Сорок перший хадіс
«Нам розповів Мусаддад: «Нам розповів Яхья від Ібн Джурайджа: «Мені повідомив Амр, що він чув, як Джабір (р.а.) говорив:
غَزَوْنَا جَيْشَ الْخَبَطِ وَأُمِّرَ أَبُو عُبَيْدَةَ فَجُعْنَا جُوعًا شَدِيدًا فَأَلْقَى الْبَحْرُ حُوتًا مَيِّتًا لَمْ نَرَ مِثْلَهُ يُقَالُ لَهُ الْعَنْبَرُ فَأَكَلْنَا مِنْهُ نِصْفَ شَهْرٍ فَأَخَذَ أَبُو عُبَيْدَةَ عَظْمًا مِنْ عِظَامِهِ فَمَرَّ الرَّاكِبُ تَحْتَهُ فَأَخْبَرَنِي أَبُو الزُّبَيْرِ أَنَّهُ سَمِعَ جَابِرًا يَقُولُ قَالَ أَبُو عُبَيْدَةَ كُلُوا فَلَمَّا قَدِمْنَا الْمَدِينَةَ ذَكَرْنَا ذَلِكَ لِلنَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ كُلُوا رِزْقًا أَخْرَجَهُ اللَّهُ أَطْعِمُونَا إِنْ كَانَ مَعَكُمْ فَأَتَاهُ بَعْضُهُمْ فَأَكَلَهُ
«Ми вирушили у військовий похід у рядах армії «Аль-Хабат»[1]. На чолі нашого загону був призначений Абу Убайда (р.а.). Коли ми сильно зголодніли, море викинуло на берег небачену нами мертву рибу, яку називають кашалотом. Так ми харчувались ним півмісяця. Якось Абу Убайда взяв [і встановив] одно із його ребер, і вершник зміг проїхати під ним [не торкаючись його]». Як розповідав Абу Зубайр зі слів Джабіра (р.а.): «Абу Убайда сказав: «Їжте!». Коли ми прибули в Медину, ми розповіли про те, що трапилось, Пророку ﷺ, на що він ﷺ сказав: «Їжте прожиток, дарований Аллахом, і пригостіть нас ним, якщо у вас іще він». Йому дали частину того, що було, і він поїв це».[2]
«Посланець ﷺ призначав воєначальників і прапороносців (амірів бригад). Якось він ﷺ відправив Хамзу ібн Абд аль-Мутталіба на чолі загону із тридцяти людей, щоб перепинити шлях курайшитам біля узбережжя. Також він ﷺ відправив Убайду ібн Харіса на чолі загону із шістдесяти людей в долину Рабіг для протистояння курайшитам і відправив Саада ібн Абу Ваккаса на чолі загону із двадцяти людей у сторону Мекки. Існує іще багато прикладів. Це свідчить про те, що воєначальники і прапороносці призначаються халіфом».[3]
В битві при Хайбарі виникла складність з захватом однієї із фортець, і тоді Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنِّي دَافِعٌ اللِّوَاءَ غَدًا إِلَى رَجُلٍ يُحِبُّهُ اللَّهُ وَرَسُولُهُ وَيُحِبُّ اللَّهَ وَرَسُولَهُ لَا يَرْجِعُ حَتَّى يُفْتَحَ لَهُ فَبِتْنَا طَيِّبَةٌ أَنْفُسُنَا أَنَّ الْفَتْحَ غَدًا فَلَمَّا أَنْ أَصْبَحَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ صَلَّى الْغَدَاةَ ثُمَّ قَامَ قَائِمًا فَدَعَا بِاللِّوَاءِ وَالنَّاسُ عَلَى مَصَافِّهِمْ فَدَعَا عَلِيًّا وَهُوَ أَرْمَدُ فَتَفَلَ فِي عَيْنَيْهِ وَدَفَعَ إِلَيْهِ اللِّوَاءَ وَفُتِحَ لَهُ
«Я дам стяг (ліва) чоловіку, якого любить Аллах і Його Посланець і який любить Аллаха і Його Посланця . Він не повернеться, поки не отримає перемогу». Ніч ми провели натхнені тим, що завтра [фортеця] буде завойована. [На другий день] Посланець Аллаха ﷺ встав рано вранці, прочитав ранковий намаз, і поки люди сиділи в своїх рядах, він ﷺ встав і попросив дати йому стяг (ліва). Після чого він ﷺ покликав Алі, у якого на ту мить боліли очі. Посланець Аллаха ﷺ поплював в його очі і вручив стяг. Так Аллах дарував Алі перемогу».[4]
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
