Податок визначається як «зобов’язання, яка накладається на фізичних осіб в питаннях, які становлять громадський інтерес, і в питаннях організації громадських справ»1, а також як «процедура, яка використовується для розподілу тягаря громадських витрат між фізичними особами»2.
Податок існує з далеких часів історії. Слід його можна знайти в минулому практично кожного суспільства.
Як тільки з’явилась держава як політична функція, податкообкладання виникло в різних формах, хоча вони і відрізнялись залежно від часу і місця, і воно збереглось до наших днів.
Як історична реальність, податкообкладання варіюється від суспільства до суспільству; в залежності від форми правління держави вона може інколи виникати у виді податків, які витікають із особистого бажання короля, інколи — із релігійних приписів, а інколи — в виді податків, які накладаються стороною-переможцем на переможену внаслідок війни.
Що стосується сьогоднішнього дня, то ми є свідками того, як країни тримають своїх громадян під великим податковим гнітом по дуже серйозним ставкам. В повсякденному житті нам доводиться платити податки практично з усього, інколи прямо, інколи косвенно. Туреччина в цьому відношенні представляє собою податкове пекло. Згідно статистиці, в Туреччині найвищі податки у світі. Якщо ви сядете і підрахуєте свої прибутки, витрати, прямі, косвенні, ПДВ, ПЗП, житлові, дорожні, автострахування, бензин, електрику, воду, телефон та інші податки, то побачите, що біля 62% своїх прибутків ви віддаєте державі у виді податків.
Окрім того, стягуються податки за отримання певних дозволів і узгоджень від держави, збори, які стягуються з одержувачів цих послуг в обмін на юридичні операції і деякі послуги, які надаються державними закладами і організаціями, а також збільшення вартості нерухомості, розташованої на територіях, де здійснюються ці послуги, за рахунок послуг по проведенню громадських робіт, надаваємих державою чи муніципалітетом, і гудвілл, отримуваний від володарів нерухомості у зв’язку з цим збільшенням.
За даними Податкового управління, в даний час існує не менше 454 видів податків. Як правило, ці податки стягуються з прибутків, витрат чи багатства:
- Податки, які стягуються з прибутків — податки, які стягуються з прибутків фізичних осіб із встановлених законом джерел. Зі збільшенням прибутку збільшується і сума податку:
— прибутковий податок;
— корпоративний податок.
- Податки на витрати — це податок, який стягується з тієї частини прибутку і багатства людини, яка витрачається. Ціллю даного податку є податкообкладання витрат фізичних осіб.
— податок на додаткову вартість (ПДВ);
— податок на угоди і продажі;
— податки на часткове споживання;
— прибутковий податок, заснований на витратах;
— мито;
— спеціальний податок на споживання (Special Consumption Tax, SCT);
— спеціальний податок на зв’язок3.
- Податки на багатство або передачу багатства — це податки, які стягуються з товарів, що складають рухоме і нерухоме майно. Наприклад, спадок, податок на автотранспорт:
— податок на загальне багатство;
— податки на майно і часткове багатство;
— податок на капітал;
— податок на успадкування та інші форми передачі багатства4.
Найважливішою деталлю, на яку варто звернути увагу, є те, що вимога по вказаним податковим статтям пред’являється усім без винятку, а найбільш стабільними податкоплатниками є маси людей з дуже низьким рівнем прибутків. Власне кажучи, як і в усьому світі, багаті здавалось би платять податки і вшановуються в списках «високих податкоплатників», але пропорційно прибуткам бідних людей вони податки не платять.
Наприклад, в 2017 році планувалось зібрати 42 мільярди 927 мільйонів лір надходжень від прибуткового податку. Значну частину із них платять робочі і державні службовці. Володарі холдингів, самозайняті особи, такі як лікарі і адвокати, особи, які отримують відсоткові прибутки, та інші платники прибуткового податку, які мають декларацію, повинні були заплатити 2 мільярди 283 мільйони лір.
Проте у повсякденному житті громадяни платять дуже великі суми за багато товарів і послуг. За даними розрахунків на кінець 2016 року, податки складають 1 ліру із кожних 3 лір, сплачуваних за мобільний зв’язок. Податкова ставка, яка застосовується до скрапленому нафтовому газу, у серпні 2017 року складала біля 46,78%.
Усе сказане досі обмежувалось поглядом на Туреччину з точки зору податкового тягаря — і, відповідно, на усі капіталістичні країни з тими ж реаліями. Найобурливіше, що можна зробити в країні, де 99% населення — мусульмани, — це узаконити будь-яке нелегальне джерело прибутків фразою «обкладаємий податком прибуток священний». Настільки, що з цієї точки зору узаконюються азартні ігри, відсотки, проституція, алкоголь і багато іншого.
Ніщо інше не могло б виникнути із капіталістичної системи, яка приймає вигоду як основу свого існування.
Що стосується Ісламу, то, безперечно, існують практики, які можна розглядати в рамках податкообкладання, навіть якщо вони не відповідають дійсності. Принаймні, так здається з точки зору стороннього спостерігача. Це постійні прибутки в Байт уль-Маль — державну казну. Це фай, здобич (трофеї), харадж, джизья, прибутки від державної власності в усіх її видах, ушр, хумс (1/5 частина), яка стягується із скарбів і рудників, і прибутки від закяту. Із них закят збирається в спеціальному відділі казни, і він може бут відданий тільки восьми класам людей, згаданих в Корані. Деякі із них, наприклад, харадж для немусульман, який стягується з землі, ушр, закят, який стягується з мусульман, і джизья, яка стягується з немусульман, а також державна частка у розмірі 1/5 від скарбів і рудників, можуть розглядатись як свого роду податок, але насправді, такими не є. По суті, Законодавець визначив їх як приписи, які стосуються громадського життя, даючи їм визначення згідно з визначеннями Шаріату. Окрім того, вони стягуються тільки один раз в кінці кожного року хіджри з частки, яка залишилась після вдоволення основних потреб.
Якщо порівнювати з реальністю, то в сучасних капіталістичних системах будь-які товари і послуги обкладаються податком кожного разу, коли вони переходять із рук в руки або використовуються, у той час як в державі Халіфат вищезгадані питання застосовуються тільки раз на рік і тільки тоді, коли вони перевищують суму нісабу і залишаються в руках людини протягом одного року хіджри.
Знов же, якщо оцінювати з точки зору реальності, то податки, які в капіталістичних системах позначаються на кожній людині і навіть на іще ненародженій дитині, в Ісламі застосовуються тільки до багатих.
Якщо прибутки Байт уль-Маль не можуть вдовольнити потреби підданих, то для виконання покладених на нього задач держава може обкласти мусульман певними податками. Ці податки визначаються в залежності від того, до чого зобов’язує мусульман Шаріат. Якщо якісь роботи обов’язкові для усіх мусульман (тобто лягають на плечі усіх мусульман), і державі необхідне джерело прибутку для їх виконання, то держава вводить податки для оплати цих робіт. Якщо ж робота, яку необхідно виконати, не є обов’язковою для усіх мусульман (тобто не лягає на плечі усіх мусульман), як, наприклад, виплата боргів, які залишились після померлого, то в таких випадках держава не має права стягувати податки. Держава виплачує борги померлого із Байт уль-Маль. Якщо в Байт уль-Маль не вистачає засобів для виплати боргу померлого, то цей обов’язок знімається з держави.
До числу питань, які можуть вимагати від держава введення податків, відносяться наступні ситуації:
а) Для виконання обов’язку джихаду, допомоги бідним, нужденним і подорожнім, а також з метою здійснення витрат, приписаних для Байт уль-Маль.
б) Для покриття витрат, обов’язкових для Байт уль-Маль, таких як виплата платні державним службовцям і забезпечення нужд армії.
в) Податки стягуються для того, щоб витрачати їх на благо мусульман, наприклад, на будівництво доріг, видобуток води, будівництво мечетей, шкіл, лікарень і так далі без якої-небудь компенсації. Оскільки у випадку невдоволення цих потреб може постраждати уся Умма, необхідно вдовольняти ці потреби.
г) Для покриття витрат, обов’язкових для Байт уль-Маль в надзвичайних ситуаціях, таких як голод, повінь, землетрус, напад ворога і так далі, з якими стикаються мусульмани.
д) Якщо у держави є борг по виконанню зобов’язання, обов’язкового для усіх мусульман (який лягає на плечі усіх мусульман) в чотирьох описаних вище випадках, а також в суміжних і аналогічних випадках, то для виплати цього боргу стягується податок.
Якщо в прибутках Байт уль-Маль утворюється надлишок, і якщо цей надлишок виникає за рахунок податків, обов’язкових для мусульман, то ці податки зменшуються чи скасовуються5. Оскільки вищезгадані питання є обов’язком мусульман, ці податки стягуються тільки з мусульман; з немусульман вони не стягуються.
Усе ж таки, в державі Халіфат немає постійних податків, які могли б підпадати під реальність сучасних податків і вони категорично заборонені. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا يَدْخُلُ الْجَنَّةَ صَاحِبُ مَكْسٍ
«Не увійде до раю той, хто стягує макс/митний податок» («Муснад», Ахмад).
Хоча в хадісі згадується саме митний податок, ця заборона не обмежується ним, а поширюється на решту податків.
Макс/митний податок — це вид податку, який має деякі специфічні умови. Якщо держава, підданим якої є торговець, бажаючий торгувати в Ісламські Державі, стягує митний податок з торговця, який є підданим Ісламської Держави, то Ісламська Держава так само стягує митний податок з торговця цієї держави. Одним словом, Ісламська Держава визначає своє ставлення в залежності від поведінки іноземних держав. Хоча Ісламська Держава в цілому виступала за свобідну торгівлю, при встановленні і визначенні розмірів мита і митних зборів у якості критерію приймалось ставлення іноземної держави до мусульманських купців, і в цьому питанні часто дотримувався принцип взаємності. Примітно, що коли Абу Муса аль-Ашарі повідомив Умару (р.а.), що в Дар уль-харбі з мусульманських купців стягується 10-відсотковий податок, халіф велів встановити таку ж ставку для іноземних купців.
З іншого боку, якщо був відомий розмір мита, яке стягувалось з мусульманських купців харбій країною, то дотримувався принцип взаємності, в іншому випадку принципово застосовувалась ставка в 10%. Таке ж ставлення було і до торговця — громадянина Дар уль-харбу, який не стягував мита, причому при дотриманні принципу взаємності від нього відмовлялись на користь харбія6; наприклад, якщо товар торговця був менше певної суми (нісабу), то мито не стягувалось взагалі. Знов же, якщо в Дар аль-харбі у мусульманина забирали усі його товари, то з купцем цієї країни не вчиняли аналогічним чином, і він залишав собі достатню частину своїх товарів. Окрім того, діти і жінки харбіїв були звільнені від митного податку, і вони нічого не платили за тварин, яких використовували для перевезення своїх товарів7.
В результаті податки, які є найважливішою статтею прибутків сучасної капіталістичної системи, у зв’язку з війнами, розвитком технологій і ростом демографічних чинником стали просто необхідні державам. Державний механізм, який в нормі повинен існувати для миру, благополуччя, безпеки і комфорту людей, перетворився на інструмент експлуатації, який розглядає людство як «легку здобич» за допомогою капіталізму. Таким є стан сьогоднішнього світу, коли люди стогнуть під сотнями найменувань податків, а виділена їм мінімальна зарплата в виді копійок з’їдається податками.
І невіруючі західні народи, і мусульманські народи, тобто народи усього світу, були придушені системами капіталізму, які не можуть забезпечити мир, процвітання і безпеку, і всерйоз зайнялись пошуком рішень. Сьогодні людство знаходиться в пошуках системи і ідеології, з якою воно буде в мирі. Навіть порівняння податкового питання, яке є лише однією із складових, показує, що єдиною системою, яка може бути альтернативою капіталізму, є ісламська система.
Це пояснюється тим, що рішення Ісламу виходять від Всевишнього Аллаха, Творця людини, у той час як рішення рукотворних ідеологій, таких як капіталізм, мають людське походження. У той час, як в цих рішеннях неминучі протиріччя, тупики і пригноблення, в рішеннях Ісламу природні, нормальні і не викликають подиву узгодженість, відкритість і справедливість. Якщо в рішеннях Ісламу є життя, то в капіталізмі — лихо і смерть.
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱسۡتَجِيبُواْ لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمۡ لِمَا يُحۡيِيكُمۡۖ
«О, те, які увірували! Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя» (8:24),
وَمَنۡ أَعۡرَضَ عَن ذِكۡرِي فَإِنَّ لَهُۥ مَعِيشَةٗ ضَنكٗا وَنَحۡشُرُهُۥ يَوۡمَ ٱلۡقِيَٰمَةِ أَعۡمَىٰ
«А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя, а в День воскресіння Ми воскресимо його сліпим» (20:124).
Köklü Değişim Dergisi
Джахіт Топрак
1. Саліх Туг, «Еволюція податкового права в Ісламі», журнал «Ісламська цивілізація», 1967, I, 1/25.
2. Джезмі Ерчін, «Стисла фінансова наука і фінансове законодавство», Стамбул, 1935, 105.
3. Так називаємий податок на землетрус (також відомий як спеціальний податок на зв’язок) був введений після землетрусу в Ізміті у 1999 році, під час якого загинуло більше 17000 людей. Податок, спочатку введений як тимчасовий, став постійним, скерованим на запобігання збитку, пов’язаного з землетрусами.
4. «Податкообкладання в Туреччині», tr.wikipedia.org.
5. «Економічна система Ісламу», Такиюддін Набхані.
6. Невірний-харбій — це кожен невірний, який не знаходиться під захистом мусульман, однаково, чи був він муахідом (людина, яка живе на території мусульман на договірних підґрунтях і сплачує джизью), мустаміном (людина, яка знаходиться під покровительством Ісламської Держави), або не був одним із них.
7. «Ісламська енциклопедія» (TDV İslam Ansiklopedisi), том 14, стор. 261.
