Стратегія по запровадженню західної цивілізації. Частина 5

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Як зазначалось у попередній статті, по мірі того, як поняття «жінка» переформатувалось і кодувалось у свідомості людей по моделі Заходу, почали мати місце різного роду прояви. Ми спробуємо передати їх так, щоб вони розкривали один одного. Першою із них буде ідея «позитивної дискримінації» [1].

Це надання жінкам і дітям привілей в таких областях соціального життя, як робота, отримання професії і управління, і вона означає забезпечення їх такими можливостями, щоб ті були нарівні з іншими представниками суспільства. Проте дискримінація є дискримінація, навіть якщо вона позитивна, і усі її форми і прояви брехливі і фальшиві,тому що у соціальній структурі людина є єдиним цілим, як і її здатність вдовольняти потреби, адже самі потреби в усіх однакові. Західні суспільства, які не можуть дати правильне визначення людині, зазвичай нещасні і неспокійні. Навіть будучи багатими, а може, навіть розвиненими, люди не можуть набути справжнього щастя, бо їх пристрасті і задоволення не мають меж. Тому, незважаючи на усі види дискримінації, вони не можуть запобігти насильству у відношенні жінок і жорстокому обходженню з дітьми. Фактично, ми бачили, як легко торгувати дітьми на Заході, використовуючи такі торгові майданчики, як «Wayfair» [2], яка нещодавно сплила на порядок денний. Ось чому ідея позитивної дискримінації — ніщо інше, як ідея, яку вони просувають і якої дотримуються у країнах, колонізованих Заходом. Але ця ідея продовжує виявляти все більш збочені структури одну за другою.

Наприклад, фемінізм — це ідейний рух XVIII сторіччя у Франції, який виступав за те, щоб жінки мали рівні з чоловіками умови у соціальній і політичній сферах. Хоча цей рух і знайшов прибічників в Європі, йому немає реального прикладу в Америці, особливо у політичному плані, тому що в історії Америки ніколи не було жінки-президента. Проте для виживання західної цивілізації ця ідея буда досить добре просунута на колонізовані землі. У багатьох мусульманських країнах були жінки-правителі, і їх число зростало. Окрім того, жінки вийшли на передній план в юридичному, бюрократичному і управлінських рівнях. Ті, хто перейняв дану ідею стали її більшими і відчайдушними споживачами, аніж ті, хто нав’язав їм її. Тому спроби жінки змагатись з чоловіком в усіх сферах зробили її особистістю,яка втратила свою особливість, оскільки тепер вона в очах оточуючих стала тією, яка може робити будь-яку справу у будь-яких умовах. Ця ситуація сприяла руйнуванню уявлення про родину у мусульманських суспільствах, призвела до морального занепаду нових поколінь, і зруйнувала гуманні цінності. Фактично, дана концепція набула організаційного характеру. Допомога феміністським організаціям, що надається такими структурами, як ООН, ЄС та МВФ, надала їм рішучості і ентузіазму до більшої колективної діяльності. З цієї причини були створені жіночі союзи, які вороже ставляться до чоловіків і маргіналізують їх. Ці жінки розстались зі своїми чоловіками, легко розколовши свої родини і святкували це, не відаючи про сумні наслідки позбавлення від родинного життя. Фактично, це ініціювало створення державами притулків для розлучених чоловіків.

Найважливішим у баченні цивілізації на Заході було змінення соціальних ролей, що врешті решт і було досягнуто. Це було метою багатьох ініціатив, таких як «Haydikızlar okula!» («Давайте, дівчата, в школу!») і до неї подібних,які просуваються з боку ЮНІСЕФ. Деяким проводимим на мусульманських територіях кампаніям вони давали наступні назви: «Гендерній дискримінації — НІ!», «Гендерна рівність», «Запобігання усіх форм дискримінації (CEDAW)». Пізніше вони знайшли офіційну основу для цих кампаній і назвали її «Стамбульською конвенцією» і «ETCEP» (Eğitimde ToplumsalCinsiyetEşitliğinin Geliştirilmesi Projesi — Проект по розвитку суспільної гендерної рівності в освіті). Віднині через ресурси держави був запущений процес по стиранню грані між статями у суспільстві. Навіть у цьому Захід знайшов комерційне джерело прибутку. Ним стала мода нової епохи — улюблений одяг UNISEX [3]. На додаток до своїх ідей вони також просували моду, яка робила ці ідеї відчутними. Згодом дискурси, настрої і рухи набули характер унісексу (безстатевості).

Ця ситуація призвела суспільства до девіантної [4], збоченої сексуальної орієнтації, що несе ознаки дикої західної цивілізації. Непристойна поведінка багатьох низьких суспільств або стала схвалюваною, або усі робили вигляд, що не помічають цього. ЛГБТ-організації були лише одним із прикладів подібної толерантності. Ці організації почали вільно і аморально просувати і знаходити находить нових послідовників, у Туреччині — зокрема. Турецька організація по дослідженню брендів «Communiwit» співпрацювала з головуючою у світі організацією по просуненню ЛГБТ-спільноти «OutNow» [5], а у 2020 році стала представником ЛГБТ у Туреччині. Засновник і керівник «OutNow» Ян Джонсон заявив: «По неофіційній інформації, у Туреччині проживає 3 мільйонів геїв, і Туреччина є однією із країн, де ЛГБТ найбільш схильні тиску». Для усунення цього тиску США надали допомогу цій турецькій організації у розмірі 22 мільйонів доларів [6].

Ці засоби призначені для того, щоб ЛГБТ-особи могли жити більш комфортно, могли вирішувати свої економічні проблеми і, що найбільш важливо, слугувати прикладом для решти молоді. Девіантні люди, які рекламують своє багатство і комфортне життя через свої облікові записи у соціальних мережах, на жаль, можуть отримати мільйони підписчиків і лайків. Кумирами чи улюбленцями нового покоління віднині стали не муджахіди і щирі носії ідеї, а геї і лесбіянки. Подібні змінення у менталітеті суспільства відповідали сторічним сподіванням західних країн.

Таким чином, громадська безстатевість породила безідейний менталітет у суспільстві. Це означало, що люди повинні з повагою ставитись до усіх думок, кожен повинен вміти жити, проявляючи терплячість і ставлячись до переваг кожного з повагою, не засуджуючи нікого. Таким чином, без певної константи, ясного погляду, фундаментального уявлення про життя вони повинні мислити повністю гуманістичним чином, дивитись на події циклічно і, при необхідності, витримувати нейтралітет. При такому погляді на речі виникли концепції, які систематично просочувались на порядок денний мусульман.

«Релігійний гуманізм» стверджує, що релігії були ниспослані в інтересах людей. Він відкидає релігії і погляди, які, на його думку, не цінують людей. Релігійний гуманізм критикує богоцентризм як альтернативу антропоцентризму. У цьому відношенні він є світською ідеєю, яка прискорила поширення деістсько - атеїстичних думок.

«Позитивістська думка» — це рух, який служить процесу прийняття усього таким як є, діючи через реалізм природи. Вона стверджує, що замість негативних («деструктивних») дискурсів і дій повинні бути позитивні («конструктивні»). Тому позитивістська думка вважає, що задача визначення правильного і неправильного не може бути пов’язана з людиною чи книгою.

«Філософія реалізму» — це наукова назва кон’юнктурного мислення. Вона відстоює відмову від почуттів і уявлень, виходячи із реальності самої речі, і, навпаки, пріоритету факту. Тому треба зосередити увагу на подіях, а не на тому, що було до і після.

Ці концепції розділяються на підвиди і є спробами зруйнувати базову структуру мусульманського суспільства, зіпсувати покоління, спотворити ісламські концепції і знищити економічні, соціальні, політичні і правові норми. Захід побудував свою цивілізацію і культуру на цих жорстоких атаках. Наприклад, незважаючи на публічну пропаганду своєї аморальності, Захід ніколи не ставав предметом критики. Ніхто не виражав зла на нього і не пропонував альтернативи. Мусульмани не могли побачити, почути і відчути правду, як через силу впливу засобів масової інформації, так і через нав’язування з боку системи освіти. Родини навіть не підозрівають, у якій катастрофі вони опинились. Молоді покоління навіть не замислюються, що їх майбутнє — у величезній небезпеці. Жінки не здатні собі уявити, що їх втягують у розпусту. Чоловіки лише спостерігають, як гасне їх вплив на життя. Заходу вдається примусити суспільства повірити, асимілюватись і навіть подражати західній цивілізації, поки сам він лукавить і плете підступи, адже неможливо слідувати цій зіпсованій і гнилій цивілізації по вимозі здравого міркування. Здоровий розсудливий розум не може усе це вважати нормальним.

Окрім анормальності цих ідей для мусульманина, багато ненормальних ситуацій були нормалізовані отруйними концепціями, продажними письменниками, охопленими своїми дипломами академіками і ставшими жертвами своїх знань вченими. Потім же місцевий урядовий прошарок, який подражає Заходу і знайшов у цій порочній цивілізації притулок для своєї совісті, очолив цей процес по запровадженню і пропаганді західних ідей, а також інституціоналізував це. Прикриваючи свою брудну політику за «політичним реалізмом», ці правителі зловживали почуттями і переконанням суспільства. Вони виховують ідейно занепадницьке покоління,щоб ті міркували так, як бажає уряд, щоб вони були полоненими кон’юнктури, нездатними коментувати і критикувати. Також задачею було зробити так, щоб погляд молоді на життя і Всесвіт не переплітався з тим, що послідує за цим життям і Всесвітом, щоб в результаті їх таква у відношенні Аллаха гасла, а вони самі погрузли у мирських справах і задоволеннях. Потім же це мирське життя повинно стати для них початком кінця, оскільки стояла задача, щоб молодь не дотримувалась межи харам і халяль, правди і брехні, а у чому добро і у чому зло — вони визначали для себе самі. Бажаним результатом є розрив зв’язку між мусульманами та їх Господом і рівнянні на західні норми. І у наслідках усього цього треба винуватити лише себе:

ظَهَرَ ٱلۡفَسَادُ فِي ٱلۡبَرِّ وَٱلۡبَحۡرِ بِمَا كَسَبَتۡ أَيۡدِي ٱلنَّاسِ لِيُذِيقَهُم بَعۡضَ ٱلَّذِي عَمِلُواْ لَعَلَّهُمۡ يَرۡجِعُونَ

«Зло з’являється на суші і на морі з причини того, що коять людські руки, щоб вони вкусили частину того, що вони наробили, і щоб вони повернулись на прямий шлях» (30:41).

У наступній статті ми спробуємо викрити західну цивілізацію з економічної точки зору. Сподіваюсь, ми нарешті облишимо претендувати на чуже і міцно ухопимось за те, що напряму належить нам. Зусилля — від нас, допомога — від Аллаха!

 

Эмрах Акай
05.08.2020 р.

1. Позитивна дискримінація, також відома як позитивні заходи вирівнювання, позитивні дії (англ. affirmativeaction) — це заходи по наданню переважних прав чи привілей для певних груп населення, які застосовуються для досягнення рівності у посадах, рівні освіти, прибутках для представників різних статей, рас, етносів, конфесій, сексуальних орієнтацій і тому подібне.

2. Компанія «Wayfair» (WayfairInc.) — американська компанія електронної комерції, яка продає меблі і товари для дому.

3. Стиль «унісе́кс» (англ. unisex; також «юнісе́кс») з’явився внаслідок змінення чоловічої і жіночої ролі у суспільстві. Він визначає зовнішній вигляд людини, включаючи одяг (штани, джинси, шорти брюки, футболки), взуття (уггі, кросівки, кеди, мокасини), зачіску, макіяж і парфумерію. Головна риса усіх речей цього стиля — це повна відсутність ознак, вказуючих на статеву приналежність їх володаря.

4. Девіантна поведінка — це стала поведінка особистості, що відхиляється від загальноприйнятих, найбільш поширених і сталих суспільних норм.

5. OutNowConsulting — це маркетингове агентство, яке надає спеціалізовані послуги гей-маркетингу крупним компаніям, досліджуючи образ життя геїв і використовуючи отриману інформацію для розробки стратегій, направлених нас споживачів-геїв і лесбіянок.

6. https://www.indyturk.com/node/67366/haber/soylu-abd-ankara%E2%80%99da-lgbt-derneklerine-22-milyon-dolar-yard%C4%B1m-yap%C4%B1yor