Питання:
Чи не могли б ви надати вичерпне пояснення того, що є питанням, у якому не можна слідувати більше одному муджтахіду? Як мені зрозуміти, це одне питання або декілька? Нехай воздасть вам Аллах благом!
Відповідь:
У книзі «Ісламська особистість» ( I - том) у темі «Перехід між муджтахідами» на 234 та 235 стр. в арабській версії приводиться:
«У цьому зв’язку, необхідно мати ясне уявлення про ту умову, що питання, закон якого йому дозволяється залишити та слідувати у тому ж питанні іншому закону, повинен бути питанням окремим від іншого питання. У результаті залишення його не повинно витікати порушення інших шаріатських законів. Якщо це питання пов’язано з іншим питанням, то йому не дозволяється залишати його, доки не залишить усі пов’язані з ним питання, оскільки усі вони вважаються одним питанням. Наприклад, може бути, що питання є умовою іншого закону або одним із рукнів (стовпів)повної дії. Як, наприклад, намаз, омовіння та рукни (стовпи) намазу. Так послідовнику імама аш-Шафії не дозволяється слідувати Абу Ханіфі у його висловлюванні, що торкання до жінки не порушує омовіння, якщо він продовжує при цьому робити намаз по мазхабу аш-Шафії. Він не може слідувати тому, хто стверджує, що численні рухи у намазі, скільки б їх не відбувалось, не порушують намаз, або, що читання сури «аль-Фатіха» не є одним із рукнів (стовпів) намазу, і при цьому продовжувати робити намаз, слідуючи тому, хто стверджує, що численні дії порушують намаз, і що читання сури «аль-Фатіха» є одним із рукнів (стовпів ) намазу. Закон, який можна залишати, це закон, залишення якого не впливає на дії, які виконуються згідно до інших шаріатських законів.
Виходячи із цього, стає зрозумілим, що визначення питання залежить від його віддаленості від інших питань і залишення його не порушує інші закони, а також не є рукном (стовпом), умовою висновку або умовою дійсності інших законів. Оскільки, у протилежному випадку, питання не
буде окремим він інших, окрім нього, питань.
Для більш детального пояснення приведемо:
а) «аль-Масаля» (питання) – Це, у даному випадку, означає кожну дію або комплекс дій, від яких не залежить дійсність інших дій.
б) Частина «аль-масаля» (питання) – Це кожна дія, яку необхідно здійснити для дійсності «аль-масаля» (питання). Як, наприклад, умови (шарт) та стовпи (рукни).
Приклади :
1 – «аль-Вудуу» (мале омовіння): Це дії, від яких залежить дійсність іншого питання. Тому що дійсність ас-салята (намаза) залежить від аль-вудуу (малого омовіння). Тому аль-вудуу (мале омовіння) не є аль-масаля (питанням) згідно до вище згаданого визначення. Воно вважається частиною ас-салята (намаза), яке необхідно здійснити для дійсності ас-салята (намаза).
2 – «ас-Салят» (намаз): Це дії, від яких не залежить дійсність інших дій. Отож, це окреме питання, тобто аль-масаля. І усе, що необхідно здійснити для його дійсності, є частина його. Наприклад, стовпи (рукни) та умови дійсності, як чистота та скерованість у бік аль-Кибли (Заповідної мечеті у Мецці).
3 – «ан-Ніят» (намір) у пості: Це дія, від якої залежить дійсність іншого питання. Дійсність посту залежить від наміру. Тому намір не є окремим питанням, а, навпаки, слугує частиною іншого питання.
4 – «ас-Савм» (пост): Це дія, від якої не залежить дійсність інших, окрім нього, питань. Отож, це окреме питання, а усе, що необхідно здійснювати для його дійсності, є частиною його. Як, наприклад, ан-ніят (намір) та утримання від усього, що порушує пост.
Тому, якщо людина слідує якому-небудь муджтахіду в ас-саляті (намазі), вона повинна слідувати йому в усіх частинах ас-саляту (намазу). Як, наприклад, в аль-вудуу (мале омовіння), аль-гусуль (повне омовіння), ат-таямум (очищення піском), напряму аль-кибли та дотримання рукнів (стовпів) ас-саляту. Якщо людина слідує якому-небудь муджтахіду у питанні ас-савм (пост), вона повинна слідувати йому в усіх частинах ас-савм (посту). Як, наприклад, в ан-ніяті (намірі) та обов’язковість визначення його за кожний день або за весь місяць, або можна чи ні брати його днем або необхідно брати його з ночі, а також те, що порушує пост і обставини, які дозволяють розговлятись. При цьому їй дозволяється слідувати якому-небудь муджахіду в іншому питанні. Усе це стосується того положення, якщо людина є мукаллідом. Проте, якщо у людини з’явилась можливість розібрати докази та виявляти найбільш сильні із них, то їй дозволяється залишити муджтахіда, якому вона слідує, і слідувати найбільш сильному доказу.
Сподіваюсь, питання прояснилося. Нехай допоможе Всевишній Аллах, Він – кращий із помічників.
22 Шавваль 1433 р.х.
06/09/2012
