У Туреччині об’явлені остаточні підсумки конституційного референдуму 16.04.2017.Ними стали змінення парламентської форми правління на президентську. За перехід на президентську форму правління проголосувало 51,41% виборців.
Прибічники Ердогана раділи цьому успіху у надії, що це потягне за собою радикальне змінення у країні, а деякі із них навіть сподіваються, що підсумки референдуму будуть в інтересах повернення Ісламу у владу, а інші ж вважають, що це — підготовка до повернення Халіфату!
По-перше, це змінення, по суті, не торкнулось світських основ, на яких будується держава. І як підтвердив сам Ердоган 19.04.2017 каналу «Аль-Джазіра», у світській системі правління, прийнятій з 1923р., нічого не змінилось, і він не збирається відступати від неї . А усе, що відбулось — це передача повноважень (у втіленні законів невір’я) від прем’єр-міністра до президента республіки. Таким чином, правляча система невір’я залишається незмінною — нехай прискорить Аллах її викорінення та усунення з обличчя землі!
По-друге, змінення відбулось при підтримці Америки, і її президент Трамп був першим, хто привітав Ердогана, зателефонувавши йому, як передає про це лояльна до нього газета «Сабах». Американський президент похвалив Ердогана, оскільки той «провів хорошу кампанію», і Трамп «особисто слідкував за процесом». Він також сказав Ердогану: «Я ціную нашу дружбу. Нам доведеться багато що зробити разом», — і подякував йому за підтримку американської атаки по базам сирійського режиму. Таким чином, Америка бажає надати Ердогану усі повноваження для реалізації її планів без перешкоджання цьому з боку турецького парламенту, оскільки турецький парламент до того блокував американські плани. Наприклад, у 2003 році Ердоган вимагав участі Туреччини в американській агресії проти Іраку, проте під впливом громадської думки, яка виступала проти американської жорсткої агресії, відхилив його вимогу. Тепер же, коли Ердоган став володарем усіх необхідних повноважень без прив’язки до парламенту, він може реалізувати для Америки усе. що вона хоче, як це було у Сирії, і особливо — його нещодавній обман загонів повстанців, які потрапили під його вплив, що були виведені із Алеппо, надавши місто злочинцям Росії, Ірану та його бойовиків. Це було зрадницьким ударом Ердогана у спину революції, ганьба якого ніколи не буде стерта з його обличчя. Тепер же Трамп готовий «злетіти» від радощів, повідомляючи йому про існування багатої кількості важливих планів, які їм доведеться робити разом! І усе це буде зроблено лише у відношенні реалізації інтересів США у плані концентрації їх впливу та колоніалізму у регіоні, а також щоб не допустити повернення Ісламу, про що свідчить конфлікт у Сирії між Уммою та Америкою. І навіть багато інших країн разом з Америкою виступили у Сирії проти прагнення Умми до змінення та викорінення колоніалізму та його світських демократичних систем.
По-третє, це змінення скеровано усередину — на присутній у Туреччині європейський вплив , оскільки саме Європа була найбільш яскравим супротивником цього змінення, тому що воно підсилює повноваження проамериканського Ердогана та обмежує повноваження парламенту — останнього їх оплоту, в якому у європейців, а особливо — англійців, багато прибічників та агентів. Серед їх прибічників, наприклад, «Народна партія»,яка має чверть місць у парламенті. А тому таке положення справ розглядається у межах американсько-європейського конфлікту. Так, спочатку по європейському впливу, особливо — англійському, був нанесений удар в армії та спецслужбах, потім — у судовій системі та у системі вищої освіти, і навіть у засобах масової інформації та пресі. А тепер нанесений удар і у парламенті! Це — те, чого Європа не у змозі перенести, оскільки вона бачить, що її вплив може остаточно послабнути подібно тому, як він послаб в Єгипті, що прийняв проамериканську президентську форму правління, яку Ердоган хоче для Туреччини.
По-четверту, це змінення не є остаточним, як це відбулось у Пакистані, де правління перейшло від парламентської форми до президентської, а потім — навпаки, і так декілька разів, в залежності від маріонетки, яка знаходиться на верхівці піраміди влади, і в залежності від інтересів конфліктуючих колоніальних держав Британії та Америки. Демократична система дозволяє це, оскільки є створінням людини та іграшкою у ріках вершителів доль людства! Можливо, у майбутньому у Туреччині пройде іще один референдум або переворот, і парламентська форма правління знов повернеться!
