Для того, щоб утворити ясне і точне розуміння (поняття) розумового процесу, звернімося до реального прикладу з нашого повсякденного життя. Уяви, що твій син або молодший брат розклав перед тобою цитрусові плоди і спитав: «Чи можу я з’їсти їх?». І ти відповів йому: «Це грейпфрут. Він хоча і схожий на апельсин, але дуже кислий за смаком. Тобі він не сподобається». Що відбувалося всередині тебе до того, як ти висказав свою відповідь на поставлене запитання?
Перш за все, була дитина, яка поставила питання, вказуючи на один з цитрусових плодів, які існують у відчутному світі. Стало бути, очевидна реальна дійсність виступає початковою точкою будь-якої думки. Будь-яка думка спирається на реальну дійсність у тому сенсі, що вона є або відчутним об’єктом у матеріальному світі, або невідчутним об’єктом, присутність якого доводиться за допомогою його прояву у відчутній реальності, і його називають фактом, основаним на реальності.
За відсутності реальної дійсності неможливо отримати думку, навіть якщо мозок буде працювати і створювати так звані «уявлення», «фантазії» та «здогадки» -- це буде неможливо з причини його відірваності від реальності. Яку зрозумілу відповідь ти дав би цій дитині, якщо б вона не вказала тобі на що-небудь? І тому реальною дійсністю у нашому прикладі є цитрусовий плід, який має певний колір, форму та смак.
Далі ти поглянеш на даний плід, торкнешся його, а можливо – і понюхаєш. І тут прийде час другого елементу мислення – відчуття реальної дійсності за допомогою п’яти органів чуттів. Якщо не буде відчуття, то не буде і розумового процесу. Адже як ти дізнаєшся сорт плоду, якщо він буде обгорнутий і кольоровий целофан або твердий папір?
Потім ти згадаєш форми, кольори, запахи і відчуття, які зберігаються у пам’яті свідомості про цей цитрусовий плід, і зв’язуєш це з об’єктом, який очікує на визначення, і тільки потім виносиш рішення, що цей плід, у дійсності, є грейпфрутом. Таким чином, відчуття дійсності, яка розглядається, поступило у мозок, який автоматично зв’язав його з попередньою інформацією про цю дійсність. Для такого розумового процесу необхідно, що мозок міг правильно з’єднувати відчуття з інформацією, що зберігається у пам’яті, яку людина набула раніше. На відміну від людського мозку, мозок тварини не може зв’язувати усе це. Що стосується того, що ж направляє тварину у її житті, коли перед нею знаходиться кілька варіантів, то це – інстинктивне відчуття, а зовсім не розумний вибір, прийнятий після дійсного розумового процесу, як це відбувається у людини. Так само і нездатність мозку правильно аналізувати у душевнохворої людини заважає їй винести раціональне рішення і не дає їй можливості мислити так, як це робить здорова людина.
Здоровий розум може зв’язувати відчутну на справжній час дійсність з попередньою інформацією (набутими раніше знаннями) у пам’яті. Дана попередня інформація (придбані раніше знання) є четвертим і останнім складовим елементом будь-якого розумового процесу. Усе, чому ми навчилися раніше, вважається опорою для розуміння існуючої реальності. У приведеному вище прикладі знання про цитрусові плоди дозволили нам винести правильне рішення.
Кажучи коротко, будь-який розумовий процес, яким би складним або легким він не був, складається з чотирьох частин:
1 – Реальна дійсність.
2 – Відчуття органами чуттів цієї реальної дійсності.
3 – Мозок, здатний аналізувати.
4 – Попередня інформація (набуті раніше знання) стосовно реальної дійсності.
У випадку відсутності однієї з цих складових, буде неможливо отримати думку. Якщо розумовий процес привів до нерозумного або помилкового висновку, то необхідно пошукати дефект в одному або більше елементах з числа вищезгаданих чотирьох. Таким у реальності є детальне пояснення тому, що є думкою, або, іншими словами, розумом. Знати дане визначення дуже важливе для життя. Дякуючи йому, ми змогли набути глибоке розуміння усіх проблем, які можуть порушити розумовий процес.
Безліч людей мають помилкові або нерозумні думки або через винесення рішення, яке виходить з розумового процесу, що спирається на неіснуючі в реальності речі, або через недостатність і нечіткість їх відчуття реальності досліджуваної теми, або через порушення процесу аналізу з причини слабоумства або божевілля, або через недостатність попередньої інформації, пов’язаної з досліджуваною темою.
Після огляду реальності і умов мислення, можна перейти до огляду його рівнів та степенів.
Поверхнева, глибока та осяююча думки
Для того щоб зрозуміти усі рівні мислення і відрізнити їх одне від одного, ми візьмемо приклад з реальної дійсності і постараємося розглянути його з усіх боків. Давайте уявимо, що ми хочемо купити стіл. З яким розумовим рівнем ми підійдемо до цієї покупки?
Перший підхід:
Ми вирушимо до меблевого магазину або салону, подивимося різні зразки столів та оберемо один з них, який сподобався нам за кольором, і одразу ж приймемо рішення купувати його. У цьому випадку ми підійшли до питання на рівні поверхневої (простої) думки. Поверхнева думка – це погляд на об’єкт (річ або явище) і негайне винесення рішення про нього без усілякого глибокого розуміння його. Найслабше місце даної думки полягає в тому, що рішення виноситься на підставі зовнішнього прояву предмета. Найчастіше це приводить до помилкових рішень. Адже за зовнішнім проявом – гарною окраскою у нашому прикладі – може приховуватися ціла низка дефектів.
Другий підхід:
Для оптимальності вибору необхідно, перш за все, поставити собі питання: «З якої деревини виготовлено цей стіл? Наскільки він міцний? Як реагує на вологість? Чи є в нього на ніжках коліщатка? Чи розкладний він?» тощо. Відповіді на ці питання поведуть нас до глибокого розуміння питання, яке ми розглядаємо, тобто столу. Іншими словами, з поверхневої думки ми піднялися на рівень глибокої. Глибока думка – це поглиблений погляд на об’єкт (річ або явище) і наступне винесення рішення на нього. Не дивлячись на те, що глибока думка стоїть на більш високому рівні, ніж поверхнева, проте, вона також може бути недостатньою час від часу. Наприклад, може статися так, що людина дослідила усі технічні характеристики столу і купила найякісніший стіл. Однак, коли вона захотіла розташувати його у будинку, раптом помітила, що не варто було робити цю покупку. Або стіл виявився занадто великим і немає можливості розташувати його там, де хочеться, або колір чи вид його не поєднується з іншими меблями у домі. Також може статися, що людина шкодує про те, що виділила таку суму на купівлю столу, враховуючи свої фінансові можливості. Краще було б витратити цю суму на більш важливу та першочергову річ, ніж стіл. І так далі…
Третій підхід:
Якщо б наш вибір будувався на ясному уявленні способів використання столу, на додаток до ретельного (глибокого) ознайомлення з його технічними та іншими характеристиками, тоді підвищилося б наше довір’я до правильності прийнятого нами рішення про його купівлю. Даного уявлення можна досягнути, відповівши на наступні питання:
– Яку задачу буде виконувати ця частина меблів, тобто цей стіл – для прикраси або вживання їжі (тобто обідній стіл)?
– Які його розміри і яка площа кімнати, до якої він буде поставлений?
– Корисніше буде, якщо він буде розкладним, або ні?
– Якого кольору та якої форми повинен бути стіл, щоб він поєднувався з іншим меблевим приладдям у кімнаті?
Такий всеосяжний та всебічний підхід до питання столу і всього, що його стосується, покращує наше розуміння того, який стіл нам слід обрати, і допомагає нам зробити найбільш правильний вибір. Таким чином, з глибокого мислення ми піднялися на рівень осяюючої думки. Осяююча думка – це поглиблений розгляд об’єкту (речі або явища) з урахуванням усіх речей, які оточують його і мають відношення до нього, а потім – винесення рішення на нього. Іншими словами, це вичерпний та всебічний погляд на тему, яка розглядається.
Висновок:
Будь-яка думка людини не виходить за межі цих трьох рівнів. Думка буває або поверхневою (простою), або глибокою, або осяюючою.
Можливо, хто скаже, що осяююча думка, безумовно краще, ніж глибока думка, яка, у свою чергу, краще, ніж поверхнева (проста) думка. Однак осяююча думка вимагає розумових зусиль набагато більше, ніж глибока або поверхнева (проста) думки. Хіба прагнення наблизитися якомога більше до істини не заслуговує на такі великі розумові зусилля? Що якщо знайдуться тисячі підстав, які змусили мене помилитися при купівлі цього столу з причини того, що я обмежився поверхневою (простою) думкою? Ну той що з того, адже, зрештою, наслідки цієї помилки не такі вже катастрофічні?! Так, у випадку з купівлею столу у цьому немає нічого страшного, не дивлячись на те, що рекомендується використовувати найбільш ефективний спосіб мислення (тобто скористатися осяюючою думкою) в усіх питаннях, щоб уникнути квапливих та легковажних рішень. Однак ми називаємо наслідки помилкового вибору, прийнятого виходячи з поверхневої думки, незначними та нестрашними відносно нашого погляду на життя загалом. У протилежність цьому є такі теми, які вимагають від нас використання осяюючої думки. Адже наслідки деяких ідей та думок можуть істотно позначитися на наших життєвих пріоритетах та інтересах, а також на щоденному графіку наших справ та планів.
Наприклад, важливими виборами в житті виступають: вибір професії або спеціальності, вибір дружини (чоловіка), який буде твоїм супутником життя, і так далі. Однак є питання, які мають найважливіший вплив на бажане нами щастя. І якщо не вирішити їх правильним та ефективним шляхом, ми будемо відчувати невдоволення і ніяковість всередині себе навіть при їх згадці. Безумовно, це і є основні питання, на відповідях на які будується увесь наш життєвий шлях. Як ми вже казали раніше, ці питання можна коротко сформулювати наступними простими словами: «Звідки я прийшов? Навіщо я тут? Куди я йду?». Поза всіляким сумнівом, відповідь на ці три питання з урахуванням усього буття, а саме – людини, всесвіту і життя, повинна бути представлена лише на рівні осяюючої думки.
