Адресовано: Eyad Dana
Питання: Ассаламу алейкум ва рахматуллахі ва баракатух! Любий шейху, чи не могли б Ви відповісти нам на наступне питання щодо законодавчого мотиву (шаріатського іллята) в ісламському праві. Під яку форму звернення Законодавця, пов'язаного з вчинками людей, він підпадає: під звернення зобов’язальної форми (іктида), обставинної форми (вадий) або дозвільної форми (тахійр)? І яка різниця між законодавчим мотивом (іллят) і законодавчим приводом (сабаб) в ісламському праві?
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракатух.
За визначенням ісламського права, шаріатська постанова, закон або положення - хукм Шарій - це звернення Законодавця відносно вчинків людей в зобов’язальній (іктида), дозвільній (тахійр) або обставинній (вадий) формах. Зобов’язальна форма (іктида) - це вимога. Дана вимога включає в себе вимогу виконати щось або утриматися від чогось, а також вона буває категоричною і некатегоричною. Категорична вимога виконати щось - це фард (обов'язкове), а некатегорична - мандуб (рекомендоване). Категорична вимога утриматися від чогось - це харам (заборонене), а некатегорична - макрух (небажане). Всі ці чотири вимоги є законами (ахкам). П'ятим законом є мубах (дозволене), і він виходить з дозволеної форми звернення (тахійр). Всі ці п'ять законів є законодавчими положеннями, пов'язаними з покладанням відповідальності на людину (такліф).
На противагу до них є юридичні норми, пов'язані з обставинами закону (вадий). І їх теж п'ять: 1) сабаб (привід), 2) шарт (умова), 3) маний (перешкода), 4) рухс (привілей) і азіма (основний), 5) сіхат (дійсність), бутлан (недійсність) і фасад (зіпсованість).
Як видно, законодавчий мотив - іллят - не підпадає під визначення шаріатської постанови, ані з боку закону законодавчого положення, пов'язаного з покладанням відповідальності на людину (такліф), ані з боку законодавчого положення, пов'язаного з обставинами закону (вадий), оскільки законодавчий мотив - іллят - виступає в якості доказу на шаріатську постанову. За своєю послідовністю він йде перш за шаріатську постанову, бо останнє будується на ньому. Іншими словами, він є доказом, а не відгалуженим законом. Отже, законодавчий мотив - іллят - це причина закону.
Що ж стосується сабаба (приводу), то це - знак і визначник настання закону, і тільки. В основі фарда лежить доказ, в якому наводиться категорична вимога виконати щось. В основі ж сабаба (приводу) лежить доказ, які описує знак, що визначає настання закону.
Для повної ясності приведу кілька прикладів:
Іллят (законодавчий мотив) - це те, що викликало таку постанову. Іллят - це доказ на певну постанову. Він вказує на неї і визначає її. Крім цього, він служить причиною цієї постанови, тобто тим, у зв'язку з чим Шаріат наказав дану постанову. А тому законодавчий мотив (іллят) виступає текстом, який має раціональний контекст (маакуль). Оскільки якщо текст не містить в собі законодавчого мотиву (іллят), то він має буквальний (мантук) і зрозумілий (мафхум) контексти, але ніяк не раціональний (маакуль), і до нього абсолютно неможливо долучити щось інше. Однак якщо текст містить в собі законодавчий мотив (іллят), як у випадку, якщо постанову було прив'язано з якимсь роз'яснювальним описом, передає мотивування (васф муфхім), то він має як буквальний (мантук) і зрозумілий (мафхум) контексти, так і раціональний (маакуль), а також до нього можна долучити щось інше. Наявність законодавчого мотиву (іллята) дозволяє тексту вбирати в себе інші види і інші одиниці подій завдяки можливості залучення через спільність і законодавчий мотив (іллят) в них, а не за допомогою своїх буквального (мантук) і того, що розуміється (мафхум) контекстів. Законодавчий мотив (іллят) може приводитися в доказі постанови. І тоді в основі постанови лежить як звернення, яке безпосередньо стосується його, так і законодавчий мотив (іллят), який приводиться в зверненні. Наприклад, Всевишній Аллах говорить:
مَّآ أَفَآءَ ٱللَّهُ عَلَىٰ رَسُولِهِۦ مِنۡ أَهۡلِ ٱلۡقُرَىٰ فَلِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ وَلِذِي ٱلۡقُرۡبَىٰ وَٱلۡيَتَٰمَىٰ وَٱلۡمَسَٰكِينِ وَٱبۡنِ ٱلسَّبِيلِ كَيۡ لَا يَكُونَ دُولَةَۢ بَيۡنَ ٱلۡأَغۡنِيَآءِ مِنكُمۡۚ ٧
«Здобич, яку Аллах повернув Своєму Посланнику від жителів селищ, належить Аллаху, Посланцю, родичам Пророка, сиротам, бідним і подорожнім, щоб не дісталася вона багатим серед вас...» (59:07)
Потім Він сказав:
لِلۡفُقَرَآءِ ٱلۡمُهَٰجِرِينَ
«А також бідним мухаджирам…» (59:08)
Аят вказує на певну постанову, а саме - на розподіл здобичі серед бідних мухаджирів. У зв'язку з цим Посланник Аллаха ﷺ розподілив видобуток, про який говорилося в аяті - трофеї, отримані від Бану Надір, - тільки серед мухаджирів, а ансарам нічого не дав, за винятком двох будинків з них. Законний мотив (іллят), який приводиться в аяті, - це слова Всевишнього Аллаха:
كَيۡ لَا يَكُونَ دُولَةَۢ بَيۡنَ ٱلۡأَغۡنِيَآءِ مِنكُمۡۚ ٧
«щоб не дісталася вона багатим серед вас…»
Тобто щоб багатство не оберталося лише серед багатих, а переходило і до інших крім них. І цей законодавчий мотив так само вказує на постанову, а отже, служить причиною того, чому було наказано цю постанову. Що стосується сабаба (приводу), то - це будь-який явний опис, який за вказівкою шаріатського доказу служить розпізнавальним знаком наявності постанови, а не причини того, чому було наказано цю постанову. Наприклад, Всевишній Аллах говорить:
أَقِمِ ٱلصَّلَوٰةَ لِدُلُوكِ ٱلشَّمۡسِ
«Здійснюй молитву (починаючи) від схилення сонця» (17:78)
І Посланник Аллаха ﷺ говорив:
إِذَا زَالَتِ الشَّمْسُ فَصَلُّوا
«Коли сонце пройде зеніт, робіть намаз» (Байхакий)
Аят і хадис пояснюють, що схилення сонця з зеніту служить знаком, що визначає прихід часу намазу. Суть цього полягає в тому, що з настанням цього часу настає можливість виконання цього намазу, якщо все інші умови відповідають вимогам. Так йде справа з усіма сабабами (приводами). Наприклад, Всевишній Аллах говорить:
فَمَن شَهِدَ مِنكُمُ ٱلشَّهۡرَ فَلۡيَصُمۡهُۖ
«Той з вас, кого застане цей місяць, повинен поститися» (02:185)
Посланник Аллаха ﷺ говорив:
صُومُوا لِرُؤْيَتِهِ
«Починайте тримати пост з баченням його (нового місяця)» (Бухарі)
Цей аят і хадіс пояснюють, що поява і бачення нового місяця є знаком, що визначає настання поста в місяць Рамадан.
Отже, є різниця між іллятом (законним мотивом) і сабабом (приводом). Сабаб - це знак, що визначає настання (присутність) постанови, як, наприклад, схиляння сонця з зеніту є знаком настання намазу. Іллят - це те, що викликало припис закону, тобто це причина його припису, а не причина його настання. І він (іллят) є одним із доказів постанови, подібно до будь-якого іншого тексту, як, наприклад, відволікання від намазу, виведене зі слів Всевишнього Аллаха:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ إِذَا نُودِيَ لِلصَّلَوٰةِ مِن يَوۡمِ ٱلۡجُمُعَةِ فَٱسۡعَوۡاْ إِلَىٰ ذِكۡرِ ٱللَّهِ وَذَرُواْ ٱلۡبَيۡعَۚ ذَٰلِكُمۡ خَيۡرٞ لَّكُمۡ إِن كُنتُمۡ تَعۡلَمُونَ ٩
«О ті, які увірували! Коли закликають на намаз у п'ятничний день, то вирушайте до поминання Аллаха і залиште торгівлю» (62:09)
Унаслідок відволікання від намазу було наказано постанову про заборону торгівлі під час заклику на п'ятничний намаз. Отже, відволікання служить законодавчим мотивом (іллятом), а не причиною. Так само, протилежно цьому, схиляння сонця з зеніту не є тим, через що був наказаний намаз. Навпаки, це - лише знак, який вказує на настання часу здійснення обов'язкового полуденного намазу.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
13 Раджаб 1437
20.04.2016
