Всього існує два методи мислення: розумовий і науковий. В основу мисленнєвого процесу необхідно закладати тільки розумовий метод мислення.
Він містить в собі експеримент і спостереження, а також дає категоричний висновок відносно наявності об’єкту (речі або явища), навіть якщо відносно сутності його він дає ймовірні висновки. Що ж стосується наукового методу, то він придатний виключно у відношенні до матеріальних об’єктів. Іноді науковий метод навіть може привести до заперечення того, що існує в дійсності. За суперечності висновку розумового методу з висновком наукового методу необхідно приймати розумовий метод, оскільки його висновки є категоричними.
Кажучи про логіку, слід відзначити, що це один зі способів розумового методу. Він функціонує на побудуванні однієї думки на іншій, виходячи при цьому з власних відчуттів. Наприклад, утвердження того, що дошка зроблена з деревини, а деревина горить, приводить нас до висновку, що дошка – займистий об’єкт. І якщо думки, на яких будується логіка, є правильними (достовірними), то висновок буде правильним. Але якщо вони є помилковими (недостовірними), то висновок, відповідно, буде неправильним. У силу того, що логічний спосіб мислення повертається до відчуття, то замість того, щоб перевіряти висновок логічного способу мислення за допомогою розумового методу, необхідно одразу звернутися (прийняти за основу) до розумового методу.
Науковий метод не вимагає відсутності попередньої думки як такої, навпаки, він вимагає відсутності попереднього рішення (висновку або оцінки) з приводу предмету, який розглядається. І тому під необхідністю відсутності попередньої інформації мається на увазі відсутність попереднього висновку, а не існуючої раніше думки або віри, тому що без наявності попередньої інформації не буде мислення. Що стосується того принципу, що дослідник при розгляді будь-чого повинен залишити попередню думку про це, то тут необхідно звернути увагу на наступне: якщо дослідження або розгляд був ймовірним, то відповідно і висновок буде ймовірним. Якщо попередня думка є категоричною, то неможна залишати її і відрікатися від цієї думки. Однак якщо дослідження або розгляд є категоричним, тобто стосується категоричних питань, то слід звільнитися від усієї попередньої інформації, щоб гарантувати вірний розгляд питання. Що стосується об’єктивності, то вона, окрім залишання попередньої думки, означає обмеження дослідження межами цікавлячого питання, не переходячи при цьому на розгляд інших речей. Наприклад, за дослідження шаріатської постанови ми не повинні досліджувати фактори шкоди і користь від цієї постанови у відношенні до людей.
Логічний спосіб мислення піддається обману і може привести до неправильних висновків. Причиною тому слугує факт того, що логіка будується на передумовах, і не завжди з легкістю можна усвідомити вірність або помилковість цих передумов. Іноді логіка може привести до суперечливих висновків в одній і тій самій темі. А тому не варто брати цей спосіб за основу через те, що він не бере свій початок від відчуттів, а скоріше, тільки завершує процес аналізу будь-якого предмету або явища відчуттям реальності. Метод же Корану є розумовим методом, який наказує людині використовувати органи чуттів для збагнення істини. Наприклад, у питаннях утвердження абсолютної істини даний метод звертає увагу читача на верблюдів і на те, як вони створені. А у питаннях прийняття рішення він надає відчутні рішення (закони) для реальних випадків, оскільки рішення відносно певної реальності відбувається згідно з розумовим методом.
Розумовий метод – це той метод, який у припущуваних питаннях приводить до висновку, найбільш близького до істини, а в категоричних питаннях – до категоричного висновку. Враховуючи постійні зміни в житті людини, необхідно знати ті сфери, які незбагненні для нашого мислення. Незнання цього може привести людину до різних помилок. Іншими словами, слід розрізняти між тим, над чим можна мислити і прийти до однозначних висновків, і тим, над чим неможливо здійснити розумовий процес роздуму.
Однією зі сфер, яка збагненна мисленню, є відчутні органами чуттів об’єкти (речі і явища), тому що розумовий метод за своїм визначенням становить собою передачу реальності у мозок за допомогою органів чуттів. Роздум над тим, що неможливо відчути органами чуттів, є найскладнішою проблемою для мисленнєвого процесу. Філософські міркування – це ніщо інше, як уява та утопія, тому що їх неможливо відчути органами чуттів, так само як і утвердження про те, що мозок поділений на окремі частини, не підпадає під відчуття органами чуттів.
Що ж стосується об’єктів, сутності яких ми не відчуваємо, а відчуваємо всього лише їх прояв (слід), то наявність їх можна усвідомити за допомогою розумового методу, тому що прояв (слід) вказує тільки на існування, а аж ніяк не на сутність того, що існує.
Варто відзначити, що якість, притаманна об’єктові, не є обов’язковим проявом, на підставі якого можна винести рішення про той або інший об’єкт. Наприклад, коли говориться, що Іслам – релігія слави, це не означає, що кожний мусульманин є славним, тому що слава не є релігією, а скоріше, однією з її ідей (ідеологічних постулатів). Так само прийняття релігії не є її дотриманням – скоріше, дотримання релігії є однією з характерних її якостей.
Тут неможна сказати, що обмеження мислення лише тим, що можна відчути органами чуттів, або тим, що можна відчути через його прояв, означає прийняття наукового методу в основу мислення, а отже, зникає необхідність у розумовому методі. Так неможна говорити, тому що науковий метод передбачає дослідження тільки матеріального об’єкту, над яким можна експериментувати. І даний метод є правильним. Але розумовий метод при цьому передбачає роздум над усіма відчутними органами чуттів об’єктами (речами і явищами). Усі уяви та фантазії ж не є ідеями, а точніше – плодами наукового методу.
Що стосується питання про те, чи можна назвати розумовим процесом роздум про ті об’єкти (речі і явища), які не бачила людина, незалежно від того, є вони невідомими для окремої мислячої людини або для всіх людей, то відповідь на це питання буде наступною: невидимі окремою мислячою людиною об’єкти (речі і явища) – це об’єкти, які можна відчути органами чуттів, а отже, роздум над ними є розумовим процесом. Наприклад, є мусульмани, які ще не бачили на власні очі Каабу, проте думають про неї, а це означає, що у них є думка про неї. Кажучи ж про небачені всіма людьми об’єкти (речі і явища), слід підійти до цього питання наступним чином: якщо правдивість і ґрунтовність джерела, яке повідомляє про їх існування, підтверджуються на підставі категоричних доказів, то роздум про них вважається розумовим процесом, а отриманий висновок – думкою. І при цьому неважливо, підтверджується достовірність цього висновку категоричним або найбільш ймовірним шляхом. Якщо достовірність його підтверджується категоричним шляхом, то слід приймати цей висновок як категоричне утвердження. Якщо ж достовірність його підтверджується найбільш ймовірним шляхом, то можна приймати цей висновок без категоричного утвердження. Однак якщо правдивість і ґрунтовність джерела, яке повідомляє про їх існування, не підтверджуються, то це – не що інше, як уява або фантазія.
01 Сафару 1436 року
23.11.2014
