Ріст антиісламської та антимусульманської політики: що за цим стоїть і які цілі переслідуються

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

Ворожість по відношенню до Ісламу та мусульманам притаманна невірним у цілому через їх фанатизм проти Ісламу, і як тільки ця ворожість зачіпається, вона іще більше підсилюється. Тим більше, що ця ворожість має свою історичну спадщину на Заході з часів Хрестових походів, коли вона підпитувалась їх державами з використанням церкви. Проте з поширенням світськості та секуляризму на Заході релігія відокремилась від життя та мислення, і численні із народів Заходу відмовились від християнства, яке більше не важливе для них, і , отож, присутність мусульман у їх оточенні вже не є проблемою для них.

Але на Заході є іще і інше питання, а саме – націоналізм, і це притаманне їх суспільствам. І коли він зачіпається, у них проявляється ворожість по відношенню до інших. Ця ворожість та націоналізм ослабли після Другої світової війни з падінням нацизму та фашизму, і Захід став більше відкритим один до одного та до інших, вони почали прагнути до єдності між собою.

Коли до них прийшли мусульмани на початку шістдесятих років минулого сторіччя, після руйнівної війни, жителі Заходу радо зустріли мусульман. Це відбулось через тимчасове зникнення цих двох чинників нетерплячості та через їх потреби у робочій силі після трагічних людських втрат внаслідок війни, особливо – у Німеччині, тому що вона є однією з основних промислово розвинених країн. Так само справа обстояла в Англії та Франції, але ці дві країни були колонізаторами більшості мусульманських земель, а коли вони змінили метод колоніалізму, надавши їм формальну незалежність, то заснували першу організацію Британської Співдружності та організацію «Франкофонія» (країн, які говорять на французькій), які полегшили прихід народів мусульманських земель на Захід. А на присутність мусульман в Америці ніхто не звертав уваги, і ворожість там була скерована на темношкірих. Також у Канаді та в Австрії присутність мусульман не приваблювала жодної уваги ; мусульман вітали через потребу у трудових ресурсах.

Третій важливий чинник: жителі Заходу були зосереджені на одному ворогу, Радянському Союзі та комуністичній ідеології, які становили безпосередню загрозу. Захід мав потребу у мусульманах та у їх країнах, тому що він експлуатував їх та Іслам проти цього ворога, як це відбулось в Афганістані. А коли Радянський Союз та комунізм разом з ним пали на початку дев’яностих років минулого сторіччя, ситуація змінилась та змінився погляд на мусульман та Іслам.

И, починаючи з того часу, Захід заявив, що його новий ворог – це старий ворог, це ісламська ідеологія, незважаючи на те, що він не має держави, яка втілювала б її. Проте західні лідери усвідомили, що мусульмани почали пробуджуватись та рухатись до відродження, почали прагнути до побудови крупної ідеологічної держави, яка буде загрожувати заходу у регіоні та у їх власному домі. Америка, лідер капіталістичного Заходу, заявила вустами міністра оборони Діка Чейни на міжнародній конференції по безпеці у Мюнхену у 1992 році, що «Іслам є ворогом ». А після Чейні став віце-президентом у 2001 році та брав участь у керівництві хрестовим походом, проголошеним президентом Бушем-молодшим. Сполучені Штати проголосили від імені Північноатлантичного альянсу (НАТО) у заяві, оприлюдненій 21.02.1992, що «ісламський фундаменталізм є черговим ворогом альянсу». Також Вілли Клаас, секретар альянсу, у1995році году заявив, що «політичний Іслам не менш небезпечний для Заходу, аніж комунізм».

А тому, починаючи з дев’яностих років минулого сторіччя, зло ворожості по відношенню до мусульман та їх релігії почало зростати у західних країнах, і воно підсилилось після вибухів 11 вересня 2001 року. Це означає, що дана справа політизована західними системами, органами безпеки та засобами масової інформації для певних цілей. Після цього вибуху відбулось декілька вибухів у містах Європи, і найостанніший був у Брюсселі 22.03.2016. Ці вибухи збільшили ворожість по відношенню до Ісламу та мусульман, і на Заході почали переслідувати мусульман. И тепер не проходить ані дня без нападів на мусульман, фізично, інколи – і до смерті, моральних ображань, плювків та презирства, або напади на їх мечеті , центри, будинки, магазини та бізнес. Мусульмани теплять дискримінацію та пригноблення на роботі, у лікарнях, у школах та відомствах, виникли навіть проблеми «інституціонального расизму» у правоохоронних органах.

Організація міжнародної амністії «Amnesty International» проголосила 09.06.2016, що «Німеччина не у змозі захистити жертви насильства на расовому підґрунті; випадки нападів на гуртожитки та притулки зросли у 16 разів, з 62 випадків у 2013 році до 1.031 випадків у минулому році, у той час як злочини та насильства расового, етнічного та релігійного характеру за той же період зросли на 87%, з 693 випадків до 1.295 випадків злочину». Утворились такі організації, як «ПЕГШДА», для боротьби з мусульманами у Німеччині, яка прийняла більше усього біженців у минулому році. Це ж відбувається і в інших західних країнах. Також у антимусульманських партій піднявся рейтинг серед народу, і не виключається, що ці партії виграють більше місць на наступних виборах, якщо крупні правлячі партії не будуть працювати, щоб стримати хвилю ворожості.
В Америці Дональду Трампу вдалося балотуватись на посаду президента, а він популярний своєю ворожістю проти Іслам та мусульман, які виражались у його заявах відносно цього питання. У цьому зв’язку виникає питання як Республіканці, які правлять Америкою по черзі з демократами, погодились з кандидатурою такої людини? Чи хочуть вони цим злякати мусульман, тому що вони повстали проти американського та західного впливу у регіоні , хочуть звільнення та встановлення Халіфату на основі методу пророцтва?! Або вони хочуть, щоб він виграв, став президентом та реалізував свою політику стосовно мусульман?!

