Безробіття є загальною і об’єднуючою майже усі країни в цьому питанні проблемою, хоча і в різній мірі. Проте, це одна із найважливіших і провідних економічних проблем в слаборозвинутих суспільствах і країнах з поганою економікою.
В капіталістичній економічній системі роботодавці, які дивляться на усе з точки зору прибутку чи збитків, хочуть утримувати витрати на найнижчому рівні, щоб отримувати великі прибутки. За їх словами, найбільшою статтею витрат є витрати на оплату праці. Тому вони хочуть, щоб заробітна плата і соціальні права працівників, яких вони наймають, залишались якомога нижче. Показники безробіття є найбільш важливим чинником, який примушує працівників погоджуватись з вимогами мінімальної заробітної плати. Якщо у якості альтернативи для роботодавця в країні є натовпи безробітних, то ці роботодавці знаходять в собі сміливість обходитись зі своїми працівниками так, як їм заманеться. Говорячи більш стисло, безробітних завжди наводили працюючим у якості погрози.
Можна виділити декілька основних причин утворення або росту безробіття в нашій країні. Однією із передвиборчих обіцянок партій, які балотуються у владу в демократичних урядах, є припинення безробіття і відкриття нових областей зайнятості. Але цього ніколи не відбувається, тому що безробіття не є проблемою, яка виникає сама по собі, і вона не може бути вирішена в одиночку. Це проблема усієї економічної системи. Тому дана риторика не може виходити за межі передвиборчих обіцянок.
Коли ми оцінюємо проблему в Туреччині, показники безробіття складають 12% по стану на вересень 2021 року. Рівень безробіття серед молоді, особливо у віці 15–25 років, складає 23%. Враховуючи, що середній вік в Туреччині складає приблизно такий проміжок років, така ситуація становить собою серйозну проблему як на сьогоднішній день, так і на найближчі роки вперед.
Як розраховується рівень безробіття Туркстатом (Інститутом статистики Туреччині)?
В стандарті, який використовується Інститутом статистики Туреччині, до групи «безробітних» потрапляють особи, які не були працевлаштовані, шукали роботу на протязі останніх трьох місяців і будуть працевлаштовані на протязі подальших 15 дні. Рівень безробіття визначається з урахуванням цих даних.
При проведенні даних розрахунків не враховуються ті, хто втратив надію знайти роботу, ті, хто перестав шукати роботу в останні 3 місяці, ті, хто в принципі готовий працювати, якщо знайде роботу, сезонні робітники, ті, хто не шукає роботу, тому що на дану мить має деяку зайнятість, домогосподарки, студенти, ті, хто не може працювати через інвалідність, пенсіонери.
Помилка в цьому розрахунку полягає в тому, що він заснований тільки на претендентах за останні 3 місяці. З цієї причини ступінь безробіття в розрахунках може опинитись менше, аніж в дійсності. Навіть якщо згідно з цим розрахунком процес вимірювання є правильним, дані ніколи не будуть представляти дійсні числа. При розрахунку показників безробіття Інститут статистики Туреччині, як і при розрахунку інфляції, підходить до цьому питанню політично. При зборі і оцінці даних особлива увага приділяється тому, щоб був отриманий результат, вигідний для політиків. Тому не буде помилкою сказати, що «реальні цифри безробіття вище заявлених».
У якості основних чинників формування безробіття можна назвати наступні проблеми:
1. Створення грошей із грошей за допомогою таких систем, як лихварство, фондовий (біржовий) ринок і т.д.
2. Недостатнє внутрішнє виробництво і іноземна залежність.
3. Послаблення землеробства і тваринництва.
4. Неправильна державна політика, через яку усе це трапилось.
Чинники, які викликають зайнятість і запобігають безробіттю, і шляхи їх вирішення стисло зводяться до наступному:
1. Необхідно припинити заробляння грошей тільки на грошах, як це відбувається з відсотковим прибутком і фондовою біржею
Сьогодні ми можемо згадати систему відсоткових ставок і фондового ринку як одну із головних причин виникнення проблеми безробіття і відсутності робочих місць. Згідно щотижневому звіту Центрального банку про грошову масу, обсяг внутрішніх грошей на банківських депозитах складає 1 трильйон 768 мільярдів 859 мільйонів 27 тисяч лір. Сума грошей в оберті складає 236 мільярдів 572 мільйона 109 тисяч лір [1]. Як видно, гроші, які повинні знаходитись в виробництві і дозволяти відкривати нові сфери занятості і торгівлі, зберігаються в сховищах банків.
