Стратегія адміністрації Трампа у відношенні Ірану та ядерної угоди

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Президент США Дональд Трамп заявив у п’ятницю 13.10.2017, що Іран не дотримується угоди по ядерній програмі, і пригрозив скасувати угоду у будь-який час, звинувативши Іран «у неповазі до духу угоди» та продовженні своєї діяльності по розробці ядерної зброї.

Щоб виправити «багато глибоких слабостей в угоді», Трамп має намір звернутись до Конгресу, а це означає, що рішення про накладання санкцій на Іран знаходиться у руках Конгресу, а не Трампа. Проте Трамп пригрозив: «У випадку, якщо не вдасться прийти до консенсусу з Конгресом та союзниками, ядерна угода з Іраном буде скасована, це зараз розглядається, і я, як президент, можу скасувати нашу участь (в угоді) у будь-яку мить».

Із промови Трампа варто виділити наступні важливі моменти:

— «У 1979 році підручні іранського режиму у порушення норм міжнародного права захопили посольство США у Тегерані і на протязі 444-х напружених днів утримували більше шістдесяти американських заручників. Терористичне угрупування «Хізбалла», за якою стоїть Іран, двічі підривала наше посольство у Лівані — у 1983 році та у 1984. Під час другого, підтриманого Іраном терористичного акту, — підриву казарм миротворців у Бейруті у 1983 році — загинув 241 американський військовослужбовець.

У 1996 році у Саудівській Аравії (іранський) режим керував іншим вибухом американських військових об’єктів, холоднокровно вбивши 19 американців». Окрім цього, Трамп згадав про роль Ірану в Іраку, Саудівській Аравії та Афганістані, а також про те, що він надає підтримку «екстремістським» та «терористичним» організаціям та розробляє зброю та ракети, не говорячи вже про репресії проти власного народу. Це найбільш важливі моменти із його промови. Тепер ми можемо згадати найбільш важливі пункти ядерної угоди:

— Іран відмовляється встановлювати нові центрифуги для збагачення урану та використовувати тисячі вже встановлених.

— Запаси ядерного палива Ірану на протязі шести місяців не будуть перевищувати меж їх нинішнього рівня, а це означає, що у Ірану є два варіанти: або припинити збагачення урану, або перетворювати його у металеві пластини.

— Іран повинен припинити виробництво урану, збагаченого на 20%, що є одним із видів палива, який можна легко перетворити у високозбагачений уран та використовувати у виробництві ядерних бомб.

— Запаси ядерного палева, збагаченого на 20%, повинні бути перетворені Іраном на метал або змішані з природним ураном для зниження його чистоти при тому, що вага ядерного палива повинна складати менше 450 фунтів.

— Іран повинен припинити будівництво паливних стрижнів та інших компонентів в Араку на об’єкті по виробництву плутонію.

— Іранські ядерні об’єкти повинні піддаватись безпрецедентному спостереженню та щоденним відвідуванням міжнародних інспекторів, які до того ж будуть вести віддалене відеоспостереження.

— На протязі шести місяців після підписання тимчасової угоди Іран отримає 7 мільярдів доларів у виді економічного стимулу.

Очевидно, що ці пункти — принизливі та зрадницькі, а сама ядерна угода іде на користь тільки Заходу та іудеям. Проте що спонукало Америку укласти цю угоду? І що змінилось зараз? Що примусило керівництво Трампа почати вимагати змінення умов угоди та загрожувати її скасуванням?

Відповідь на перше питання полягає у тому, що обставини, які виникли у регіоні внаслідок раптової «Арабської весни», усугубили положення Заходу у цілому та Америки — зокрема. У Америки на той час не було багато карт, якими можна було б грати, оскільки вона вже погрузла в Іраку та Афганістані і не відчувала фінансові та економічні труднощі. Поруч з цим, був помітний поступовий підйом регіональних держав у багатьох життєво важливих місцях на планеті. Найбільшу небезпеку для Заходу представляла собою революція Шаму, в якій було чути ісламські гасла та видні ісламські стяги поряд із згадуванням Халіфату, оскільки Захід знає велич та силу Халіфату та прагнення Умми до нього. Хто ж міг протистояти Уммі та її проектам? Це питання зародилось на тлі політичної та фінансової кризи у США. До того ж, варто враховувати тодішнє безсилля Єгипту, який грав ключову роль для Америки до того моменту, поки «Арабська весна» не нанесла по ньому відчутний удар, зайнявши його внутрішніми проблемами. Також варто згадати тодішню нездатність Ердогана домінувати у регіоні.

Його можливості та рухи були обмежені навіть у кордонах своєї країни, не говорячи вже про дії за кордоном, оскілки були наявні сили, які протистояли йому, та агенти, які підкорялись супротивникам Америки, що не збирались допомагати США та плутали американські плани. Серед них можна виділити Саудівську Аравію у часи правління Абдуллаха Аль Сауда та Перську затоку у цілому. Так США стикнулись зі складною ситуацією — скрутний політичний, військовий та фінансовий стан Америки та безсилля її агентів поруч з протидією інших сил. Не залишилось у близькосхідному регіоні нікого, окрім іранського режиму, із числа тих, хто ворожо налаштований до ідеологічного проекту Умми. Америка використала його як в Іраку, так і в Афганістані, де він зіграв дуже важливу зрадницьку роль. Якщо б не роль Ірану, то Америка потонула б у багнюці, як це визнав Рафсанджані, колишній президент Ірану. Тоді Іран був скутий міжнародними обмеженнями, класифікувався як «вісь зла» та був ізольований від усього світу. Існували такі американські та західні закони, які забороняли взаємодіяти з Іраном та інвестувати в його економіку.

Ці обмеження не дозволяли Ірану діяти вільно, використовувати свої можливості та виконувати відведені йому ролі. Коли у Америки не залишилось нікого, з’явилась гостра потреба звільнити руки Ірану та зняти з нього паралізуючі окови, які не дозволяли йому виконувати поставлені задачі. Звідси стає ясним, чому адміністрація Обами наполягала на укладанні угоди з Іраном, незважаючи на заперечення республіканців через партійні мотиви, а не політичну стратегію і незважаючи на заперечення єврейського утворення відносно військової ролі Ірану у регіоні та позицію Нетаньяху по цьому питанню. Проте потреба Америки у ролі Ірану була великою, незважаючи на те, що вона була принизливою для самого Ірану. Таким чином, з Ірану були зняті обмеження, які стримували його, особливо ті економічні та фінансові обмеження, які перешкоджали виконанню Іраном своєї ролі, що вимагає величезного потенціалу. Тому ця угода працювала та повинна була працювати у справжній час на збереження інтересів Америки у регіоні і на протистояння Ісламській Уммі та тим, хто плутає американські плани. І цю роль міг виконали тільки Іран, якщо з нього будуть зняті обмеження.

Обама вважав цю ядерну угоду одним із своїх найбільших досягнень на протязі свого строку. Це було вірно утой період,але що змінилось зараз?

У регіоні сталися помітні змінення, у багато чому через невдачі «Арабської весни», а також збільшилась кількість американських маріонеток. Ердоган став сильним після невдалої спроби військового перевороту та завдяки діям, які він здійснив проти своїх супротивників. Саудівська Аравія перейшла у служіння Америці з приходом до влади короля Сальмана. У свою чергу, Єгипет відновився та почав повертатись до своєї старої ролі. Нема сумнівів у тому, що кожному із них потрібна реальна, видима та сильна роль перед своїм народом, щоб виконали свій обов’язок,особливо після того, як Америка усвідомила слабкість іранських можливостей у придушенні революції Шаму і була вимушена використати російську карту, незважаючи на те, що Іран використав усі свої можливості, підтримуючи своїх маріонеток та озброюючи різноманітні сектантські згуртування.

Незважаючи на усе це, Іран не зміг покінчити з революцією Шаму, не говорячи вже про те, що Умма стала зневажати його роль, і він ніколи не доб’ється успіху, особливо після його дій в Іраку, Афганістані та Сирії. Проте це не означає відмову американців від іранської ролі після відновлення своїх сил та збільшення кількості своїх маріонеток. Роль Ірану має для США стратегічне значення, але обставини, які змінюються, вимушують Америку переглянути умови угоди та обмежити їх, щоб розширити ролі Туреччини, Єгипту та Саудівської Аравії, а також виділити ці країни та їх послуги для Америки в регіоні, використовуючи їх можливості. Усе це робиться для того, щоб випустити у тіло Умми «отруйні стріли» Туреччини, використати брудні політичні гроші Саудівської Аравії та політичну роль Єгипту у регіоні. Ці змінення вимагають перегляду умов угоди з Іраном. Питання не полягає в особистих амбіціях адміністрації Трампа, оскільки Америка є державою, яка регулюється інститутами, а не окремими особами, які можуть виступати проти глибоких стратегій своєї країни. Якщо б Обама був при владі, він зробив би те саме, що зараз робить.

В американській політиці з’явились нові плани, що співпало з правлінням Трампа. США примушують увесь світ платити за американський захист. Трамп нахабно вимагав, щоб різноманітні держави платили за те, що Америка захищає їх від загроз. Вимога Трампа була направлена до Японії, Кореї, Атлантичній Європі та багатим державам Перської затоки. Це — найлегша здобич, що, у свою чергу, вимагає демонізації Ірану та демонстрації його загрози усій Перській затоці, щоб ці держави платили Америці гроші в обмін на захист та укладали з нею численні збройні угоди.

І останнє: курс Америки у відношенні Ірану розуміється не із публікацій у «Twitter» та не із його гучних висловлювань та виступів, а із фактичної політики, яка лежить вдалині від озвучуваної брехні, дезінформації та порожніх загроз з обох сторін. Відношення між Америкою та Іраном — це стратегічне партнерство в усіх сенсах цього слова. Це не результат нинішніх подій. Їх співпраця триває з часів «ісламської революції» в Ірані. Потреба Америки в Ірані вище потреби в іудейському утворенні, яке навіть є тягарем для США. Що стосується Ірану, його ролі та статусу, то Америка усвідомлює це з давніх пір, оскільки є однією із перших держав, що беруть участь у міжнародній боротьбі за регіон. Іран представляє собою реальний стратегічний інтерес для Америки, проте відведена йому роль буває розширеною та обмеженою, сильною та слабкою — в залежності від політичних обставин, регіонального положення та можливостей, а не від змінення стратегії.

Газета «Ар-Рая»
Хасан Хамдан
28 Мухаррама 1439 р.х.
18.10.2017 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая