У попередній статті ми згадували, що капіталістична ідеологія «повільно, але вірно» прогресує на мусульманських територіях.
Таким чином, західники продовжували своє просунення з ретельним підходом, не залишаючи справу на волю випадку і усуваючи причини, які могли б привести до неочікуваного фіаско. Жінка, яку вони переслідували на протязі сторіч, тепер стала грати для них головну роль приманки. Вони сказали: «Жінка від природи працелюбна, рішуча, терпляча і обережна. Так чому ж ці риси не повинні просувати її уперед?». Вони вдались до, здавалось би, невинних причин, щоб жінки мусульманських регіонів отримали отруйну західну освіту. Вони стверджували, що жінки можуть отримувати освіту окремо від чоловіків, що у цього немає релігійних заборон, що жінкам треба отримувати освіту на протязі певного періоду часу подібно чоловікам . Вони навіть забезпечили зручності для жінок, які залишились осторонь від цієї освіти, вступивши у шлюб у ранньому віці. Вони створили такі заклади, як дитячі садочки, куди можна було б залишити своїх дітей. Вони вигравірували у свідомості суспільства сприйняття,що «перед освітою немає ніяких виправдань», після чого «освіта» стала вважатись не тільки важливою,але навіть благословенною справою.
Що іще більше важливо, раз жінки отримують освіту, тоді чому ж їм не бути такими же успішними, як і чоловіки? За цим питанням відбулась низка дій, які були закликані зробити процес навчання жінок успішним. Їм були надані області, галузі і можливості у межах так званої «позитивної дискримінації1», щоб ті ставали такими ж успішними, як і чоловіки. Мені здається, що до цієї миті читачі скажуть, що у цьому немає нічого поганого. Ісламське суспільство тих часів мислило так само ж. Захід з метою нав’язування своєї цивілізації використав усі, як здавалось, невинні причини. Далі настав час порівняти між собою освітні процеси жінок і чоловіків, і, отож, вимусити їх змагатись. Культурні і інтелектуальні рівні чоловіків і жінок втягнуті у жорстке протистояння у певних областях, де здатність чоловіків у силу їх природи значно відставала. Результат був очевидним — жінка взяла гору над чоловіком. Ця перемога підвищила рівень тривоги у чоловіків і упевненість у жінок. У той час як гнів чоловіків з приводу усього цього вимушував їх приймати усе більше неправильних рішень, жінки почали розширювати список сфер, де вони могли ставати успішними, і почали частіше заявляти про готовність конкурувати з чоловіками в усіх сферах. Після цього почались події, яких чекали прибічники західної цивілізації. Раз жінки мають досягають успіху в освітніх і учбових процесах, так чому ж їм не вилучати користь із своїх досягнень і чому ж вони не повинні мати такі ж можливості, що й чоловіки? Це питання почало вирішуватись негайно, і експерименти почали проводитись у зручних для цього місцях. Жінки і чоловіки, відокремлені один від одного шторою, почали отримувати одну і ту ж інформацію перед одним і тим же викладачем. Про дозволеність подібної дії згідно Шаріату були взяті фетви у компетентних людей. Коли ж це дало бажані результати, те ж саме в точності стало реалізовуватись у багатьох інших місцях. Проте залишалась одна недоробка, і це неможливість чоловіків і жінок взаємодіяти один з одним при тому, що вони знаходились в одному місці, в одному приміщенні. Саме на цьому етапі у діло вступили викладачі, які утворили оточення, де жінки і чоловіки могли чути і бачити однин одного, щоб ділитись емоціями і думками один з одним.
Заборонений Ісламом іхтілят (спільне перебування чоловіків і жінок) відбувався підконтрольним «невинним» способом. У цьому не було нічого поганого, поки не відбувалось зловживань, проте усе це робилось для цих самих зловживань. Потім іхтілят із аудиторій поширився на університетські конференц-зали, коридори і сади. Віднині взаємодія, обіцянка і зустрічі між чоловіками і жінками стали звичайними і доступними, звичайно ж, при умові, що ці зустрічі будуть невинними (!). Врешті решт, у жінок з’явились фінансові засоби, щоб можна було встати на ноги, мати можливість вільно створювати своє соціальне і комерційне оточення, а також жінки змогли стати альтернативою чоловікам у будь-якій сфері. Психологічно люди звикають до того, що часто бачать, навіть якщо це дещо ненормальне. По цій причині Захід вживав упевнені кроки до досягнення своєї цілі по моральному розкладу і розпаду сімейного інституту, довівши відносини між чоловіком і жінкою до бажаного рівня у реальному житті і розхитуючи цей процес через серіали і фільми.
