В ім’я Аллаха – Милостивого, Милосердного
«Думка Імама усуває розбіжності» – це один із ключових шаріатських законів, пов’язаних з правлінням, який на сьогодні навмисно ліквідований із мусульманської культури та освітньої програми після руйнування Халіфату з метою виставити Іслам як виключно обрядову релігію.
Така же участь спіткала і багату кількість інших законів Шаріату, які відносяться до системи правління, економіці та іншому, наприклад – право халіфа на табанні у шаріатських рішеннях (приймати та зобов’язувати до виконання будь-який закон Шаріату, виведений шляхом правильного іджтіхаду із книги Аллаха та Сунни Його Посланця ﷺ). Він владний приймати табанні у рішеннях настільки, наскільки цього вимагають нові питання та обставини, і його наказ повинен виконуватись мусульманами як явно, так и приховано.
Для того, щоб зрозуміти, наскільки ці правила життєво важливі для мусульман, необхідно загострити увагу на самій природі шаріатських рішень, а також на тому, що означає «політика» в Ісламі.
Так, політика в Ісламі – це турбота щодо справ людей за допомогою шаріатських законів, які втілює держава у якості єдиного уповноваженого виконавчого утворення. Умма, у свою чергу, сприяє йому у цьому шляхом контролю та звіту у якості наділювача владою, і лише Умма має виключне право накладати на Імама обов’язок втілювати закони Шаріату, а Імам виконує Шаріат від імені Умми.
Аллах Тааля говорить:
إِنَّ اللَّهَ يَأْمُرُكُمْ أَن تُؤدُّواْ الأَمَانَاتِ إِلَى أَهْلِهَا وَإِذَا حَكَمْتُم بَيْنَ النَّاسِ أَن تَحْكُمُواْ بِالْعَدْلِ إِنَّ اللَّهَ نِعِمَّا يَعِظُكُم بِهِ إِنَّ اللَّهَ كَانَ سَمِيعًا بَصِيرًا
«Воістину, Аллах велить вам повертати ввірена на збереження майно його володарям та судити по справедливості, коли ви судите серед людей. Як чудово те, чим умовляє вас Аллах! Воістину, Аллах – Чуючий, Бачачий» (04:58),
وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ فَأُوْلَـئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно до того, що ниспослав Аллах, є невіруючими» (05:44)
З точки зору Шаріату, Імамат (Халіфат) – це керування справами людей по Ісламу. Халіф виступає від імені Умми у втіленні законів Шаріату та зобов’язує людей дотримуватися цих законів, за допомогою яких регулюються стосунки між людьми як всередині, так і ззовні держави. І тому вихід із ісламської політики означає відмову від більшості шарітських законів, включаючи категоричні.
Повернемось до законів Шаріату, які, у свою чергу, поділяються на дві категорії :
Перша категорія: Категоричні (катий) закони – закони, виведені на підґрунті категоричних доказів, навколо яких нема розбіжностей серед факіхів (знавців ісламського права).
Друга категорія: Некатегоричні (занній) закони – закони, які є предметом іджтіхаду, навколо яких існували, існують та будуть з’являтися у подальшому розбіжності, в яких неможлива консолідація мусульман на одному іджтіхаді через численність думок, що, природньо, приводить до виникнення різноманітних правових шкіл (мазхабів) і до збільшення їх числа.
Оскільки держава є виконавчим утворенням і на ньому лежить турбота про людей за допомогою шаріатських законів, то вона повинна приймати табанні у шаріатських рішеннях у вигляді конституції та законодавчих норм для того, щоб визначити форму держави та повноваження усіх органів у ньому, а також ясно встановити права та обов’язки людей, врегулювати їх стосунки та попередити розбіжності. А тому не існує держави, заснованої на чотирьох мазхабах одночасно. В протилежному випадку, у країні настане плутанина, розкол та втратиться єдність та міць держави.
Халіфат як система правління надав виключне право табанні халіфу – і це єдиний спосіб об’єднати Умму, зупинити розбрат та вберегти релігію від шкоди. Халіфат є верховним керівництвом усіх мусульман на землі. Аллах Тааля сказав:
إِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاعْبُدُونِ
«Воістину, ця ваша релігія – релігія єдина. Я ж – ваш Господь. Поклоняйтесь же Мені!» (21:92)
Посланець Аллаха ﷺ сказав:
«Якщо присягу принесуть двом халіфам, вбийте другого із них», – І це ясно вказує на першорядну важливість Халіфату та єдність мусульман.
При виникненні тяжби між людьми виникає необхідність у законі, який усуне суперечку людей, не залишають на розсуд іджтіхадів їх факіхів. Припустимо, виникла розбіжність у шлюборозлучному процесі між чоловіком та дружиною. Дружина звертається до знавця ханбалітського мазхабу , а він вважає розлучення дійсним і не зобов’язує дружину повернутись до чоловіка, а чоловік при цьому он звертається до знавця шафіітського мазхабу, а він, навпаки, вважає розлучення недійсним і зобов’язує дружину повернутись до чоловіка. У такому випадку, табанні халіфа – це єдиний спосіб вирішити суперечку, тому що думка Імама ставить крапку у розбіжностях . Схожим чином справа обстоїть як у стосунках між мусульманами, так і в стосунках між мусульманами та іншими народами
Серце кров’ю обливається, коли бачиш розрізненість мусульман в жалюгідних політичних утвореннях, розмежених невірними, які вигадали для цих країн конституції, прапорці та свята, а також зобов’язали їх слугувати інтересам та війні невірних проти релігії Аллаха.
Вже давно більшість шаріатських законів сильно фальсифіковано; це такі закони, як основи посту – так, ми бачимо мусульман розрізненими у пості: цей вже тримає пост, а той іще не розпочав, хоча між ними відстань усього декілька метрів!
Ми бачимо мусульман, які постяться 28 днів і тих, хто тримає пост 31 день. Спостерігаємо єдність у баченні Місяця в один рік, але розрізненість – в інший через розбіжності правителів та їх «незговірливість» між собою. Є розбіжності у фазах місяця у місяць Рамадан, але нема розбіжностей у періоді хаджу. Є єдність у місячному календарі, незважаючи на відстань між країнами, проте тим часом у країнах-сусідах Місяць бачать по-різному. Бачення Місяця співпадає при «політичному партнерстві», але не співпадає при «політичному розділенні».
Це порушення релігії Аллаха відбувається через те, що існує ворожнеча між мусульманами, які проживають у різноманітних політичних утвореннях, і через відсутність Халіфату, і це суперечить ісламській акъиді та Шаріату Аллаха.
З іншого боку, низка улемів, проїдаючи свою релігію за мирські блага, сприяє даному гріху та приводить фатви попередніх факіхів абсолютно не до місця. Наприклад, вони намагаються провести аналогію між Худайбійською мирною угодою та Кемп-Девідською угодою, між проханням допомоги у Сафвана ібн Умайі та зверненням за допомогою до американських, російських та інших армій невірних. Вони прирівнюють відмінність у фазах Місяця між Шамом, Марокко та Андалузією до розбіжності такого у двох сусідніх містах.
О мусульмани!
Ніхто не позбавить вас від ворожнечі, не збере вас воєдино, не надасть допомоги пригнобленим, не захистить вашу релігію та ібадат і не очистить ваші святині, окрім Халіфа – вашого Імама! Пророк ﷺ сказав: «Імам – це щит, за яким б’ються та яким захищаються». Імам випрямить криве, виправить зіпсоване, зупинить усіх тиранів та допоможе усім пригнобленим.
Так проявіть же рішучість у справі встановлення Ісламської Держави – другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, захисника вашої релігії, крові та честі, який об’єднає ваші країни та стане джерелом вашої величі та пошани! Заради такого нехай трудяться трудівники!
Рідван Абу Авад
«Ар-Рая» №81 від 3 Рамадану 1437 р.х. (08.06.2016 р.)
