Закон Шаріату про вакцинацію ліками, які містять в собі заборонені (мухаррам) речовини

Відповіді Аміра
Друкарня

від Mohammad Abdul Basir

Питання: Ассаляму алейкум, наш амір!

Нехай Аллах захистить Вас і Хізб ут-Тахрір, а також дарує Вашими руками перемогу. Нехай Аллах вшанує нашу Умму Другим Праведним Халіфатом!

Моє питання полягає у тому, що уряд Англії кожен рік пропонує робити нашим дітям щеплення від грипу, щоб вони не захворіли. Усе це робиться у якості запобіжних заходів, але при цьому ми можемо відмовитись від вакцинації. Наскільки мені відомо, сама вакцина містить в собі желатин із свинини, який, за їх словами, очищений. Сама вакцина має форму спрею для носа. Звідси питання: чи дозволено дітям чи дорослим приймати профілактичні вакцини або ліки, які містять в собі заборонені (мухаррам) речовини, такі як свинина, спирт і т.п.?

Нехай Аллах оберігає Вас і Ваше здоров’я, а також винагородить Вас за відповідь!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

Нехай Аллах благословить Вас за Ваше дуа! Ми також просимо для Вас більш кращого!

Ви питаєте про закон Шаріату відносно вакцинації і лікування ліками, які містять в собі заборонені (мухаррам) речовини. Раніше ми вже відповідали про вакцинацію і лікування забороненими речовинами/речами і наджасом (скверною). Для відповіді на Ваше питання ми наведемо цитати із попередніх відповідей:

1) «Вакцинація — це лікування. Лікування ж є мандубом, а не фардом. Докази цьому — наступні:

1 — Наводить Бухарі від Абу Хурайри (р.а.): «Посланець Аллаха ﷺ сказав:

مَا أَنْزَلَ اللَّهُ دَاءً إِلَّا أَنْزَلَ لَهُ شِفَاءً

«Яку б хворобу не послав Аллах, Він обов’язково посилає і зцілення від неї».

Наводить Муслім від Джабіра ібн Абдуллаха (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:

لِكُلِّ دَاءٍ دَوَاءٌ فَإِذَا أُصِيبَ دَوَاءُ الدَّاءِ بَرَأَ بِإِذْنِ اللَّهِ عَزَّ وَجَلَّ

«Для кожної хвороби є лікування, і якщо лікування буде відповідати хворобі, то прийде зцілення з волі Аллаха — Всемогутнього і Великого».

Наводить Ахмад в своєму «Муснаді» від Абдуллаха ібн Масуда (р.а.):

مَا أَنْزَلَ اللَّهُ دَاءً إِلَّا قَدْ أَنْزَلَ لَهُ شِفَاءً عَلِمَهُ مَنْ عَلِمَهُ، وَجَهِلَهُ مَنْ جَهِلَهُ

«Яку б хворобу не послав Аллах, Він обов’язково посилає зцілення від неї. Знає про те той, хто знає, і не знає той, хто не знає».

Ці хадіси вказують на те, що кожна хвороба має своє лікування, в ході якого приходить одужання. Тут закладений спонукаючий чинник до того, щоб шукати і знаходити способи зцілення, що веде, з дозволу Аллаха, до одужання хворого організму. З іншого боку — спонукання залишається спонуканням і не носить обов’язкового характеру, тобто не є ваджибом.

2) Наводить Ахмад від Анаса (р.а.):

إِنَّ اللَّهَ حَيْثُ خَلَقَ الدَّاءَ خَلَقَ الدَّوَاءَ فَتَدَاوَوْا

«Аллах створив хворобу і створив зцілення, так лікуйтесь же».

Наводить Абу Дауд від Усами ібн Шаріка (р.а.):

أَتَيْتُ النَّبِيَّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَأَصْحَابَهُ كَأَنَّمَا عَلَى رُءُوسِهِمُ الطَّيْرُ فَسَلَّمْتُ ثُمَّ قَعَدْتُ فَجَاءَ الْأَعْرَابُ مِنْ هَا هُنَا وَهَا هُنَا فَقَالُوا يَا رَسُولَ اللَّهِ أَنَتَدَاوَى فَقَالَ تَدَاوَوْا فَإِنَّ اللَّهَ عَزَّ وَجَلَّ لَمْ يَضَعْ دَاءً إِلَّا وَضَعَ لَهُ دَوَاءً غَيْرَ دَاءٍ وَاحِدٍ الْهَرَمُ

«Якось я прийшов до Пророку ﷺ і застав його сподвижників сидячими так, ніби на головах у них птахи. Я привітав присутніх і сів. Потім з різних сторін прийшли бедуїни і спитали: «О, Посланець Аллаха, чи лікуватись?», — на що він ﷺ відповів: «Лікуйтесь, адже Всемогутній і Великий Аллах, створивши хворобу, створив і зцілення від неї, окрім однієї — старість». Під старістю мається на увазі смерть.

У першому хадісі є наказ лікуватись, у цьому ж хадісі міститься відповідь бедуїнам про лікування, а також звернення до інших людей, щоб вони лікувались, оскільки Аллах, створивши хворобу, створив і зцілення від неї. В обох хадісах присутнє звернення у виді наказу. Наказ в основі означає лише вимогу, а не вказує на ваджиб. Наказ буде вказувати на ваджиб, якщо у його підґрунті знаходиться рішуче (джазім) ствердження. Щоб говорити про рішучість, необхідна наявність каріни, яка б вказувала на це. Проте в обох хадісах відсутня така каріна. Більше того, є хадіси, які вказують на дозволеність залишення лікування, що спростовує обов’язковість лікування, про яке говориться в цих двох хадісах.

Наводить Муслім від Імрана ібн Хасіна (р.а.), ч

що Пророк ﷺ сказав:

يَدْخُلُ الْجَنَّةَ مِنْ أُمَّتِي سَبْعُونَ أَلْفًا بِغَيْرِ حِسَابٍ قَالُوا وَمَنْ هُمْ يَا رَسُولَ اللهِ قَالَ هُمُ الَّذِينَ لَا يَكْتَوُونَ وَلَا يَسْتَرْقُونَ وَعَلَى رَبِّهِمْ يَتَوَكَّلُونَ

«Увійдуть у Рай без розрахунку із моєї Умми сімдесят тисяч людей». Його спитали: «О, Посланець Аллаха, хто вони?», — на що він ﷺ відповів:«Вони — ті, хто не просить, щоб їм читали рук'ю (молитви, які використовують при лікуванні),роблять припалювання і на свого Господа тільки покладаються!». Рук'я і припалювання відносяться до лікування.

Наводить Бухарі від Ати ібн Абу Рабаха: «Ібн Аббас (р.а.) сказав мені:

أَلَا أُرِيَكَ امْرَأَةً مِنْ أَهْلِ الْجَنَّةِ فَقُلْتُ بَلَى قَالَ هَذِهِ الْمَرْأَةُ السَّوْدَاءُ أَتَتِ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَتْ إِنِّي أُصْرَعُ وَإِنِّي أَتَكَشَّفُ فَادْعُ اللَّهَ تَعَالَى لِي قَالَ إِنْ شِئْتِ صَبَرْتِ وَلَكِ الْجَنَّةُ وَإِنْ شِئْتِ دَعَوْتُ اللَّهَ تَعَالَى أَنْ يُعَافِيَكِ فَقَالَتْ أَصْبِرُ فَقَالَتْ إِنِّي أَتَكَشَّفُ فَادْعُ اللَّهَ لِي أَنْ لَا أَتَكَشَّفَ فَدَعَا لَهَا

«Чи не показати тобі жінку із числа мешканців Раю ?». Я сказав: «Так». Ібн Аббас продовжив: «Ця темношкіра жінка прийшла до Пророку ﷺ і сказала: «Коли у мене бувають приступи, я починаю обнажатись. Звернись до Аллаху з мольбою за мене!», — на що він ﷺ сказав: «Якщо хочеш, терпи, і тоді тобі буде Рай, а якщо хочеш, я звернусь до Аллаха з мольбою, щоб Він зцілив тебе». Вона сказала: «Я буду терпіти », — а потім додала: «Я обнажаюсь, попроси ж Аллаха, щоб я не обнажалась», — і він ﷺ звернувся до Аллаха з мольбою за неї». Обидва хадіси вказують на дозволеність залишення лікування.

Згадане вище вказує на те,що такі вирази, як «так лікуйтесь же» і «лікуйтесь», не є ваджибом. Отож, наказ, присутній у хадісах, або вказує на мубах, або на мандуб, бо є сильне спонукання до лікування з боку Посланця Аллаха ﷺ. Інакше кажучи, наказ лікуватись, який прийшов в хадісах, вказує на те, що лікуватись — мандуб.

Отож, вакцинація буде мандубом, тому що вакцинація відноситься до лікування, а лікування, як ми вже сказали, мандуб. Якщо підтвердиться, що якийсь вид вакцини завдає шкоду,як, наприклад, його речовини зіпсовані чи несуть шкоду по тій чи іншій причині, у такому випадку робити вакцину такими препаратами — харам. Дане рішення ґрунтується на правилі про шкоду, виведеному із хадіса Пророка ﷺ, який повідомив Ахмад від Ібн Аббаса (р.а.):

لاَ ضَرَرَ وَلاَ ضِرَارَ

«Не дозволяється завдавати шкоду ані собі, ані іншим». Проте подібного роду випадки з вакцинами вкрай рідкі …

Говорячи про Халіфат, безперечно, в ньому буде практикуватись вакцинація населення, переважно від інфекційних та до них подібних захворювань. Ліки будуть якісними, без яких-небудь недоліків. Але неможна забувати, що саме Аллах дарує зцілення:

وَإِذَا مَرِضْتُ فَهُوَ يَشْفِينِ

«Який зцілює мене, коли я занедужую» (26:80).

Загальновідомо в Шаріаті, що для халіфа є ваджибом приділяти особливу увагу охороні здоров’я, бо це відноситься до турботи про населення згідно словам Посланця Аллаха ﷺ:

اَلْإِمَامُ رَاعٍ وَمَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ

«Імам є попечителем і несучим відповідальність за своїх підданих» (Бухарі від Абдуллаха ібн Умара). Даний текст є загальним (амм), а отож, він включає в себе аспект того, що держава несе відповідність за охорону здоров’я і медицину, оскільки це — із області турботи про населення.

Є і окремі (хасс) докази про охорону здоров’я і медицину:

— Наводить Муслім від Джабіра (р.а.):

بَعَثَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ إِلَى أُبَيِّ بْنِ كَعْبٍ طَبِيباً فَقَطَعَ مِنْهُ عِرْقاً ثُمَّ كَوَاهُ عَلَيْهِ

«Посланець Аллаха ﷺ відправив до Убая ібн Каабу лікаря, який надрізав йому вену, а потім припалив її».

— Наводить Хакім в «Аль-Мустадрак» від Зайда ібн Асляма, який передав наступні слова свого батька:

مَرِضْتُ فِي زَمَانِ عُمَرَ بْنَ الْخَطَّابِ مَرَضاً شَدِيداً فَدَعَا لِي عُمَرُ طَبِيباً فَحَمَانِي حَتَّى كُنْتُ أَمُصُّ النَّوَاةَ مِنْ شِدَّةِ الْحِمْيَةِ

«Я дуже сильно захворів у часи правління Умара ібн аль-Хаттаба, і тоді Умар викликав до мене лікаря, який посадив мене на так дієту, що я обсмоктував кісточки від її суворості». Ми бачимо, як Посланець Аллаха ﷺ в статусі правителя послав лікаря до Убая, і Умар в якості правителя викликав лікаря для лікування Зайда. Обидва факти є доказами того, що охорона здоров’я і медицина відносяться до основних потреб громадян, які держава повинна задовольняти на безкоштовній основі» (відповідь на питання від 18.11.2013).

2) «Використання наджасу є харам по наступним доказам:

— Наводить Бухарі від Джабіра ібн Абдуллаха, який чув, як Посланець Аллаха ﷺ і рік взяття Мекки (будучи в Мецці) говорив:

إِنَّ اللَّهَ وَرَسُولَهُ حَرَّمَ بَيْعَ الْخَمْرِ وَالْمَيْتَةِ وَالْخِنْزِيرِ وَالْأَصْنَامِ فَقِيلَ يَا رَسُولَ اللَّهِ أَرَأَيْتَ شُحُومَ الْمَيْتَةِ فَإِنَّهَا يُطْلَى بِهَا السُّفُنُ وَيُدْهَنُ بِهَا الْجُلُودُ وَيَسْتَصْبِحُ بِهَا النَّاسُ فَقَالَ لَا هُوَ حَرَامٌ ثُمَّ قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عِنْدَ ذَلِكَ قَاتَلَ اللَّهُ الْيَهُودَ إِنَّ اللَّهَ لَمَّا حَرَّمَ شُحُومَهَا جَمَلُوهُ ثُمَّ بَاعُوهُ فَأَكَلُوا ثَمَنَهُ

«Аллах і Його Посланець заборонили подавати хамр (вино), мертвечину, свинину та ідолів!». Його ﷺ) спитали: «О, Посланець Аллаха, а що ти скажеш про жир мертвих тварин, яким покриваються (борта і днища) кораблів і змазуються шкіри і який використовується для освітлення?», — на що він ﷺ сказав:«Ні, це харам!», — а потім додав: «Нехай уразить Аллах іудеїв! Воістину, коли Аллах заборонив їм використовувати жир (тварин), вони почали перетоплювати його і продавати, пожираючи отримані гроші».

— В своїй книзі «Тахзіб аль-Асар» ат-Табарі передає від Джабіра, який сказав: «Пророк Аллаха ﷺ сказав:

لَا تَنْتَفِعُوا مِنَ الْمَيْتَةِ بِشَيْءٍ

«Не використовуйте із мертвечини нічого».

Винятком є шкура мертвечини, як про це говориться в хадісі від Маймуни, яка сказала:

أُهْدِيَ لِمَوْلَاةٍ لَنَا شَاةٌ مِنَ الصَّدَقَةِ فَمَاتَتْ فَمَرَّ بِهَا النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَللَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ أَلَا دَبَغْتُمْ إِهَابَهَا وَاسْتَنْفَعْتُمْ بِهِ قَالُوا يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّهَا مَيْتَةٌ قَالَ إِنَّمَا حُرِّمَ أَكْلُهَا

«Нашій вільновідпущениці із садака була подаровані вівця, яка потім померла. Коли проходив повз Посланець Аллаха ﷺ, то він сказав:«А чи не видубили ви шкіру і не скористались нею?», — на що йому відповіли: «О, Посланець Аллаха, адже це була мертвечина!». Він продовжив: «Вам було заборонено лише вживати її у їжу» (Абу Дауд).

— Наводить Бухарі від Анаса:

كُنْتُ سَاقِيَ الْقَوْمِ فِي مَنْزِلِ أَبِي طَلْحَةَ وَكَانَ خَمْرُهُمْ يَوْمَئِذٍ الْفَضِيخَ فَأَمَرَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مُنَادِيًا يُنَادِي أَلَا إِنَّ الْخَمْرَ قَدْ حُرِّمَتْ قَالَ فَقَالَ لِي أَبُو طَلْحَةَ اخْرُجْ فَأَهْرِقْهَا فَخَرَجْتُ فَهَرَقْتُهَا فَجَرَتْ فِي سِكَكِ الْمَدِينَةِ

«Одного разу я поїв людей вином в домі Абу Тальхи. У той час їх вино (готувалось)із недозрілих фініків. У цю мить Посланець Аллаха ﷺ велів глашатаю сповістити: «Вино стало забороненим!». Анас передає далі: «Абу Тальха сказав мені: «Вийди і вилий його». І я усе вилив. У той день по вулицям Медини текло вино».

— Наводить Абу Дауд від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:

إِنَّ اللَّهَ حَرَّمَ الْخَمْرَ وَثَمَنَهَا وَحَرَّمَ الْمَيْتَةَ وَثَمَنَهَا وَحَرَّمَ الْخِنْزِيرَ وَثَمَنَهُ

«Аллах заборонив хамр і його вартість, заборонив мертвечину та її вартість, і заборонив свинину та її вартість».

3. Винятком є лікування, бо лікування забороненими (мухаррам) речовинами/речами або наджасом (скверною) не є харамом:

— Доказом, який вказує на дозволеність лікування забороненими (мухаррам) речовинами/речами, є хадіс від Анаса (р.а.):

رَخَّصَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَوْ رُخِّصَ لِلزُّبَيْرِ بْنِ الْعَوَّامِ وَعَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ عَوْفٍ فِي لُبْسِ الْحَرِيرِ لِحِكَّةٍ كَانَتْ بِهِمَا

«Посланець Аллаха ﷺ дозволив аз-Зубайру ібн аль-Авваму і Абдуррахману ібн Ауфу, які страждали від чесотки, носити шовк» (Муслім). В основі носити шовк чоловікам харам, проте Посланець ﷺ дозволив це з метою лікування.

Також на це вказує інший хадіс, переданий ан-Насаі, Абу Даудом і ат-Тірмізі:

حَدَّثَنَا عَبْدُ الرَّحْمَنِ بْنُ طَرَفَةَ عَنْ جَدِّهِ عَرْفَجَةَ بْنِ أَسْعَدَ أَنَّهُ أُصِيبَ أَنْفُهُ يَوْمَ الْكُلَابِ فِي الْجَاهِلِيَّةِ فَاتَّخَذَ أَنْفًا مِنْ وَرِقٍ فَأَنْتَنَ عَلَيْهِ فَأَمَرَهُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَتَّخِذَ أَنْفًا مِنْ ذَهَبٍ

«Розповів нам Абдуррахман ібн Тарафа від свого діда Арфаджа ібн Асада, який розповідав: «Іще в доісламські часи (джахілія) в день битви при Кулябі мені відрубали носа. У зв’язку з цим я приділав собі ніс із срібла. Але через це ніс у мене почав тхнути, і тоді Посланець Аллаха ﷺ велів мені, щоб я приділав собі ніс із золота».

А ми знаємо, що золото для чоловіків харам, проте вважається дозволеним використовувати його з метою лікування.

— Що стосується дозволеності лікування наджасом, то на це вказує хадіс, переданий Бухарі від Анаса (р.а.):

أَنَّ نَاسًا اجْتَوَوْا فِي الْمَدِينَةِ فَأَمَرَهُمُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَلْحَقُوا بِرَاعِيهِ يَعْنِي الْإِبِلَ فَيَشْرَبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا فَلَحِقُوا بِرَاعِيهِ فَشَرِبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا

«Деякі люди приїхали в Медину і відчули недомагання. У зв’язку з цим Пророк ﷺ велів їм приєднатись до його пастуха, який пас стадо верблюдів, і пити їх молоко і сечу. Вони приєднались до його пастуха і пили верблюже молоко і сечу …». Під словом «اجْتَوَوْ» (відчули недомагання) треба розуміти, що цим людям не підійшла місцева їжа і що їм нездоровилось. Отож, Посланець ﷺ дозволив їм з метою зцілення скористатись сечею, а вона, у свою чергу, — наджас». Наводить Бухарі от Абу Хурайри:

قَامَ أَعْرَابِيٌّ فَبَالَ فِي الْمَسْجِدِ فَتَنَاوَلَهُ النَّاسُ فَقَالَ لَهُمُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ دَعُوهُ وَهَرِيقُوا عَلَى بَوْلِهِ سَجْلًا مِنْ مَاءٍ أَوْ ذَنُوبًا مِنْ مَاءٍ فَإِنَّمَا بُعِثْتُمْ مُيَسِّرِينَ وَلَمْ تُبْعَثُوا مُعَسِّرِينَ

«Одного разу один бедуїн встав і почав мочитись мечеті. Люди накинулись на нього, але Пророк ﷺ сказав: «Залиште його! Вилийте відро води на те місце, куди він помочився. Воістину, ви послані не для того, щоб ускладнювати, але послані полегшувати».

(відповідь на питання от 26.01.2011).

3) «Відповідь на це — наступна: використання хамра (п’янкого) в лікуванні, а також лікування з використанням спирту… буде дозволено, але макрух. Доказом цьому служить наступне:

— Наводить Ібн Маджа від Таріка ібн Сувайда аль-Хадрамі (р.а.):

قُلْتُ يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّ بِأَرْضِنَا أَعْنَابًا نَعْتَصِرُهَا فَنَشْرَبُ مِنْهَا قَالَ لَا فَرَاجَعْتُهُ قُلْتُ إِنَّا نَسْتَشْفِي بِهِ لِلْمَرِيضِ قَالَ إِنَّ ذَلِكَ لَيْسَ بِشِفَاءٍ وَلَكِنَّهُ دَاءٌ

«Я спитав: «О, Посланець Аллаха! В наших землях росте виноград, який ми виживаємо і п’ємо». Він ﷺ відповів: «Неможна!». Тоді я знов спитав: «Але ми лікуємо їм наших хворих», — на що він ﷺ сказав:«Це не лікування, це отрута».

В цьому хадісі приходить заборона на використання в лікуванні наджасу або ж забороненого у виді хамра (вина). Проте при цьому Посланець Аллаха ﷺ в іншому хадісі дозволив лікування наджасом, таким як верблюжа сеча. Наводить Бухарі від Анаса ібн Маліка (р.а.):

أَنَّ نَاسًا مِنْ عُرَيْنَةَ اجْتَوَوِا الْمَدِينَةَ فَرَخَّصَ لَهُمْ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَأْتُوا إِبِلَ الصَّدَقَةِ فَيَشْرَبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا

«Люди із Урайни прибули в Медину і захворіли, і Посланець ﷺ велів їм піти до верблюдів, призначених для закяту. і випити їх молока і сечі …». Прибувши в Медину, люди із Урайны захворіли, бо їм не підійшов клімат. Посланець Аллаха ﷺ дозволив їм лікуватись сечею верблюдів, хоча це є наджасом.

Також він ﷺ дозволив лікування забороненими (мухаррам) речами (одягом із шовку). Наводять ат-Тірмізі і Ахмад від Анаса ібн Маліка:

أَنَّ عَبْدَ الرَّحْمَنِ بْنَ عَوْفٍ وَالزُّبَيْرَ بْنَ الْعَوَّامِ شَكَيَا الْقَمْلَ إِلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي غَزَاةٍ لَهُمَا فَرَخَّصَ لَهُمَا فِي قُمُصِ الْحَرِيرِ

«Абдуррахман ібн Ауф і аз-Зубайр ібн аль-Аввам поскаржились Посланцю Аллаха ﷺ на чесотку в одній із битв, і тоді він ﷺ дозволив їм налягти одяг із шовку». Далі Анас (р.а.) продовжив:

قَالَ وَرَأَيْتُهُ عَلَيْهِمَا

«І я бачив його на них»(текст належить ат-Тірмізі). Ці два хадіси виступають у якості каріни (посилу) на те, що заборона в хадісі Ібн Маджи — некатегорична, тобто лікування наджасом і забороненими (мухаррам) речовинами /речами є макрухом.

Тому використання ліків, у складі яких є спирт, дозволено, але макрух (небажано), тому краще не використовувати спирт при виготовленні ліків. Проте якщо він був використаний при виготовленні ліків, то хукм використання цих ліків — макрух. Тому, якщо хворий використовує ліки, у складі яких спирт, то це макрух. Усе це стосується сумішей зі спиртом,які є ліками на думку фахівців, а не чимось іншим» (відповідь на питання от 19.09.2013).

Таким чином, вакцини, які містять заборонені речовини або наджас, дозволені, але їх використання — макрух. Причина цього полягає у тому, що вакцинація відноситься до лікування, а лікуватись забороненими речовинами /речами або наджасом — макрух. Якщо ж виявиться, що вакцина несе шкоду людині, тоді її використовувати заборонено.

Я сподіваюсь, що даний аспект став для Вас зрозумілим, але Аллах знає краще.

 

8 Раджаба 1442 р.х.
21.03.2021 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»

Головне меню