу, гроші у банківських сховищах, банкноти. M1 = M0 + чеки, депозити до запитання (у тому числі банківські дебетові картки) у національній та іноземній валюті. M2 = M1 + термінові депозити у національній та іноземній валюті).
15.  У грошовій масі М1 та М2 іноземні валюти не враховуються.
16.  Податок у джерела — це прибутковий податок у вигляді відсотків, дивідендів, роялті, який утримується у нерезидента, який отримує дохід у країні, що проживає. Цей податок сплачує сам резидент, який перераховує виплати нерезиденту.
17. Такіюддін Набхані, «Економічна система в Ісламі», стор 197.
18. Абдуррахман аль-Маліки, «Система покарань в Ісламі».
19. «Офіційний вісник Турецької Республіки» (TC Resmî Gazete) — це національний та єдиний офіційний журнал Туреччини, який публікує нове законодавство та інші офіційні повідомлення.
20. Представницькі (розмінні, забезпечені) гроші — знаки чи сертифікати, які можуть бути вільно обмінені за пред'явленням на фіксовану кількість певного товару чи товарних грошей, наприклад, на золото чи срібло. Фактично забезпечені гроші є представниками товарних грошей.