Оскільки Захід не зміг віддалити мусульман від ісламу та відокремити їх від Умми, він прийняв різного роду політики проти мусульман, у тому числі – політику маргіналізації, яка мала контпродуктивний результат, тому що багато хто з мусульман, навпаки, почали більше дотримуватись Ісламу, а деякі із них вдались до озброєних дій. Захід прийняв певну інтеграційну політику, щоб примусити мусульман прийняти цивілізацію та культуру Заходу, стати інтегрованими або розплавленими у тиглі Заходу громадянами. Захід дозволив ЗМІ вести пропагандистку війну проти мусульман та Ісламу, щоб дискредитувати та відчувати людей від Ісламу і щоб зробити так, щоб вони соромились свої приналежності до Ісламу, але їм це не вдалось. Мусульмани більше почали дотримуватись Ісламу та пишатись ним.

Ворожнеча проти мусульман, які живуть у західних країнах, є частиною глобальної кампанії, розпочатої заходом проти Ісламу та мусульман. Захід веде запеклу боротьбу, щоб не допустити звільнення мусульман від ярма колонізації. Він зміцнює режими в ісламських землях з метою боротьби з Ісламом під приводом боротьби з тероризмом та екстремізмом та закликає до поміркованості, що означає відмову від втілення Ісламу та прийняття секуляризму, демократії та західних ідей, щоб відокремити релігію від політики. Вулфовиц, заступник міністра оборони США в адміністрації Буша-молодшого, у березні 2002 року заявив, що «світський Іслам, заснований Ататюрком, є саме тією моделлю Ісламу, яку Сполучені Штати хочуть бачити в ісламських землях». І тому США закликають партії та системи наслідувати цю модель, і вони Ердогана та його партію до влади у тому ж році для того, щоб застосувати цю модель та сприяти її розвитку у мусульманських землях. Так Ердоган вчинив під час свого візиту до Єгипту після революції у 2011 році. Закликаючи до світської держави, Ердоган сказав, що він переконав «Братів-мусульман» прийняти секуляризм, коли він розмовляв з їх наставником Мохаммедом Бадіъ. А нещодавно Ганнуші та його рух у Тунісі офіційно проголосили про прийняття цієї форми.

Усе це є колоніальною хрестоносною боротьбою проти мусульман на Заході та в ісламських землях, щоб відмовити їх від дотримання ідеології Ісламу та доктрини, із якої виходить система для життя, а це – те, що вони називають політичним Ісламом. Усе це вони роблять для того, щоб мусульмани прийняли секуляризм та відокремили свою релігію від життя, щоб вони сталі на кшталт християн на заході, тому що Захід побачив, що мусульмани, які там живуть, не відокремились від своєї Умми, що вони так само відчувають свою приналежність до Ісламської Умми, а не до Заходу. Проекти «європейського» або «французького» Ісламу рухнули, більше того– тисячі мусульман пішли воювати туди, де Захід веде війну проти мусульман, але не на його боці.

Незважаючи на усе це, серед жителів Заходу є ті, які відкидають цю політику та використовують свій розум, які хочуть мати справи з мусульманами. Окрім того, деякі жителі західних країн приймають Іслам і їх численність зростає, і це – тисячі людей кожного року. Мусульмани можуть скористатись цим чинником у кращому виді, звернені в Іслам мусульмани заходу та люди зі здоровим глуздом , які не ворогують з мусульманами, можуть проводити сильні та організовані кампанії по ідейному заклику до Ісламу. У мусульман є можливість впливати на жителів Заходу, спонукати їх до міркування, тому що жителів Заходу знають цінність думки та міркування, адже вони розвились на основі ідеї та міркування. Коли виникнє ідейна суперечка, вони будуть вимушені увійти у неї, а це – чудова можливість переконати їх. Проте мусульмани повинні бути ідейно сильними, щоб вступити з жителями Заходу в ідейну та розумову боротьбу, а також працювати для утворення громадської думки на Ісламу та проти ворожої політики до мусульман, як і для того, щоб утворити силу у мусульман та набути прибічників, щоб потім вплинути на політику західних режимів.

Мусульмани не повинні брати участь у політичних справах західних партій та парламентів, тому що тоді вони не будуть слугувати Ісламу та мусульманам, а будуть підкорятись диктату цих партій. Кращим доказом цього є те, як члени парламенту, які належать до германських партій мусульман (із них 11 депутатів – турки), усі проголосували 02.06.2016 проти Туреччини та проти мусульман у лжесвідченні про те, що мусульмани вчинили «геноцид вірмен» у часи Османської держави у 1915 році.
А тому мусульмани повинні працювати, як ми вже вказували, не вступаючи у західні партії, , щоб Аллах обдарував нас перемогою та встановленням Халіфату на основі методу пророцтва у мусульманських землях, щоб ця держава була порятунком для мусульман та людей усього світу.

Автор: Асъад Мансур
Газета «Ар-Рая»
10 Рамадан 1437
15.06.2016

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая