Ми можемо визначити виробництво як використання об’єктів існуючих під і над землею, в небесах, під і над морями, для вдоволення потреб, існуючих в людській природі.
Аллах, абсолютний Творець людини, життя і Всесвіту, створив людину як найбільш вшановане із створінь і наділив її благословенням розуму. Він зробив земне життя випробуванням для людини і в той же час створив небеса і землю в стані покори повелінню людини. Цей момент підкреслюється в наступних аятах:
۞ٱللَّهُ ٱلَّذِي سَخَّرَ لَكُمُ ٱلۡبَحۡرَ لِتَجۡرِيَ ٱلۡفُلۡكُ فِيهِ بِأَمۡرِهِۦ وَلِتَبۡتَغُواْ مِن فَضۡلِهِۦ وَلَعَلَّكُمۡ تَشۡكُرُونَ
«Аллах — Той, Хто підкорив вам море, щоб кораблі пливли по ньому з Його волі і щоб ви шукали Його милість. Можливо, ви будете вдячними» (45:12),
وَمِنۡ ءَايَٰتِهِۦٓ أَن يُرۡسِلَ ٱلرِّيَاحَ مُبَشِّرَٰتٖ وَلِيُذِيقَكُم مِّن رَّحۡمَتِهِۦ وَلِتَجۡرِيَ ٱلۡفُلۡكُ بِأَمۡرِهِۦ وَلِتَبۡتَغُواْ مِن فَضۡلِهِۦ وَلَعَلَّكُمۡ تَشۡكُرُونَ
«Серед Його знамень — те, що Він посилає вітри добрими вісниками, щоб дати вам вкусити від Його милості, щоб кораблі пливли по Його волі і щоб ви шукали Його милість, — можливо, ви будете вдячними» (30:46),
هُوَ ٱلَّذِي خَلَقَ لَكُم مَّا فِي ٱلۡأَرۡضِ جَمِيعٗا
«Он — Той, Хто створив для вас усе, що на землі» (2:29),
وَسَخَّرَ لَكُم مَّا فِي ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَمَا فِي ٱلۡأَرۡضِ جَمِيعٗا مِّنۡهُۚ
«Він підкорив вам те, що на небесах, і те, що на землі» (45:13),
وَعَلَّمۡنَٰهُ صَنۡعَةَ لَبُوسٖ لَّكُمۡ
«Ми навчили його (Давуда) виготовляти для вас кольчуги» (21:80),
وَأَنزَلۡنَا ٱلۡحَدِيدَ فِيهِ بَأۡسٞ شَدِيدٞ وَمَنَٰفِعُ لِلنَّاسِ
«Ми також ниспослали залізо, в якому міститься могутня сила і користь для людей» (57:25).
В цих та інших аятах Корану говориться про те, що земля залишена для використання і застосування людиною. Інстинкти і потреби, закладені в людині Аллахом — одним словом, ті якості, які в ній закладені, — примушують людину знаходитись в постійному пошуку своєї користі, винаходити і виробляти усе нові і нові речі. Історичні документи і рештки свідчать про те, що за час, який минув з того дня, як людина потрапила на землю, вона створила предмети різної якості і виду.
Наприклад, потреба людини в прожитку примушувала її постійно шукати і заходити об’єкти, які наповнять її шлунок, виробляти, накопичувати, зберігати і урізноманітнювати усе це. Знов же, для реалізації свого бажання багатьох об’єктів, створених для людини у Всесвіті, від рослин до тварин, вона відчувала потребу в виробництві ріжучих і вогненебезпечних інструментів і предметів. Згідно з інстинктом виживання людина винайшла і виготовила такі об’єкти, як дома, списи, щити, щоб вдовольнити свою потребу в укритті, притулку і захисті. Щоб захиститись від холоду, вона навчилась обробляти шкури тварин, робити і виробляти одяг із вовни, і ці відкриття тривають досі. Словом, ці особливості людської природи привели її до безперервному виробництву.
Виробництво — це потреба людської природи. Поки в людині є ці якості, вона не перестане виробляти, диверсифікувати і розвивати свою продукцію. Першим важливим питанням тут є правильна організація питань, пов’язаних з виробництвом в усіх його видах і формах. Адже збільшення, диверсифікація і розвиток виробництва — це природний результат людської природи. Тому в даній статті ми викладемо не технічні питання збільшення виробництва, а структурні механізми, які регулюють економічне життя, в тому числі — і виробництво, в будь-якому суспільстві, особливо ті, які прямо чи косвенно впливають на виробництво.
Тим не менш, питання про виробництво має велике значення, особливо для капіталістичних економістів, і практично складає основу їх економічної думки. На їх думку, існує нестача між кількістю людей, які живуть у Всесвіті, і товарами для вдоволення їх потреб. Ріст числа людей перевищує ріст кількості товарів. Тому вони стверджують, що люди повинні знаходитись у постійному виробництві, і на цій основі проводять свою економічну політику.
Таким чином, коли мова йде про виробництво, людина стикається з двома основними проблемами. До них відносяться:
1. Перше і найважливіше питання, пов’язане з виробництвом, — це структурні механізми, які оцінюються в рамках економічної системи і які будуть стимулювати людей до виробництву.
2. Технічний аспект, пов’язаний зі збільшенням виробництва. Інакше кажучи, це технічні знання і навички, які стосуються збільшення виробництва в залежності від того, які товари можуть бути вироблені з більш високою якістю, ефективністю, корисністю, меншими витратами і багато чим іншим.
Перший із них пов’язаний з ідеологією, поглядом на життя, і він є приватним. Ідеологія варіюється в залежності від точки зору систем для життя, і брати її поза Ісламським Шаріатом неприпустимо. Наприклад, капіталістична система, згідно філософії «Laissez faire, laissez passer»1, враховує володарів капіталу, тобто капіталістів, у збільшенні виробництва і формує свою систему відповідним чином. При цьому не враховується, що усі люди отримують справедливу вигоду від розподілу вироблених товарів і послуг. Вона стверджує, що розподіл буде здійснюватись через механізм цін. Відповідно, для капіталістів важливі такі питання, як загальний обсяг виробництва, загальний добробут, національний виробничий потенціал і національний прибуток на душу населення. Як і в сучасних умовах, капіталісти не враховують того, що увесь світовий прибуток знаходиться в руках одного відсотку населення. Головне — це збільшення обсягу виробництва.
Другий — технічні знання і навички, яке забезпечують ріст виробництва, — універсальний і не залежить від тієї чи іншої ідеології і поглядів на життя. Технологія, яка дозволяє збільшити виробництво будь-якого товару, може бути куплена і використана будь-якою людиною.
Відповідно, питання, пов’язані зі збільшенням виробництва в Ісламі, ми будемо розглядати з точки зору цих двох принципів. Чи існують в ісламській економічній системі механізми збільшення виробництва? Яким є зв’язок між ісламською економікою і виробництвом? Якщо сьогодні застосовувати ісламську економічну систему, то чи можна добитись збільшення виробництва, здатного вдовольнити потреби усіх людей, і його справедливого розподілу? Для того, щоб відповісти на усі ці та інші пов’язані з ними питання, ми спочатку представимо структурні особливості і положення ісламської економічної системи.
Як відомо, існує низка речей, які використовуються і необхідні в виробництві. До них відносяться:
a) сировина та інші похідні матеріали, які будуть використовуватись в виробництві;
б) організація використання робочої сили в виробництві;
в) положення, які стосуються капіталу, використовуваного в виробництві.
Одним словом, матеріали, робоча сила і капітал є невід’ємними складовими виробництва будь-яких товарів і послуг, хоча і відрізняються в залежності від виду і форми товарів і послуг. Іслам встановив правила по цим питанням в сфері виробництва. Тепер спробуємо стисло викласти ці положення, не вдаючись в зайві подробиці:
1. Іслам регламентував право власності на предмети виробництва і засновував власність на трьох основних принципах. Згідно Ісламу, існує три види власності. Це приватна власність, громадська власність і державна власність. Іслам не дозволив родовищам нафти, вугілля, міді, заліза, а також річкам, морям, озерам, греблям, лісам і т.д. бути приватною власністю чи власністю держави і визначив їх як громадську власність. Беручи до уваги користь суспільства, він не допускав володіння такими благами окремими особами та їх використання у якості засобу пригноблення і експлуатації інших людей.
2. Іслам заборонив акціонерні товариства, фондову біржу і банківську систему з нарахуванням відсотків (лихварством), які мають місце в капіталістичних країнах, ведуть до накопиченню капіталу і використанню грошей у якості несправедливої сили проти інших людей. Він ввів правила, які перешкоджають накопиченню грошей в руках дуже небагатьох і обмежених груп суспільства. За допомогою цих норм він також збільшив швидкість оберту грошей.
3. Іслам визначив п’ять типів структур компаній, в яких трудове партнерство є обов’язковим, і дозволив людям займатись бізнесом і виробляти продукцію, об’єднуючи свою працю і капітал в будь-якій із цих типів компаній.
4. Іслам встановив золото і срібло у якості грошового стандарту замість паперової грошової системи, яка завжди відкрита для таких явищ, як інфляція. Тому, оскільки в ісламській економіці золото і срібло приймаються у якості грошей, про інфляційні явища не може бути і мови.
5. Іслам забороняє накопичувати гроші. Людина може відкладати гроші тільки для вдоволення своїх законних потреб, таких як поїздка в паломництво, купівля дому, організація весілля дітей і т.д. Заборонено зберігати гроші під подушкою, окрім як на законні нужди, визнані Ісламом. Для того, щоб гроші могли використовуватись в економічній діяльності, завжди існували правила.
6. Іслам заохочує підвищення продуктивності сільськогосподарських земель шляхом відкриття нових територій, придатних для ведення сільського господарства, збільшення сільськогосподарських угідь і стимулювання відродження мертвих земель. В рамках положень про землі забороняється залишати землю без обробки протягом трьох років поспіль. Відповідно, якщо людина залишає ділянку землі без обробки протягом трьох років поспіль, держава забирає її у неї і передає іншій особі для обробки. Таким чином, особлива увага приділялась збільшенню сільськогосподарського виробництва.
7. Іслам приділяє особливу увагу тому, щоб не залежати від зарубіжних країн у виробництві сільськогосподарської і тваринницької продукції. Через цю причину він стежить за проектами і практиками, скерованими на збільшення виробництва, особливо в цих двох галузях, і заохочує їх. Стежачи за зовнішніми ринками, він забезпечує виробництво продукції, яка користується попитом на цих ринках, і орієнтує на це фермерів.
8. Іслам не допускає страхування в будь-якій формі, вирахування страховки і податку із заробітку робочої сили і податкообкладання заробітної плати у цілому. Згідно Ісламському Шаріату, податок не є основною статтею прибутків держави. В Ісламській Державі окрім податків є і інші статті прибутків, яких, як правило, досить для державних витрат. Податок — це стаття прибутку, яка може бути зібрана тільки для деяких обов’язкових справ, коли в Байт уль-Маль немає грошей. Тому в ісламській економіці податок практично ніколи не включається в витрати виробництва.
9. Іслам приписує, що заробітна плата повинна визначатись ринковими умовами. Як в державних закладах, так і в приватному секторі заробітна плата визначається індивідуальними контрактами в залежності від знань, навичок і заслуг людини. З цієї причини не допускаються мінімальна заробітна плата, об’єднання в профспілки, колективні трудові договори, страйки і локаути. Іслам передбачає, що кожна людина повинна отримувати зарплату згідно зі своїми здібностями, знаннями і навичками.
10. Іслам забороняє відсотки (лихварство), накопичення, аль-габн уль-фахіш2 (надмірний обрахунок) і нечесність. Забороняючи відсотки в усіх їх формах, він перешкоджає відсотковим займам. Тому, сприяючи зниженню витрат виробництва, він дає можливість конкурувати на зовнішніх ринках за рахунок зниження витрат виробництва і, відповідно, збільшення обсягів виробництва.
11. Іслам не допускає податкообкладання у зовнішній торгівлі в частині імпорту і експорту. Тому Іслам вводить податки на торгівлю з іншими державами на основі взаємності, з урахуванням укладених з ними угод, таких як добросусідство, торгові відносини, мирні договори. Інакше кажучи, якщо країна, з якою ми ведемо зовнішню торгівлю, стягує з нас митний податок по однаковій ставці, то і ми стягуємо таку ж суму митного податку з їх товарів.
12. В Ісламі держава надає фермерам, які не мають можливості вести сільськогосподарську діяльність, необхідну суму грошей у виді грантів, щоб вони могли придбати необхідні сільськогосподарські інструменти, насіння і хімікати і тим самим збільшити виробництво. Держава надає допомогу із фонду закяту тим, хто в результаті своєї комерційної діяльності або через яку-небудь іншу причину вліз в борги, за умовою, що вони підпадають у коло осіб, які мають право на закят.
13. Оскільки податки, страховки і відсотки не є припустимими згідно ісламському праву, воно не конфіскує майно людей, які займаються торгівлею, на підґрунті таких причин, як борги по податкам, страховкам і відсоткам. Не допускаються дії, які ставлять в іще більше складне положення виробників і торговців, які опинились в складній ситуації.
14. Іслам не дозволяє людині сидіти без діла і лінуватись, не працюючи. Він приписує людині працювати і заробляти законним шляхом, щоб забезпечити себе і своїх утриманців.
15. Іслам гарантує вдоволення основних потреб людей. Інакше кажучи, він гарантує вдоволення потреб людей в охороні здоров’я, освіті, продовольстві (їжа, питво) і житлі. Усі види медичних витрат людей покриваються державою. Вона вдовольняє потреби тих, у кого немає житла, у кого немає їжі і одягу. Вона забезпечує роботою тих, у кого немає роботи.
16. В Ісламі не існує поняття «пенсія». Тому чоловіки і жінки повинні працювати до того часу, поки вистачає їх фізичних сил. Коли вони стають старими або не можуть працювати в силу своїх фізичних можливостей, про них повинні піклуватись їх родичі. За відсутністю родичів турботу про них забезпечує держава.
17. Іслам забороняє азартні ігри в усіх їх проявах. Він не допускає, щоб люди ставали багатими, сидячи без діла і не працюючи, або за допомогою азартних ігор. Іслам не узаконює і конфіскує прибутки, отримані забороненим шляхом, будь то відсотки, азартні ігри чи торгівля наркотиками і алкоголем.
Такими є структурні механізми, пов’язані з роботами, які входять в сферу виробничої діяльності в рамках ісламської економічної системи. Як відомо, в сучасних умовах найбільш важливими статтями витрат, які впливають на виробництво і торгівлю в усіх галузях, пов’язаних з виробництвом, є наступні:
а) витрати на придбання товарів, таких як сировина і проміжні товари;
б) відсоткові витрати;
в) витрати на оплату праці;
г) страхування, податки, мито і збори;
д) операційні витрати.
Безперечно, статті витрат, пов’язані з виробництвом, спричиняють вплив на випуск продукції. У світі, де панує конкуренція, люди хочуть купити потрібний їм товар дешевше. Тому зниження витрат виробництва є важливим елементом збільшення обсягів виробництва. Наприклад, прямі чи косвенні податки, які стягуються державою в нашій країні, варіюються в залежності від низки ситуацій, але в середньому складають біля 50%. Якщо до виробничих витрат окрім податків додати витрати на страхування і виплату відсотків, то ці витрати можуть досягати 70%. Збільшення собівартості продукції означає зниження конкурентоздатності і, як наслідок, скорочення виробничих потужностей.
Окрім того, у зв’язку з тим, що в сучасних умовах приватна власність дозволена в самих різних областях, таких як видобуток нафти, вугілля, золота і міді, відбувається монополізація цін на цю сировину, що, у свою чергу, впливає на собівартість виробляємої продукції.
В будь-якому суспільстві, коли індивідууми отримують відповідні умови для роботи і виробництва, вони з усією силою включаються в виробничу діяльність. Від держави вимагається лише правильно реалізувати структурні механізми, які забезпечують життєздатність виробничої діяльності.
Для прикладу візьмемо заводи, які працюють в автомобільному секторі. Людина, яка бажає створити автомобільний завод, здатна виробляти продукцію певної потужності, може заснувати його і почати виробництво самостійно, якщо її фінансові можливості достатні, а якщо недостатні, то вона може знайти партнерів по праці і капіталу. Згідно ісламському праву, оскільки виробник не буде стикатись з такими статтями витрат, як податки, відсотки і страхові витрати, він отримає можливість виробляти продукцію по собівартості, значно більш низькій аніж в капіталістичних країнах, і, відповідно, збільшить свої шанси в конкурентній боротьбі на зовнішніх ринках і збільшить свої виробничі потужності.
Знов же, згідно ісламському праву, оскільки людині заборонено отримувати відсотковий прибуток з наявних у неї на руках грошових засобів, вона витратить їх на свої нужди, або використає в спільній торгівлі з кимось іншим, або позичить без відсотків, або віддасть заради Аллаха. Тому людина, природно, яким-небудь чином буде сприяти виробництву, тому що вона не буде ховати гроші під подушкою, а перетворить їх в економічну діяльність.
Інакше кажучи, коли людина вступає в партнерство зі своїми грошима, вона безпосередньо бере участь в виробництві. Якщо вона робить покупки в різних сферах, починаючи від одягу і закінчуючи автомобілем, на якому вона буде їздити, то вони бере участь в виробництві косвенно. Коли вона позичає або подає милостиню іншій людині, вона також робить свій внесок в виробництво, тому що вона привнесла гроші в економіку.
Людям не треба турбуватись про завтрашній день, коли вони витрачають гроші, оскільки те, що ми сьогодні називаємо швидкістю оберту грошей, знаходиться на найвищому рівні в ісламській економічній системі. Оскільки гроші не накопичуються в руках певної групи людей, а саме банкірів, вони використовуються в економічному житті дуже збалансовано і динамічно. З іншого боку, оскільки самі гроші, навіть у виді паперових грошей, є золотом, то знецінювання і інфляції не відбувається.
Те, що ми спробували дуже стисло викласти досі, стосується структурних механізмів, висунутих в ісламській економічній системі по відношенню до питанню виробництва.
Що стосується технічних аспектів досягнення росту виробництва:
Безперечно, виробництво — це виготовлення чого-небудь шляхом перетворення усього існуючого у Всесвіті, яке Всевишній Аллах надав у розпорядження людині або в тому виді, в якому воно є, або в інших різних формах, властивостях і якостях. Відповідно, людина хоче отримати врожай з посівів, які вона засіває на своєму полі. Проте для того, щоб отримувати більше і якісніше продукції з одиниці площі, вона повинна робити те, що пов’язано з сільськогосподарською діяльністю. Для цього необхідно використовувати багато різних методів і прийомів, які сприяють збільшенню сільськогосподарського виробництва, таких як орання поля, своєчасний посів насіння, внесення добрив, зрошення, обрізка, щеплення або вирощування в теплицях. Саме тому, особливо в сучасних умовах, в області генетичних технологій проводяться запаморочливі дослідження, скеровані на отримання користі у рази більшої кількості продукції з одиниці площі порівняно з минулим.
Аналогічним чином в машинобудуванні проводяться дослідження різних методів збільшення обсягів виробництва, створюються швидкі і якісні виробничі лінії. Сьогодні в багатьох країнах світу створені технополіси, виділяються величезні бюджети на науково-дослідницькі і дослідницько-конструкторські роботи (НДДКР). Настільки, що сьогодні ми чуємо, що є компанії, чий бюджет на НДДКР перевищує бюджет Туреччини. В усіх областях життя ведуться запаморочливі розробки в області медицини, хімічної промисловості, фізики, космічних наук, сільського господарства і так далі.
Тому усі ці дії сучасних людей свідчать про прагнення збільшити виробництво в усіх сферах життя. А це означає наступне: коли закони і правила, які регулюють життя людини, відповідають її природі і застосовуються в житті так, як це необхідно, людина обов’язково буде виробляти в силу свого створіння. Виробництво, випуск нової продукції — це справа, яка існує в природі людини. Проте це повинно бути правильно структуровано. Адже Всевишній Аллах створив Всесвіт з особливостями, які підходять для виробництва. Він створив людину з властивостям вдоволення своїх потреб і бажань, які змінюються, розвиваються і диверсифікуються в залежності від часу, використовуючи усе, що існує у Всесвіті. Він також надав в її розпорядження землю і велів блукати по ній, знаходити те, що вона може використати для себе, виробляти і розвивати, різноманітити і примножувати:
هُوَ ٱلَّذِي جَعَلَ لَكُمُ ٱلۡأَرۡضَ ذَلُولٗا فَٱمۡشُواْ فِي مَنَاكِبِهَا وَكُلُواْ مِن رِّزۡقِهِۦۖ وَإِلَيۡهِ ٱلنُّشُورُ
«Він — Той, Хто зробив для вас землю покірною. Ступайте ж по світу і вкушайте із Його прожитку, і до Нього ви явитесь після воскресіння» (67:15).
Так, Аллах зробив усе дозволеним для людини, а потім заборонив деяке із цього. В рамках дозволеного людині Він дозволив їй свобідно використовувати, розвивати і перетворювати це в різні форми. Тому Він залишив за людиною право розробляти і знаходити ті методи і способи, які дозволять збільшити виробництво в технічному сенсі. Сьогодні ми уважно стежимо за усім цим. Тому Іслам дозволяє купувати техніку і технології, які дозволять збільшити виробництво і продуктивність товарів і послуг в будь-якому куточку світу в сучасних умовах — в рамках дозволеного і забороненого Шаріатом.
З іншого боку, в Ісламській Державі і держава, і приватний сектор обов’язково будуть будувати науково-дослідницькі інститути, які будуть сприяти росту технічного виробництва. Будуть принесені усілякі можливі фінансові жертви для того, щоб провести в університетах дуже серйозні дослідження по цим питанням. При необхідності студенти будуть вирушати за кордон з освітніми цілями, щоб вивчити технології і техніку виробництва, якими не володіє Ісламська Умма. Адже Ісламський Шаріат приписує Ісламській Уммі в усьому перевершувати і випереджати інші народи світу. Фактично, після того, як Пророк ﷺ переселився в Медину, він відправив своїх сподвижників до Ємену, щоб вони навчились робити мечі. Ми не зможемо розписали тут в подробицях технічні питання по збільшенню виробництва в сільському господарстві. Вчені і наукові організації повинні проводити дослідження по цим питанням. Проте ми хотіли зробити свій внесок в розуміння проблеми, згадавши дуже невелику частину земельного законодавства, пов’язану з управлінням землею, що є самим основним елементом збільшення виробництва в сільському господарстві. В іншому випадку довелось би ісписати сторінки і навіть томи книг.
Висновок:
З миті створення Ісламської Держави в Медині і до розпаду держави Османського Халіфату всередині цієї держави діяли ісламські закони. Протягом приблизно тринадцяти сторіч Ісламська Умма добилась великих успіхів в усіх сферах життя, включаючи сільськогосподарське виробництво. Вони залишили свій слід в історії, в медицині, математиці та інших областях мистецтва. Тому в минулому Ісламська Умма демонструвала приклади цього в різних аспектах. З дозволу Аллаха, в найближчому майбутньому ми побачимо це в державі Праведного Халіфату, яка буде встановлена. Тому що ці рішення виходять не від людського розуму, а від Всевишнього Аллаха, Творця світів, Всезнаючого.
أَلَا يَعۡلَمُ مَنۡ خَلَقَ وَهُوَ ٱللَّطِيفُ ٱلۡخَبِيرُ
«Невже цього не буде знати Той, Хто створив, якщо Він — Проникливий (або Добрий), Відаючий?» (67:14).
Köklü Değişim Dergisi
Мухаммед Ханефі Ягмур
1. Слова французького економіста і відкупщика Венсана де Гурне (1712–1759) із промови, яку він сказав (1758) на зібранні економістів-фізіократів (прибічників свобідної торгівлі). В ній він доводив, що для процвітання ремесел і торгівлі уряду не треба втручатись до сфери підприємництва. Ця ідея стала основним положенням манчестерської школи ліберальної політичної економії. Фраза — символ крайнього, ортодоксального економічного лібералізму. В руській транслітерації: «Лессе фер, лессе пассе». З французької: дозволяти, не заважати, «нехай усе іде, як іде».
2. Слово «габн» в словнику означає «забудькуватість, приховання, хибний вчинок, обман другої сторони з недоплатою при покупці; нестача, слабкість». В ісламському праві в широкому змісті під ним мається на увазі різниця і дисбаланс в вартісному вираженні між взаємними сторонами в двобічних договорах, а в приватному змісті — між продаваємою річчю та її ціною в договорі купівлі-продажу.
