Участь в системах невір’я

Питання в тому, наскільки цей доказ вірний? І потім, чи дійсно є шейхи, які кажуть таке? Ми б хотіли отримати відповіді на ці питання, і нехай Аллах віддасть вам благом.

Відповідь:

Так, є урядові шейхи, які кажуть саме так, ці їх слова не є доказом, тому що докази правління тим, що ниспослав Аллах є ясними і явними доказами, категоричного походження і категоричної вказівки та значення, і немає різно-думки у цьому питанні між імамами. Правити тим, що послав Всевишній Аллах є фардом:

فَاحْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللّهُ وَلاَ تَتَّبِعْ أَهْوَاءهُمْ عَمَّا جَاءكَ مِنَ الْحَقِّ

«…Прав же серед них за тим, що низвів Аллах, і не слідуй за їх пристрастями у бік від істини, яка прийшла до тебе…» (5:48)

وَأَنِ احْكُم بَيْنَهُم بِمَآ أَنزَلَ اللّهُ وَلاَ تَتَّبِعْ أَهْوَاءهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَن يَفْتِنُوكَ عَن بَعْضِ مَا أَنزَلَ اللّهُ إِلَيْكَ

«І прав між ними за тим, що низвів Аллах, і не слідуй за їх пристрастями, і бережися їх, щоб вони не спокусили тебе від частини того, що низвів тобі Аллах…» (5:49)

І текстів у цьому сенсі дуже багато. Відсутність правління тим, що ниспослав Аллах і звернення до правління за законами нинішніх систем встановлених людиною є або невір’ям, якщо правитель - прибічник цих систем, вірить у них, або тиранією, несправедливістю, або гріхом і розпустою, якщо не є прибічником цих систем і не вірить у них, але править ними. Про це говориться в Корані:

 ( وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللّهُ فَأُوْلَـئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ )

«хто не править за тим, що низвів Аллах , то це - кяфіри» (5:44)

Також Аллах говорить:

( وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أنزَلَ اللّهُ فَأُوْلَـئِكَ هُمُ الظَّالِمُونَ )

«хто править не за тим, що низвів Аллах, ті - тирани» (5:45)

( وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللّهُ فَأُوْلَـئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ )

«хто не править за тим, що низвів Аллах, ті – грішники» (5:47)

А те, що говорять деякі урядові шейхи, як ми вже говорили, не може бути аргументом за наступними причинами:

1 - Розповідь про пророка Юсуфа, мир йому, про те, що він правив у деяких питаннях за законами єгипетського царя, тобто не тим, що послав Аллах – цей довід недоречний, оскільки нам наказано слідувати Ісламу – тому, що приніс Мухаммад, хай благословить його Аллах і привітає, шляхом одкровення від Всевишнього Аллаха. Нам не наказано слідувати закону Юсуфа, мир йому чи інших пророків, мир їм, тому що шаріат попередніх народів не може слугувати нам шаріатом, оскільки усі шаріати анульовані Ісламом. Доказ цьому – слова Всевишнього Аллаха:

 ( وَأَنزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ مُصَدِّقًا لِّمَا بَيْنَ يَدَيْهِ مِنَ الْكِتَابِ وَمُهَيْمِنًا عَلَيْهِ فَاحْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللّهُ وَلاَ تَتَّبِعْ أَهْوَاءهُمْ عَمَّا جَاءكَ مِنَ الْحَقِّ لِكُلٍّ جَعَلْنَا مِنكُمْ شِرْعَةً وَمِنْهَاجًا )

«І Ми низвели тобі Книгу з істиною для підтвердження істинності того, що ниспослано до нього з писання, і для скасування минулого. Прав же серед них за тим, що низвів Аллах і не слідуй за їх пристрастями у бік від істини, яка прийшла до тебе. Усілякому з вас Ми влаштували шаріат і шлях» (5:48)

Сенс слова " وَمُهَيْمِنًا " означає «скасовуючим, аннулюючим». Отже, Іслам скасував шаріат минулих книг і пророків, тому, «шаріат тих, хто був до нас не є шаріатом для нас».

Є деякі імами в усуль-фікху, які прийняли правило іншим чином: «Шаріат тих, хто був до нас, буде шаріатом і для нас, за виключенням якщо він не скасований». Це правило встановлює, що закони попереднього шаріату можуть прийматися, тільки якщо вони не скасовані у тих шаріатах. А що стосується законів минулих шаріатів, скасованих нашим шаріатом, то їх неможна брати. Від нас вимагається слідувати нашому шаріатові, а правління тим, що ниспослав Аллах є явним в Ісламі, і анулює усі попередні шаріати. Тому усі відомі, шановані вчені усуль-фікху, без різниці – приймають вони перше правило «шаріат тих, хто був до нас не є шаріатом для нас» чи друге «шаріат тих, хто був до нас, буде шаріатом і для нас, за виключенням якщо він не скасований», усі вони зобов’язують правити тим, що послав Аллах. Тому що в Ісламі дуже багато явних, ясних, категоричних за походженням і вказівкою текстів які вказують на це, і Іслам анулює попередні шаріати, які суперечать йому.

Це у випадку, якщо ми погодимося з тим, що Юсуф (мир йому) приймав участь у правлінні куфру. Ми не повинні думати так, адже тексти Благословенного Корану, де викладено розповідь про пророка Юсуфа (мир йому) є явними доводами, які спростовують твердження тих, хто зводить брехню на Юсуфа (мир йому) і говорить, що він правив куфром. Юсуф (мир йому) – пророк, а це означає що він безгрішний, він править лише тим, що ниспослав Аллах йому. Як говорить Всевишній Аллах про нього, як він бесідував зі своїми товаришами у в’язниці про те, що влада належить лише Аллаху:

يَا صَاحِبَيِ السِّجْنِ أَأَرْبَابٌ مُّتَفَرِّقُونَ خَيْرٌ أَمِ اللّهُ الْوَاحِدُ الْقَهَّارُ ، مَا تَعْبُدُونَ مِن دُونِهِ إِلاَّ أَسْمَاء سَمَّيْتُمُوهَا أَنتُمْ وَآبَآؤُكُم مَّا أَنزَلَ اللّهُ بِهَا مِن سُلْطَانٍ إِنِ الْحُكْمُ إِلاَّ لِلّهِ أَمَرَ أَلاَّ تَعْبُدُواْ إِلاَّ إِيَّاهُ ذَلِكَ الدِّينُ الْقَيِّمُ وَلَـكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لاَ يَعْلَمُونَ

«О товариші по темниці! Чи краще різні божества або Аллах, єдиний, могутній? Окрім Нього ви поклоняєтеся лише іменам, які назвали ви і ваші отці: Аллах не ниспослав їм ніякої влади. Правління належить лише Аллаху. Він звелів, щоб ви поклонялися лише Йому. Це права віра, але більша частина людей не відає» (12:39,40).

Юсуф, мир йому, говорить «Правління належить лише Аллаху», тому влада належить Господу світів і тільки, якому поклоняються мусульмани і беруть Його Шаріат.

Юсуф (мир йому) не міг суперечити своїм діям словами, хіба може він закликати до правління законами Аллаха, а потім виконувати закони невір’я? Сказати подібне – це означає звести наклеп на нього, звинуватити в гріху, а це великий гріх…отже Юсуф, мир йому, не правив законами невірних, а вірно і щиро правив тим, що ниспослав Аллах. Як ми вже казали, якщо припустити що Всевишній Аллах дозволив Юсуфу мир йому, у його шаріаті правити у деяких випадках законами царя Єгипетського, то Іслам скасував, анулював попередні шаріати і ми після того, як прийшло послання Посланця Аллаха ﷺ зобов’язані керуватися Ісламом і нічим іншим.

2 –Що стосується доказів, які приводяться про позицію Негуса, то вони також недоречні. Той, хто дослідить питання, побачить що Негус був царем до його звернення в Іслам, потім він прийняв іслам таємно і помер незабаром після свого звернення в Іслам, він не зміг виконати Іслам і не наважився проголосити у свій перехід в Іслам, адже його плем’я було невіруючим… це не відноситься до мусульманина, який був відомий серед людей своїм Ісламом. Ми поглибимося трохи у деяких деталях цієї теми:

А - Слово «наджаший» Негус, не є власним ім’ям людини, яка править Абіссінією, а це слово є прізвиськом, титулом кожного, хто правив Абіссінією. Так кожний, хто правив Абіссінією називався «Негусом», як наприклад правитель Персії називався «хосрой» (титул стародавніх перських царів), у Римі правителя називали «кесар, цезар; кайзер, імператор, цар». Негус, який прийняв Іслам і Посланець Аллаха ﷺ молився за нього, не був в Ісламі кілька років, як говориться у питанні, а був всього лише короткий проміжок часу – місяць чи два. Це не той Негус, до якого мусульмани емігрували з Мекки, це не той Негус, до якого Посланець Аллаха ﷺ відправив Амра бін Умайя ад-Дамрій після Хадайбійської домовленості, коли Пророк, хай благословить його Аллах і привітає, відправляв послів правителям. Це інший Негус, він став правителем Абіссінії після Негуса, до якого Посланець Аллаха ﷺ відправив послання разом з усіма правителями. Передачі про це питання є у Бухарі та Мусліма. Помиляються ті, хто думає що Негус, який прийняв іслам є тим самим Негусом, правителем Абіссінії, до якого мусульмани Мекки здійснили переселення, або до якого Посланець Аллаха ﷺ, послав Амра бін Умайя ад-Дамрій після Худайбійської домовленості. Докази на те, що ми згадували вище, наступні:

Муслім передав від Катади зі слів Анаса, що Пророк, хай благословить його Аллах і привітає, написав послання хосною, імператору (Візантії) та негусу, а також усім могутнім і деспотичним правителям (сусідніх областей і країн), закликаючи їх до Аллаха. (Що стосується негуса, якому він написав, то це) був не той негус, по якому він здійснив поховальну молитву. Кінець.

Приводить ат-Тірмізі від Катада, от Анаса вбн Маліка, що пророк Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) перед смертю відправив послання до хосроя Персії, цезаря - імператора Візантії, негуса Абіссінії і до усіх могутніх та деспотичних правителів, закликавши їх увірувати в Аллаха. Але це не той негус, який коли помер, Пророк (мир йому і благословення Аллаха) здійснив по ньому джаназа намаз. "Це хороший, правильний хадіс". Кінець.

Таким чином, стає зрозуміло з хадісів, переданих Муслімом і Тірмізі, що Негус, який прийняв Іслам і за якого Посланець Аллаха ﷺ здійснив молитву, це не той негус, до якого разом з усіма правителями Пророк ﷺ відправив послання.

Б – Пророк ﷺ відправив послання правителям після повернення з Худайбії, тобто після місяцю «зуль-када», шостого року хіджри, тому Негус, який прийняв Іслам це не той Негус, до якого Пророк ﷺ та до інших правителів відправив послання. Це наступний Негус і він став правителем у сьомому році за хіджрою.

В - І тому, що Абу Хурайра був з Пророком ﷺ у молитві за Негуса, який прийняв іслам, як про це говориться в хадісах молитви за Негуса, відомо, що Абу Хурайра прибув у Медину разом із групою мусульман, яка складалася з сімдесяти або вісімдесяти людей. У той час Посланець Аллаха ﷺ був коло Хайбара, вони рушили до нього і зустрілися там. А Хайбар був на сьомому році хіджри. Це означає, що Негус який прийняв Іслам, ста правителем Абіссінії у сьомому році за хіджрою і помер у сьомому році за хіджрою, тобто всього декілька днів, місяць чи два…

Г –У цей час жителі Абіссінії були не мусульманами, християнської віри, а їх володар Негус таємно прийняв Іслам і не проголошував про це, ніхто не знав про це і навіть Пророк ﷺ, як це розуміється з хадісів про молитву за Негуса. Посланець Аллаха ﷺ дізнався про смерть Негуса шляхом одкровення, і що розуміється з цих хадісів у молитві за нього вказують на це:

– Бухарі і Муслім передають від Абу Хурайри, який сказав: «Посланець Аллаха ﷺ сповістив нас про сум у зв’язку з кончиною Негуса, володаря Ефіопії у день, коли той помер, сказавши: «Просіть пробачення за вашого брата!». Ібн Шихаб сказав: «Мені також передав Сайд Ібн Аль-Мусайїб, що Абу Хурайра передав йому, що Посланець Аллаха вишикував їх у ряд на молитовному місці і здійснив чотири такбіри».

- Аль-Бухарі приводить від Джабіра бін Абдулла, хай буде Аллах вдоволений ними: Пророк ﷺ: «Праведна людина померла сьогодні, встаньте і помоліться за вашого брата». Потім він сказав: «Ми встали в ряд за Посланцем Аллаха ﷺ і здійснили джаназа намаз за нього». Абу Зубайр сказав: від Джабіра: «Я був у другому ряду». А в іншому хадісі від Джабіра передається, що Пророк ﷺ, коли помер Негус, сказав: «Сьогодні помер праведний раб Аллаха – Асхама, встаньте і помоліться за свого брата».

Сенс слів, використаних у хадісах: «Посланець Аллаха ﷺ сповістив нас про сум у зв’язку зі смертю Негуса, володаря Ефіопії у день, коли той помер, сказавши: «Просіть пробачення за вашого брата!» або слова «Сьогодні помер праведний раб Аллаха – Асхама, встаньте і помоліться за свого брата». Сповіщення про смерть Негуса в Ефіопії, того дня коли він помер, у той час коли Посланець Аллаха ﷺ знаходився в Медині, означає що сповіщення було одкровенням. Також слова Посланця Аллаха ﷺ: «Сьогодні помер праведний раб Аллаха – Асхама, встаньте і помоліться за свого брата». Говорять про те, що вони не знали про його смерть.

Д - отже, положення Негуса відрізняється, він прийняв Іслам таємно, а його плем’я залишалося невіруючим, незабаром після прийняття Ісалму Негус помер і ніхто не знав про те, що він прийняв Іслам, окрім Посланця Аллаха ﷺ шляхом одкровення. Тому його положення не відповідає тому, що він міг у якості мусульманина, відомого своїм прийняттям Ісламу, брати участь у правлінні не тим, що послав Аллах і ті, хто говорить зворотне – не мають жодних доказів чи навіть будь-якого слабкого доводу.

3 – Що стосується інтересу і його використання у якості доказу, то це також недоречно, і ми подаємо це наступним чином:

Є серед вчених ті, хто говорить про інтерес (маслаха) у якості доказу, однак вони встановили умови, що про цей (інтерес) не повинно бути згадано в Шаріаті, не повинно бути наказу чи заборони, пов’язаних з ним. Однак якщо в шаріаті є текст, пов'язаний з цим інтересом, наказ чи заборона, то інтерес не має жодної сили, і у такому випадку береться те, що приводиться в шаріаті. Але жодний з шанованих вчених не сказав про анулювання шаріатського тексту, який прийшов шляхом одкровення, стверджуючи що інтерес вимагає цього.
Так, лихварство є храмом, заборонив лихву Шаріат текстами які прийшли шляхом одкровення, і якщо цього (лихви або участі у правлінні) вимагає інтерес, то Шаріат заперечує і забороняє це. І якщо деякі так звані вчені виносять фетву яка дозволяє це, то подібна фетва відкидається, оскільки вона суперечить Шаріату, який прийшов через одкровення.
Правління не тим, що ниспослав Аллах категорично заборонене, як і лихва, оскільки про це говорять тексти Шаріату, отже, використовувати інтерес ніяк не доречно, оскільки там, де є шаріат , там і є інтерес та вигода, а не навпаки.

Ми засуджуємо тих вчених усуль-фікху, які легковажно поставилися до питання інтересів і сказали про (Масаліх аль-Мурсала – «незалежні корисні дії»), навіть за думкою тих, хто говорить про це, приводити у докази інтереси недоречно. Хоча насправді Масаліх аль-Мурсала не існує. Масаліх аль-Мурсала існує у тих, хто сказав, що Шаріат залишив деякі речі, не забороняючи або не наказуючи, і вони використовують інтерес тільки в цій області. Але насправді шаріат не залишив жодної речі без пояснення і дав рішення на усі питання. Всевишній Аллах говорить:

وَنَزَّلْنَا عَلَيْكَ الْكِتَابَ تِبْيَانًا لِكُلِّ شَيْءٍ

«…Ми ниспослали тобі Писання для роз’яснення усілякої речі…» (16:87)

مَا فَرَّطْنَا فِي الْكِتَابِ مِنْ شَيْءٍ

«…Ми нічого не впустили в Писанні…» (06:38)

حُرِ الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الإسْلامَ دِينًا

«…Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам…» (05:03)

4 – У завершенні, суть у тому, що участь у системах невір’я і правління не тим, що ниспослав Аллах - є куфром, якщо цей правитель є прибічником цього правління, також подібне правління буде тиранією і гріхом, якщо правитель править не тим, що ниспослав Аллах, але не вірить і не є прибічником такого правління, як говориться в аятах:

 ( وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللّهُ فَأُوْلَـئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ )

«хто править не за тим, що низвів Аллах, то це – кафіри» (5:44)

( وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أنزَلَ اللّهُ فَأُوْلَـئِكَ هُمُ الظَّالِمُونَ )

«хто править не за тим, що низвів Аллах, ті – тирани» (5:45)

( وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللّهُ فَأُوْلَـئِكَ هُمُ الْفَاسِقُونَ )

«хто править не за тим, що низвів Аллах, ті – грішники» (5:47)

І ті, хто дозволяє мусульманам приймати участь у правлінні не тим, що ниспослав Аллах, не мають жодного доказу, тому що тексти, які забороняють це – є категоричними у своєму походженні і у значенні.

Я сподіваюся, що відповідь на це питання є достатньо ясною і зрозумілою, з дозволу Аллаха.
 

04 Раджаб 1435
03/05/2014