З 26 по 27 травня відбувся саміт «G7» (групи семи індустріально-розвинутих держав) у двох японських містах Ісе та Сіме, розташованих на півострові Кіі у 300 км до південного заходу від Токіо. На саміті, як зазвичай, обговорювались найяскравіші глобальні економічні та політичні питання, які лежать на столі розгляду. Як розвиток економіки та торгівлі, збільшення темпу розвитку, вихід із застою, загострення стосунків між прибережними країнами у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях, варіант виходу Британії із Європейського Союзу, потік мігрантів з причини конфліктів та війн, а також Паризька угода по зміненню клімату по.
Очолив регламент роботи саміту обговорення поточних економічних ризиків та проблем, які б’ють по глобальній економіці. І найважливішою темою стало послаблення глобального росту, коливання курсів валют, а також спад з економікою, що розвивається, падіння цін на нафту та зниження обсягу світової торгівлі.
«G7» або «Велика сімка» – об’єднання семи провідних економічно розвинутих держав, в яке входять США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія та Канада. Даний саміт є 42-м самітом G7 з миті утворення цієї групи у 1976 році.
На початку «G7» утворилась для боротьби з економічною кризою, яка обрушилася на світ у сімдесяті роки минулого сторіччя. Перший склад цієї групи був усього лише із п’яти держав: Сполучені Штати, Німеччина, Британія, Франція та Італія. Після приєднання до неї Японії та Канади вона отримала назву «Велика Сімка».
У 1998 році після приєднання до неї Росії у якості винагороди за відмову від комунізму та прийняття капіталізму групу почали називати «Великою вісімкою» або «G8». Але у 2014 році Росію виключили через приєднання Криму до своїх територій на тлі виникнення української проблеми. І група знов повернулась до колишнього складу, який складається із семи держав.
Розглянемо найбільш яскраві питання, які вирішувались на нинішньому саміті, які були згадані у підсумковій заяві, та пояснимо правильне рішення відносно них:
Проблема зниження темпу розвитку
Відносно рішення цієї проблеми учасник саміту запропонували: «Використати усі доступні інструменти політичної, монетарної, фіскальної та структурної політики, індивідуально та спільно, для збільшення росту. Провести структурні реформи у своїх суспільствах, щоб стимулювати ріст та виробничу активність (енергію) через усунення структурних викликів (тобто через витрати та інвестиції)». І якщо перевести цю загальну та стилістичну мову, яка приводиться у комюніке, у реальність, то вона означає, що держава, кампанії та приватний сектор повинні усіма силами збільшити виробництво та стимулювати людей до споживання та витрачання більшої частини свого майна для того, щоб оживити економічний стан, який у справжній час терпить застій. У свою чергу, це приведе до росту темпу розвитку, який вважається найважливішим показником (критерієм) економічного стану держави у капіталістичній системі.
Нема сумнівів у тому, що дане рішення є помилковим. Оскільки воно не вирішує проблему розподілу багатства серед людей, яка є найважливішою проблемою. І доти, доки гроші будуть обертатись лише всередині купки людей, вирішити економічну проблему буде неможливим, незалежно від того, скільки буде витрачено зусиль та збільшення виробництва. Оскільки неможливо добитися надлишку виробництва через відсутність грошей (засобів) у більшості споживачів. І тому їх пропозиція змінити структуру та форми виробничих сил, а також підтримати приватизацію іще більше громадських інститутів, не приведе до покращенню росту та усуненню стану хронічного застою, у якому знаходяться країни. Ці поправки, як завжди, приведуть до виграшу малої групи багатих людей, при цьому більшість людей продовжить бути бідним та слабким прошарком суспільства, який позбавлений найменшого шансу на багатства, за винятком жалюгідної долі, яка дозволяє йому усього лише існувати. Ці капіталістичні рішення можна порівняти з обезболюючими ліками, які не лікують хворобу. У зв’язку з цим економічна ситуація буде обертатись по колу, а проблема не буде усунута і продовжить турбувати світ, як це було протягом багатьох десятирічь під керуванням капіталістичної системи, яка домінує нині у світі.
Валютна війна
Що стосується валютної війни, то лідери групи, у стилі капіталістичних держав, прийшли до компромісних рішень, а саме, прийняли рішення, яке вдовольняє обидва боки: Японію та Америку. Як відомо, уряд Японії був вимушений втрутитись та знизити курси обміну свої валюти, щоб покращити ситуацію з продажом свої продукції, ціни яких стали дуже високими, і підвищити їх конкурентоздатність. Америка, зі свого боку, рішуче засудила цю дію. Адже вона принципово відкидає втручання держави у визначення курсу своїх валют на ринок. Нехай ринкові механізми природньо визначають курс валют. Досягнуте компромісне рішення дозволило уряду частково втручатись, щоб запобігти великому та різкому зростанню обмінного курсу валют. Якщо ж зростання є невеликим у межах прийнятного, то уряд не має права втручатись та запобігати такому зростанню.
Ця проблема с курсом валют не буде вирішена кардинальним чином, доки валюти не будуть покриті та закріплені сталими засобами , як золото та срібло. У сьогоднішній ситуації виграє Америка з точки зору грошової одиниці. Оскільки її валюта є грошовим покриттям для інших валют світу. Відомо, що цю проблему на початку створила сама Америка, коли обірвала зв’язок своєї валюти з золотом у 1971 році, що призвело до спалаху валютних війн у світі та похитнуло світову стабільність у сфері валют, яка раніше трималась на основі золота та срібла. Після цієї дати, світові валюти опинились поверженими раптовим падінням, на кшталт повітряних флюгерів.
Інші проблеми
Що стосується решти питань, піднятих на саміті, то вони не настільки важливі, як попередні. І прийняті стосовно них рішення ідуть разом з інтересами цих семи держав, не більше. Як, наприклад, проблема санкцій у відношенні Росії за її окупацію Криму з діями, які звідси виходять, як продовження ігнорування та ізолювання її від участі у групі. Аналогічно йдуть справи з проблемою референдуму у Британії на користь виходу Британії із Європейського Союзу з усіма проблемами, що звідси виходять, як нанесення політичного та економічного удару по Європі. Тому учасник саміту у своєму комюніке закликали Британію не виходити із Європейського Союзу, щоб Союз був сильним в економічному та політичному плані. Причому, по суті, це відкрите втручання G7 у вибір британського народу та спричинення тиску на нього.
Члени G7 також виразили стурбованість з приводу ситуації у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях , де Китай усе більш активно поводить себе у територіальних суперечках з Японією та низкою країн Південно-Східної Азії. Хоча ця проблема є чисто політичною проблемою, а не економічною. Більше того, пропозиція врегулювати її мирними шляхами виглядає, як відкрите втручання у той регіон, куди G7 не має права втручатись. Також проблема біженців та мігрантів, зокрема, біженців у Сирії, які приїжджають у Європу. У якості рішення лідери країн групи закликали зібрати засоби на поселення біженців у тих місцях, куди вони звернулись за притулком. Дане рішення по суті зберігає існуюче скрутне становище у Сирії і не дає можливості Сирійській революції скинути тиранічний режим Башара. Як і тримає людей у жалюгідному стані, вважаючи їх проблему сугубо гуманітарною, а не політичною.
Також проблема угоди з приводу змінення клімату та проголошення про вступ його у силу наприкінці цього року. При цьому, лідери країн групи обрушились з шантажами на адресу інших держав та поклали на маленькі країни таку ж відповідальність за забруднення оточуючого середовища , як на крупні індустріально розвинені держави. Не кажучи вже про випади один на одного за використання джерел забруднюваної енергії, торкаючись обсягів, якості та строків її використання.
Це з точки зору проблем, які розглядались останнім самітом G7, і помилковості тих рішень, які були прийняті лідерами країн цієї групи. Що стосується самого існування такої групи, то це вже інше питання , яке вимагає роз’яснення.
Ця група семи великих промислово розвинутих держав – «G7» – поводить себе, нібито вона відповідальна за світові економічні питання та справи, які не стосуються цих держав. Цим самим вона стверджує свою постійну гегемонію над світовою економікою, не маючи ніякого права. За допомогою цієї групи держави учасниці групи спочатку утворюють проблеми, а потім пропонують рішення. Нібито усі держави погоджуються з їх керуванням світу, схвалюють їх примусове панування над усіма багатствами землі та вдячні за надані ними рішення на існуючі сьогодні проблеми. У дійсності ж, держави світу не просили їх брати на себе таку роль і не уповноважували їх утворювати такий інститут. Усе з точністю навпаки, вони нав’язали себе світу, не радячись з ним і не питаючи у нього дозволу.
Це повне свавілля та крайня несправедливість, коли якісь сім держав починають розпоряджатися долями більше дев’яноста країн світу. Наприклад, Китай сьогодні є другою економічною державою у світі, але її не включили у цю групу. Також Бразилія, яка має більш потужну економіку, аніж Італія та Канада, не була включена у цю групу.
Економічне свавілля та беззаконня з вини цієї економічної групи держав перетнули усі мислимі грані. Прийшов час змінити цю несправедливу міжнародну обстановку. Проте зміни можливі лише з появою держави, яка прийме протилежну капіталізму ідеологію. І оскільки нема іншої ідеології, окрім Ісламу, яка мала б відмінне економічне бачення, отож, змінення у глобальній системі відбудеться лише зі встановленням держави – Праведний Халіфат за методом пророцтва – який зможе покласти край сьогоднішньому свавіллю капіталізму, який самовільно грає та розпоряджається багатствами слабких та пригноблених народів.
Ахмад аль-Хатавані
Джерело: газета «аль-Рая»
25 Шаабан 1437 рік
1 червня 2016 рік.
