Що таке «єдність Ісламської Умми» і як вона утворюється? (1)

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Ісламська Умма – умма єдина. Аллах Тааля сказав:

إِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ

«Воістину, цей ваш народ – народ єдиний, і Я – Господь ваш, поклоняйтесь же Мені!» (21:92),

وَإِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاتَّقُونِ

«І, воістину, цей ваш народ – народ єдиний, і Я – ваш Господь, побоїтесь же Мене»! (23:52)

Іслам зробив усіх віруючих братами. Аллах, Субханаху, сказав:

إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ إِخْوَةٌ

«Воістину, віруючі – брати » (49:10)

Ця Умма – найкраща, тому що вона володіє кращою акъидою (доктриною) та кращою системою (нізам), як і набуває єдності завдяки цій акъиді та єдності цієї системи . Аллах Тааля сказав:

كُنْتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ تَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنْكَرِ وَتُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ

«Ви є кращою із, яка з’явилась на благо людства, наказуючи робити схвалене, утримуючи від забороненого та віруючи в Аллаха» (03:110)

Ісламська Умма заснована на вірі в Аллаха, наказі схваленого та забороні засуджуваного, чим є накази та заборони Аллаха Тааля, тобто на ісламській акъиді та ісламській системі , яка виходить із цієї акъиди. Так, віра –це акъида, а накази та заборони Аллаха – це система, яка виходить із цієї акъиди. Такими є істинні складники Ісламської Умми.

Іслам зробив єдиною цю Умму, зробивши єдиними її складові, тобто акъида Умми та її система – єдині.

Іслам зобов’язав цю Умму акъидою, яка уособлює із себе всеохоплюючий погляд на всесвіт, людину та життя, та яка дає істинну картину світогляду, і зробив цю ідею вкрай ясною та чітко викладеною, яка не викликає ніяких суперечок навколо доказів, які вказують на дану ідею. Всевишній Аллах сказав:

وَمَنْ يَكْفُرْ بِاللَّهِ وَمَلائِكَتِهِ وَكُتُبِهِ وَرُسُلِهِ وَالْيَوْمِ الآخِرِ فَقَدْ ضَلَّ ضَلالا بَعِيداً

«А хто тне увірував в Аллаха, Його янголів, Його Писання, Його посланців та в Останній день, той впав у глибоку оману» (04:136)

Окрім цього, Іслам зробив як акъиду, так і її докази категоричними , які беруться лише із незаперечно достовірного (йакин) і в яких нема ані найменших некатегоричних (занній) доказів. Мусульманину заборонено вважати акъидою те, що не мате категоричних доказів. Аллах говорить:

فَوَرَبِّ السَّمَاءِ وَالأَرْضِ إِنَّهُ لَحَقٌّ مِثْلَ مَا أَنَّكُمْ تَنْطِقُونَ

«Клянусь Господом неба та землі, що це є істиною, подібно тому, що ви володієте даром мовлення» (51:23)

Іслам, зобов’язав Умму даною категоричною та незаперечуваною ідеєю, зобов’язав їй бути єдиною, триматись цієї ідеї та не розходитись у ній. Аллах, Субханаху, сказав:

وَلا تَكُونُوا كَالَّذِينَ تَفَرَّقُوا وَاخْتَلَفُوا مِنْ بَعْدِ مَا جَاءَهُمُ الْبَيِّنَاتُ وَأُولَئِكَ لَهُمْ عَذَابٌ عَظِيمٌ

«Не будьте схожими на тих, які розділились та впали у розбіжності після того, як до них явились ясні знамення. Саме їм уготовані великі муки» (03:105)

Перейдемо до системи, яка виходить із цієї акъиди. Тут Іслам зробив єдиним джерело, із якого береться ця система, і, таким чином, він об’єднав як погляд на життя і мету життя, так і метод, за допомогою якого ці погляд та мета стануть здійснюваними у реальному житті.

Так, джерело, із якого виходить система, роз’яснено Ісламом без найменшої неясності та будь-якої двозначності – це одкровення від Всевишнього Аллаха (вахй), тобто Книга та Сунна – тому що лише вони є одкровенням, як сказав про це Аллах:

وَمَا يَنْطِقُ عَنِ الْهَوَى * إِنْ هُوَ إِلَّا وَحْيٌ يُوحَى

«Він говорить не за забаганкою. Це – усього лише одкровення, яке навіюється» (53: 3,4),

وَما آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانْتَهُوا

«Беріть же, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам» (59:7)

Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Я залишив серед вас дві речі, тримаючись за які, ви не зіб’єтесь з прямого шляху! Це – Книга Аллаха та Сунна Його Посланця». Тому Книга та Сунна, а також те, на що вони вказують, а саме – одностайна згода сподвижників (іджма) та аналогія (кияс) – це категоричні докази, які об’єднують Умму та виступають стрижнем її єдності у цілому в усі часи.

Погляд на життя, у свою чергу, вкрай ясний, навіть якщо нема певних вказівок на це, адже Іслам зображає життя як дозволене (халял) та заборонене (харам) – кожна річ та кожний вчинок у цьому житті або є дозволеним, або– забороненим. Халял робиться, а від хараму утримуються. Мусульманин, якщо іде на якийсь вчинок або ж утримується від нього, то лише на основі того, яким він бачить даний вчинок– дозволеним або забороненим. Це і є погляд мусульманина на життя, це – мірило його справ, на яких він зважує усі вчинки, будь то великі або маленькі справи.

Сенс життя, у свою чергу, іще більш ясний – адже керівництво мірилом справ та вчинків – халялом та харамом – відбувається лише з метою здобути вдоволення Аллаха, бажаючи отримати від Нього винагороду та боячись Його покарання. Той, хто вказує на те, що є дозволеним, а що – забороненим, – це лише Аллах Тааля. Він винагородить того, ким задоволений, і покарає того, на кого розлючений. А тому набуття вдоволення Аллаха – це істинний сенс життя. Це– найвища мета та щастя у цьому житті. Аллах, Субханаху, сказав:

وَمَا لأَحَدٍ عِنْدَهُ مِنْ نِعْمَةٍ تُجْزَى، إِلا ابْتِغَاءَ وَجْهِ رَبِّهِ الأَعْلَى

«І всіляку милість відшкодовує сповна лише із прагнення до Ліку свого Всевишнього Господа» (92:19,20)

Врешті решт, ісламський погляд на єдність Умми полягає у наступному: Ісламська Умма єдина у вірі у Всевишнього Аллаха, єдина у підкоренні Йому , Субханаху, проте ці єдність не є формальною і не є теоретичною, а навпаки – вона практична, яка має метод свого здійснення та закони Шаріату, які нерозривно пов’язані з нею.

Іслам бачить, що його система втілюється як віруючим індивідуумом, який ведеться своєю богобоязливістю (такъва), так і справедливою державою, яка ведеться почуттями суспільства при взаємній підтримці Умми та правителя за допомогою наказу схваленого та заборони засуджуваного і за допомогою влади держави.

Виходить, що шлях, за допомогою якого ісламський погляд на життя та мета життя стають здійснюваними , – це богобоязливість людини на рівні індивідуума та влада держави на рівні соціуму, тобто духовна влада (духовна мотивація) і політична влада разом. Іслам зробив єдиним погляд на ці речі і чітко роз’яснив їх, вказавши, що такъва – це основа переваги людей між собою, незалежно від їх раси. Аллах Тааля сказав:

إِنَّ أَكْرَمَكُمْ عِنْدَ اللَّهِ أَتْقَاكُمْ

«Найбільш вшановуємий перед Аллахом серед вас – найбільш богобоязливий» (49:13)

Посланець ﷺ сказав: «Нема ніякої переваги арабів над неарабами, неарабів над арабами, червоних над чорними, чорних над червоними, окрім як у богобоязливості». І коли в людях з’являєтеся богобоязливість, то з’являється духовна мотивація – найбільш сильна мотивація, завдяки якій дисциплінованість у вчинках мусульманина стає природньою справою, а його неухильне дотримання шаріатського рішення – невід’ємною рисою. Аллах сказав:

وَمَن يُعَظِّمْ شَعَائِرَ اللَّهِ فَإِنَّهَا مِن تَقْوَى الْقُلُوبِ

«І якщо хто вшановує обрядові знамення Аллаха, то це іде від богобоязливості у серцях » (22:32)

Такою є духовна влада (духовна мотивація), а стосовно політичної влади, тобто правління, то Іслам нерозривно пов’язав її з Кораном, і це вкрай очевидно…

(З дозволу Аллаха, далі буде)

«Ар-Рая» №86
Абдуллах Абдуррахман
8 Шавваля 1437 р.х.
13.07.2016 р.

 

 

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая