При роздумі про зміни слід, у першу чергу, звернути увагу на основу, оскільки на ній будується життя.
Якщо цією основою є розумна доктрина, що знаходиться у гармонії з природою людини, то немає потреби у змінах, коли усе стоїть на своєму правильному місці. Якщо ж основа не є вірною, то будь-який роздум про зміну будь-чого до неї (цієї основи) буде марною працею. Вірна основа неминуче спонукає своїх прибічників до зміни тих, хто не має основи або має невірну основу.
Після утворення вірної основи можна із легкістю змінити критерії, поняття та переконання, тому що основа – це і є стержень, головне поняття і основоположне переконання. Роздум про зміни не є якістю лише тих, хто відчуває необхідність у зміні. Думка про зміну існує лише з причини існування потреби у змінах у всесвіті. Людина намагається змінитися в усьому, що вимагає зміни. Думка про зміни виникає у результаті відчуття життя, навіть якщо їй протистоять сили, що відкидають зміни. Люди починають думати про зміну або під примушенням, або шляхом переконання їх у необхідності роздуму над зміною.
Просте читання книг, журналів та газет не приводить до появи думки. Багато з тих, хто читає, не починають думати про прочитане і не розуміють ідей, викладених у надрукованому слові. Якщо людина добре розбирається у даній темі, то лише дякуючи своєму чудовому розумінню теми у неї можуть з’явитися будь-які думки, а зовсім не у результаті читання. Секрет розвитку народів не полягає у читанні. Адже мислення працює за наявності реальності і попередньої інформації, а читання не є ані реальністю, ані попередньою інформацією. Найбільш читаними сьогодні текстами є художні, політичні, ідейні та законодавчі тексти:
а) Художні тексти більше містять у собі рифми і висловлення емоцій, ніж знань. Вони звертають увагу на знання виключно з точки зору того, чи придатні вони для опису. Уся ця література спрямована більше на створення емоційного враження у читача, ніж на передачу сенсу. Основною метою цих текстів є не доведення знання до читача, а скоріше, створення емоційного враження. Розуміння цих текстів потребує попереднього знання про найбільш популярні вирази, оберти та загальної начитаності, щоб можна було розкуштувати смак поезії та художньої прози. Отже, питання полягає у чуттєвості та смаку, а це можливо з часом і за частого читання текстів. Оскільки отримане знання (і лише воно) може дозволити людині відчути смак гідного художнього твору. І якщо тобі не вдається відчути цей смак, то ти просто зрозумієш ідею, однак жодних емоцій вона в тобі не збудить і не здійснить на тебе свого впливу. Саме тому поет старається підібрати найяскравіші ідеї та яскраві вирази, щоб наблизити до читача думку, яка передається у поезії.
б) У протилежності цьому знаходяться ідейні тексти, які є мовою розуму, а не емоцій (почуттів). Вони спрямовані на насичення розуму ідеями та зосереджені, у першу чергу, на виразах та значеннях. Слова і вирази, використовувані для ідейних текстів, відрізняються точністю та визначеністю. Для їх розуміння вимагається попередня інформація про текст, який читається. Необхідно чітко уявляти реальність попередньої інформації і те, на що вона вказує, а не обмежуватися розумінням лише сенсів слів. Наприклад, у відношенні тексту, який каже про політику на арабській мові, недостатньо тільки знання арабської мови і розуміння значення кожного слова окремо. Навпаки, необхідно чітко уявляти приведені у тексті ідеї. Розуміння ідейних текстів породжує в людині політичну свідомість, а також розуміння векторів боротьби і протилежних сторін, впливові яких він може піддатися у цій боротьбі. І тут неважливо, чи здійснили ідейні тексти вплив на емоції (почуття). Оскільки це не впливає на їх визначення як ідейних текстів. Головне, щоб увага була зосереджена на розумовому змісті.
Вірно, ці тексти придатні для всіх людей. Однак не всім під силу зрозуміти їх глибокий сенс. Навпаки, кожний розуміє їх у залежності від своєї сили розуміння. Люди, які не володіють попередньою інформацією на рівні цих текстів, позбавлені можливості зрозуміти їх. Однією з основних вимог до ідейних текстів виступає вірне (правильне) їх розуміння. А тому для розуміння ідейного тексту недостатньо тільки наявності попередньої інформації, навпаки, необхідно, щоб ця інформація була на відповідному текстові рівні і була усвідомлюваною за своєю суттю, а також необхідно правильно розуміти зміст цього тексту, тому що ідейний текст слід зрозуміти для того, щоб прийняти його і діяти у відповідності з ним. Іслам зі своїми віровченнями ниспосилався по частинах, послідовно за подіями, що дозволяло мусульманам із легкістю розуміти його, тому що вони змогли уявити його реальність і кардинально змінити себе.
Думку слід розуміти для того, щоб визначити свою позицію у відношенні неї, тобто приймати її або відкидати і боротися з нею. Це є дуже важливою і необхідною умовою, щоб не відступити від головної проблеми і не спотворити її, як це сталося у відношенні грецької філософії, яку почали досліджувати мусульмани в Іраку. Дехто з них хотів використовувати її (філософію) у суперечках з християнами. Інші просто бажали пізнати смак дослідження і прийняли її (філософію) за основу своєї точки зору, підкріпивши її узагальненими положеннями Ісламу. Треті впали в глибоку оману і повністю відріклися від віри. Що стосується тих, хто досліджував філософію, щоб відповісти християнам, то серед них були і такі, які взяли її (філософію) в основу і спробували тлумачити закони Ісламу у відповідності з філософією. Ними були мутазіліти. Інша частина з них спробувала відповісти їм та виправити їх. Ними були ашаріти або, як вони себе називали, «Ахлю с-Сунна». Таким чином, полеміка велася між цими двома групами. У подальшому з’явилося чимало груп, і мусульмани розділилися на десятки груп з причини цієї філософії, а точніше – з причини нерозуміння її реальності і відсутності вірного уявлення її сутності. І якщо б не «Ахлю с-Сунна ва ль-Джамат», то мусульмани б позбавилися вірного розуміння Ісламу. Аналогічно ситуація полягає з ідеями капіталізму і соціалізму, з усіма витікаючими з них впливами на розуми мусульман. Вірно, ісламське право (Шаріат) дозволяє проводити ідейні дослідження, однак воно вимагає ставити лише Іслам в основу їх прийняття. І для того, щоб визначити, чи варто приймати ідею, необхідно усвідомити її реальність і вірно зрозуміти її суть, що можливо лише за наявності попередньої інформації на рівні досліджуваної ідеї.
05 Сафару 1436 року
27.11.2014
