За словами міністра Худа аль-Бан, під час інтерв’ю офіційному виданню від 26 вересня: «Відповідь буде прозора та вкрай точна, яка буде опиратися на достовірну інформацію, факти, цифри та незаперечні докази, які не можуть викликати сумнівів …»!!
Постає питання, що за інформація, факти та цифри, незаперечні докази будуть представлені в якості відповіді з боку єменського уряду? У той час як кожен громадянин достовірно обізнаний про те, що в’язниці служб безпеки переповнені політичними ув’язненими, письменниками та суспільними діячами. Наглядним прикладом можуть слугувати регулярні правопорушення стосовно журналістів, таких як Абдул Іла Хайдар Шая, Камаль Шараф, аш-Шами, в’язень совісті молодий хлопець (21 рік) Аммар Мухаммад аль-Джармузій, якй провели більше ніж два місяці у візниці без пред’явлення їм будь-який певних звинувачень або справедливого судового рішення, або навіть взагалі без судового засідання!!
І якщо журналістів судили, перед (не маючим законом статусу) судом державної безпеки, то стосовно Аммара аль-Джармузій служба політичної безпеки відмовилась відправляти його справу до суду, і в той же час звільнити його з-під варти. Хізб-ут-Тахрір в Ємені попереджав службу політичної безпеки (у попередній своїй заяві) або направити його справу до суду, якщо за ним є якийсь злочин, або негайно випустити його з-під варти.
Що міністр може сказати про цифри? Чи скаже вона про те, що у провінції Саада було вбито усього лише тисячі людей, ув’язнено всього лише сотні? Що вона скаже про затриманих з Південного руху, що вони «Терористи»? Або вона скаже, що затримали такого-то помилково, або скаже, що массові вбивства в аль-Ані відбулися теж помилково, а що тоді стосовно бійні в Абьян, Лахдж, аль-Далі, Маъджала та ін.. Усі ці затримані та їх родини, які стали жертвами подібних правопорушень, є прямими свідками того, що відбувається, тому позиція виправдання від влади буде виглядати дурніше аніж зізнання!!!
Цей режим, який проголошує свободу совісті та «свободу» думки, повинен зрозуміти, що саме ці служби безпеки стоять за недопущенням інакомислення, саме вони переслідують носіїв ідей, нишпорять за ними та арештовують. А останній винні лише в тому, що мають власне законне право мати свій шаріатський погляд, який вони гідно доносять до суспільства, дотримуючись істини, в якій впевнені, жертвують собою заради досягнення мети довольства їх Господу. Вони роблять це спокійно та із задоволенням, їх не лякають в’язниці та арешти, вони стоять на своїх переконаннях, які не приймають компромісів. Вони терплять та сподіваються, допоки Аллах не доведе вже вирішену справу до кінця. Вони твердо обізнані в тому, що обіцянка Аллаха – це істина, що перемога неодмінно прийде, що цей світ несталий, що утворення Ісламської держави не з горами, і що буде праведний Халіфат за методом пророцтва згідно благої звістки від Пророка Аллаха Мухаммада (с.а.в.): «А потім буде Халіфат за методом пророцтва … і згодом він замовчав» (передав Ахмад).
Всевишній Аллах в Корані каже:
«Воістину, земля належить Аллаху. Він дарує її тому зі Своїх рабів, кому побажає, і благий кінець уготований для богобоязливих» (7:128)
Інформаційний офіс
Хізб-ут-Тахрір Ємен
Тел.: 00967733856316
E-mail:
№ H.T.E. 49
Середа, 1920 Шавваль 1431 г.х.
29/09/2010 г.
1 – В’язень совісті (англ. Prisoner of conscience) термін, який було введено в обіг на початку 1960 –х років засновником організації Amnesty International британським юристом та правозахисником Пітером Бененсоном. Цей термін вживається стосовно людини, яка знаходиться під вартою або в ув’язненні виключно за те, що мирно виражала свої політичні, релігійні або наукові погляди.
2 – «Міжнародна амністія» (відома також як Amnesty, AL, Amnesty International, MA, «Эмнесті») – міжнародна неурядова організація, яка ставить собі метою «здійснювати дослідження та дії, які скеровані на запобігання та припинення порушень прав на фізичну та психологічну недоторканість, на свободу совісті та самовираження, на свободу від дискримінації в контексті своєї роботи за просуненням прав людини».
AL заснована у Великобританії у 1961 році. Організація звертає увагу на порушення прав людини та виступає за дотримання міжнародних стандартів. До її завдань входять мобілізація спільноти з метою утворення тиску на осіб, які порушують права людини.
За свою роботу Amnesty International нагороджена Нобелівською премією світу, а також премії ООН у галузі прав людини. Разом з тим на її адресу була критика за можливу упередженість, а саме, за анти-західний та прозахідний настрій.
