Що таке «єдність Ісламської Умми» і як вона утворюється? (2)

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

(Початок)

…Такою є духовна влада, а що стосується політичної влади, тобто правління, то Іслам нерозривно пов’язав її з Кораном, і це вкрай очевидно із наступного:

1– Коран ниспосланий для правління. Аллах сказав:

إِنَّا أَنْزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ لِتَحْكُمَ بَيْنَ النَّاسِ بِمَا أَرَاكَ اللَّهُ

«Ми ниспослали тобі Писання істинно, щоб ти розбирав тяжби між людьми так, як тобі показав Аллах»(04:105),

وَأَنزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ مُصَدِّقاً لِّمَا بَيْنَ يَدَيْهِ مِنَ الْكِتَابِ وَمُهَيْمِناً عَلَيْهِ فَاحْكُم بَيْنَهُم بِمَا أَنزَلَ اللّهُ

«Ми ниспослали тобі Писання з істиною у підтвердження колишніх Писань і для того, щоб воно оберігало їх (або свідчило про них; або піднеслось над ними). Суди ж їх згідно тому, що ниспослав Аллах» (05:48)

В «Аяті про правителів» Аллах Тааля ясно визначає права та обов’язки як правителя, так і підданих:

إِنَّ اللَّهَ يَأْمُرُكُمْ أَنْ تُؤَدُّوا الْأَمَانَاتِ إِلَى أَهْلِهَا وَإِذَا حَكَمْتُمْ بَيْنَ النَّاسِ أَنْ تَحْكُمُوا بِالْعَدْلِ إِنَّ اللَّهَ نِعِمَّا يَعِظُكُمْ بِهِ إِنَّ اللَّهَ كَانَ سَمِيعاً بَصِيراً، يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَطِيعُوا اللَّهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ وَأُولِي

الْأَمْرِ مِنْكُمْ فَإِنْ تَنَازَعْتُمْ فِي شَيْءٍ فَرُدُّوهُ إِلَى اللَّهِ وَالرَّسُولِ إِنْ كُنْتُمْ تُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ وَالْيَوْمِ الْآخِرِ ذَلِكَ خَيْرٌ وَأَحْسَنُ تَأْوِيلاً

«Воістину, Аллах велить вам повертати ввірене на зберігання майно його володарям та судити по справедливості, коли ви судите серед людей. Як чудово те, чим наставляє вас Аллах! Воістину, Аллах – Чуючи, Бичачий. О ті, які увірували! Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю та володарям влади серед вас. Якщо ж ви станете сперечатись про щось, то зверніться з цим до Аллаха і Посланця, якщо ви вірите в Аллаха та Останній день. Так буде краще та чудовіше по значенню (або по винагороді)!» (04:58,59)

Так, володарі влади зобов’язані нести відповідальність за ввірене їм майно та судити по справедливості, а Уммі наказано беззаперечно підкорятись їм, а у випадку розбіжностей, якими б вони не були, обидві сторони, як правитель, так і підлеглий, повинні звернутись до Книги Аллаха та Сунни Його Посланця ﷺ.

2–Відкидання віри тих, хто відмовляється правити Кораном та звертатись до нього для рішення розбіжностей. Аллах,Субханаху, говорить, що Коран ниспосланий для правління. Аллах сказав:

أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ آمَنُواْ بِمَا أُنزِلَ إِلَيْكَ وَمَا أُنزِلَ مِن قَبْلِكَ يُرِيدُونَ أَن يَتَحَاكَمُواْ إِلَى الطَّاغُوتِ وَقَدْ أُمِرُواْ أَن يَكْفُرُواْ بِهِ

«Хіба ти не бачив тих, які заявляють, що вони увірували у ниспослане тобі та у ниспослане до тебе, але хочуть звертатись на суд до тагуту, хоча їм наказано не вірувати у нього?»(04:60),

أَفَحُكْمَ الْجَاهِلِيَّةِ يَبْغُونَ وَمَنْ أَحْسَنُ مِنَ اللّهِ حُكْماً لِّقَوْمٍ يُوقِنُونَ

«Невже вони шукають суду часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних ?» (05:50),

فَلاَ وَرَبِّكَ لاَ يُؤْمِنُونَ حَتَّىَ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ ثُمَّ لاَ يَجِدُواْ فِي أَنفُسِهِمْ حَرَجاً مِّمَّا قَضَيْتَ وَيُسَلِّمُواْ تَسْلِيماً

«Але ні – клянусь твоїм Господом! – вони не увірують, доки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати у душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (04:65)

3–Акцентування на тому, що життя мусульманина буде правильним лише під керівництвом справедливого аміра – праведного халіфа – єдиного, а не інакше, а також на тому, що останнє слово повинно бути за ним. З одного боку, Уммі заборонено на який-небудь проміжок часу допускати відсутність халіфа, який втілює над нею Шаріат Аллаха. Посланець ﷺ сказав:«Іудеями правили пророки, і кожного разу, коли помирав один пророк, його заміняв інший. А після мене не буде пророків, але будуть правителі (халіфи), і їх буде багато». (Сподвижники) спитали: «І як ти накажеш нам вчиняти?».Пророк ﷺ відповів: «Будьте вірні присязі першого і першого, рахуйтесь з тими правами, якими наділив їх Аллах, а Аллах Сам спитає їх за те, що було під їх владою». Також він ﷺ сказав:«Хто відмовиться від підкорення Всевишньому Аллаху, той у Судний День зустріне Аллаха без будь-якого виправдання на свою користь. Хто помре, не маючи на собі присяги (байату) халіфу, той помре смертю часів невігластва». Шаріатський закон гласить: «Те, без чого неможливо виконати обов’язкове є обов’язковим». З іншого боку, мусульманам заборонено наявність декількох ісламських держав одночасно, а також заборонений розкол всередині цієї держави – це несе за собою покарання від Аллаха у дунья та ахіра. Аллах сказав:

وَإِن طَائِفَتَانِ مِنَ الْمُؤْمِنِينَ اقْتَتَلُوا فَأَصْلِحُوا بَيْنَهُمَا فَإِن بَغَتْ إِحْدَاهُمَا عَلَى الْأُخْرَى فَقَاتِلُوا الَّتِي تَبْغِي حَتَّى تَفِيءَ إِلَى أَمْرِ اللَّهِ

«Якщо дві групи віруючих б’ються між собою, то помиріть їх. Якщо ж одна із них замахується на іншу, то бийтесь проти тієї, дока вона не повернеться до повеління Аллаха» (49:9)

Тобто Аллах наказав воювати з тими, хто вийшов із покори доти, доки вони не підуть на мир і не підкоряться наказу Аллаха. Посланець Аллаха ﷺ сказав:«Якщо присяга дана двом халіфам, вбийте другого із них». Також він ﷺ говорить:«Якщо хтось прагне зруйнувати вашу єдність та роз’єднати вас у той час, коли ваша влада знаходиться у руках однієї людини, то ким би вона не була – вбийте її.». У другому хадісі:«Якщо хтось прагне зруйнувати справу цієї Умми у той час, коли вона єдина, то бийте його мечем, ким би він не був».

Це стосовно покарання у дунья, а що стосується покарання в ахіра, то вбитий, будучи тим, хто вийшов із підкорення, – безперечно у Вогні так само, як і розкольник безперечно зустріне гнів Аллаха. Посланець ﷺ сказав:«Хто відійшов на п’ядь від общини і помер, той помер смертю джахілії», –а також: «Хто відійшов на п’ядь від общини, той вийшов проти Ісламу».

4–Спонукання Імама до справедливості та дарування йому високого ступеня (перед Аллахом). Посланець Аллаха ﷺ сказав:«Найулюбленіший із людей для Аллаха у Судний день і найбільш близький із них до Нього – це справедливий правитель». Також:«День справедливого Імама краще шістдесяти років поклоніння». Справедливий Імам – один із семи,«хто буде укритий у тіні Аллаха у День, коли більше не буде іншої тіні»,і один із трьох «у яких нема між молитвами та Аллахом завіси (перепони)». Посланець ﷺ назвав Імама щитом: «Імам – це щит, за яким б’ються і яким захищаються».

5– Обов’язок Умми наставляти халіфа, навіть ціною свого життя на цьому шляху. Посланець ﷺ сказав: «Релігія – це щире наставляння». Його спитали: «Перед ким, о Посланець Аллаха?».Він відповів: «Перед Аллахом, Його писанням, Його Посланцем, перед мусульманськими правителями, вченими та простими мусульманами». Також він ﷺ сказав: «Кращий джихад – це слово істини несправедливому правителю та утискаючому аміру». «Найкращий джихад – це Хамза ібн Абдульмутталіб та людина, яка, стоячи перед несправедливим правителем, наказувала йому схвалене та забороняла засуджуване та була вбита за це».

Не існує ніяких сумнівів у тому, що Пророк ﷺ здійснював політичну владу, яку може здійснювати лише правитель та командир: рішення суперечок між людьми в усіх життєвих справах, встановлення кордонів, призначення валіїв та судій, мобілізація та командування арміями, укладання угод та будь-яка інша діяльність, пов’язана з внутрішньою та зовнішньою політикою держави – усе це вказує усім мусульманам, які ідуть за Посланцем Аллаха ﷺ, на необхідність керуватись Сунною Пророка ﷺ, та втілити у життя Ісламську Державу – це фард для мусульман. Аллах Тааля сказав:

وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانْتَهُوا

«Беріть же те, що дав вам Посланець, і стережіться того, що він заборонив вам» (59:7),

وَمَا كَانَ لِمُؤْمِنٍ وَلَا مُؤْمِنَةٍ إِذَا قَضَى اللَّهُ وَرَسُولُهُ أَمْراً أَن يَكُونَ لَهُمُ الْخِيَرَةُ مِنْ أَمْرِهِمْ

«Для віруючого чоловіка та віруючої жінки нема вибору при прийнятті ними рішення якщо Аллах та Його Посланець вже прийняли рішення» (33:36)

В Ісламській Уммі ніколи не існувало розбіжностей навколо необхідності Халіфату, а якщо і були суперечки, то лише навколо особистості халіфа, хто саме є халіфом. З точки зору вчених, влада над справами людей, тобто Халіфат,– це один із самих великих обов’язків у цій релігії і мати усіх фардів, тому що втілити релігію можна лише за допомогою Халіфату, і це і є зміст правила «То, без чого неможливо виконати обов’язкове, стає обов’язковим». А збереження релігії та упорядкування життя згідно їй без Халіфату нездійсненно. Передано таватуром одностайність (іджма) сподвижників Посланця ﷺ, нехай буде задоволений ними Аллах, у тому, що вони сторонилися на якийсь проміжок часу допускати відсутність халіфа та віддали перевагу вибору халіфа перед найважливішою справою – похованню Посланця ﷺ. Таким же чином існує іджма на тому, що мусульманам не допускається наявність двох Імамів одночасно в усьому світі, ані союзних між собою, ані розрізнених, ані у різних місцях, ані в одному місці. Як Уммі не дозволено жити без халіфа, так само заборонено і наявність більше одного халіфа.

Такими є істинні складники єдності Ісламської Умми: єдина акъида, єдина система та реальне втілення у життя цієї акъиди та цієї системи . Це ясно, очевидно і зрозуміло для будь-якого мусульманина, який читає Книгу Аллаха, хадіси його Посланця ﷺ та керується ними.

Абдуллах Абдуррахман
«Ар-Рая» №87
15Шавваля 1437 г.х.
20.07.2016г.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая