Наділи хараджій землі

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: У книзі «Майно у Державі Халіфат» у темі «Використання держвласності» говориться:

«Якщо виділяєма «мертва» земля не була оброблюваною у минулому взагалі чи вона раніше засівалась і оброблялась, але потім стала покинутою і необроблюваною до обкладання її хараджем, і держава, заволодівши нею законним шаріатським шляхом, потім виділила її у користування окремим особистостям, то на такі землі поширюється хукм оживлених хараджій земель. Той, хто її оживив і кому вона була виділена у власність та у користування, якщо це мусульманин, — на нього лягає ушр чи половина ушру у якості закяту» (кінець цитати).

Звідси питання: у підкресленому мною місці чи не буде правильним замість слова «хараджій» використовувати «ушрій»?

Відповідь: Здається, у Вас виникла плутанина, оскільки Ви порахували, що після оживлення «мертвих» хараджій земель, які раніше не обкладались податком харадж, вони повинні стати ушрій. Проте справи обстоять іншим чином, оскільки земля харадж буде лише для мусульманина, а для невіруючого вона продовжить залишатись хараджій.

Що стосується «мертвих» земель, які раніше оброблялись і з них виплачувався харадж, то після чергового їх оживлення вони не перестають бути хараджій, і тут неважливо, хто оживив їх — мусульманин чи невіруючий.

У книзі «Економічна система» у темі «Освоєння земель» говориться: «Хто оживить «мертву» ушрій землю, однаково мусульманин він чи невірний, той буде володіти її площею та її користю. Мусульманин обкладається ушром як закятом за зернові культури і плоди, за які обов’язковий закят, якщо вони досягають нісаба. Що стосується невірного, який освоїв ушрій землю, то на нього лягає виплата хараджу, а не ушру, тому що невірний не відноситься до числу людей, які виплачують закят. А у силу неприпустимості того, щоб земля бездіяла (тобто з неї повинен стягуватись або ушр, або харадж), на її невірного володаря покладається харадж.

Той, хто оживить «мертву» хараджій землю, яка раніше не обкладалась хараджем, той буде володіти площею землі та її користю, якщо мова йде про мусульманина. Якщо ж мова йде про невірного, то він буде володіти лише користю хараджій землі. З цієї землі мусульманин виплачує ушр, але не харадж, а невірний виплачує харадж подібно тому, чим обкладається немусульманське населення після завоювання в обмін на користування хараджій землями.

Той,хто оживить «мертву» хараджій землю, на яку у минулому був накладений харадж перш ніж вона стала «мертвою», володіє тільки користю землі, але не самою землею, однаково, чи є він мусульманином чи невірним. На обох лягає виплата хараджу, тому що на неї поширюється хукм завойованої землі, на яку був накладений харадж. Таким чином, виплата хараджа зберігається на ній, незважаючи на те, чи придбав її мусульманин чи невірний, і так до Судного дня» (кінець цитати).

У книзі «Проект Конституції. Шаріатські докази», 2 том, в 133 статті говориться: «Якщо мусульманин оживить «мертву» хараджій землю, яка раніше не обкладалась хараджем, то переведе її у категорію ушрій, а отож, з неї повинен виплачуватись закят. Якщо ж її оживить зіммій, то вона залишиться хараджій, а отож, з неї повинен виплачуватись харадж.

Якщо хтось оживить «мертву» хараджій землю, на яку у минулому був накладений харадж перш, ніж вона стала «мертвою», то від цього вона не перестане бути хараджій, однаково, чи оживив її мусульманин чи зіммій» (кінець цитати).

У книзі «майно у Державі Халіфат» у темі «Харадж по мирному договору» говориться: «… 5) Усіляка «мертва» земля, яка була освоєна мусульманином. Пророк ﷺ сказав:

مَنْ أَحْيَا أَرْضًا لَيْسَتْ لِأَحَدٍ فَهُوَ أَحَقُّ بِهَا

«Якщо хто-небудь обробить землю, яка не належить нікому, тоді він має більше права на неї».

Бухарі повідомив про той же самий хадіс зі словами:

مَنْ أَعْمَرَ أَرْضًا لَيْسَتْ لِأَحَدٍ فَهُوَ أَحَقُّ

«Якщо хто-небудь поселиться на землі, яка не належить нікому, він більше заслуговує її».

Ця земля залишається ушрій землею і не перетворюється у хараджій землю, за винятком того положення, коли невірний купує ушрій землю у мусульманина. Тоді він буде платити харадж, і від нього не буде вимагатись, щоб він платив ушр, тому що ушр — це закят, а невірні не виплачують закят, бо закят — це милостиня і очищення для мусульманина, а також у силу того, що земля не повинна простоювати і з неї повинен виплачуватись або ушр, або харадж» (кінець цитати).

Отож, відповідаючи на Ваше питання (у підкресленому мною місці чи не буде більш правильним замість слова «хараджій» використати «ушрій»?) скажімо, що залишити слово «хараджій» буде правильним, адже, як Ви змогли спостерігати, виділяєма «мертва» хараджій земля раніше не обкладалась податком харадж.

Ваше питання витекло із теми «Використання держвласності», але у цій же темі, тільки трохи вище наведеної Вами цитати із книги, говориться: «А якщо була виділена хараджій земля, тобто будь-яка земля, яка була завойована силою, подібно землям Іраку, Шаму і Єгипту, то це питання розглядається: …», — і далі розбираються деталі. Отож, у книзі мова йде про виділення землі, а не ушрій.

На тлі сказаного резюмую наступним чином:

— якщо мусульманин оживить «мертві» хараджій чи ушрій землі, то вони будуть вважатись ушрій;

— якщо ж невірний оживить «мертві» хараджій чи ушрій землі, то вони залишаться у тому ж статусі, але з обох земель невірний повинен виплачувати харадж. Причина цього полягає у тому, що ушр є закятом, а закят не стягується з невірних, але при цьому земля не повинна бездіяти, а отож, з невірного, який оживив ушрій землю, стягується харадж.

 

21 Сафара 1434 р.х.
03.01.2013 р.