Почуття, які проявлялись між статями, досі були «невинними і чистими». Через страх перед Аллахом серця усе іще тріпотіли і перешкоджали перетинанню кордонів . Західна цивілізація стала більш ефективно використовувати свої брудні амбіції через засоби масової інформації. Ментальні маніпуляції через управління сприйняттям і культурний колоніалізм підійшли до грані розбещення ісламської територій у цілому. Наприклад, молоді дівчата тепер повинні мати можливість вільно вибирати чоловіків, за яких вони вийдуть заміж, тому що, як я сказав на початку, «освіта» навчила кожного бути утилітарним, опортуністським і індивідуалістським. Ось чому наявність «освіти» призвела до такого результату, як виклик Аллаху,оскільки заразна програма капіталістичного Заходу призвела до того, що ця та багато інших зіпсованих ідей просочились у свідомість мусульманської молоді. Оскільки Ісламської Держави більше не було, мусульмани відчайдушно псувались у запроваджених у їх оточенні системах освіти. У всякому разі, дівчині, яка отримала подібну освіту, не могли нав’язати чоловіка для вступу у шлюб . По цій причині вона повинна знати і зустрічатись з чоловіком, з яким їй доведеться жити, а після заміжжя їй не треба було проявляти послух чоловіку, враховуючи її економічну незалежність. Та й шлюб став не більше аніж корумпованою структурою.
Після підриву інституту шлюбу Захід продовжував свою боротьбу за існування в інших руслах, де також провідну роль грала жінка. Він закріпив у суспільстві наступне визначення: «Жінка чудова, добра і ніжна від природи. Так чому у відношенні неї застосовується безчинство?». Між тим, згідно віровченню Ісламу, вона була вкрай значуща і становила цінність, яку треба захищати і оберігати . Тим не менш, Захід прагнув зробити із неї простий рекламний матеріал, щоб розкрити усі її красоти для оточуючих. Врешті решт, жінок, які використовували такі слова, як «цнота» і «честь», почали принижувати і висміювати. І цього, видимо, було мало, раз жінкам почали внушати, що ті «в принципі не повинні народжувати». Захід зміг зіпсувати громадське життя через контроль над народжуваністю і спільне навчання.
Якщо прискорити процес, то мета полягала у тому, щоб невинний іхтілят переріс у перелюбство, і таким чином була б зруйнована соціальна структура суспільства. Звичайно ж, це почалось з районів, які були від’єднанні від Халіфату і перейшли під колонізаторські західні країни іще до розпаду Ісламської Держави. Потім, з розпадом Халіфату, ця напасть охопила усі території, населені мусульманами. Проте у відношенні Туреччини даний процес проходив не повільно і обережно, а, навпаки, усе відбувалось відкрито і демонстративно. Країна будувалась і формувалась з нуля через реформи і закони. Проте конструкція даного суспільства, на жаль, ґрунтувалась на хиткому фундаменті з застосуванням матеріалів низької якості. По причині усього цього у результаті виникло безнадійне суспільство з зіпсованими сімейними цінностями та ідеями, виросло далеке від набожності покоління, з’явились опортуністські погляди і тисячі грішників, які втратили страх перед своїм Творцем.
Мухаммад Кутб у своїй книзі «сучасні ідейні доктрини»2 наступним чином описує вищезгадану нами мету Західної цивілізації: «Метою було розбестити середній клас, який був у новому капіталістичному суспільстві. Демократія просувалась крок за кроком у капіталістичному суспільстві, яке розвивалось . Тим не менш, цей новий клас (середній клас) розвивався усе більш швидкими темпами».
Так, це і було так званим «розвитком», а саме — ви можете розвиватись і досягти рівня «сучасної цивілізації» лише за допомогою ідей Заходу! Очевидно, що Захід, який відкрив нові можливості в області технологічних і промислових революцій, також отримав нові можливості у плані не морального і культурного руйнування поколінь. Ми стали суспільством, яке віддає перевагу споживати, а не виробляти, через що ми беззаперечно почали приймати західне, і ця хвороба прийняття усього західного ось-ось погубить нас. Проте секрет щасливого і мирного життя був відомий для мусульман. Він полягав в матері, яке берегла родинне вогнище, виховувала дітей і подружжя.
وَمِنۡ ءَايَٰتِهِۦٓ أَنۡ خَلَقَ لَكُم مِّنۡ أَنفُسِكُمۡ أَزۡوَٰجٗا لِّتَسۡكُنُوٓاْ إِلَيۡهَا وَجَعَلَ بَيۡنَكُم مَّوَدَّةٗ وَرَحۡمَةًۚ إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَٰتٖ لِّقَوۡمٖ يَتَفَكَّرُونَ
«Серед Його знамень — те, що Він створив із вас самих жінок для вас, щоб ви знаходили в них заспокоєння, і встановив між вами любов і милосердя. Воістину, у цьому — знамення для людей, які розмірковують» (30:21).
Емрах Акай
04.07.2020
1. Позитивна дискримінація, також відома як позитивні заходи вирівнювання , позитивні дії (англ. affirmativeaction) — це заходи по наданню переважних прав чи привілей для певних груп населення, які застосовуються для досягнення рівності у посадах, рівні освіти, прибутках для представників різних статей, рас, етносів, конфесій, сексуальних орієнтацій і тому подобного.