Що ж стосується стверджень Ердогана про те, що «президентська система буде забезпечувати стабільність , виключає різке розділення Туреччини та запобігає вразливості країни до переворотів», то таке ствердження не є правдивим. Різке розділення проявилось у перші години одразу після проголошення результатів референдуму, де майже половина людей не підтримала його, і люди стали проводити протести проти результатів референдуму. Також нова форма правління не запобігає вразливості до переворотів, оскільки обидві столиці — Анкара та Стамбул, — які представляють собою два рухливі серця Туреччини, які були двома опорами Ердогана, за результатами референдуму виявились контрпродуктивними для нього. Це загрожує Ердогану тим, що він може зазнати поразки у майбутньому, тому що більшість володарів сили та впливу знаходяться у цих двох містах, спричиняючи вплив на усю Туреччину. Це загрожує йому також тим, що проти Ердогана може зародитись рух подібно протестам у парку Гезі у 2012 р., або сильніше цього. Або повторяться спроби перевороту, як це трапилось у минулому році 15 липня після того, як Ердоган говорив про те, що епоха переворотів минула, і він був здивований переворотом, що трапився, який майже не досяг успіху.
Ердоган заявив, що хоче, щоб система була близькою до федеральної , як того хоче Америка, щоб вирішити курдську проблему. При цьому федеральна система — це підготовка до курдської автономії, тому що вона несе собі розділення, як це трапилось в Іраку, і загрожує відділенням та незалежністю Курдистану.
А що ж стосується стверджень Ердогана про те, що «президентська система краще усього підходить для Туреччини» і що він «не захищає свою особисту мету авторитарності у владі», то усі ці слова далекі від правди . Це відбувається тому, що будь-яка форма правління, будь вона парламентською, республіканською, королівською або імператорською, як це обстоїть у світських демократичних державах Заходу та Сходу, насправді не міняє суті речей, оскільки усі ці форми правління чинять сваволю , і не важливо, чи знаходиться при владі одна людина або група людей. Це відбувається тому, що в основі цих форм правління лежить брехливий секуляризм, що відокремлює релігію від життя та держави. І це — доктрина відкритого, безперечного та незаперечного невір’я, яке стверджує, що Аллах є Творцем, але не стверджує, що лиш Він затверджує правління, у той час як Аллах говорить:
أَلا لَهُ الْخَلْقُ وَالأمْرُ تَبَارَكَ اللَّهُ رَبُّ الْعَالَمِينَ
«Безперечно, Він творить та повеліває. Благословен Аллах, Господь світів!» (7:54).
А тому секуляристи прийняли за систему правління порочну та брехливу демократію, яка стверджує, що правління належить народу, тобто народ видає для себе закони і править собою за допомогою виданих ним же законів , що і є явним невір’ям та ширком (многобожжям). При цьому демократія надає виконавчі повноваження президенту, королю, імператору або прем’єр-міністру. У більшості країн світу сьогодні втілюється ця система, але чи існує у них праведність?! У жодному випадку, адже усі вони — несправедливі, тиранічні та такі, що заперечують милість Аллаха та Його владу! Усі ці існуючі режими пригноблюють свої народи та роблять їх нещасними , і більшість із них страждає від жалюгідного існування та безпрецедентних психологічних, духовних та моральних хвилювань, оскільки над ними править матеріальна цінність та користь. Проте держави вдаються до хитрощів різноманітними брудними способами, щоб гнів людей не дійшов до крайності і не привів до скинення цих режимів, що знаходяться під контролем авторитарної еліти, яка поневолює народ та перебуває під вдалою грошей.
Окрім того, у силу відсутності на практиці ісламської системи, люди не бачать для себе іншої альтернативної системи, яка могла б привести їх до щастя. У той же час світські держави перешкоджають поверненню цієї системи у життя, борються з закликаючими до неї та паплюжать її образ, прикрашаючи образ своєї світської системи, щоб віддалити людей від Ісламу.А тому люди і не думають про неї як про можливу альтернативу, навіть якщо вона — ісламська система — і є справжньою гідною альтернативою, яка вела людство до щастя на протязі 13 сторіч. Це — найбільш життєздатна система, і вона — найбільш придатна для Туреччини та інших мусульманських країн та країн усього світу. Ця система уособлюється у Праведному Халіфаті за методом пророцтва, який буде встановлений , з волі Аллаха. Ця система осяє народи своєю правильністю та притягне їх до себе, і тоді здійсниться блага звістка Посланця Аллаха ﷺ про те, що володіння його Умми досягнуть Сходу та Заходу. І, воістину, це легко для Аллаха!
Газета «Ар-Рая»
Асъад Мансур
29 Раджаба 1438р.х.
26.04.2017р.
