Прийняття ідеї референдуму, проведеного у Великобританії з питання перебування або виходу із Європейського Союзу, – це закладання основ небезпечної ідеї з небезпечними наслідками не лише для Великобританії, але і для усіх європейських країн.
Пов’язати долю держави з референдумом під тим приводом, що – одна із вимог демократії, є нічим іншим, як грою в азартні ігри на долях народів, а також необдуманим ризиком.
Залишення долі народу на забаганки та настрої людей, розуми яких знаходяться під впливом ЗМІ, частіше за усе не приводить до хороших результатів. Проте це є реальністю корумпованої демократичної системи, якій були прихильні та отруєні більшість розвинених держав, а також держав, , режими яких знаходяться під їх впливом . Усе це відбулось через відсутність ісламської системи правління у політичному житті, адже це – єдина система, яка дає правильні рішення для Ісламської Умми та інших народів.
Що стосується референдуму, проведеного у Великобританії 23.06.2016, то страх від його кінця заздалегідь кидав у піт політиків в Європі та у світі. І як тільки з’явився результат референдуму на користь виходу Британії із Європейського Союзу, так одразу ж прискорились події, прояснились деякі позиції та кристалізувались думки, а також з’явились проблеми на фінансових ринках. Невпевненість оточила європейську політичну сцену на довгострокову перспективу.
Результати референдуму підбадьорили праві течії європейської політики та прибічників сепаратистських рухів в Європі. Також цей результат підбадьорив інші європейські народи , які наслідують приклад британців, – це такі країни як Швеція, Нідерланди, Франція та Італія. Праві сили почали спричиняти тиск на уряди, щоб провести подібний референдум.
Таким чином, цей британський крок представляє собою реальну загрозу Європейському Союзу у цілому. Міністр закордонних справ Іспанії Мануель Гарсія опублікував статтю у найбільш поширенішій в Іспанії газеті «El Pais» під назвою «Незалежно від результату референдуму, іще більше країн Євросоюзу наслідуватимуть цей приклад».
Виявилось, що найбільш небезпечною ідеєю, яка веде до розділення ЄС, є ідея розділення членів ЄС на дів групи: одна – у зоні євро, яка буде дотримуватись єдиної валютної системи з відмінною, спеціальною політичною системою, а друга – без об’єднаної валютної системи і з іншим видом системи правління. Зв’язок між першою та другою групою буде відбуватись на різноманітних менш важливих базах, і це розділення було основною причиною виходу Британії із ЄС ЕС. Через ту ж причину інші члени думають про вихід із ЄС.
Попередній вихід Великобританії в історії Європейського Союзу мав свою форму, і він вдарив по ідеї європейської єдності та концепції євроінтеграції та розширення у майбутньому, а цей вихід, який, на подив багатьох, відбувся нещодавно, представляє реальну невдачу для Європи та великий крок назад.
Після більше ніж півстоліття досягнень, зроблених Європейським Союзом, таких як консолідація, скорочення митних тарифів між його членами, а також утворення зони вільної торгівлі, прийняття єдиної валюти та завершення прийняття декількох загальних законів на різних рівнях, Європа усе іще далека від кристалізації концепції європейської ідеї у ясному виді. Європа досі не у змозі сформулювати конкретне уявлення про концепцію загальної європейської долі.
Небезпечною проблемою для британців був економічний контроль країн зони євро – тих дев’ятнадцяти країн, які приймали рішення в Європейському Союзі, який складається з 28 членів, дев’ять із яких не входять у зону євро і повністю віддалені від участі у процесі прийняття рішень, що призвело до маргіналізації ролі Великобританії та інших восьми країн, які не знаходяться у зоні євро. Ідея валютного союзу була причиною відмови Великобританії увійти до нього, а члени єдиної валюти, євро, опинились у центрі прийняття рішень в ЄС. Таким чином, усі рішення вимагають переговорів між членами зони євро спочатку між собою, а потім іншим членам ЄС дають ознайомитись з рішенням, щоб добитися його ратифікації .
Але це не єдина причина виходу Великобританії із ЄС, є і інші причини, наприклад, проблема міграції, в якій Британія бачить велику проблему, яка стоїть перед суспільством Великобританії, де закони ЄС дозволяють міграцію між країнами ЄС. Ці закони послугували причиною притоку іммігрантів у Великобританію, які вплинули на рівень життя та різні структури у цілому, сформувавши навантаження на додаткові послуги, такі як освіта та охорона здоров’я, вартість яких оцінюється у 3,67 млрд. фунтів на рік. Великобританія почала вимагати, щоб Союз встановив механізм контролю за пересуненням іммігрантів у різноманітні європейські країни, але її вимоги не були почуті. Також Союз намагається нав’язати єдину зовнішню політику своїм членам, що обмежує активність англійської дипломатії та обмежує її діяльність.
Вихід Британії може обернутись глибокою кризою, яка вплине на європейський інтеграційний проект, який для багатьох європейців є мрією, яка пов’язана з бажаннями єдності та величі, сили та слави, що викликало у європейців почуття страху та побоювання роз'єднаності, слабкості та розділення. В Іспанії, наприклад, виникли побоювання, що вихід Британії може привести до того, що Шотландія буде претендувати на незалежність від Великобританії, що так само може стимулювати сепаратистів у регіоні Каталонії почати вимагати те ж саме. Вихід Великобританії викликав стурбованість в Ірландії навколо продовження процесів мирного врегулювання у Північній Ірландії.
Ці проблеми, з якими стикнеться ЄС після виходу Великобританії із його складу, усе одно, в економічній або політичній сфері, допоможуть ультраправим європейцям, які будуть використовувати питання нелегальної імміграції, у вимозі відокремлення від ЄС, і вони будуть працювати для того, щоб здійснити це, розпалюючи націоналістичні та ісламофобські настрої.
Німеччина, яка є локомотивом ЄС, зрозуміла серйозність та небезпеку цієї ситуації заздалегідь, і тому канцлер Німеччини Ангела Меркель пообіцяла усім 27 членам ЄС участь в обговореннях і те, що прийняття рішень не обмежиться лише країнами єврозони. Щоб уникнути помилок, пріоритетом у неї після виходу Великобританії стало запобігання подальших відокремлень та розпаду ЄС. Також вихід Британії був поштовхом для подальших реформ – зокрема, які стосуються європейської фінансової системи, а також спроби втягнення усіх основних політичних сил Союзу у процес його комплексної реконструкції.
Німеччина буде працювати над тим, щоб очолити ЄС по-новому, з усіх намагаючись запобігти повторенню британського досвіду , що призведе до збільшення німецького домінування в Європі та підсилить навантаження на євроекономіку внаслідок відмінності рівнів економічних сил між країнами ЄС.
Якщо Німеччині не вдасться об’єднати західноєвропейські країни так, як вона хоче, вона скерується на схід та зосередить усю вісь директив ЄС на Східній Європі, де існує традиційний вплив Німеччини, яка конкурує з американським впливом, який там вкоренився.
Що ж стосується Великобританії, то вона буде прагнути, незважаючи на її вихід із Союзу, підтримувати особливі стосунки з ЄС, а також буде прагнути притягти групу європейських країн, які не знаходяться у складі ЄС або, можливо, вийдуть із ЄС у майбутньому. Таким чином, Європа з часом поділиться на дві європейські групи з двома або більше головами, і закінчиться мрія про єдину Європу назавжди, про яку європейці поки іще говорять.
Газета «Ар-Рая»
Автор: Ахмад аль-Хітвані
1 Шавваля 1437
06.07.2016
