Ісламські дослідження: огидний західний спосіб

Кращий засіб

Було природним, що після своєї перемоги колоніалізм встановив свою політичну, військову, ідейну і просвітницьку гегемонію. Це дало йому можливість напряму або через своїх агентів управляти країнами. Тому колоніалізм нав’язав свою політичну систему, усадив при владі своїх агентів, запровадив свою просвіту і ідеї через засоби і способи, які порахував за необхідні. Усе це для того, щоб ніщо не відхилилось від розкресленого шляху у поширенні його ідеології і підсиленні його ідей.

Оскільки мова є кращим засобом для розуміння ідеології, колоніалізм нав’язав свою мову людям або у якості основної офіційної мови, або у якості другої офіційної мови, або у якості офіційної мови в навчальних закладах. Окрім цього, колоніалізм намагався знищити рідну мову, замінивши її своєю мовою, як це відбулось на території Африки. По сьогоднішній день колоніальні країни продовжують зберігати просвітницький контроль на територіях своїх колишніх колоній. Наприклад, Франція не приховує свою просвітницьку діяльність в країнах, які повністю або частково говорять на французькій мові. У свій час Кемаль Ататюрк скасував арабську графіку зобов’язавши використовувати латинську. Такі люди, як Таха Хусейн (єгипетський письменник) і його однодумці, закликали до заміни арабської графіки на латинську. Інші діячі в особі Іхсана Абд аль-Куддуса і Саіда Акля… закликали замість літературної арабської мови використовувати тільки діалекти.

Усі вони (колонізатори, письменники та інші діячі) були переконані в тому, що арабська мова має тісний зв’язок зі своїм джерелом (Ісламом), і, природно, що вона створює особливе почуття до цього джерела.

Іноземець став прикладом для наслідування

В системі освіти, зокрема — в навчальних планах і програмах, були встановлені західні принципи. Саме освіта стало одним із основних засобів в культурній експансії на землях мусульман і запровадження капіталістичної ідеології у розуми людей.

Колонізатор утвердив освітні і виховні програми на основі ідеї секуляризму (відокремлення релігії від життя суспільства і держави). Кожна деталь такого роду програм була продумана до дрібниць, щоб уникнути відхилень від задуманого Заходом курсу. Більше того, колонізатор підніс західну особистість як приклад для наслідування і джерелом для культурного прогресу. Колонізатор підніс свою культуру, погляди /ідеї, системи своїх країн, свою історію, свою атмосферу у суспільстві у якості першоджерела для поневолених народів. Проте колонізатор не зупинився на цьому, він навмисно приховав істинний образ західних ідей і західних реалій, приховав огидний образ західної колоніальної особистості.

У нашого Філата зажди Маланья винна

Можливо, хтось із читачів може подумати, що я — один із тих, хто не бачить істинну причину хвороби, а тому намагається покласти усю вину на міфічного монстра, на ім’я колоніалізм, який давно канув в Лету. Насправді усе не так просто, як виглядає на перший погляд. Неможна забувати, що Англія та інші колоніальні країни майже 150 років займались ідейною і просвітницькою експансією на землях мусульман. Колонізатори прийшли до влади на землях мусульман після ліквідації Халіфату в 1924 році. На жаль, періоду між 1750–1924 рр. було досить для того, щоб змінити метод мислення жителів цих земель. Саме тому колоніалізм є хворобою, і уся вина лежить на ньому.

Сам процес змінення навчальних програм в землях мусульман був запущений в XIX сторіччі, коли Мухаммед Алі Єгипетський (на ту мить валі Єгипту) ввів в навчальні програми Єгипту французьку систему освіти. Більше того, він доручив французьким вченим контролювати цей аспект. Також він заснував низку середніх шкіл, де директорами були або французи, або ті із єгиптян, хто відучився у Франції. Коли Англія і Франція підсилили свій військово-політичний контроль над країнами східної частини Середземного моря (Левант), вони знов вдались до перегляду навчальних програм, щоб зробити їх іще більш придатними для так званого ідейного розвитку.

Начальний програми мусульманських країн і по сей день продовжують рухатись в заданому колонізаторами напрямку. Тут я не буду обговорювати ці програми і навчальні плани, але хочу звернути увагу на одну із деталей цих планів і програм, тобто на ту частину, в яку люди повірили і почали змагатись в її засвоєнні. Цією частиною стало вивчення іноземної мови. Державні і приватні навчальні заклади почали пишатись викладанням іноземної мови, а звичайні люди почали віддавати перевагу тому чи іншому навчальному закладу, виходячи із якості і поглибленості викладання іноземної мови.

Критерій прогресу

Одним із найнебезпечніших положень є те, коли цілі колонізатора стають цілями Умми, тобто цілями, до яких прагне Умма і заради яких вона жертвує. Після того, як колонізатор за допомогою сили або своїх агентів нав’язав людям те, що порахував за потрібне, він почав задавати курс, згідно якому Умма повинна рухатись. Інакше кажучи, колонізатор почав визначати цілі для Умми, визначати, що є для неї доленосним рішенням, заради якого треба жертвувати і проявляти старанність. До числа цього можна віднести вимогу дотримуватись принципів демократії і свобод, вимогу дотримуватись права народу на самовизначення, побудову своєї національної держави і т.д.

Подібний огидний підхід дозволив колонізатору поширити свою просвіту, сформувати метод мислення у людей (окрім тих, над ким змилостився Аллах) і прищепити навчальним закладам прагнення у викладанні іноземної мови. Дійшло до того, що знання іноземної мови стало мірилом просвіти і прогресу. Як результат, нас стало більше хвилювати те, наскільки ми відповідаємо духу західної ідеології, її принципам і цінностям, аніж принципам нашої ідеології (Ісламу) і її спадщини.

Іноземна мова

Іноземна мова з самого початку була нав’язана тій чи іншій країні як основна чи додаткова частина колоніальної ідеології, тому люди були вимушені вивчати іноземну мову або в начальних закладах, або з причини роботи, яка вимагала знання іноземної мови. Дійшло до того, що іноземна мова (зокрема — англійська і французька) стала або основною офіційною мовою або другою офіційною мовою.

Враховуючи, що людям притаманно залишатись прив’язаними до своїх інтересів, отож, вони погодились з цим положенням, в результаті вони порахували за необхідне вивчати і викладати іноземну мову. Більше того, люди визнали, що предметом №1 в школі повинна бути іноземна мова, оскільки пізнання мови дозволяють здійснювати свої інтереси і отримати вигоди.

Проте сьогоднішня реальність і обставини змінились, адже здійснення інтересів людей перестало залежати від пізнань іноземної мови, але при цьому статус іноземної мови як і раніше займає у розумах людей особливе місце, він як і раніше вважається символом прогресу і критерієм просвіченості. Тому, щоб людина зарекомендувала себе як прогресивна і освічена, вони повинна включити в свою мову деяку частину іноземної лексики. В результаті ми бачимо, як людина при зустрічі говорить: «Хай» (привіт), — а при прощанні: «Бай бай» (до побачення) і т.п. Магазини, торгові точки і т.д. вибирають собі назви згідно до вимог часу, щоб підкреслити, що вони — ті, хто йде в ногу з цивілізованим укладом життя, вони — ті, хто використовує новітні досягнення цивілізованого прогресу. Сама проблема полягає не в цьому, а в тому, що іноземна мова зайняла особливе місце в начальних і просвітницьких програмах.

Можливо, знайдуться ті, хто вважатиме мої слова безглуздими і стрясаючими повітря, і що я із мухи роздуваю слона. Хтось може спитати: в чому проблема, якщо ми хочемо розширити свої знання і просвіту через вивчення іноземної мови? Більше того, хіба в хадісі не говориться:

مَنْ تَعَلَّمَ لُغَةَ قَوْمٍ أَمِنَ مَكْرَهُمْ

«Хто вивчив мову [якого-небудь] народу, той убезпечив себе від його хитрості і обману»?! Яка може виникнути проблема від розширення своїх пізнань в області іноземної мови під час навчання в навчальних закладах? Хіба мова не є лише інструментом спілкування, і не більше? Що зважає нам використовувати те чи інше слово для передачі змісту чого-небудь? Якщо слово «хай» чи «бай бай» вимовляється легше, аніж слова «ас саляму алейкум», «мархаба», «відаа», то чому б не використовувати більш легкі слова, якщо вони передають ті ж значення?!

Тісний зв’язок

В чому ж проблема нашої мовної і просвітницької реальності сьогодні?

Перш ніж відповісти на це і подібні до нього питання, необхідно освіжити у свідомості читача один дуже важливий момент.

Мова — це не просто засіб спілкування або набір слів і мовні конструкції, які використовуються для обміну ідеями/думками. Швидше, це культурний продукт, який відображає індивідуальність Умми, відображає її ідеї, її історію. Мова — це сукупність ідей і значень, де кожне значення несе в собі риси закарбованих історичних подій/річниць, несе в собі світогляд і культуру минулих поколінь Умми. Тому мову неможливо відокремити від культури, оскільки культура — це сукупність ідей/поглядів про життя. Отож, у Умми повинна бути своя окрема мова. Сама ж мова розвивається відповідно до умов життя поколінь Умми в тому чи іншому періоді, саме тому у вжиток входили усі нові і нові вирази, які можливо були продиктовані образом життя ідеологією. Тому багато хто із мислителів вважають мову частиною культури.

Одразу хочу зауважити, що тут ми не намагаємось обговорювати правильність чи неправильність такої думки, але я хотів би зазначити, що мову неможливо просто взяти і відокремити від ідеології, ідей, поглядів, оскільки вона має з нею тісно укорінений зв’язок. Дійшло до того, що людина почала формувати свій метод мислення з урахуванням принципів/особливостей своєї мови, щоб мати можливість думати/мислити на цій мові. Той, хто мислить на арабській мові, неминуче буде перебувати під впливом Ісламу, той, хто мислить на французькій чи англійській мовах, неминуче буде перебувати під впливом цих двох культур.

Отож, проблема мови полягає глибше, аніж просто використання слів для передачі певного змісту/значення. Точніше сказати, проблема мови виходить за межі лише передачі змістів/значень, адже мова зачіпає формування ідейного фундаменту у поколінь. Тут мова йде про ідеологію, на яку буде базуватись їх аклія (образ мислення), про мову, на якій будуть будуватись основи їх мислення, про культуру, з якою вони будуть зв’язані.

Немає сумнівів в тому, що вплив мови (а отож, і культури) має великий вплив на дітей. Навчання дитини іноземній мові сприяє формуванню у неї повноцінної особистості на основі культури тієї мови, яку вона вивчає, — саме це ми спостерігаємо сьогодні. Ступінь впливу мови на аклію людини буде знижуватись з урахуванням зростання ступеня усвідомлення людиною своєї початкової культури, тобто чим глибше і ясніше людина усвідомлює свою культуру, тим менше схильна впливу іноземної мови.

Ми не повинні змиритись з тим, що аклія наших поколінь будується на суміші суперечливих один одному ідей/поглядів, якими наповнені інші мови і культури. Невже наявність такої гримучої суміші ми назвемо розвитком, прогресом, культурою?!

Мінімум

Та молода людина, яка намагається якомога більше розширити свій словарний запас за рахунок іноземних слів, робить це не тому, що ці слова легше промовляти, а, швидше, під впливом іншої культури. Молодий мусульманин, на жаль, перебуває у стані зачарування західною культурою, а не просто її впливу. Саме тому він прагне використовувати мову Заходу, обманюючись і вважаючи, що він поводить себе як західна людина, а отож, немає різниці між ним і цивілізованою західною людиною. Але при цьому молодий мусульманин не може позбутись від тієї частини культури Ісламу, яка глибоко засіла в його свідомості.

Навіть зараз ми не перестаємо говорити лише з точки зору мінімуму збереження ідентичності Умми (в принципі, мова йде про будь-яку націю), або народу, або того, що люди називають батьківщиною (ватан), у зв’язку з чим ми повинні перейнятись духом спільності і причетності до своєї історії, а не до історії інших народів. Чому так відбувається? Але ж Аллах описав нас зовсім іншим чином:

كُنْتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ

«Ви є кращою із общин, яка з’явились на благо людства» (3:110). Чому ми вивчаємо інші культури, тоді як Аллах вшанував нас Ісламом, який є найкращою ідеологією і системою для життя? В чому полягає наша потреба в інших мовах, коли перед нами мова Корану, мова хадісів, мова фікху, мова таухіду (єдинобожжя), мова багатьох інших областей нашої просвіти? Чи не час тим, хто займається розробкою і реалізацією навчальних програм, замислитись про своїх дітей і онуків?! Чи не час усвідомити інтереси своїх нащадків і прибрати із навчальних програм вивчення іноземної мови, тим самим знявши обтяжливий, марний вантаж з плечей студенів?!

Я хочу спитати: в чому користь вивчення іноземної мови в начальних класах, в середніх класах, а потім — і в інших навчальних закладах?

Шість місяців

Очевидно, що першою спаде на думку відповідь: треба продовжувати вивчати іноземну мову! Проте така відповідь — примітивна, спростувати яку не важко. Причина цього полягає в тому, що шість місяців — або, найбільше, один рік — належного навчання іноземній мові буде достатнім, щоб продовжити своє навчання в будь-якій іншій країні світу. І тут мова іде про положення, коли з іноземною мовою людина стикається уперше, тобто вона не знає ані букв, ані слів із іноземної мови.

Так, був період, коли відправити дитину для навчання за кордоном, наприклад, в Лондон, Париж і т.д., було складною справою, а розмова про шість місяців чи рік навчання була б непереконливою, незважаючи на те, що реальність підтверджує цей факт. Проте сьогодні ми бачимо, як двері університетів світу (Східної Європи, Росії, Греції, Італії, Іспанії, Німеччини) відкрились перед іноземними студентами, хоча багато хто не знають цих мов. Причина цього полягає в тому, що студенту досить одного року навчання, щоб засвоїти іноземну мову. Проте неможна забувати, що поступити на той чи інший факультет студент зможе лише після здачі мовного іспиту, навіть американські університети в Бейруті і Каїрі приймають студентів тільки після успішної здачі мовного іспиту. Інакше кажучи, людина повинна витратити на це один рік із свого і так обмеженого життя. Проте, повертаючись до відповіді на поставлене питання, із реального положення речей стає очевидним, що людині не потрібно вивчати іноземну мову протягом тривалого періоду часу, тобто починаючи з перших класів школи і до самого кінця, поки вона не закінчила університет.

Група перекладачів

Хтось може сказати, що необхідно бути в курсі міжнародних наукових досліджень, останніх досягнень в науці і техніці, тому вивчення іноземної мови є необхідною річчю. Проте така відповідь так само непереконлива і спростовувана, оскільки мова йде про навчальні програми, а не про знання іноземної мови для відстеження того,що відбувається у світі. Так, стежити за розвитком науки і знань — необхідна справа, проте вирішення цього питання не полягає в нав’язуванні вивчення іноземної мови усім дітям і студентам, тобто це не повинно стати вагомою частиною просвітницьких і освітніх програм. Для того, щоб бути в курсі поточних подій, досить мати необхідну кількість перекладачів для покриття усіх потреб в цій сфері.

Більше того, відомо, що наукові теорії і технологічні відкриття не обмежується однією нацією, оскільки вчені є в різних країнах, і говорять вони на різних мовах. Наприклад, вчені є в США, Росії, Японії, Німеччині, Франції, Китаї і т.д., і яку із цих мов треба зробити основною у навчальних програмах, щоб іти в ногу з розвитком науки і техніки? Можливо, нам слід усі ці мови включити в наші навчальні програми?

Проте виникають і інші питання: чи усі наші діти будуть мати потребу в цих мовах, щоб вести свою повсякденне життя, щоб розвивати свої наукові пізнання?

Саме тому згадані відповіді будуть не тільки поверхневі і необдумані, але вони також будуть нести в собі зло і невігластво.

Забивання голови непотрібними речами

Звідси необхідно задатись питанням про реальну причину, яка сприяла включенню іноземної мови в освітні програми. Факт такого масштабного вивчення іноземної мови не дає користі для системи освіти, як і не дає користі для відстеження того, чого досяг світ в області досліджень, науки і технологій.

Якщо припустити, що відсоток тих, хто поступив до університетів, досягає 60% від загальної кількості тих, то навчається, то тих, хто поступив до університетів, де є ухил на викладання англійської і французької, не перевищує 20% від цих 60%. Плюс ці 20% не бачать користі від того, що вони вивчали протягом довгих років в школі, оскільки ці 20% будуть повинні заново навчатись мові на підготовчих курсах, як і ті, хто поїхав на навчання до Німеччини, Італії, Росії, Туреччини і т.д. без знання іноземної мови. Так який сенс від вивчення іноземної мови в наших навчальних закладах?

Якщо припустити, що із випускників 10% будуть займатись дослідженнями, що вони будуть доробляти ідеї, теорії і інші наукові факти, то причому тут решта 90%, які забивали собі голову абсолютно марним для них вивченням іноземної мови? Раніше ми вже згадали, що рішення проблеми відстеження міжнародних наукових досліджень, останніх досліджень в науці і техніці полягає в наявності достатньої кількості перекладачів для покриття цієї потреби. Саме так і вирішується дане питання у багатьох країнах.

Ми закликаємо молодь, яка розуміє дану проблему, яка щира по відношенню до положенню Умми сьогодні, вжити заходів по відмові і повному знищенню іноземної мови із навчальних програм. Окрім цього, необхідно докласти зусиль для включення в навчальні програми тих предметів, які дозволять ефективно формувати ісламську особистість і прищепити необхідну ісламську просвіту. Давайте покладемо край цьому дешевому фарсу, який був нав’язаний більше півсторіччя назад. Адже скільки учнів і студентів зазнали невдачі у навчанні через іноземну мову, скільки зусиль було витрачено на набуття марних знань, скільки грошей було витрачено в ім’я служіння тим, хто знищив наше життя і зруйнував індивідуальність/ характерну особливість нашої особистості.

Із журналу «Аль-Вай», №7
грудень 1987 р.