Роздум про всесвіт, людину та життя не є роздумом про природу, адже природа вбирає в себе дещо більше, ніж усе перелічене вище.
Як і не є він роздумом про світ, адже світи включають у себе все і всіх, окрім Всевишнього Аллаха. Розгляд світів також включає в себе шайтанів (демонів), які не стосуються нас, у той час як розгляд природи не може обійтись без розгляду людини, її сутності і будови. Людина ж може відчути лише всесвіт, людину і життя.
Це відбувається тому, що вона усвідомлює їх наявність і усвідомлює всесвіт, у якому живе. Внаслідок цього вона починає задаватися питанням про те, що було до і буде після цього всесвіту. Це утворює у неї найбільшу проблему, яка отримала назву «глобальна проблема». І поки вона не вирішить її категоричним чином, ці питання знову і знову повертатимуться до неї. Даний роздум є неминучим, тому що відчуття всесвіту, людини і життя є природним явищем. Деякі люди ігнорують вирішення глобальної проблеми, інші намагаються вирішити її. Зазвичай людина ставить подібні питання своїм близьким в родині. І в силу свого довір’я вірить, що їх відповідь є правильною. Однак деякі люди по досягненню повноліття не задовольняються цими відповідями і стараються самостійно знайти відповідь. І якщо знайдене рішення не буде відповідати природі (фітра) людини, ці питання продовжують переслідувати людину знову і знову. І це відбувається тому, що невідповідність отриманого рішення природі людини буде непокоїти її і повертати до цих питань.
Комунізм не став вдаватися у роздуми про всесвіт, людину і життя, навпаки, він обмежився тільки роздумом про матерію. Комуністи повернули основу усіх цих трьох речей (всесвіту, людини і життя) до матерії, тобто підійшли до них як до матерії, яка потребує дослідження. Однак, у дійсності, всесвіт, людину і життя неможливо зрозуміти за допомогою тільки суто наукового експерименту. І питання, пов’язані з ними, потребують розумного підходу до процесу мислення, а зовсім не наукового мислення, з яким комуністи підійшли до вирішення цих питань. І тому комуністичне рішення виявилось рішенням, придатним для окремих індивідуумів, але ніяк не рішенням для всього народу, як і не мало їх рішення жодного відношення до життя. Рішення глобальної проблеми має як розумний бік, так і бік задоволення життєвої енергії. Роздум повинен приводити до задоволення життєвої енергії, яка, у свою чергу, потребує того, щоб дане задоволення відповідало розуму. Тоді знайдене рішення буде раціональним і правильним, а зовсім не уявленням і фантазією. Також необхідно, щоб дане рішення було категоричним, щоб людина більше не поверталася до цих питань. Вірно, життєва енергія штовхає людину до задоволення і самостійного вирішення глобальної проблеми. Проте, даний метод є ненадійним у своїх наслідках, тобто може привести до задоволення за допомогою уявлення і фантазії, що є неправильним рішенням. А тому необхідно, щоб глобальна проблема вирішувалася за допомогою такого роздуму, який буде знаходитися у гармонії з інстинктами, тобто відповідати природі людини.
Що стосується задоволення інших інстинктів, то це потребує роздуму над життям у глобальному сенсі цього слова (або над буттям). Однак якщо цей роздум не буде будуватися на погляді на життя (тому що людина проводить своє буття (у цьому світі) у житті, а отже, її роздум над буттям повинен будуватися на думці про життя), то він не буде розвинутим. Правильно, роздумові над буттям передує роздум про всесвіт, людину і життя, проте, щоб задоволення від буття і роздум над ним був розвинутим, необхідно у побудуванні цього задоволення і роздуму суворо слідувати думці про всесвіт, людину і життя. Правильно, самостійний роздум над буттям приводить людину до роздуму про своє буття, а роздум про своє буття – до роздуму про буття своєї родини, а від буття своєї родини – до буття свого народу. Проте, цей роздум буде залишатися егоїстичним і не підніметься до рівню розвинутої думки. І тому роздум над буттям повинен вести до певного сенсу буття, як і необхідно, щоб людина мислила при цьому шляхом відповідального мислення, наприклад, голова родини повинен думати і дбати про членів своєї родини. І таким чином мислення цієї людини може піднестися над рівнем тваринного мислення. Це – найменша умова, і для цього не вимагається, щоб мислення було розвинутим.
Роздум над буттям формує устрій або образ життя. Наприклад, капіталістична ідеологія, не дивлячись на те, що змогла дати людині певний устрій життя за допомогою свого роздуму про буття, виходячи зі всеосяжної ідеї про всесвіт, людину і життя, а також не дивлячись на те, що змогла привести до розвитку народи, які прийняли її, проте, обрушила на їх долю нещастя і страждання. Вона ввергнула їх у стан чвар і боротьби за шматок хліба. Капіталізм позбавлений почуття турботи про людей, які прийняли його ідеологію і позбавлений відповідального мислення. Що ж стосується соціалізму, який виникнув з метою привнесення у людські відносини почуття відповідальності, то йому так і не вдалося встояти перед викликами життя, і з часом він перетворився у капіталізм. На сьогоднішній день домінує капіталістичний погляд на буття, який абсолютно не відчуває відповідальності за весь світ. А тому необхідно відректися від ідеології капіталізму. Правильно, що роздум на буттям – це роздум над задоволенням життєвої енергії людини. Однак замість корисливого (егоїстичного) ставлення до боротьби за засоби до існування між однією людиною та іншою необхідно вилаштовувати їх відносини на основі віддання переваги іншим проти себе (тобто альтруїзму). Людина повинна радіти тому, що дає щось іншій, так само, як вона радіє тому, що бере щось для себе. Це не означає, що потрібно думати про задоволення життєвої енергії інших та ігнорувати себе. Навпаки, це означає, що людина повинна думати про задоволення своєї життєвої енергії з урахуванням інших людей, відчуваючи відповідальність за них.
Факт – це відповідність думки дійсності після передачі реальності за допомогою відчуття у мозок і винесення рішення (оцінки) на цю дійсність. Якщо винесене рішення відповідає дійсності (як, наприклад, утвердження про те, що суспільство – це сукупність ідей, почуттів і виконуваної у ньому системи), тоді це рішення є фактом. Якщо воно не відповідає дійсності (як, наприклад, утвердження про те, що суспільство складається лише з індивідуумів), тоді це рішення не може бути фактом, адже сукупність індивідуумів на борту корабля не є суспільством через відсутність зв’язку між ними. Коли думка відповідає дійсності, тоді вона знаходиться у гармонії з природою людини. Тут неправильно казати про неможливість винесення рішення про істинність тих об’єктів, які неможливо відчути, з тієї причини, що однією з умов розумного процесу є відчуття реальності тому, що відчуття прояву обєкту вказує на його наявність, а отже, на його істинність (фактичність), як, наприклад, існування Аллаха. При цьому необхідно врахувати, що сутність Аллаха невідчутна органами чуттів, отже, ми не зможемо винести рішення відносно неї.
Слід бути пильним у відношенні до випадків підтасування фактів. Як, наприклад, приховання одного факту іншим фактом, або спроба змішування здогадки з фактом, або піддавання факту сумніву. Наприклад, сіоністи є ворогами мусульман – це факт, вони ж є ворогами жителів Палестини також факт. Однак другий факт був навмисно піднесений з метою приховання першого факту. Іноді підтасування фактів приводить до ухилення від фактів через ініціювання таких дій, які відволікають від самого факту (тобто від істини). Наприклад, Захід навмисно ухилив мусульман від факту, який говорить про те, що народи приходять у розвиток за допомогою думки, через спонукання їх до фізичних дій, таких як масові заворушення, і навіювання їм того, що розвиток досягається за допомогою моралі і моральності.
Необхідно дотримуватися фактів і вміти розрізняти між ними і подіями. Існують явища або думки, які стали наслідком тих або інших обставин. Ці явища і думки пов’язані виключно з цими обставинами. Неможна їх змішувати з подіями. Наприклад, факт того, що прибережна полоса виявилася слабким місцем (проходом), звідки Захід напав на ісламські землі, супроводжується подією того, що хрестоносці у той час нанесли поразку мусульманам. Проте, факт того, що прибережна полоса є слабким місцем, яке слід зміцнити, був проігнорований у зв’язку з подією того, що хрестоносці завдали поразки мусульманам. Неможна розглядати ідею у відриві від тих обставин, які мають пряме відношення до неї, у той час як при розгляді факту неможна зосереджувати увагу на обставинах, особливо якщо врахувати те, що факти сприймаються розумним шляхом і на основі переконливих доказів, а аж ніяк не науковим припущувальним методом.
03 Сафару 1436 року
25.11.2014
