26.10.2016 телеканал «Аль-Джазіра» опублікував висловлювання прем’єр-міністра Великобританії Терези Мей про те,що вона з гордістю відсвяткує сторіччя декларації Бальфура.
Також під час щотижневого засідання, виступаючи перед парламентом, Тереза Мей заявила, що пишається роллю Великобританії у створенні єврейського утворення, при цьому відзначивши: «Зараз важливо продовжити роботу над рішенням проблеми двох держав, щоб покласти край палестинсько -«ізраїльському» конфлікту». У квітні цього року британський уряд відмовився вибачатись за декларацію Бальфура, яка послугувала створенню єврейського утворення. У своїй відповіді на вимогу принести вибачення він заявив наступне: «Декларація Бальфура є історичним документом, за який уряд Її Величності не збирається вибачатись. Ми пишаємося нашою роллю у створенні держави «Ізраїль».
Враховуючи гордовитість Британії, приниження та безчестя з боку правителів мусульман, а також вимогу вибачитись, ми хочемо відзначити наступні факти:
1) Декларація Бальфура 02.11.1917 не була раптовим явищем, навпаки, цьому передували передумови, утворювані британськими лідерами. Наприклад, секретні переговори між Англією та Францією, з одного боку, і деякими керівниками мусульман в обличчі шеріфа Мекки Хусейна ібн Али аль-Хашимі — з іншого. Ця змова закінчилась створенням злочинної угоди Сайкс–Піко, яку розробили західні політики для розчленування Османського Халіфату, а також розділенням між Францією та Англією так званого «Плодючого півмісяця». Лише після усіх цих зрадницьких угод країни Заходу насмілились на підписання декларації Бальфура.
2) Сьогодні голови Заходу пишаються тим, що прийшов кінець чесності та відвертості, а що стосується висловлювання з боку голів глав мусульман про незгоду з утворенням «Ізраїлю», то це усього лише брехня та обман, не більше. Англія, яка пишається декларацією Бальфура, насмілюється говорити про чесність та дотримання угод, проте адже саме вона сприяла створенню коридору для міграції євреїв у Палестину. Це сталося після її вторгнення у Палестину, під приводом мандату, а також після виконання нею своєї обіцянки, даної євреям. Слугуючи своїм інтересам, вона у той же час продовжувала піклуватись про євреїв до1948 року, доки останні не змогли утворити свою державу, вимусивши палестинців мігрувати зі своїх земель. Окрім цього були нові змови з боку правителів мусульман, які скерувались до того, щоб допомагати Англії у втіленні та зміцненні британського проекту. Що ж стосується засуджуючої позиції цих правителів (неважливо, у минулому чи у теперішньому), то вона суперечить їх діям та реальності речей. Погляньте, хіба вони виступили проти Англії, щоб вигнати її із Палестини? Хіба вони об’явили війну єврейському утворенню, щоб вирвати його із регіону повністю? Хіба вони перешкоджали зміцненню євреїв у Палестині?
3) Якою є позиція правителів які нібито зневажають те, що зробили Британія та Америка? Чи розумно з боку правителів спочатку засуджувати британські дії, а потім визнавати сіоністське утворення?! Як зрозуміти визнання сіоністського утворення на Бейрутському саміті Лігою арабських держав на саміті 2002 р.? Адже в основі той, хто засуджує дії та висловлювання Англії, повинен бути ворожий як до Америки, так і до Англії, не допомагаючи їм у зміцненні єврейського утворення, не лізти із шкіри геть, щоб стати у пригоді євреям, зміцнити їх позиції, допомогти їм у нормалізації життя, спробувати налагодити з ними зв’язки у сфері торгівлі та безпеки, створити посольства на захопленій ними території і т.д. Той, хто стежить за справами держав мусульманського світу, таких як Туреччина, Йорданія, Єгипет, Туніс, Марокко, помітить, що вони перевершили навіть Англію у зміцненні єврейського утворення, адже саме вони намагаються вирвати схвалення у народу Палестини ідеї існування «Ізраїлю».
4) Америка, Європа та Росія продовжують вчиняти дії для зміцнення єврейського утворення та надання йому легітимності за допомогою правителів мусульман. Декларація Бальфура 1917 р. не призупинила змови проти мусульман, навпаки, вони тривають і будуть тривати для зміцнення «Ізраїлю» та збереження його у майбутньому. До цих змов відносяться:
1 — Прийняття нових міжнародних резолюцій після декларації Бальфура, які допомогли та проклали шлях для утворення «Ізраїлю», а також по сей день продовжують зміцнювати його позиції на землях Палестини. Для цього були розроблені: проект по розділу Палестини під № 181 у 1947 р., а також резолюції ООН під №№ 338 та 242. Сьогодні невірні, роблячи акцент на невизнанні за «Ізраїлем» нових захоплених земель Палестини, намагаються надати міжнародної легітимності єврейському утворенню на старих територіях. Саме для цього існують регіональні рішення, підписані арабськими країнами та країнами ОІС, задача яких — визнати «Ізраїль». Прикладом тому слугує рішення про визнання «Ізраїлю» Лігою арабських держав на саміті у Бейруті у 2002 р.
2 — Обмеження рішення проблеми Палестини тільки палестинцями, щоб тим самим полегшити відмову від її земель. Хоча це право не обмежується тільки народом Палестини, адже це — право кожного мусульманина, який живе на планеті, але у першу чергу це право належить Аллаху та Його Посланцю ﷺ. Треба розуміти, що проблема не обмежується тільки діями Заходу на міжнародних форумах ООН, навпаки, також і правителі мусульман вислизнули від своєї відповідальності перед Палестиною, вважаючи, що палестинці є законними її представниками у підписанні резолюцій Ліги арабських держав та ОІС.
3 — Невірні держави на чолі з Америкою взяли участь у підписанні угод про мир та згоду між арабськими режимами, «Ізраїлем» та деякими палестинцями, які представляють решту усіх жителів Палестини на міжнародному та регіональному рівнях. Ними були підписані: Кемп-Девидські угоди 1978 р., Мадридська конференція 1991 р., угоди в Осло 1993 р., «ізраїльсько» - йорданська мирна угода 1994 р. і т.п. — усе це та до нього подібне передбачає визнання єврейського утворення.
4 — Захід веде боротьбу проти кожного, хто не згоден з його політичним проектом у вирішенні проблеми Палестини, і при цьому він використовує привід боротьби з тероризмом, а також злочинній дії з боку правителів мусульман.
5 — Поява нового проекту під назвою «Новий Сайкс–Піко», який Америка називає «Новий Близький Схід». Його пункти та задачі — дроблення країн регіону на дрібні частини ; створення організації або ліги Близького Сходу замість Ліги арабських держав; визнання з боку країн Близького Сходу нової регіональної структури з усіма її витікаючими; визнання «Ізраїлю» як повноправного члена нової регіональної структури. Саме це планує Захід та його прихвосні із числа правителів мусульман. І це те, що вони робили та продовжують робити. Чи зможуть вони здійснити те, що планують, починаючи з дня підписання декларації Бальфура і по сей день? Чи можуть вони згладити, зокрема,проблему аль-Акси? Те, що задумав Захід за допомогою своїх агентів — ніщо інше, як виверт проти аль-Акси та Палестини, проте Аллах хитріше їх та краще у плануванні:
وَيَمۡكُرُونَ وَيَمۡكُرُ ٱللَّهُۖ وَٱللَّهُ خَيۡرُ ٱلۡمَٰكِرِينَ
«Вони хитрували, і Аллах хитрував, проте адже Аллах — Найкращий із хитрунів» (8:30).
О скелі цієї священної, чистої землі розбились змови хрестоносців, монголів, Британії, і у найближчий час розіб’ються сучасні змови. І треба розуміти, що питання про легітимність чого-небудь на цій землі вирішує її Володар, а не Америка та її агенти. Сам Аллах вирішив, що Палестина є землею Ісламу, у неї — свій статус та святенність і те, що кожен мусульманин має на неї право, тому немає ніякої цінності угодам ООН, Ліги арабських держав або якої-небудь іншої організації. Всевишній Аллах постановив, що ця територія є територією Ісламу до Судного дня і вона є цвинтарем невір’я та невірних. Сказав Аллах:
فَإِذَا جَآءَ وَعۡدُ ٱلۡأٓخِرَةِ لِيَسُُٔواْ وُجُوهَكُمۡ وَلِيَدۡخُلُواْ ٱلۡمَسۡجِدَ كَمَا دَخَلُوهُ أَوَّلَ مَرَّةٖ وَلِيُتَبِّرُواْ مَا عَلَوۡاْ تَتۡبِيرًا
«Коли ж наступив строк останньої обіцянки, Ми дозволили вашим ворогам опечалити ваші обличчя, увійти в Єрусалимську мечеть подібно тому, які вони увійшли туди у перший раз, і дощенту зруйнувати усе, що потрапляло їм до рук» (17:7).
Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
لَا تَقُومُ السَّاعَةُ حَتَّى يُقَاتِلَ الْمُسْلِمُونَ الْيَهُودَ، فَيَقْتُلُهُمُ الْمُسْلِمُونَ حَتَّى يَخْتَبِئَ الْيَهُودِيُّ مِنْ وَرَاءِ الْحَجَرِ وَالشَّجَرِ، فَيَقُولُ الْحَجَرُ أَوِ الشَّجَرُ: يَا مُسْلِمُ يَا عَبْدَ اللَّهِ هَذَا يَهُودِيٌّ خَلْفِي فَتَعَالَ فَاقْتُلْهُ، إِلَّا الْغَرْقَدَ فَإِنَّهُ مِنْ شَجَرِ الْيَهُودِ
«Судний час не наступить доти, доки мусульмани не зійдуться у битві із іудеями. Мусульмани будуть вбивати їх так, що іудеї будуть ховатись позаду каменів або дерев, а камені та дерева будуть говорити: «О мусульманин! О раб Аллаха! За мною ховається іудей. Прийди та вбий його!». І тільки аль-гаркад (селітрянка притуплена) не стане робити цього, тому що воно є іудейським чагарником» (Муслім).
Ми просимо Аллаха Всемогутнього прискорити звільнення Ісламської Умми та очищення Єрусалиму від огидності невірних та їх агентів, адже Він — Всечуючий та Відповідаючий на мольби!
Газета «Ар-Рая»
Хамд Табіб
19 Сафара 1439 р.х.
08.11.2017 р.
