З самого початку благородної сирійської революції турецький режим грає в ньому ключову роль, але, не дивлячись на те, що він володіє серйозною військовою силою, з якою необхідно рахуватися, ця роль обмежилася в «приборканні» кількох сирійських офіцерів і керівників ряду загонів, які відкололися.
Сюди можна додати і діяльність благодійних організацій, специфіка якої, по суті, вимагає прийняття біженців та їх розміщення в таборах, однак і це відбувалося не завжди, а тільки згідно з американським планом «приборкання». Після того, як турецький режим виконав свою роль і зумів взяти в свій кулак кількох керівників загонів, надавши їм можливість відкрити представництва на турецькій землі, а також зміг надати їм деяку військову підтримку, від якої ні холодно, ні спекотно, режим почав збільшувати тиск на сирійських революціонерів, «відрікшись» при цьому від заяви свого глави Реджепа Тайіпа Ердогана перед сирійськими біженцями: «Ви - мухаджири, а ми - ансари!», - і від його обіцянки «не допустити повторення різанини у м. Хама 1982 року». Він мовчки спостерігав бійню, вчинену проти сирійських мусульман, а також надав американським військовим літакам базу «Інджірлік» для використання її в бомбардуваннях жителів Шама і закрив кордон перед людьми, що рятувалися від бочкових бомб, і справа дійшла до того, що на величезній площі турецько-сирійському кордону він розпочав будівництво бетонної огорожі та ловлі всіх, хто намагається його перетнути, під приводом «безпеки» та «боротьби з тероризмом».
І ось сьогодні режим Туреччини перешкоджає десяткам тисяч біженців, що біжать з північних регіонів Алеппо від лютих атак російських літаків, увійти на турецьку землю, після того, як він прийняв вже більше двох мільйонів чоловік з різних куточків Сирії, залишивши їх поневірятися в холоді і без даху над головою над головою, але ніхто їм не відповів. Все це робиться для того, щоб збільшити тиск на жителів Шама: з одного боку, підпорядкувати їх американському політичному рішенню і штовхнути на ряд великих поступок поки не почалася «Женева-3», а з іншого - перетворити проблему біженців у політичний інструмент для подальшого військового втручання, необхідного для того, щоб не дозволити курдським загонам здійснити свої амбіції по самоврядуванню. Це - червона риска для турецького режиму, заснованого на націоналістичній ідеї. Однак всі ці дії можливі тільки під прикриттям «міжнародного альянсу» - звідси і заяви про готовність до введення сухопутних військ до Сирії під приводом «боротьби з тероризмом» і заяви про готовність покінчити з «ІД», що, в свою чергу, дасть турецькому режиму можливість перебувати на територіях, контрольованих курдськими бойовиками, і не допустити здійснення їх мрії - утворення курдської автономії.
Безсумнівно, що відбуваються події показали, що режим Туреччини прагне здійснити виключно свої інтереси і інтереси своїх панів. Навіть якщо він і введе війська в Сирію, то аж ніяк не заради народу Шама, а заради «боротьби з тероризмом». Це зайвий раз доводить, що правителі мусульман загалом (а Туреччини - зокрема) є агентами невірного Заходу і прагнуть досягти своїх інтересів всупереч людським цінностям і моралі.
Шляхетна революція Шама оголила брехню міжнародної системи і гуманітарних організацій, виставила напоказ зраду мусульманських правителів; їх імена, зрада і змови проти Шама назавжди залишаться на чорних сторінках історії. Ця революція у що б то не стало прагне прийти до чистого як струмок підсумку - вона відсіває всередині і виявляє зовні: виявляє правителів, пануючих на плечах Умми під ісламськими гаслами, які перше, що зробили, - залишили без допомоги Іслам і Ісламську Умму, і відсіває особистостей, які долучилися до загонів «ім'ям джихаду», але, як ми і обіцяли, погане в хороше не затримається надовго.
Величина змов проти революції Шама виходить з величі самої благородної революції. Невірний Захід усвідомлює, що час звільнення Ісламської Умми з-під його панування вже наблизилося, і противники скоро дізнаються, який поворот їх очікує.
За матеріалами газети «Ар-Рая»
Ахмад Абдульваххаб
Інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір Сирія
8 Джумада аль-уля 1437 х.
17.02.2016 р.