Найважливішою причиною виникнення економічних криз є лихварство. Відсоткова банківська система схожа на глуху стіну. Спереду вона виглядає як міцна конструкція, але за стіною — порожнеча. Економічна криза, викликана відсотковим прибутком, є основною причиною багатьох економічних проблем, особливо інфляції.
Поки існує таке явище як лихварство, підприємливий чоловік тримає свої гроші в банківських сейфах замість того, щоб займатись бізнесом, а капітал, який треба вливати в торгівлю, знаходиться під контролем банків. Окрім того, банки видають кредити до суми, в 10 раз більшої, аніж та, яку вони показують на депозиті. Банки відчувають нужду в грошах інвесторів, щоб мати можливість виживати. Для цього вони пропонують дуже привабливі і високоприбуткові відсотки тим, у кого є капітал. Люди, які не можуть дозволити собі ризикувати збитками, торгуючи, приймають цю пропозицію банків. На цьому етапі за допомогою «заявки на терміновий депозит в турецьких лірах з валютним захистом», яка була ініційована для запобігання росту курсу іноземної валюти внаслідок зниження відсоткових ставок, було забезпечено те, щоб гроші зберігались у банках, а не використовувались в торгівлі, і банки знов стали виграшною стороною. Це найважливіший чинник, який перешкоджає обертанню капіталу в реальній економіці, створенню нових сфер зайнятості і розвитку вітчизняного виробництва.
І якщо ми подивимось на десятку компаній, які отримали найбільший прибуток за останні роки, то побачимо, що шість із них є банками. Той факт, що банки є найбільш прибутковими компаніями у той час, як люди бідніють з кожним днем, багато роботодавців зазнають поразки, безробіття і інфляція ростуть, показуючи, що найбільша причина проблеми — це лихварство. Так само ж через привабливі пропозиції, пропонуємих банками, багато людей віддають перевагу менш ризикованим варіантам по зароблянню грошей за допомогою фінансів, переводячи свої активи до банків замість того, щоб використовувати їх у виробництві і наймі.
Так само ж фондовий ринок, як і відсотковий прибуток, є чинником, який стримує виробництво і торгівлю. Люди, у яких є гроші, використовують свої заощадження, купуючи і продаючи акції компаній, торгуємих на фондовому ринку. Це система, яка ставить гроші під контроль певної влади, як у випадку з лихварством, і перешкоджає обертанню грошей на ринку. Внаслідок цього відсотковий прибуток і фондова біржа представляють собою феномен, який викликає ріст безробіття і скорочення сфер зайнятості. Коли з ними буде покінчено, люди, які хочуть захистити цінність своїх грошей і примножити свій капітал, будуть робити це, торгуючи.
2. Заохочення вітчизняного виробництва імпортної продукції дозволить не тільки покрити дефіцит зовнішньої торгівлі, але й створити нові робочі місця
Збільшення внутрішнього виробництва не тільки відкриває нові сфери зайнятості, але й закриває дефіцит зовнішньої торгівлі. Викликає дефіцит зовнішньої торгівлі те, що витрати на імпорт перевищують прибутки від експорту. Так само ж зовнішньоторговий дефіцит збільшує недостатнє і неналежне використання підземних і наземних ресурсів всередині країни. Якщо всередині країни збільшується внутрішнє виробництво, ця залежність від імпорту зникає. Сьогодні Туреччина залежить від іноземних джерел багатьох матеріалів, які можна було б виробляти на власній території.
| Роки | Експорт (USD) | Імпорт (USD) | Дефіцит зовнішньої торгівлі (USD) |
| 2010 | 113 883 219 000 | 185 544 332 000 | –71 661 113 000 |
| 2011 | 134 906 869 000 | 240 841 676 000 | –105 934 807 000 |
| 2012 | 152 461 737 000 | 236 545 141 000 | –84 083 404 000 |
| 2013 | 151 802 637 000 | 251 661 250 000 | –99 858 613 000 |
| 2014 | 157 610 158 000 | 242 177 117 000 | –84 566 959 000 |
| 2015 | 143 838 871 000 | 207 234 359 000 | –63 395 488 000 |
| 2016 | 142 529 584 000 | 198 618 235 000 | –56 088 651 000 |
| 2017 | 156 992 940 000 | 233 799 651 000 | –76 806 711 000 |
| 2018 | 167 923 862 000 | 223 046 879 000 | –55 123 017 000 |
| 2019 | 170 531 000 000 | 202 705 000 000 | –32 174 000 000 |
| 2020 | 169 500 000 000 | 219 000 000 000 | –49 500 000 000 |
Як видно із наведеної вище таблиці, іноземна залежність щорічно викликає дефіцит. Той факт, що економіка знаходиться у виді дуже ламкої структури, вкрай знижує розмір прибутку. Окрім того, податковий і страховий тягар, що покладається на роботодавців державою, утримує багатьох роботодавців від торгівлі. Таким чином, навіть найдрібніші матеріали, які можливо було б отримувати із вітчизняного виробництва, доводиться імпортувати. Дана ситуація постійно збільшує іноземну залежність. До того ж, враховуючи різні коливання курсів валют та їх тенденцію до росту, закрити цей пробіл в діючій системі дуже і дуже складно. Єдине, що забезпечить його закриття, — це збільшення внутрішнього виробництва і ефективне використання підземних і наземних ресурсів.
Перше, що необхідно зробити, щоб правильно використовувати ресурси в кордонах країни, це визначити, до якому типу власності відноситься відповідний ресурс. Іслам ділить види власності на «приватну», «громадську» і «державну». Хоча ця відмінність визначає права на ресурси, вона так само включає в себе такі деталі, як те, як вони будуть використовуватись. Тому підземні і наземні ресурси, коштовні метали, орні землі, морська торгівля, сировинні ресурси — від сільськогосподарських земель до пляжів, від шахт до пасовиськ, від доріг до ліній електропередач — не можуть простоювати в ісламській економічній системі. Іслам утвердив придбання і розвиток усього цього згідно з хукмами Шаріату. Оскілки визначення власності в Ісламі здійснюється дуже тонко і з усією уважністю, жодній особі або організації не дозволяється несправедливо збагачуватись за рахунок цих місць. І тоді дана ситуація вирішує такі питання, як збільшення загального багатства країни. Зниження іноземної залежності за рахунок збільшення внутрішнього виробництва, а також усунення безробіття за рахунок зайнятості в цих областях.
3. Зокрема, шляхом заохочення сільського господарства, землеробства і тваринництва буде забезпечено відродження сіл і перетворення їх в майже в прямому змісті в центри виробництва
Туреччина має найбільш підходящі землі для землеробства і тваринництва завдяки своєму географічному положенню і кліматичним умовам. На протязі усієї історії анатолійці заробляли на життя сільським господарством і тваринництвом. Проте за останні 50 років ріст числа капіталістичних корпорацій, вирощування сільськогосподарських культур з використанням насіння і генетики, квоти на виробництво і несправедливе ставлення до фермерів через неправильну політику держави призвели до того, що сільське господарство і тваринництво опинились на грані зникнення на наших землях настільки, що навіть найосновніші овочі і фрукти імпортуються.
Внаслідок збільшення населення і зменшення загальної площі сільськогосподарських угідь в Туреччині зменшилась і площа на душу населення. В період з 1990 по 2018 рік населення Туреччини збільшилось приблизно на 45,2%, а скорочення сільськогосподарських площ на душу населення за той же період склало 39,3%. Кількість землі, яку можливо регулярно обробляти, з кожним роком продовжує зменшуватись.
Аграрна політика, яка проводилась на протязі усієї історії республіки, викликала необхідність міграції із села до міста. Фермери, які не могли заробляти на життя із наявних можливостей, були вимушені мігрувати до міста і працювати там. Насправді, якщо у 1927 році сільське населення складало 10 мільйонів 342 тисячі 391 людей, то міське — 3 мільйона 305 тисяч 879 людей. Інакше кажучи, 75,8% населення Туреччини проживало в сільській місцевості, тобто в селах. Чисельність тих, хто мігрував до міста, з кожним роком збільшувалась, внаслідок чого сільське населення скоротилось до 5 мільйонів 878 тисяч 321 людей, а міське населення почало складати 77 мільйонів 736 тисяч 041 людей. Тепер тільки 7% населення проживає у селах.
Ця вимушена міграція із села до міста, звичайно ж, спровокувала безробіття. Люди, які врятувались від труднощів у селі, стикнулись з іншими труднощами в міських умовах, і поступово вони відмовились від своїх цінностей, щоб пристосуватись до плину життя.
Тут необхідно звернути увагу на наявність війни на психологічному і ментальному рівні. При республіці символами сучасної відсталості стали «села на тлі міст». У той час як люди, які жили у місті, були прийняті у якості символу «сучасного просунутого життя» з їх костюмами і використанням грамотної турецької мови, одяг сільських жителів, їх діалекти, їх невігластво у відношенні подій у світі, низький рівень грамотності і, звичайно ж, їх прихильність релігії в своїй поведінці були сприйняті у якості «реакціонізму» і «відсталості».
Слово «селянин» (крестьянин, деревенщина) почало використовуватись для приниження і ображання. Це розуміння, яке запроваджувалось на протязі усієї історії республіки, нікуди не зникло і продовжує існувати і в наш час.
Проте при правильній аграрній політиці, підтримці фермерів, ефективному використанні земель цілком реально стати одним із найбільших у світі виробників сільськогосподарської і тваринницької продукції. Це одночасно означає утворити значну робочу силу і серйозну сферу зайнятості. Якщо в якомусь місці сильно розвинуто сільське господарство, то там так само буде відбуватись розвиток у галузях, пов’язаних з сільським господарством, в таких, як, наприклад, фабрики і підприємства по виробництву харчових продуктів, виробниче обладнання, допоміжне обладнання, інші товари і послуги які сприяють виробництву, транспортуванню та іншому. Таким чином, аграрна політика не тільки відкриє двері для зайнятості в регіоні, але й запобіжить міграції у великі міста. Тому бізнес-зони будуть створюватись в кожному куточку землі, а розвиток буде відбуватись не тільки в окремих містах, як це відбувається сьогодні, але по усій країні. При правильній аграрній політиці тільки лише землеробства і тваринництва більше аніж достатньо, щоб підняти Туреччину на набагато кращий рівень аніж її нинішнє положення.
Усе це неминуче вимагає ментального, розумового перетворення і трансформації. На початку цієї ментальної трансформації повинно зникнути розуміння, яке прирівнює селянина до невігласа. Треба заохочувати і спонукати до того, щоб бути сільським жителем, займатись сільським господарем в селі і робити свій внесок у виробництво.
4. Неправильна держава політика
Безробіття є результатом демократичних систем, заснованих на капіталізмі. Окрім того, безробіття — це не просто проблема з економічними наслідками. Чоловіку необхідний прибуток, який буде вдовольняти його потреби — як особисті, так і забезпечувати засоби до існування його утриманців. Якщо у чоловіка немає постійного прибутку для вдоволення цих потреб, з часом вникає низка деяких проблем. В сучасному світі одним із чинників як росту злочинності, так і погіршення соціальної структури є безробіття. Окрім того, безробіття не тільки створює дефіцит у виробництві додаткової вартості державою, але й є додатковим тягарем для держави в соціальному плані. Згідно звіту про діяльність Головного управління соціальної допомоги міністерства родини, праці і соціальних послуг за 2020 рік, в тому самому 2020 році соціальну допомогу в Туреччині отримали 6 мільйонів 630 тисяч домогосподарств. У 2019 році цей показник складав 3 мільйона 282 тисячі 975 людей. Кількість домогосподарств, які потребують соціальної допомоги, за рік збільшилась на 102%. Бюджет, виділений для цього, складає 69 мільйонів турецьких лір. Хоча ця ситуація не повністю пов’язана з безробіттям, одним із основних чинників є саме вона.
Середній вік населення Туреччини молодший, аніж в багатьох інших країнах. Проте на яку професію не подивись, майже в кожній із них є проблема кваліфікованої робочої сили. В усіх напрямках бізнесу існують проблеми з учнівством і проміжним персоналом, як через державну 8-річну політику безперервної освіти, так і через те, що родини вводять своїх дітей в оману з причини своїх турбот про майбутнє, а також через нелюдяне і неетичне оточення в більшій частині ділового життя. Багато ремесел припинили своє існування. Студенти у віці від 15 до 25 років не мають ані найменшого плану на майбутнє і навіть не мають позитивних очікувань. Молодь мріє розбагатіти на азартних іграх або «врятувати своє життя», піднімаючись по блискавичній кар’єрній драбині в державі.
Köklü Değişim
Доповідь із конференції «Рішення Ісламу економічної кризи у 10 пунктах»
[1] Дані Центробанку за 17 грудня 2021 року.
