Несправедливість в розподілі прибутків

Навіть географічне розташування і клімат, який їх оточує, у різній мірі впливають на добробут і прибуток тих чи інших людей. В цьому відношенні не існує абсолютної або математичної рівності у розподілі прибутків. Проте розрив у розподілі прибутків, створюваний капіталістичною економікою, ніяким чином не прийнятний. Несправедливість в розподілі прибутків між людьми стала найбільш очевидним і конкретним показником нині існуючої економічної системи.

Досить поглянути на низку економічних даних, щоб побачити розрив в розподілі прибутків, створений капіталістичною економічною системою. Наприклад, згідно завіту «Оксфам», багатство 1% найбагатших людей у світі більше аніж у двічі перевищує сукупний стан 6,9 мільярда людей. Знов же, мільярдери світу, число яких складає усього 2 тисячі 153 людини, володіють великим багатством, аніж загальне багатство 4,6 мільярда людей. У той час як мільярди людей у світі відчувають труднощі з вдоволенням основних потреб в період дії пандемії, яка супроводжується глобальними закриттями на різних рівнях, 20 найбагатших мільярдерів світу збільшили свій стан на 68% за цей 1 рік пандемії. Наступний приклад, відображений у підготовленому до Всесвітнього економічного форуму в Давосі звіті з боку «Оксфам», який проводить вивчення, дослідження і моніторинг глобальної майнової нерівності, є воістину зразковим: «Якщо б ви відкладали по 10000 доларів США кожного дня з миті, коли були побудовані єгипетські піраміди, то накопичили б тільки 20% середнього стану п’яти найбагатших людей у світі» ^[1].

Однієї цієї доповіді досить, щоб показати, як капіталістичні економіки експлуатують народи і ресурси і вливають світове багатство в кишені купки багатіїв.

Давайте поговоримо про нерівність у розподілі прибутків всередині Туреччини. Інститут статистики Туреччини («Туркстат») оголосив результати «Дослідження прибутків і умов життя» за 2020 рік. Згідно з цими даними, озвученими внаслідок розрахунку розташованого прибутку домогосподарств з урахуванням розміру і складу домогосподарства, частка 20-відсоткової групи з найбільшим прибутком збільшилась на 1,2 пункти порівняно з попереднім роком і досягла 47,5% в 2020 році.

Проте частка 20-відсоткової групи з найменшими прибутками знизилась на 0,3 пункти і досягла 5,9%. Відношення прибутків найбагатших 20% суспільства до прибутків найбідніших 20% збільшилось з 7,4 до 8.

Ці цифри свідчать про те, що в Туреччині, де запроваджується і практикується капіталістична економіка, бідні бідніють з кожним днем, а багаті примножують своє багатство.

У тому ж самому звіті Туркстат також об’явив про розрахунки коефіцієнту Джині. Коефіцієнт Джині ^[2], який є одним із критеріїв нерівності в розподілі прибутків і виражає нерівність у розподілі прибутків по мірі наближення до «нулю» (0) і погіршення розподілу прибутків по мірі наближення до «одиниці» (1), був визначений у 2020 році на рівні 0,410 зі збільшенням на 0,015 пункти порівняно з попереднім роком. В тому ж звіті рівень тяжкої матеріальної нужди, в межах якої людям стало ускладненим вдовольнити навіть свої основні потреби, склав 27,4% в 2020 році, збільшившись на 1,1 пункти, хоча складав 26,3% в 2019 році.

Причини нерівності у розподілі прибутків

— Взяття в основі виробництва, а не розподілу:

Несправедливість в розподілі прибутків, породжувана капіталістичною економічною системою в реальному житті, а також спостерігаєма в статистичних даних, є проблемою, яка виникає із самої системи і не може бути вирішена, поки продовжує існувати і головувати дана система. За словами англійського економіста Томаса Роберта Мальтуса, у той час як населення земної кулі подвоюється кожні 25 років, тобто збільшується в геометричній прогресії (2, 4, 8, 16…), виробництво харчових ресурсів і продуктів харчування збільшується тільки в арифметичній (2, 3, 4, 5…). Через різницю між цими приростами виробництво продуктів харчування збільшиться до кінця сторіччя у п’ять разів, а населення земної кулі, у свою чергу, збільшиться в 16 разів. Ця різниця створить баланс, який призведе до загибелі деякої частини людства. В результаті цього розрахунку Мальтуса теорія «відносної рідкості продуктів» лягла в основу капіталістичної економіки. Згідно з цим, у той час як людські потреби безмежні, товари і послуги є обмеженими. Щоб вдовольнити ці необмежені потреби, необхідно збільшити виробництво. Проте, як би не збільшувалось виробництво, існуючі товари і послуги не зможуть вдовольнити потреби людини. Як сказав Мальтус: «Хтось неодмінно буде вимушений залишитись без їжі і померти від голоду!». Відносно ж того, хто буде голодувати чи помре з голоду, це визначається ступенем його внеску у виробництво. Ті, хто сприяють виробництву, — живуть, а ті, хто не сприяють виробництву, — помирають.

Як видно, джерело проблеми — капіталістична економіка — засновано тільки на збільшенні виробництва, а не на справедливому розподілі існуючих товарів і послуг серед людей. З цієї причини, незалежно від того, кому належить багатство, прогрес (розвиток) зазвичай вимірюється величиною національного прибутку. Згідно з цим, навіть якщо цим багатством володіє одна десята частина суспільства, а дев’ять десятих не можуть забезпечити себе їжею, одягом і житлом, загальне багатство ділиться на усе населення, і просто заявляється, що «прибуток на душу населення такий…». Інакше кажучи, розраховується загальний обсяг виробництва і ділиться на чисельність населення. Але для капіталістів не має значення те, хто скільки отримує прибутку і скільки заробляє, вони не думають про потребуючих, бездомних і бідняків.

Наприклад, прибуток на душу населення в нашій країні в 2020 році був розрахований в розмірі 8 тисяч 597 доларів. Враховуючи, що курс долара складає 7,5 лір на кінець 2020 року, прибуток на душу населення складає 64 тисячі 477 турецьких лір. Згідно цим даним, озвученим державою, прибуток родини із чотирьох людей складає 257 тисяч 908 турецьких лір. Цікаво, скільки людей реально змогли побачити суми, відображені у підрахунку прибутку на душу населення? Таким чином, розрахунки національного прибутку, зроблені для того, щоб приховати експлуатацію і бідність людей, є нічим іншим, як ілюзією.

Згідно з ісламською економічною політикою, нагальні і основні потреби кожної людини повинні вдовольнятись державою. Цими потребами є житло, одяг, їжа і питво. Іслам не дивиться на усе суспільство у цілому з його формулою валового внутрішнього продукту (ВВП) подібно капіталізму, а дивиться на кожного індивіда як на окрему особистість. Перш за усе, Іслам дивиться на індивіда як на людину, основні потреби якої повинні бути повністю задоволені. По-друге, Іслам дивиться на нього як на чоловіка, якому необхідно надати можливість забезпечувати свою розкіш настілки, наскільки йому це дозволяють його сили. Таким чином, що сьогодні треба зробити державі, так це вдовольнити основні потреби усіх, хто не може цього зробити самостійно.

— Монополізація і не маючі конкурентів велетенські корпорації:

Колоніальна капіталістична економіка направляє усі свої дослідження і рішення тільки на збільшення виробництва і багатства. Вона скерована на підвищення рівня національного прибутку країн. Коли мова стосується збільшення виробництва і добробуту, крупні компанії, які є власниками величезного капіталу, в будь-якому випадку отримують усіляку підтримку. Усі економічні закони приймаються на користь крупних компаній і володарів капіталу. В результаті виникають велетенські капіталістичні компанії з гігантськими станами. Ці компанії стають монополіями в окремих країнах або навіть в глобальному масштабі. В ітозі над капіталом починають панувати ці велетенські компанії-монополісти, з якими дрібні і середні підприємства і компанії вже самі по собі не в змозі конкурувати, — настільки, що вони стають ледве не сильніше цілих держав.

В глобальному масштабі витрати, які ці компанії-велетні виділяють тільки на рекламу, перевищують сукупний капітал десятків тисяч малих і середніх підприємств. Тому монополізація і компанії-велетні, які стали реальністю економічної системи, володіють значною частиною існуючого національного прибутку і капіталу, у той час як малий бізнес бореться за існування в умовах високих податків і витрат. З іншого боку, великі прошарки населення намагаються вижити на грані голоду, маючи лише мінімальну заробітну плату, а армія безробітних, які не можуть отримати навіть мінімальну заробітну плату в умовах зростаючого безробіття, не в змозі вижити, вдовольняючи свої основні потреби, такі як їжа, питво і житло.

Іслам зробив обов’язковим (ваджибом) розподіл товарів і багатств між усіма громадянами і тими, хто перебуває під опікою держави. Іслам в цьому розподілі так само заборонив монополізацію, яка має місце тільки серед певної групи людей.

Всевишній Аллах сказав наступне:

كَيۡ لَا يَكُونَ دُولَةَۢ بَيۡنَ ٱلۡأَغۡنِيَآءِ مِنكُمۡۚ

«Щоб ці блага не стали багатством (силою), яке знаходиться в оберті тільки серед багатих із вас» (59:7).

В такому випадку, оскільки відбувається таке, держава повинна втрутитись у ситуацію, що склалась, у якості свого основного і прямого обов’язку. Державна казна і фінансова підтримка, яку держава буде надавати, не повинні бути надані в розпорядження тільки компаній-володарів капіталу, а навпаки, повинні бути запропоновані потребуючим людям.

— Приватизація громадської власності:

Одна із головних причин несправедливості в розподілі прибутків в капіталістичній економічній системі полягає в тому, що усі види громадських благ безперешкодно передаються в дар приватним особам — а також компаніям — в рамках процесу під назвою «приватизація». Компанії, які будуються на усіляких можливих рудниках, таких ресурсах, як нафта і природний газ, навіть на лісах і водоймах, які початково повинні були належати суспільству, отримують величезні багатства від цих громадських благ. Щоб зрозуміти масштаби проблеми в цій області, досить поглянути тільки на капітали світових нафтових компаній.

В нашій країні вітчизняні або іноземні компанії можуть мати стан на мільярди доларів, сидячи на громадському багатстві — як в області енергетики, так і в області видобутку корисних копалин, особливо золота. Наприклад, в області енергетики — такі компанії, як «ENKA», «EnerjiSA», «Cengiz Enerji»; в сфері видобутку золота — такі компанії, як «Tüprag», «Anagold», «Koza Altın»; в області нафти і природного газу — такі компанії, як «Petkim», «Tüpraş», «Petrol Ofisi», «Opet» і «Botaş»; усі вони заробляють мільярди доларів прибутку від громадської власності.

Як відомо, капіталізм — це ідеологія, яка заснована на розумінні індивідуальної власності. На думку капіталістів, усі засоби і виробництва повинні бути віддані у розпорядження індивідуальних і корпоративних компаній, і не повинно бути розуміння «громадської власності» і «державної власності». В межах «свободи власності» не повинно бути перешкод перед підприємцями, володарями капіталу. На думку капіталізму, у держави не може бути власності. Держава тільки виконує закони і ніяк не втручається в економіку. Усією економікою управляють індивідуальні чи корпоративні компанії. Соціалізм, з іншого боку, виступаючи проти цього, відстоював те, щоб усе стало громадською власністю, а особиста власність була повністю скасована і заборонена.

Саме тут проявляється досконалість економічної системи Ісламу. Тому що єдина система, яка розкриває тему власності найбільш детальним і фактичним чином, — це система Ісламу. Іслам класифікував і роз’яснив власність як приватну, громадську і державну, і навів досконалі хукми відносно кожної із них.

Громадська власність:

Багатства, якими заборонено володіти окремим особам і які надаються для загального користування суспільства, відносяться до сфери громадської власності. В самому загальному виді громадська власність відповідає трьом якостям:

1. Об’єкти, на базі яких ґрунтується суспільство.

Це усілякі можливі об’єкти, які підпадають під сферу основних потреб людей в цілому. Посланець Аллаха ﷺ перерахував їх в хадісі, і вони не пов’язані з розміром або кількістю, а більше пов’язані з характером самих об’єктів. Пророк ﷺ сказав:

اَلْمُسْلِمُونَ شُرَكَاءُ فِي ثَلاَثٍ: فِي الْكَلإِ وَالْمَاءِ وَالنَّارِ

«Мусульмани — співвласники у трьох (речах): в воді, пасовиську і вогні» («Сунан» Абу Давуд).

Хадіси згадали ці три пункти з точки зору того, що вони є основними стовпами суспільства, і це стало іллятом того, що вони увійшли у число основних потреб суспільства. Згідно цьому, об’єкти, яких потребує суспільство, будь то згадані в хадісах, такі як вода, пасовиська і вогонь, або не згадані вважаються громадською власністю.

2. Невичерпні корисні копалини.

Це корисні копалини в необмеженій кількості, що повністю відноситься до громадської власності. Забороняється набувати таке майно у власність будь-яким приватним особам. Від Абьяда ібн Хаммаля наводиться хадіс про те, що:

أَنَّهُ وَفَدَ إِلَى رَسُولِ اللهِ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَاسْتَقَطَعَهُ الْمِلْحَ، فَقَطَعَ لَهُ. فَلَمَّا أَنْ وَلَّى قَالَ رَجُلٌ مِنْ الْمَجْلِسِ: أَتَدْرِي مَا قَطَعْتَ لَهُ؟ إِنَّمَا قَطَعْتَ لَهُ الْمَاءَ الْعَدَّ. قَالَ: فَانْتَزَعَهُ مِنْهُ

«… він одного разу підійшов до Посланця Аллаха ﷺ з проханням виділити йому землю, де знаходиться сіль, і Пророк ﷺ відповів на його прохання, віддавши йому солончак. Коли ж той відійшов, один із присутніх людей сказав: «Чи знаєш ти, що виділив цьому чоловіку? Ти віддав йому в майно невичерпну воду (тобто поклади солі)», — після чого Пророк ﷺ забрав солончак назад» («Сунан» ат-Тірмізі).

Даний хукм охоплює усі корисні копалини, які знаходяться у невичерпному достатку, і відносить їх до громадської власності. Цей хукм поширюється на усі подібного роду ресурси. Право власності на усі ці рудники, будь то користі копалини, такі як сіль, соль, сурма, рубіни, які використовуються без якої-небудь обробки після видобутку, або метали, такі як золото, залізо, мідь, свинець та інші, які можуть використовуватись в результаті певних процесів, вважаються такими, що знаходяться в сфері громадської власності. Окрім того, не має значення, чи є мінерали твердими, як кристали, або рідкими, як нафта. Усі такі шахти і родовища є громадською власністю.

3. Об’єкти, які по своїй природі не можуть знаходитись у власності людини.

Це об’єкти, які відповідають інтересам суспільства у цілому. Наприклад, дороги і тому подібне ані при жодних обставинах не можуть стати приватною власністю. Держава відкриває дороги, щоб люди могли безпечно подорожувати. Вона не повинна надавати ці дороги низці компаній у якості джерела прибутку і в жодному разі не повинна дозволяти стягувати гроші з людей, які проїжджають по цим дорогам з високими транзитними витратами, як це відбувається сьогодні.

Так, в який би куточок світу ми не обернули свій погляд, розрив і несправедливість в розподілі багатств між людьми відчутно видні майже скрізь. Цей жахливий дисбаланс, який відчуває людство у вдоволенні потреб, очевидний без усілякого роз’яснення.

Поряд з тим, що ця жорстка ситуація є проблемою, створеною капіталістичною економічною системою, і всупереч тому, що були вжиті деякі зусилля для рішення даної проблеми, успіху так і не було досягнуто, навпаки розрив між прошарками суспільства збільшувався з кожним днем. Замість рішення цього питання вони вдовольнялись статистичними даними.

Соціалісти, з іншого боку, не могли знайти іншого способу усунути дисбаланс в розподілі прибутків, окрім обмеження власності з кількісної точки зору. Вони шукали рішення, забороняючи індивідуальну власність за допомогою способу, який суперечить людській природі.

В результаті ані економісти-капіталісти (ліберали), ані економісти-соціалісти (комуністи) не змогли знайти рішення цій проблемі.

Безперечно, єдина економічна система, яка має політику рішення, здатну усунути в корні дану проблему і забезпечити справедливий розподіл багатства, — це ісламська економічна модель. Це не побажання і не припущення, а факт та істина, тому що Іслам, розглядаючи економічну проблему з метою її рішення, у першу чергу ґрунтується і зосереджується на питанні розподілу багатств. Згідно Ісламу, економічна проблема полягає в справедливому розподілі і доведенні товарів і послуг до людей. В ісламській економіці — з причини того, що Іслам підходить до проблеми з цієї точки зору — не може бути несправедливості і розриву у розподілі прибутків.

Основні причини несправедливості у розподілі прибутків і шляхи їх рішення полягають у наступному:

1. Повинні бути гарантовані основні потреби кожного індивіда. Теорія відносного дефіциту товарів і послуг прибрала усі релігійні і моральні кордони, щоб отримувати вигоду від товарів і послуг. Дана реальність породила на світ тип жадібного і скупого чоловіка, здатного на усі види жорстокості і аморальності, щоб жити і отримувати більше користі від товарів і послуг. Той факт, що держава гарантує вдоволення основних потреб кожного індивідуума із числа своїх підданих, означає, що вона також забезпечує рішення найбільш критичного порогу у розподілі прибутків. Тому держава повинна виконувати своє зобов’язання і вдовольняти потреби кожної людини в житлі, одязі, освіті і охороні здоров’я, незалежно від її раси, мови чи релігії.

2. Треба запобігти монополізації, щоб забезпечити економічний баланс в суспільстві. Компанії-велетні, які виникли внаслідок запровадження капіталістичної системи, стали монополістами в певних областях і отримали привілею продавати свою продукцію по бажаній ціні. Ця ситуація, звичайно ж, потягала за собою нерівність у розподілі прибутків. Монополізація, яка заборонена Ісламом, не повинна припускатись, і держава повинна втручатись у це за допомогою своїх інструментів і засобів. Держава повинна вдовольняти потреби людей за допомогою виробництва тих видів продуктів, які можуть підпасти під монополію з боку деяких осіб і компаній, тим самим перешкоджаючи їм в цьому.

3. Заборона акціонерних (капітальних) товариств і фондових бірж. Акціонерні товариства, які котуються на фондовій біржі або не котуються, збираючи значні суми грошей з акціонерів, впливають на потік і оберт багатства. Наприклад, «Europap Tezol Kagit», яка почала торгуватись на фондовому ринку, виставила з 8 по 10 вересня 2021 року на продаж 24% своїх акцій під вивіскою «громадська пропозиція» і зібрала 333 мільйона турецьких лір. Гроші, які акціонерні товариства зібрали за останні 2 роки за допомогою таких громадських пропозицій на фондовому ринку, складають 16 мільярдів 300 мільйонів турецьких лір. Так куди пішли ці гроші і де вони були задіяні? Можливо, на нові виробничі потужності? Або оновлення техніки? А може, на працевлаштування шляхом відкриття робочих місць? Звичайно ж, ні! Гроші, зібрані з населення, переводяться на фондовий ринок, відсотки, іноземну валюту, криптовалюту, офшорні рахунки; інакше кажучи, відбувається збільшення капіталу за рахунок грошей населення. Вилучення грошей акціонерними товариствами призводить до диспропорцій (дисбалансу) і перекосам у розподілі прибутків. З цієї причини створення акціонерних товариств повинно бути заборонено.

Акціонерні товариства носять хукм недійсних з точки зору Шаріату компаній і не відповідають моделям компаній, припускаємих Ісламом. Акціонерні товариства, які виникли саме при капіталістичній ідеології, представляють собою тип корпорацій, в яких відсутня праця, інакше кажучи, відсутній чинник людської особистості. Коли капіталізму знадобились крупні компанії, яким вдавалось би монополізувати і володіти капіталом, був створений такий тип компаній. Ось чому в його назві присутнє слово «anonyme» — «Анонімне акціонерне товариство».

Акціонерні товариства не є законною згідно Шаріату компанією, в якій би дві чи більше особи укладали договір про створення компанії в межах одного зібрання (маджліса) шляхом взаємної пропозиції і прийняття. Проте хукми про утворення компаній в Ісламі засновані на договорі, укладеному на власні очі з людиною, тобто з індивідом. Згідно шаріатському хукму, компанія представляє собою договір між двома або більше особами для реалізації фінансової задачі з метою отримання прибутку згідно з обопільно узгодженими умовами, і цей договір реалізується за допомогою «пропозиції» і «прийняття» в межах одного і того ж зібрання (маджліса).

Акціонерні товариства, створені капіталістичною системою, є недійсними і харамом згідно Ісламу, оскільки договір не заснований на фізичному аспекті, пропозиція і прийняття не реалізуються в одному і тому ж зібранні, а є тільки індивідуальною волею. Тому система фондового ринку, при якій акції акціонерних товариств купуються і продаються, неприпустима.

4. Важливо чітко і ясно розрізняти між собою приватну власність, громадську власність і державну власність. Згідно Ісламу, є три види власності. Це індивідуальна власність, громадська власність і державна власність. Основна причина, через яку розрив у розподілі прибутків в сучасному світі між індивідами такий великий, полягає в тому, що деяким людям надано право експлуатації рудників, підземних і наземних багатств і вилучаємої із них сировини, що знаходяться в громадській і державній власності. Коли громадська власність переходить до окремих осіб, вона створює невичерпне джерело прибутків, що свідчить про несправедливість у розподілі прибутків. Отож, те, що входить у межі громадської власності, повинно бути вилучено у приватних осіб і управлятись державою від імені суспільства.

Капіталізм заявляє, що споживання і розподіл будуть відбуватись через ціновий механізм. Інакше кажучи, кожен, хто робить свій внесок у виробництво, отримає винагороду за свою працю і буде витрачати стільки, скільки вносить. Землевласник буде отримувати ренту, володар капіталу — відсотковий прибуток, робочий — заробітну плату, а підприємець — прибуток. Особи, які через які-небудь причини не беруть участь у виробництві, не можуть отримувати частку від розподілу в цій системі.

Іслам же, з іншого боку, запропонував найбільш справедливі і правильні рішення у відношенні розподілу багатства і прибутків між людьми. Це досконала система, яка не припускає концентрації багатства в руках певних груп і перетворення його у знаряддя пригноблення і утискання. Іслам — це система, яка повністю вдовольняє і гарантує усі нагальні і основні потреби кожної людини, забезпечує потреби людей в розкоші, наскільки це можливо, згідно з умовами суспільства, в якому вони проживають. Роблячи усе це, Іслам захищає і зберігає суспільство у вісі високих цілей і ідеалів. Він ніколи не дозволить суспільству прогнивати, розкладатись і псуватись заради багатства, тому що Іслам — це система, яка обіцяє принести віруючим щастя як в цьому світі, так і в Вічному житті, при правильному і повному дотриманні Ісламу.

Köklü Değişim
Доповідь із конференції «Рішення Ісламу економічної кризи у 10 пунктах»

На турецькій мові

1. https://www.kedv.org.tr/oxfam-2020-esitsizlik-raporu

2. Коефіцієнт Джині — статистичний показник ступеня розшарування суспільства даної країни або регіону за якою-небудь вивчаємою ознакою. Використовується для оцінки економічної нерівності. Коефіцієнт Джині вимірюється від 0 до 1. Чим більше його значення відхиляється від нуля і наближається до одиниці, тим в більшій мірі прибутки сконцентровані в руках окремих груп населення. Індекс Джині — відсоткове представлення цього коефіцієнту.