Питання: Мир Вам, милість Аллаха і Його благословення! Хай береже Вас Аллах! Питання моє таке: «Яким є хукм камер спостереження в різних місцях? Чи дозволено звинувачувати у злочині людину, використовуючи в якості доказу камери, які зафіксували її під час крадіжки?». Запитання від д. Бассама аш-Шабана.
Відповідь: І Вам мир, милість Аллаха і Його благословення! Ваше питання складається з двох частин. Перша - це «який хукм використання камер спостереження», і друга, що стосується самих зображень, створюваних відеокамерою, і чи можна використовувати їх як шаріатський роз'яснювальний доказ.
Відповідь на перше питання.
Закон про відеокамери спирається на шаріатське правило: «Основа в речі - це її дозволеність, якщо немає доказу на її заборону». Це правило взято зі слів Аллаха Всевишнього:
أَلَمْ تَرَوْا أَنَّ اللَّهَ سَخَّرَ لَكُمْ مَا فِي السَّمَاوَاتِ وَمَا فِي الْأَرْضِ
«Невже ви не бачите, що Аллах підкорив вам те, що на небесах, і те, що на землі» (31:20).
А також зі слів Всевишнього:
وَسَخَّرَ لَكُمْ مَا فِي السَّمَاوَاتِ وَمَا فِي الْأَرْضِ جَمِيعًا مِنْهُ
«Він підкорив вам те, що на небесах, і те, що на землі» (45:13).
Немає доказів на заборонену відеокамер, а тому в їх відношенні використовується загальний закон про дозвіл у речах.
Але разом з цим не можна використовувати дозволену річ для харама, бо таке її використання - харам. Це розуміється відповідно до іншого шаріатського правила «те, що веде до хараму, є харамом», а також з правилом шкоди для іншого - «кожна частина, відокремлена від іншої, дозволена, і якщо від неї була шкода або вона вела до шкоди, то ця частина забороняється, залишаючи саме положення дозволеним».
Згідно з цим, якщо камери спостереження були встановлені, наприклад, у пунктах продажу для запобігання злодійству або біля дороги для відстеження швидкості руху транспортних засобів тощо, то всі ці види використання дозволені. Але якщо вони стали використовуватися для стеження за людьми, за їхнім пересуванням і за їхніми будинками, для стеження за їх авратом, для зйомки,яка відбувається всередині їхніх будинків, то всі ці види використання - харам, тому як стеження за людьми, за їхнім пересуванням, за їхніми будинками заборонене згідно зі словами Аллаха:
وَلَا تَجَسَّسُوا
«Не стежте один за одним» (49:12).
Передав Абу Дауд у своєму «Сунані», що Пророк ﷺ сказав:
إِنَّ الْأَمِيرَ إِذَا ابْتَغَى الرِّيبَةَ فِي النَّاسِ أَفْسَدَهُمْ
«Якщо амір сіє недовіру серед людей, то він зіпсує їх».
Спостереження за авратом людей, за їх приватним життям є храмом згідно з хадісом, приведеним Муслімом від Абу Хурайри, від Пророка ﷺ:
مَنِ اطَّلَعَ فِي بَيْتِ قَوْمٍ بِغَيْرِ إِذْنِهِمْ، فَقَدْ حَلَّ لَهُمْ أَنْ يَفْقَئُوا عَيْنَهُ
«Якщо хтось став розглядати людей всередині їх будинку (щоб отримати про них якусь інформацію) без їх дозволу, то вони мають право виколоти йому око».
Відповідь на друге питання.
Зображення, зняті камерами спостереження, не можуть бути, відповідно до Шаріату, роз'яснювальним доводом злочину, тому що шаріатські пояснення, на які вказують шаріатські докази, можуть бути тільки чотирьох видів: визнання, клятва, свідчення та письмові документи. Немає інших пояснень крім цих чотирьох. Докази на це - наступні: 1. Визнання. Приводить Бухарі від Зайда ібн Халіда, від Абу Хурайри (р.а.), від Пророка ﷺ:
وَاغْدُ يَا أُنَيْسُ إِلَى امْرَأَةِ هَذَا، فَإِنِ اعْتَرَفَتْ فَارْجُمْهَا
«Піди до цієї жінки, Унейс, і якщо вона зізнається, то побий її камінням». 2. Клятва. Приводить Ібн Маджа у своєму «Сунані» від Ібн Аббаса, що Посланник Аллаха ﷺ сказав:
لَوْ يُعْطَى النَّاسُ بِدَعْوَاهُمْ، ادَّعَى نَاسٌ دِمَاءَ رِجَالٍ وَأَمْوَالَهُمْ، وَلَكِنِ الْيَمِينُ عَلَى الْمُدَّعَى عَلَيْهِ
«Якби людям віддавалося за їхніми запевненнями, то люди б запевняли на свою користь кров чоловіків і їхнє майно, але у відповідача є клятва».
Також передав Даракутній від Ати, від Абу Хурайри, від Пророка ﷺ:
الْبَيِّنَةُ عَلَى مَنِ ادَّعَى , وَالْيَمِينُ عَلَى مَنْ أَنْكَرَ إِلَّا فِي الْقَسَامَةِ
«Докази - за обвинувачем, а клятва - за тим, хто заперечує, крім касама (коли збираються 50 вільних чоловіків і свідчать однаково про вбивцю у випадку, якщо той не зізнається)».
В іншому ріваяті цього хадіса від Амра ібн Шуайба, від його діда передається, що Пророк ﷺ сказав:
الْبَيِّنَةُ عَلَى مَنِ ادَّعَى , وَالْيَمِينُ عَلَى مَنْ أَنْكَرَ إِلَّا فِي الْقَسَامَةِ
«Докази за обвинувачем, а клятва за тим, хто заперечує, крім як у випадку касама».
3. Свідчення. Сказав Всевишній:
وَاسْتَشْهِدُوا شَهِيدَيْنِ مِنْ رِجَالِكُمْ فَإِنْ لَمْ يَكُونَا رَجُلَيْنِ فَرَجُلٌ وَامْرَأَتَانِ
«У якості свідків покличте двох чоловіків з вашого числа. Якщо не буде двох чоловіків, то одного чоловіка і двох жінок» (2: 282).
4. Письмові документи. Сказав Всевишній:
وَلاَ تَسْأَمُوا أَنْ تَكْتُبُوهُ صَغِيرًا أَوْ كَبِيرًا إِلَى أَجَلِهِ ذَلِكُمْ أَقْسَطُ عِنْدَ اللَّهِ وَأَقْوَمُ لِلشَّهَادَةِ وَأَدْنَى أَلاَّ تَرْتَابُوا إِلاَّ أَنْ تَكُونَ تِجَارَةً حَاضِرَةً تُدِيرُونَهَا بَيْنَكُمْ فَلَيْسَ عَلَيْكُمْ جُنَاحٌ أَلاَّ تَكْتُبُوهَا
«Не лінуйтеся записати договір, будь він великим або малим, аж до вказівки його терміну. Так буде справедливіше перед Аллахом, переконливіше для свідчення і краще для уникнення сумнівів. Але якщо ви укладаєте готівкову угоду і розраховуєтесь один з одним на місці, то на вас не буде гріха, якщо ви не запишете її» (2:282).
Такими є роз'яснювальні доводи, у яких є шаріатські докази. Всі інші крім них, такі як відбитки пальців, аналіз крові, фото і т.д., не можуть бути доказами, на які можна спиратися, оскільки на них немає доказів ані з Корану, ані з Сунни, і вони не розглядаються як шаріатські роз'яснювальні доводи.
Таким чином, роз'яснювальний довід розцінюється таким тільки лише в тому випадку, якщо є доказ на нього, або він входить до складу іншого доказу...
Таким чином, зйомка з відеокамер не відноситься до роз'яснювального доводу. Проте, це не означає, що у неї немає ніякої ваги. Навпаки, вона розцінюється так само, як і інші докази, але докази - це одне, а роз'яснювальний довід - це інше. Зйомку з камер та інше можна використовувати як докази, які розцінюються немов слова убитого про те, хто його вбив, на що є відповідний доказ. Але все це не може бути роз'яснювальним доводом у справі. Приводить Бухарі у своєму «Сахіху» від Анаса ібн Маліка (р.а.):
أَنَّ يَهُودِيًّا رَضَّ رَأْسَ جَارِيَةٍ بَيْنَ حَجَرَيْنِ، فَقِيلَ لَهَا: مَنْ فَعَلَ بِكِ هَذَا، أَفُلاَنٌ، أَفُلاَنٌ؟ حَتَّى سُمِّيَ اليَهُودِيُّ، فَأَوْمَأَتْ بِرَأْسِهَا، فَجِيءَ بِاليَهُودِيِّ فَاعْتَرَفَ، فَأَمَرَ بِهِ النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَرُضَّ رَأْسُهُ بِالحِجَارَةِ
«Іудей розбив голову рабині між двох каменів. Її запитали: «Хто з тобою це зробив? Це зробив такий-то? Або це зробив такий-то?». Так було до тих пір, поки не згадали цього іудея, і вона кивнула головою. Тоді привели іудея, і він зізнався, після чого Пророк ﷺ наказав стосовно нього, і його голову розбили камінням».
Коли Посланник Аллаха ﷺ розпитував рабиню про те, хто робив замах на неї, згадуючи такого і такого, після чого вона вказала на іудея, то він не прийняв її слова як роз'яснювальний довід, а прийняв їх як доказ. Після цього привели іудея, який зізнався, і тоді його вбили. Роз'яснювальним доводом стало його зізнання, а не слова жертви...
Так само йде справа і з іншими доказами і їх подобами, які приймаються до відома, але не розцінюються як роз'яснювальний шаріатський довід, окрім як якщо був шаріатський доказ.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
11 Рабі' уль-авваль 1437 г.х.
22.12.2015 р.
