بسم الله الرحمن الرحيم
Хвала Аллаху – Господу світів. Мир та благословення імаму богобоязливих, господину посланців, посланому у якості милості для світів, – Пророку Мухаммаду, його родині та сподвижникам. О Аллах, Твоєю Милістю та Милосердям збери нас з ними та посели нас у Раю у їх товаристві!
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
У цьому випуску ми продовжуємо наші міркування над книгою «Основи ісламської нафсії» для того, щоб сформувати ісламську особистість, приділивши увагу ісламській аклії та ісламській нафсії. І нехай Аллах дарує нам успіх!
О мусульмани!
Всевишній Аллах, мова Якого найправдивіша у світі, сказав:
В аяті присутнє звернення у формі попередження та загрози у виді: «O віруючі, хто з вас залишить свою істинну релігію на користь іншої та віру– на користь невір’я?!». В аяті дається інформація про відступлення від віри деяких мусульман. Ця інформація про гайб (про те, що приховано, перш ніж це відбудеться). Існувало багато груп, які залишили Іслам. Деякі із них відійшли від віри у часи Посланця Аллаха ﷺ, деякі із них – в епоху Абу Бакра (р.а.). Із їх числа було плем’я Бану Ханіфа з Мусайлімою аль-Каззабом. Мусайліма написав у листі до Посланця Аллаха ﷺ: «Від Мусайліми – посланця Аллаха до Мухаммаду – Посланцю Аллаха. Половина землі – моя, половина – твоя». На що Пророк Мухаммад ﷺ відповів: «Від Мухаммада – Посланця Аллаха до Мусайліми – брехуну. Земля належить Аллаху. Він дарує її тому, кому захоче із Своїх рабів, і врешті решт– богобоязливим».
Потім аяти описують якості, які любить Аллах. Всевишній Аллах говорить:
Тобто, Аллах приведе на місце тих, хто залишив релігію, віруючих, яких Він любить і які люблять Його.
Тобто вони милосердні по відношенню до віруючих та суворі до невіруючих. Ібн Кясір сказав: «Це якості досконалості серед віруючих, адже вони скромні перед своїми братами та друзями і підносяться над своїми опонентами та ворогами. Як про це сказав Всевишній Аллах:
Із ознак любові до Аллаху у віруючого – це м’якість до віруючих братів та суворість до невірних та лицемірів.
Тобто вони будуть битися заради піднесення слова Аллаха, не боячись тих, хто їх засуджує. Вони твердо стоять на релігії Аллаха і не бояться нікого, окрім Нього.
Тобто, той, у кого присутні ці гідні якості, тому Аллах оказав милість та успіх.
Його милість всеохоплююча, і Він – Знаючий про те, хто цю милість заслужив.
О мусульмани!
Любов до Аллаха та Його Посланця ﷺ є тією любов’ю, яку Всевишній Аллах пов’язав з шаріатським поняттям і зробив її обов’язковою (фардом). У якості доказу на це із Суни передається довгий хадіс від Каъба ібн Маліка про трьох, які були відсутні у битві при Табуку. Каъб сказав:
وَأَمَّا أَنَا فَكُنْتُ أَشَبَّ الْقَوْمِ وَأَجْلَدَهُمْ, فَكُنْتُ أَخْرُجُ فَأَشْهَدُ الصَّلاَةَ مَعَ الْمُسْلِمِينَ وَأَطُوفُ فِي الأَسْوَاقِ، وَلاَ يُكَلِّمُنِي أَحَدٌ, وَآتِي رَسُولَ اللهِ صلى الله عليه وسلم فَأُسَلِّمُ عَلَيْهِ وَهْوَ فِي مَجْلِسِهِ بَعْدَ الصَّلاَةِ, فَأَقُولُ فِي نَفْسِي: هَلْ حَرَّكَ شَفَتَيْهِ بِرَدِّ السَّلاَمِ عَلَيَّ أَمْ لاَ؟ ثُمَّ أُصَلِّي قَرِيبًا مِنْهُ فَأُسَارِقُهُ النَّظَرَ, فَإِذَا أَقْبَلْتُ عَلَى صَلاَتِي أَقْبَلَ إِلَيَّ، وَإِذَا الْتَفَتُّ نَحْوَهُ أَعْرَضَ عَنِّي, حَتَّى إِذَا طَالَ عَلَيَّ ذَلِكَ مِنْ جَفْوَةِ النَّاسِ, مَشَيْتُ حَتَّى تَسَوَّرْتُ جِدَارَ حَائِطِ أَبِي قَتَادَةَ, وَهْوَ ابْنُ عَمِّي وَأَحَبُّ النَّاسِ إِلَيَّ, فَسَلَّمْتُ عَلَيْهِ فَوَاللَّهِ مَا رَدَّ عَلَيَّ السَّلاَمَ, فَقُلْتُ: يَا أَبَا قَتَادَةَ أَنْشُدُكَ بِاللَّهِ, هَلْ تَعْلَمُنِي أُحِبُّ اللَّهَ وَرَسُولَهُ؟ فَسَكَتَ فَعُدْتُ لَهُ فَنَشَدْتُهُ, فَسَكَتَ فَعُدْتُ لَهُ فَنَشَدْتُهُ, فَقَالَ: اللَّهُ وَرَسُولُهُ أَعْلَمُ, فَفَاضَتْ عَيْنَايَ, وَتَوَلَّيْتُ حَتَّى تَسَوَّرْتُ الْجِدَارَ
«Я ж був самим молодим і самим сильним із них. Я виходив із дому, робив намаз разом з мусульманами, ходив по базарам, але ніхто не розмовляв зі мною. Я навіть підходив до Посланця Аллаха ﷺ та вітав його миром, коли він сідав на зібраннях після намазу, а про себе я думав : «Чи поворушив він губами, щоб відповісти на моє привітання, чи ні?». Я молився біля нього та потайки дивився на нього. Коли я починав молитись, він он ﷺ повертався до мене, а коли я повертався обличчям до нього, він відвертався від мене. Нарешті, відчуженість людей здалась мені досить довгою, і я вирушив до Абу Катади. Він був моїм двоюріднім братом та одним із самих дорогих мені людей. Я переліз через огорожу його саду та привітав його миром. Але, клянусь Аллахом, він навіть не відповів не моє привітання. Я сказав : «Абу Катада, заклинаю тебе іменем Аллаха, скажи, чи віриш ти, що я люблю Аллаха та Його Посланця ?!». Він промовчав, а я повторив своє питання, заклинаючи його. Він знов промовчав, і тоді я утретє повторив питання, заклинаючи його. Тоді він сказав: «Аллаху та Його Посланцю краще знати!». Тут мох осі наповнились сльозами, і я переліз через огорожу та пішов».
А також хадіс, переданий Сахлем ібн Саъдом (р.а.):
حَدَّثَنَا قُتَيْبَةُ بْنُ سَعِيدٍ حَدَّثَنَا يَعْقُوبُ بْنُ عَبْدِ الرَّحْمَنِ عَنْ أَبِي حَازِمٍ قَالَ أَخْبَرَنِي سَهْلُ بْنُ سَعْدٍ رضي الله عنه أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم قَالَ يَوْمَ خَيْبَرَ لأُعْطِيَنَّ هَذِهِ الرَّايَةَ غَدًا رَجُلاً يَفْتَحُ اللَّهُ عَلَى يَدَيْهِ يُحِبُّ اللَّهَ وَرَسُولَهُ وَيُحِبُّهُ اللَّهُ وَرَسُولُهُ قَالَ فَبَاتَ النَّاسُ يَدُوكُونَ لَيْلَتَهُمْ أَيُّهُمْ يُعْطَاهَا فَلَمَّا أَصْبَحَ النَّاسُ غَدَوْا عَلَى رَسُولِ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم كُلُّهُمْ يَرْجُو أَنْ يُعْطَاهَا فَقَالَ أَيْنَ عَلِيُّ بْنُ أَبِي طَالِبٍ فَقِيلَ هُوَ يَا رَسُولَ اللَّهِ يَشْتَكِي عَيْنَيْهِ قَالَ فَأَرْسَلُوا إِلَيْهِ فَأُتِيَ بِهِ فَبَصَقَ رَسُولُ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم فِي عَيْنَيْهِ وَدَعَا لَهُ فَبَرَأَ حَتَّى كَأَنْ لَمْ يَكُنْ بِهِ وَجَعٌ فَأَعْطَاهُ الرَّايَةَ فَقَالَ عَلِيٌّ يَا رَسُولَ اللَّهِ أُقَاتِلُهُمْ حَتَّى يَكُونُوا مِثْلَنَا فَقَالَ انْفُذْ عَلَى رِسْلِكَ حَتَّى تَنْزِلَ بِسَاحَتِهِمْ ثُمَّ ادْعُهُمْ إِلَى الإسْلامِ وَأَخْبِرْهُمْ بِمَا يَجِبُ عَلَيْهِمْ مِنْ حَقِّ اللَّهِ فِيهِ فَوَاللَّهِ لأنْ يَهْدِيَ اللَّهُ بِكَ رَجُلاً وَاحِدًا خَيْرٌ لَكَ مِنْ أَنْ يَكُونَ لَكَ حُمْرُ النَّعَمِ
«Розповів нам Кутайба ібн Саід: «Розповів нам Якъуб ібн Абдуррахман від Абу Хазіма, який сказав: «Мені розповів Сахль ібн Саъд, що у день Хайбара Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Завтра я неодмінно віддам цей стяг тій людині, через яку Аллах дарує нам перемогу, який любить Аллаха та Його Посланця я якого люблять Аллах та Його Посланець». І після цього люди провели ніч, обговорюючи те, кому із них дадуть цей стяг, а вранці вони явились до Посланця Аллаха ﷺ, і кожен із них хотів, щоб стяг дали йому. Проте Пророк ﷺ спитав: «Де Алі ібн Абу Таліб?». Йому сказали: «О Посланець Аллаха, у нього болять очі». Він велів: «Пошліть за ним», – і коли його привели, Посланець Аллаха ﷺ сплюнув йому на очі і звернувся до Аллаха з мольбою за нього, після чого біль пройшла, нібито її і не було. І Пророк ﷺ віддав йому стяг, а Алі (р.а.) сказав: «О Посланець Аллаха, я буду битися з ними, доки вони не стануть такими же, як ми». Пророк ﷺ сказав: «Рухайся, не поспішаючи, доки не зустрінешся з ними, а потом призови їх до Ісламу та повідом їм про те, що є для них обов’язковим по відношенню до Аллаху. І, клянусь Аллахом, якщо Аллах через тебе виведе на прямий шлях хоча б одну людину, це буде для тебе краще, аніж володіти червоними верблюдами!»»»».
Ми сказали, дорогі мусульмани, що:
Любов до Аллаха та Його Посланця ﷺ є тією любов’ю, яку Всевишній Аллах пов’язав з шаріатським поняттям та зробив її обов’язковою (фардом). Чи вдалось нам виконати цей фард так, як його виконали сподвижники Посланця Аллаха ﷺ, щоб Аллах обдарував нас своєю перемогою, як обдарував їх, та звеличив нас нашою релігією, які звеличив їх?
На сьогодні ми обмежимось цим, щоб продовжити наші міркування у найближчих випусках, з дозволу Аллаха. А до цього ми прощаємось з вами у надії на швидку зустріч. Нехай убереже вас Аллах. Дякуємо вам за вашу увагу. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
