Нормалізація відносин між правителями Туреччини і окупаційним іудейським утворенням

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган вказав нещодавно на «можливість потепління» відносин з іудейським утворенням, заявивши, що в регіоні може бути досягнута нормалізація відносин.

На зустрічі з журналістами під час повернення з свого візиту до Туркменістану Ердоган заявив, що «нормалізація відносин з «Ізраїлем»» є можливою перспективою для обох сторін, якщо вони зможуть досягти угоди про компенсацію жертвам морського рейду «ізраїльських» військ проти «Флотилії свободи», а також за умови, якщо «Ізраїль» зніме блокаду з палестинців, згідно з тим, як передало новину «Associated Press» (14.12.2015).

Високопоставлений чиновник в Анкарі заявив у п'ятницю 18.12.2015, що уряди двох держав близькі до досягнення остаточної рамкової угоди, спрямованої на нормалізацію відносин між ними «після того, як вимоги Туреччини будуть задоволені».

Одночасно і єврейські чиновники стали говорити про угоду щодо нормалізації відносин, яка відбулася на високому рівні під час двосторонніх переговорів у Швейцарії.

Варто відзначити, що відносини між Туреччиною та іудейським утворенням стали напруженими після вбивства євреями десятьох турків, що пливли на борту одного з кораблів «Флотилії свободи», що прямувала до Гази в 2010 р. Але, незважаючи на відкликання посла Туреччини з іудейського утворення і оголошення нею заморозки відносин з євреями, численні домовленості не припиняли свого існування. Співпраця між ними тривала, особливо - у військовій області, де продовжувало діяти більш шістдесяти угод, підписаних між двома сторонами. І це тільки лише у військовій сфері! Туреччина залишилася лідером в ісламському світі за кількістю імпорту з «Ізраїлю», а офіційний прибуток від експорту з «Ізраїлю» в Туреччину перевищив 2 млрд. доларів у 2011 р.

Таркар Іртарк, співробітник турецького НДІ, відставний генерал-майор (і в минулому - директор турецького військово-морського училища), повідомив газеті «Близький Схід», що відносини між Туреччиною та «Ізраїлем» тривають вже 60 років, але за останні 10 років правління Ердогана вони посилилися в десятки разів.

Деякі спробували виправдати турецьку орієнтацію на поліпшення відносин з «Ізраїлем» через кризу в російсько-турецьких відносинах і через початок заміни Туреччиною імпорту газу з Росії на газ «Ізраїлю».

У спробі провернути цей політичний злочин і одночасно утримати престиж уряду Туреччини щодо палестинської проблеми, Ердоган зустрівся в суботу 19.12.2015 з Халідом Машаалем, головою політбюро ХАМАС.

Той, хто стежив за ходом переговорів у Швейцарії між двома сторонами незважаючи на чутки про те, що Туреччина вимагає зняття блокади з Гази, на її згоду внести жорсткі обмеження на пересування лідерів ХАМАС і на її заяву про вигнання деяких з них зі своєї території, незважаючи на обіцянки «Ізраїлю» забезпечити Туреччину газом, той розуміє, що нормалізація відносин між двома країнами на офіційному рівні - це питання часу, і не більше.

Запевнення Ердогана і його вигадані битви з «Ізраїлем» розбилися об стіни Швейцарії, і для всіх стало ясно більше ніж будь-коли, що правителі Туреччини не мають ісламських позицій і не пов'язані з культурою Ісламу та з його просвітою. Їх не стосуються проблеми їх Умми, а важливі для них лише їх вузькі інтереси, що не мають ваги в релігії. Їх позиція диктується лише колоніальними зв'язками.

Самі зустрічі та переговори з «Ізраїлем» за своєю суттю є злочином. Дискусії зі злочинним «Ізраїлем», можливість вирішення конфлікту шляхом переговорів, торгівлі та обміну інтересами, - все це є нехтуванням кров'ю шахідів, яких убило іудейське утворення на кораблі «Мармара», зневагою проблеми Умми та байдужістю до окупації євреями місця вознесіння Посланника Аллаха (с.а.с.). Це зневага сутністю тих погромів проти жителів Палестини, які ведуться з початку встановлення «Ізраїлю» - жаху, що не припиняється ні вдень, ні вночі, а також це зневага порушенням елементарної святості і недоторканності приватного життя!

Питання Умми, такі як вбивства дітей і окупація її святинь, не будуть вирішені фінансовими угодами або торгівлею інтересами. Все майно в цьому світі не варте і краплі крові мусульманина, а окупацію євреями п'яді землі Палестини не замінити мільйонами і мільярдами доларів.

Для нинішніх правителів Туреччини є прекрасний приклад у позиції османського султана Абд аль-Хаміда, якщо вони тільки б знали це! Він займав тверду позицію, на відміну від сучасних правителів Туреччини. Його слова свідчили про його блискучу позицію, бо він усвідомлював, що проблеми Умми, її землі і святинь не можуть бути предметом торгівлі, якою б не була слабкою Османська Держава в той час і яким би величезним не був борг, що висить над нею. Тоді цей султан, хай помилує його Аллах, сказав: «Порадьте доктору Герцлю не вживати кроків у цьому напрямку, бо я не можу відмовитися від п'яді землі Палестини, бо вона не є моєю особистою власністю, а є власністю Ісламської Умми. Мій народ боровся на джихаді за неї і окропив її своєю кров'ю. Нехай іудеї притримають свої мільйони, тому як якщо колись Держава Халіфат буде розчленована, то вони тоді зможуть захопити Палестину за безцінь. Але поки я живий, то навіть якщо моє тіло розкраяють ножами, то це буде легше для мене, ніж побачити, як Палестина буде відрізана від Держави Халіфат. Я не допущу цього. Я не можу погодитися на розчленування наших тіл, поки ми живі». Велика різниця між Абд аль-Хамідом, лідером, що зберіг благословенну Палестину і її Умму, і нинішніми правителями Туреччини, які продали Палестину, кров мусульман та інтереси Умми за лічені дирхами. А потім вони ще називають себе продовжувачами справи Османів, хоча Османи не причетні до них, до їх справ і злочинів!

Нормалізація відносин з «Ізраїлем», руки якого все так само залиті кров'ю, є визнанням і легалізацією його окупації благословенної землі, на якій сподвижники Пророка (с.а.с.) проливали свою кров. Вимога Туреччиною зняття блокади з Гази не може вважатися виправданням або ціною за цей політичний злочин. Зняття блокади з Гази, яку турецькі правителі поставили обов'язковою умовою, не виправдовує нормалізацію відносин з окупаційним утворенням, яке звело себе на узурпованій благословенній землі і встановило свою владу на черепах палестинців і на їхніх стражданнях.

Нормалізація відносин з окупантом не перестає бути політичним злочином, який необхідно засуджувати і вставати проти нього лицем до лиця. Цьому злочину немає виправдання, бо воно підсилює окупанта на землі Ісламу і відкриває ворогам мусульман шлях проти них, що суперечить акиді цієї Умми і її політичному методу, окресленому словами Аллаха Всемогутнього:

وَلَن يَجْعَلَ اللّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلاً

«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).


Автор: Аля Абу Салих
Источник: газета «Ар-Рая»
23.12.2015

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая