Жодна розумна людина не сумнівається в тому, що колоніальні інтереси в корені суперечать інтересам Ісламської Умми, і жоден свідомий політик не сумнівається в тому, що Захід на чолі з Америкою оголосив нещадну війну ще не встановленому Халіфату на основі методу пророцтва.
І заяви політиків і світових лідерів від Сходу до Заходу підтверджують цю капіталістичну ворожість по відношенню до Ісламу і його правління, якому суперечить демократичний капіталізм. Однак ці ворожі твердження більше проявляються серед лідерів з категорії «яструби», содомітів, видатних політиків від Республіканської партії в США і таких лідерів, як президент Росії. Також ця ворожість нічим не відрізняється і у тих, хто намагається приховати її під крилом голуба миру, обертаючи свою агресію проти мусульманського світу в м'яку політичну обгортку, подібно до Демократичної партії США. Наприклад, незважаючи на те, що Обама спробував відновити імідж Америки серед мусульман в перші роки свого правління, він розкрив свою ворожу сутність і виявив побоювання Халіфату до того, як закінчився його термін правління, сказавши: «Ми не дозволимо їм створити Халіфат в якому б там не було місці ... ані в Сирії, ані в Іраку» («Al-Jazeera Net», 09.08.2014). Новий кандидат на посаду президента США від Демократичної партії, Хілларі Клінтон, не приховувала свого страху перед Халіфатом, який може встановитися в Пакистані; про це вона говорила у своїх попередніх заявах 08.12.2009.
А тому Америка запекло воює проти Ісламської Умми і її віри. Подібно до її злочинів в Афганістані та Іраку, також ця боротьба має політичний і інтелектуальний характер, спрямовані проти культурного проекту Умми, які використовуються Америкою, коли вона уникає зіткнення. І об'єктивний аналітик, незалежно від його релігії і культури, не може заперечувати цього конфлікту в його різних формах.
Політичні методи, за допомогою яких Америка веде свою боротьбу, не менш небезпечні, ніж військові дії, і це насправді зміцнює вплив капіталістичного Заходу, який ворогує з Ісламом і мусульманами, подібно до того, як це відбувається в Лівії, Ємені, Сирії і Палестині. Там Америка намагається бути присутньою у всіх лівійських і єменських подіях, намагаючись усунути старі політичні сили, вірні Великобританії. І коли Америці не вдається цього зробити, вона намагається утворити точку опори в новому режимі, яка в майбутньому зміцнить її вплив у здійсненні її політичних інтересів.
Що стосується Сирії, то тут Америка усвідомлює серйозну небезпеку революції, і тому вона наполягає на відхиленні революції від свого звільнюючого курсу і наполягає на проведенні конференцій і на досягненні політичних рішень, щоб не з'явився новий політичний центр після революції, який не буде лояльним до США.
У Палестині США мають монопольний вплив, наполягаючи на політичних рішеннях, і там Америка нав'язала своє політичне бачення проекту «двох держав» на міжнародному, регіональному та арабському рівнях.
Таким чином, все це називається політичними рішеннями, однак насправді це - американські рішення. І, не дивлячись на всі ці факти, в мусульманському світі все ще існують голоси, незалежно, на державному рівні або на рівні груп, рухів, партій і загонів, які все ще на повний голос оголошують про те, що проблеми ісламського світу вирішаться тільки за допомогою Америки. Вони дозволяють свої конфлікти або розробляють рішення тільки тоді, коли цим управляє Америка. І хіба може колоніальна Америка дати рішення, яке приведе до розвитку ці пригноблені нею самою народи, хіба Америка звільнить їх від своєї гегемонії або від гегемонії інших колонізаторів?
Людина зі здоровою свідомістю в повній мірі усвідомлює, що підпорядкування політичних сил Заходу і ввірення проблем Умми її ворогам є великим злочином і великої зрадою. І ті, хто зачаївся позаду Америки і її рішень, не можуть не знати того факту, що Коран відкидає панування колонізаторів і закликає мусульман повстати проти влади колоніалізму. Всемогутній Аллах говорить:
وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلا ١٤١
«…Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (04:141).
Це - закон Всевишнього Аллаха, який забороняє мусульманам залишати колонізаторів на чолі мусульман, їх країн і їх справ, як і забороняє покладатися на програми і плани цих колонізаторів.
Не існує жодних сумнівів в тому, що свідомий мусульманин не може залишити без уваги цю коранічну істину, замість неї просуваючи американські рішення, або приховувати ті страшні небезпеки, які несуть в собі ці рішення для Ісламської Умми і її майбутніх жертв. Просування рішень США означає наступне:
1. Залишити революцію Умми в лоні колонізаторів, від якого Умма хоче звільнитися, і це - буквальна реалізація колоніальних планів.
2. Віддати капіталістичній ідеології можливість домінувати над ісламським процесом вирішення проблем Умми, що означає домінування західної думки і переважання культури Заходу.
3. Нове формування класу правителів, проти яких повстала Умма, через репресії яких Умма страждала, усвідомлюючи, що причина її страждань виникає, головним чином, через щільний зв'язок цих правителів з Америкою і Європою.
4. Даремно витратити кров тих, хто повстав, щоб позбутися від тиранії і несправедливості, оскільки ці рішення повернуть найстрашнішу тиранію, як це сталося в Єгипті, коли політичні кола втілили рішення США.
5. Зрив проекту, що веде до встановлення праведного Халіфату за методом пророцтва, і зрив втілення Шаріату (що є обов'язком мусульман), які відновлять гідність і ідеологію Умми.
Західні країни, ворожі до Ісламу і його політичного питання, тверді у своїй ворожості до Ісламської Умми, і м'якість Обами не приховає цього факту. Так само - тонкість Великобританії або те, що намагається зробити Європа, показуючи себе гуманною, приймаючи біженців, які постраждали від політики Заходу в мусульманських країнах. Політики Америки і Заходу змінюються, але не змінюється характер боротьби і не змінюється її культурний характер, незважаючи на те, що змінюються деякі способи реалізації цієї боротьби.
І тільки ця ворожість - не кажучи навіть про закони Шаріату - достатня для того, щоб мусульмани бігли від всіх колоніальних рішень і пропозицій та продовжували дивитися на них як на ворога, відмовляючись від конференцій та ініціатив Заходу, поки вони не обернулися інтригами колоніалізму, коли ворог виходить через двері, заходячи при цьому в вікно!
Автор: доктор Махір аль-Джабарі
Член Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Палестині
За матеріалами газети «Ар-Рая»
09.03.2016
